3.1.3. Здоров’я населення та система заходів, що вживаються в інтересах недопущення захворювань населення на наркоманію

Наркоманія – це хворобливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенціями ООН чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України, і який характеризується психічною або фізичною залежністю від них.

Залежно від особливостей заходів, спрямованих на недопущення захворювань населення на цю хворобу, зазначений видовий об’єкт, своєю чергою поділяється на чотири різновиди, а саме:

а) здоров’я населення та система заходів, що встановлюють порядок поводження із засобами та речовинами, які можуть викликати наркоманію;

б) здоров’я населення та система заходів, що встановлюють порядок поводження з предметами, які можуть бути сировинного або технологічними компонентами для виготовлення (вироблення) наркотичних засобів;

в) здоров’я населення та система заходів, спрямованих на перекриття шляхів поширення наркоманії;

г) здоров’я населення та встановлений порядок, спрямований на створення умов для боротьби зі злочинністю, пов’язаною з наркотизмом.

Компонентами видового об’єкта злочинів першої групи, крім потерпілих і належного їм нематеріалізованого блага – здоров’я, є предмет (наркотичні засоби, психотропні речовини, їхні аналоги), а також соціальні зв’язки – певний порядок поводження з цими засобами та речовинами, встановлений з метою недопущення захворювань людей на наркоманію.

Поняття «наркотичні засоби» багатоаспектне. Щоправда, у теорії кримінального права з цього приводу висловлювалися й інші думки. Деякі науковці, визначаючи поняття «наркотичні засоби», звертали увагу, насамперед, на їхні фізичні властивості та характер впливу на організм людини. З огляду на це, наркотичними визнавалися засоби синтетичного або рослинного походження, що мають одурманюючу дію або викликають ейфорію. Однак таке визначення – неповне.

Це враховано у визначенні предметів даних злочинів, що дається в Законі України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. в редакції від 8 липня 1999 р.

Згідно з цим Законом наркотичні засоби – це речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними, внесені у відповідний перелік згідно із законодавством України та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Психотропні речовини – це внесені до відповідного Переліку речовин природного чи синтетичного походження препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та справляти депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему чи викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, або поведінки і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними (ДЕТ, ДМТ, ЛСД, мескалін, алобарбітал та ін.).

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин – заборонені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного походження, не внесені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні до хімічної структури і властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтворюють. Згідно зі ст. 8 зазначеного Закону обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється.

Відповідно до нової редакції ст. 1 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» перелік цих засобів і речовин має затверджуватися Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу в галузі охорони здоров’я і публікуватися в офіційних друкованих виданнях.

Оскільки для визначення виду засобів і речовин, їхніх найменувань і властивостей, а також для вирішення питання про те, чи належать ті або ті рослини до таких, що містять наркотики, є необхідними спеціальні знання, суди для розгляду таких справ повинні мати висновок фахівця.

У спеціальній літературі наркотики залежно від психофармакологічного впливу зводять до трьох груп.

1. Наркотичні засоби та психотропні речовини, що пригнічують центральну нервову систему. До них відносять опій та його похідні, а також барбітурати. Їхньою загальною рисою є здатність до зняття психічного напруження, послаблення невпевненості в собі та боязливості; вони змінюють емоційну реакцію на біль, уповільнюють реакцію, порушують координацію рухів і кмітливість. Вживання цих препаратів у великих дозах викликає сон, серйозні порушення свідомості аж до її втрати, а також смерть.

Опій – це підсушений молочковий сік, якого одержують з недозрілих головок маку. З однієї макової головки одержують близько 0,02–0,05 г опію-сирцю. Опій являє собою грудочки або коржики бурого кольору, гіркий на смак, специфічного запаху, нерозчинний у воді. До смертельного наслідку призводить прийняття 2–5 г сухого опію або 20–50 г настоянки, що містить 10 % опію.

Головною властивістю опію, яка покладена в основу використання його як наркотику, є те, що він пригнічує нервові центри, з якими пов’язані неприємні почуття, і водночас збуджує інші, що викликають радість і задоволення.

