2.1.7. Соціальні зв’язки
Висловлені критичні зауваження щодо концепції, яка визнає об’єктом злочину тільки суспільні відносини, не означають, що такі відносини зовсім не мають значення для моделювання складу злочину.
Навпаки, функції суспільних відносин у вказаному аспекті дуже важливі. Але в зазначеній ролі можуть виступати, по-перше, не тільки суспільні відносини, про що йшла мова вище. По-друге, для визначення необхідного і специфічного для моделювання об’єкта злочину компонента має значення не вся сукупність структурних частин суспільних відносин, а лише одна їхня ланка – дії суб’єктів, їхні взаємозв’язки, стан стосовно один до одного.Іншими словами, як один із компонентів об’єкта злочину можуть виступати соціальні зв’язки. Що стосується інших елементів суспільних відносин – їхніх учасників, предмета, вони враховуються в моделі складу злочину в іншому амплуа та охоплюються поняттями: потерпілі, їхні інтереси та права, належні їм блага тощо.
Підкреслюючи важливість соціальних зв’язків у зазначеному аспекті, в юридичній літературі наголошувалося, що вони становлять зміст суспільних відносин, розкривають їхню суть, відображають основні властивості, виступають своєрідним ядром суспільних відносин.
Під соціальним зв’язком найчастіше розуміють певну взаємодію, взаємозв’язок суб’єктів. Але питання щодо конкретного змісту і обсягу цього поняття залишається в юридичній літературі спірними. Так, Глістін В. К., підтримуючи в узагальненому вигляді наведене визначення, по суті звужував обсяг поняття «соціальний зв’язок», зводячи його тільки до акивної взаємодії. Зокрема, він писав: «Реальний зв’язок полягає в активній взаємодії, поведінці (дії, бездіяльності), що ставить учасників відносин у певне положення, стан у даній конкретній їх субординації щодо зв’язку з конкретними предметами, соціальними цінностями та одне з одним». На наш погляд, хибою цієї позиції є те, що її автор тільки констатував, що активна поведінка зумовлює відповідний стан суб’єктів, але не надавав такому становищу значення ознаки, що має враховуватись у моделі об’єкта як елемента складу злочину.
Через цю ваду він не зовсім переконливо аргументував зауваження щодо позиції Коржанського М. Й., хоча підстави для такої критики є. Зокрема, М. Й. Коржанський вважає, що змістом, ядром суспільних відносин та основною ознакою об’єкта злочину є соціальна можливість певної поведінки та стану учасників суспільних відносин. Глистін В. К. вбачає у цій позиції підміну реально існуючого стосунку чимось абстрактним. Проте його зауваження в цій частині не зовсім коректне. Навпаки, Коржанський М. Й. підкреслював, що об’єктом злочину можуть бути тільки дійсні, реалізовані можливості, тільки дійсна соціальна поведінка або стан суб’єктів суспільного життя. Абстрактні, потенційні можливості не можуть бути об’єктом злочинного посягання, оскільки посягання на них неможливе через саму їхню сутність. Спірність позиції Коржанського М. Й. не в цьому. На наш погляд, вона полягає у перебільшенні значення соціальної можливості у вирішенні проблеми об’єкта злочину, зокрема його поняття. Та обставина, що в результаті вчинення злочину можливість може перетворитись у свою протилежність – неможливість, це – відносно віддалений результат. Соціальна небезпечність злочину, характер якої певною мірою визначає об’єкт злочинного посягання, полягає у можливості спричинити шкоду або заподіянні шкоди охоронюваним законом соціальним цінностям, зокрема соціальним зв’язкам. Так, злочин може розірвати існуючі взаємозв’язки суб’єктів або порушити їх взаємодії.Ці дві ознаки є складовими соціального зв’язку як компонента об’єкта злочину. Один із них – взаємозв’язки – є статичним, інший – взаємодії – динамічним.
