Повноваження ПрезидентаУкраїни

Ядро конституційно-правового статусу Президента стано­влять норми Конституції України, які визначають функції та повноваження глави держави.

Функції та повноваження, що належать згідно з Конститу­цією України виключно Президенту складають прерогативу глави держави.

Основні функції Президента як глави держави визначені в ст. 102 Конституції України. Так, Президент є гарантом держав­ного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Як гарант державного суверенітету, територіальної ціліс­ності України, Президент наділяється особливими повноважен­нями. Він забезпечує державну незалежність, національну без­пеку і правонаступництво держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки держав­ній незалежності України тощо.

Здійснюючи функцію гаранта додержання Конституції України, Президент наділений правом законодавчої ініціативи, що дозволяє йому порушувати питання щодо реалізації консти­туційних положень, приведення чинного законодавства відпові­дно до Конституції України. Президент користується виключ­ним правом вносити до Верховної Ради законопроект про вне­сення змін до розділів І, III, XIII Конституції України та призна­чати Всеукраїнський референдум для затвердження цих змін. Забезпечуючи додержання Конституції України, Президент мо­же накладати вето на закони, прийняті Верховною Радою, на­правляє до Конституційного Суду України звернення щодо встановлення конституційності законів та інших актів Верховної Ради, скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Виступаючи гарантом прав і свобод людини та громадя­нина, Президент реалізує свою конституційну функцію шляхом здійснення свого права законодавчої ініціативи.

Повноваження Президента для зручності аналізу можна систематизувати за такими групами:

1. Представницькі повноваження - повноваження із пред­ставництва держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних від­носинах:

- представляє державу в міжнародних відносинах, здійс­нює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, ве­де переговори та укладає міжнародні договори України;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

- приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних пред­ставників іноземних держав;

- підписує закони України про ратифікацію міжнародних договорів України;

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про вну­трішнє і зовнішнє становище України;

- призначає представника Президента України в Автоно­мній Республіці Крим.

2. Повноваження Президента по відношенню до Верховної Ради та в сфері законодавчої влади.

Президент та Верховна Рада здійснюють різні конститу­ційні функції і компетенція Президента не конкурує з компетен­цією парламенту. Конституція України, керуючись принципом розподілу влад, чітко розмежовує сфери їх повноважень. Одно­часно Президент згідно з Конституцією є суб'єктом законодав­чого процесу і здійснює повноваження по відношенню до Вер­ховної Ради та в сфері законодавчої влади, а саме:

- користується правом законодавчої ініціативи у Верхов­ній Раді;

- підписує та офіційно оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою;

- накладає суспензивне (відкладальне) вето щодо прийня­тих Верховною Радою законів з подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

- призначає Всеукраїнський референдум щодо змін Кон­ституції України відповідно до статті 156 Конституції, прого­лошує Всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

- призначає позачергові вибори до Верховної Ради Украї­ни в строки, встановлені цією Конституцією;

- припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

3.

Не входячи безпосередньо до виконавчої гілки влади, Президент, водночас, наділяється Конституцією України досить широкими повноваженнями по відношенню до Кабінету Мініст­рів та інших органів виконавчої влади, які характеризують його «особливі зв'язки» з виконавчою владою, «верховне» положен­ня Президента по відношенню до органів виконавчої влади. Так, Президент:

- призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр- міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

- приймає відставку Кабінету Міністрів України;

- призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних ор­ганів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адмі­ністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні орга­ни виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

- за поданням Кабінету Міністрів призначає на посаду і звільняє з посади голів місцевих державних адміністрацій;

- скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

4. Повноваження Президента у сфері судової влади.

Згідно з принципом розподілу влад та незалежності судів Президент не може втручатися в діяльність судових органів, проте він активно взаємодіє з цими органами, здійснюючи при цьому певні установчі функції. Це виявляється в його повнова­женнях, пов’язаних з формуванням органів судової влади, зок­рема Президент:

- призначає третину складу Конституційного Суду України;

- утворює суди у визначеному законом порядку;

- здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років.

Крім установчих повноважень, у сфері судової влади Пре­зидент виконує окремі квазісудові функції, тобто здійснює по­милування.

5. Повноваження Президента у сфері національної безпе­ки, оборони та військової політики.

Основним суб’єктом забезпечення безпеки є держава, яка здійснює відповідні функції через діяльність органів державної влади. Як глава держави, Президент здійснює у цій сфері повно­важення:

- є Верховним головнокомандувачем Збройних сил України;

- призначає на посади та звільняє з посад вище команду­вання Збройних сил України, інших військових формувань;

- здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

- очолює Раду національної безпеки і оборони України, яка згідно зі ст. 107 Конституції України є координаційним ор­ганом з питань національної безпеки і оборони при Президенто­ві України;

- вносить до Верховної Ради України подання про оголо­шення стану війни та приймає рішення про використання Збройних сил України в разі збройної агресії проти України;

- приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки держав­ній незалежності України;

- приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а та­кож оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

10.5.