Кінцевий продукт, що одержують після спеціальної обробки сировини, у спеціальній літературі поділяють на оброблений опій, медичні препарати опію та алкалоїди опію чи опіатів. Обробленим опієм вважається екстракт, що використовується для паління з допомогою спеціально виготовлених трубок. Для медичних цілей використовують препарати опію у вигляді порошків, таблеток або розчину. Алкалоїдів опію налічується більше двадцяти. З них на першому місці – морфін (3–23 %), кодеїн (0,3–2 %), тебаїн (0,2– 1,02 %), наркотин (до 10 %), папаверін (0,5–1 %).

Способи вживання опію можуть бути різними. В Європі, зокрема в Україні, його найчастіше вводять способом ін’єкцій (внутрішньовенно).

Морфін – найголовніший алкалоїд опію – це білий кристалічний порошок без запаху, терпкий на смак. У разі зберігання у світлому місці швидко жовтіє. Слабо розчиняється у воді та спирті. У медичній промисловості найчастіше випускається в ампулах. Вища разова доза морфіну для дорослих складає 0,02 г, максимальна добова – 0,05 г. До морфіну швидко виникає толерантність, і хронічні морфіністи можуть приймати наркотик у дозах, що у 20–200 разів перевищують терапевтичні. Але толерантність не абсолютна – є межа, після якої доза стає смертельною. Морфін можна вживати орально, через пряму кишку у вигляді клізми або вдиханням випаровувань. Але наркомани найчастіше вводять його внутрішньовенно для швидкості ефекту.

Кодеїн – препарат, який відносно широко застосовується у медичній практиці. Як наркотик він слабший за морфін, але тривала інтоксикація кодеїном призводить до швидкого виснаження психічних функцій. Хворий на кодеїноманію досить часто переходить до комбінованого вживання наркотиків, у нього формується полінаркоманія.

Героїн – напівсинтетичний наркотичний засіб, одержуваний ацетилюванням морфіну. Буває різним за формою та кольором (у вигляді порошку, гранул білого, бежевого, коричнево-чорного кольору).Героїн у 20–25 разів сильніший за морфін, і вдвічі більша його властивість викликати залежність від цього наркотику.

Героїн може бути у вигляді висококонцентрованого розчину, відомого під назвою «сльози Алаха». Один літр такого розчину еквівалентний п’яти кілограмам героїну – порошку.

Метадон (фенадон) – це синтетичний знеболюючий засіб. Його використовують як препарат-замінник у лікуванні опійоманії, особливо при зловживанні героїном. У деяких літературних джерелах його корисність перебільшується. Адже він теж викликає залежність, а за передозування може спричинити смерть. Володимир Іванов – відомий у Росії психолог, вчений, спеціаліст у галузі лікування наркоманії звертав увагу на те, що у 1989 р. Парламентська асамблея Ради Європи рекомендувала урядам усіх країн земної кулі заборонити легальне та нелегальне розповсюдження метадону, оскільки цей препарат забрав більше життів, ніж героїнова наркоманія, для лікування якої він був запропонований. Тому обіг цього наркотику також обмежений.

Рослини виду мак снотворний (Papaver somniferum L) – рослини виду папавер сомніферум Л (опійний, зокрема олійний та інші, що містять опій).

Макова солома. Відповідно до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770 із подальшими змінами, макова солома, концентрат із макової соломи – це усі частини, цілі чи подрібнені (за винятком дозрілого насіння), рослини виду мак снотворний, зібрані будь-яким способом, що містять алкалоїди, а також речовини, що їх отримують із цієї макової соломи.

Із снотворного маку злочинці одержують декілька різновидів опійних препаратів, що мають багато варіантів і назв. Проте все це різноманіття зводиться, в основному, до двох видів сирого продукту: 1) що вживаються безпосередньо; 2) служать вихідним матеріалом для одержання більш концентрованого наркотику. Перший з двох видів – молочковий сік. Наркомани збирають його найчастіше на чужих городах, зрізаючи або надрізаючи головки недозрілого маку.