Взаємозв’язок – це обопільно усвідомлений суб’єктами фактичний стан відносин між ними, за якого вони можуть вчинювати певні дії, що торкаються їхніх інтересів чи інтересів третьої сторони, або утримуватися від певних дій.
Соціальні зв’язки завжди мають предметний та об’єктивний характер. Крім того, це не будь-які зв’язки, а ті з них, що виникають у процесі та в результаті соціальної діяльності людей.
Для таких зв’язків, якщо вони виступають як компонент об’єкта злочину, є характерною суспільно корисна спрямованість, що зумовлена обов’язками суб’єктів, визначеними відповідними правовими нормами. Зазначені обов’язки встановлюються нормами, які забороняють ту чи ту поведінку, або такими, що приписують необхідність діяти певним чином або утриматися від дії. Як зазначалося вище, одним із компонентів об’єкта злочинів є суб’єктивні права потерпілих. У цьому випадку, за характеристики соціальних зв’язків як компонента об’єкта злочинів, йдеться про об’єктивне право, норми якого регулюють ці зв’язки. Норми об’єктивного права теж установлюють права певних суб’єктів відносин. Але, по-перше, для характеристики соціальних зв’язків у зазначеному аспекті мають значення права не тільки потерпілих, а й інших суб’єктів. Крім того, в суспільних відносинах кожним правам кореспондують певні обов’язки. Маючи такий обов’язок, суб’єкт відносин повинен корегувати свою поведінку, щоб не порушити чиєсь право, принаймні не перешкоджати його здійсненню. Саме завдяки цьому соціальні зв’язки, особливо врегульовані правом, не є хаотичними, мають відносно впорядкований характер.Підставами для встановлення взаємозв’язку можуть бути не тільки правові акти, а й традиції, звичаї, угоди між сторонами тощо. Тому взаємо- зв’язки як ознака об’єкта злочину являють собою більш або менш гармонійне поєднання інтересів учасників відносин і суспільства в цілому. Вони є відносно стійкими, особливо багатосторонні, які встановлюються в масштабі суспільства. Такі зв’язки суспільно корисні. Вони забезпечують упорядкованість суспільних відносин, оскільки загальним принципом їх установлення є оптимальне співвідношення індивідуальної волі та її обмежень з урахуванням інтересів інших людей. Тому розірвання цих зв’язків діянням винної особи свідчить про суспільну небезпечність такої поведінки.
Чинне кримінальне законодавство України дає чимало прикладів складів злочинів, одним із показників об’єкта яких є взаємозв’язки учасників суспільних відносин.
Так, об’єктом хуліганства є громадський порядок, себто такий стан суспільних відносин, за якого забезпечуються спокійні умови суспільно-корисної діяльності, відпочинку та побуту людей. Визначаючи це поняття, Даньшин І. М. правильно наголошував на тому, що громадський порядок забезпечує злагоджене і стійке спільне життя людей.Взаємодії – це активна поведінка учасників суспільних відносин, спрямована на певні зміни у сфері інтересів цих суб’єктів чи третьої сторони або на недопущення таких змін. Такі зміни мають бути позитивними, суспільно корисним повинен бути і такий результат, як недопущення певних змін. У протилежному випадку взаємодії учасників суспільних відносин не можуть бути характеристикою об’єкта злочину. Наприклад, об’єктом злочину, передбаченого ст. 342 КК (опір представникові влади, представникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві) є тільки законна діяльність цих осіб, зокрема виконання ними своїх обов’язків щодо охорони громадського порядку.
Отже, соціальні зв’язки як компонент об’єкта злочину, – це суспільно корисні взаємозв’язки або взаємодії учасників суспільних відносин.
Функціональне значення соціальних зв’язків для моделювання об’єкта злочину полягає в тому, що вони дають інформацію про те, що саме дезорганізує особа, посягаючи на охоронювані законом цінності. Тому вивчення соціальних зв’язків як одного з компонентів зазначених цінностей відіграє значну роль у кваліфікації злочинного діяння.