Другий вид сирого продукту – макова солома. Подрібнену макову солому на жаргоні називають «кокнар» («кукнар», «кухнар»). «Кокнар» споживають або сам по собі, або обробляють з метою одержання концентрату макової соломи – «хімки». «Хімка» («хімія», «ангідрид», «ангідридівка») – опійний сурогат. Відварюючи макову солому, вони отримують також концен- трований наркотичний розчин – «маляс». З одного літру «малясу» можна легко одержати від п’яти до десяти літрів розчину, готового до вживання (на жаргоні – «ширки»). Основна відмінність сурогатів від патентованих засобів – велика кількість різних домішок. Це значно посилює ризик отруєнь, прискорює формування залежності, тягне особливо тяжку абстиненцію, завдає величезної шкоди здоров’ю.

Барбітуратами називають ліки, що є похідними від барбітуратової кислоти. Вони викликають пригнічення мозкових центрів, що контролюють вищу нервову діяльність. У медицині використовуються для лікування безсоння та зняття напруженості й невпевненості.

За швидкістю і тривалістю фармакологічної дії вони поділяються на три групи: 1) барбітурати короткої дії (циклобарбітал, гексобарбітал, тіопентал, кемітал). Ці препарати зацікавленості у наркоманів не викликають: 2) барбітурати середньої тривалості дії (амітал, нембутал, секонал). Ця група барбітуратів користується серед наркоманів найбільшою популярністю: 3) барбітурати тривалої дії (наприклад, фенобарбітал). Наркомани ними користуються не так часто.

У заводських умовах барбітурати виробляються у вигляді порошків для готування розчинів, в ампулах, у вигляді свічок або таблеток. У медичних цілях препарати вводяться в організм через рот, ін’єкцією або через пряму кишку. Наркомани їх ковтають або вводять шприцом.

Барбітуратна наркоманія з врахуванням її ефектів і наслідків більш небезпечна порівняно з опійоманією, оскільки в разі отруєння організму барбітуратами наркоман більшою мірою емоційно збуджений, у нього порушується координація рухів і підвищується схильність до епілептичних нападів. Зловживання барбітуратами посідає перше місце серед причин смерті від передозування як результату необережності та умисного самогубства. Особливо небезпечним є одночасне вживання барбітуратів та алкоголю. Іноді невелика їх доза з добавкою алкоголю може викликати стан летаргії і навіть смерть.

2. Наркотичні засоби та психотропні речовини, що збуджують нервову си- стему.

Ці засоби та речовини мають стимулюючу дію на вищі відділи нервової системи, пробуджують розумову та фізичну активність, а у великих дозах – агресивність, занепокоєння, збудження, яке часто супроводжується манією переслідування та галюцинаціями.

Кокаїн – це головний алкалоїд листя коки. Зовні – дрібні кристалики білого кольору, отримують його з кокаїнового куща. Дуже токсичний і сильнодіючий наркотик – у дозах 0,01–0,03 г він викликає ейфорію, а доза 0,05 г у разі швидкого всмоктування може спричинити смертельне отруєння. Небезпечність цього наркотику – у швидкому звиканні до нього та зростаючій потребі у збільшенні доз. Способи вживання різні – переважно нюханням, рідше – ін’єкціями.

Крек – різновид кокаїну у формі великих білих кристалів. Останні роки став популярним наркотиком у США та інших країнах через можливість уживати способом паління та швидку дію.

Амфетаміни (фенамін та ін.) – близькі за характером впливу до кокаїну. Викликають більшою мірою психічну залежність. Систематичне вживання призводить до швидкого витрачання ресурсів організму внаслідок його перенавантаження. У стані абстиненції настає спустошеність, глибока втомленість, настійлива потреба у тривалому сні.

Сировиною для їх виготовлення є трава – ефедра хвощова – основа виробництва необхідного для медичних цілей ефедрину. Наркомани навчилися виготовляти з неї найнебезпечніший сурогат – ефедрон (синонім – меткатинон). Минувши весь складний технологічний процес, вони колються свіжовиготовленою сироваткою. «Поважні» наркомани намагаються не спілкуватися з тими, хто використовує ефедрон, якого вони зневажливо називають «мулькою». Якщо опій або гашиш уражають інтелект, то цей «самопал» виводить з ладу плоть людини. У споживача швидко відмовляють нирки, випадає волосся та зуби. Через пару місяців здорова людина може перетворитися у глибокого старця.

З ефедрину виготовляється і така небезпечна психотропна речовина, як метамфетамін (синонім – первитин, на жаргоні – «винт», «лід»). Однієї дози цієї речовини достатньо, щоби зламати волю споживача і пожиттєво прив’язати її до зілля.

На основі амфетамінів виробляється (головним чином за кордоном) і модний останнім часом екстазі. Він являє собою таблетки круглої або овальної форми вагою до 1 г. Для привабливості їх фарбують у різні кольори, а також наносять певний символічний малюнок або надпис: Adam, Eva, Love, Mercedes, Elephant, Playboy тощо (відповідно до цього наркодилери пропонують їх як «бакси», «клоуни», «королі», «папуги», «плейбої» і т. ін.). Зловживання «екстазі» призводить до психічної залежності, але негативно впливає і на фізичний стан організму, оскільки обезводжує та перевтомлює його. Від уживання великих доз може статися серцева аритмія, колапс, тепловий удар.

Але найбільша небезпека незаконного обігу екстазі полягає в наслідках соціального характеру. Ці «веселі» наркотики розраховані саме на молодь і тому найчастіше розповсюджуються там, де молоді найбільше: у нічних клубах, дискотеках тощо. «Кайф» у поєднанні з відповідною музикою, спілкуванням з однолітками – молодими, безтурботними, вільними від «комплексів» старшого покоління, відкладається у пам’яті як одне з найприємніших відчуттів, що його людина хоче відчувати і надалі. Особливо, якщо буденне життя здається малоцікавим, нудним, а то й складним, насиченим різними проблемами, негараздами і неприємностями. За такої ситуації людина сприймає вживання психотропних речовин не тільки як щось приємне, а й як засіб позбутися негативних емоцій, хоча б тимчасово. Так формується психічна залежність від штучного стимулятора настрою. За певної ситуації ця людина легше здолає психологічний бар’єр, який зазвичай утримує її від уживання наркотиків. Отже, цілком реально, що такі «розваги» можуть стати першими кроками до наркотизму з усіма наслідками, що з цього випливають.

3. Наркотичні засоби та психотропні речовини, що мають галюциногенну дію.

Класифікація наркотичних і психотропних засобів, до якої ми вдаємося в цьому розділі роботи, дещо умовна. Наприклад, амфетаміни, як і екстазі, мають не тільки збуджуючий, а й галюциногенний вплив. «З натяжкою» відносять до галюциногенів і коноплі. Але є група засобів і речовин, переважною властивістю яких є саме галюциногенна дія. Якщо інші наркотики перекручують сприйняття реальності, нейтралізуючи його неприємні прояви, галюциногени пропонують бачення зовсім іншого світу, іншої реальності, яка іноді здається настільки привабливою, що людина прагне бути у цьому примарному світі якомога частіше. В цьому – найбільша небезпека безконтрольного вживання галюциногенних наркотиків і психотропів.

У деяких літературних джерелах ці засоби та речовини розглядають як «психоробники» (російськомовний термін – «психоделики»), тобто здатні розширювати горизонти свідомості, та поділяють за пропозицією американського психолога Чарльза Тарта на «невеликі та великі психоробники». До невеликих відносять коноплі та деякі інші рослини, а до великих – ЛСД-25, мескалін, СТП, ДМТ тощо.

Канабіс, смола канабісу, екстракти і настоянки канабісу. Йдеться про різні сорти конопель та їх частин. Залежно від способу виготовлення та частин, що використовуються, цей засіб називають також маріхуана, гашиш, на жаргоні – «план».

Гашиш являє собою смолисту речовину жовто-зеленого кольору густої консистенції, на повітрі швидко темніє, утворюючи гірку спресовану масу із специфічним запахом. Уживають його палінням, змішуючи з тютюном, приймають також внутрішньо або жують, додають до солодощів або напоїв. Вживання гашишу піднімає настрій, викликає безпричинну веселість із відтінком пустотливості. При цьому спотворюється сприйняття зорових і слухових образів. Іноді помічається загострена чутливість до зовнішніх подразників, наприклад, до звуків. Своєрідно змінюється уявлення стосовно часу. Наркоманам здається, що за хвилину вони прожили роки. Формування симптомів гашишної наркоманії відбувається досить швидко, причому що раніше (у меншому віці) розпочато вживання наркотику, то скоріший цей процес. Вживання навіть помірних доз гашишу протягом тривалого часу призводить до зміни особистості та розладу фізичного стану (млявості, схуднення, зниження працездатності, пригніченості, замкнутості, змін у діяльності внутрішніх органів).

У пресі ставилися питання про можливість легалізації обігу марихуани, оскільки дехто відносить її до слабких наркотиків. Проте до цієї проблеми необхідно підходити зважено. По-перше, не такий це невразливий засіб, як здається. А синтетичний гашиш (тетрагідроканабінол), який виготовляється на основі канабісу, віднесено навіть до особливо небезпечних. По-друге, гашиш, як і екстазі, часто передує зловживанню важкими наркотиками. За офіційними даними, із 100 % наркоманів 95 % прилучилися до сильних наркотиків після вживання коноплі.

ЛСД-25 – одна з найнебезпечніших психотропних речовин. Адже навіть мікроскопічна її частинка (0,0001 г) може бути достатньою для наркотичного ефекту. У стані інтоксикації у наркомана на тлі підвищеного настрою розвиваються численні неперервні галюцинації – переважно зорових образів яскраво сценічного, фільмоподібного, фантастичного характеру. Такий стан дуже небезпечний, оскільки у частини хворих інтоксикація може переростати у затяжний психоз із галюцинаторно-маревими переживаннями, що потребують лікування у психіатричному стаціонарі. Усі спеціалісти, які вивчали ЛСД, дійшли висновку, що вживання цього препарату дорівнює сві- домому самокаліцтву. Підвищена небезпечність ЛСД і у поширеності його групового вживання.

Мескалін є активним, психотропної дії галюциногенним алкалоїдом невеликого кактусу, що росте в пустелі і відомий у Мексиці під назвою «пейотль». Після вживання з’являються судороги, нудота, пітливість, остуда, страх, розширюються зіниці. Надалі починаються зорові та слухові галюцинації. Від мескаліну може розвинутися психічна залежність, а значне його передозування може призвести до смерті.

СТП (ДОМ) є синтетичним психотропом із яскраво вираженими галюциногенними властивостями. Він був розроблений у воєнних лабораторіях як бойова отруйна речовина, що вражає нервову систему. Нелегальними каналами швидко потрапив на чорний ринок і широко використовувався наркоманами у США. Ефект СТП – прискорення серцевого ритму, сухість шкіри та слизистої рота, мутний погляд, безсоння, дезорієнтації свідомості. Найчастішими ускладненнями є епілептиформні напади та смерть унаслідок паралічу дихального центру.

ДМТ (диметилтриптамін) – галюциногенний психотроп, що являє собою витяжку з рослини, що росте у Західній Індії та Південній Америці. Наркомани вживають його палінням або їдять. Під впливом цієї психотропної речовини наркомани «бачать» звуки, «відчувають» смак кольору тощо. Часто вони впадають у паніку, що призводитьдо психотичної та антисоціальної поведінки. Під впливом ДМТлюдина не відрізняє реальних фактів від фантазій і здатна до насильства або самогубства.

Розглянуті психофізичні властивості наркотичних засобів і психотропних речовин зумовлюють і соціальну ознаку – небезпечність їх немедичного вживання для здоров’я населення.