Передмова
Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» став одним із перших вищих юридичних навчальних закладів, в якому запроваджено викладання студентам магістратури спеціального навчального курсу, присвяченого проблематиці конституційної юрисдикції.
Потреба у викладанні цього курсу пояснюється тим, що питанням конституційної юрисдикції в процесі підготовки майбутніх фахівців не приділялася належна увага. Тому гостро відчувається брак відповідних теоретичних знань та практичних навичок у молодих юристів щодо праворозуміння конституційної юрисдикції як важливого інституту конституційного права та його застосування до спірних конституційно-правових відносин, особливо, коли йдеться про конституційно-правові конфлікти, захист та гарантування прав і свобод громадян тощо. Актуальність теоретичних і практичних питань конституційної юрисдикції обумовила викладання в університеті цієї навчальної дисципліни.Архітектоніка навчального курсу пов’язана із зазначеними методологічними завданнями, які умовно можна поділити на кілька блоків питань.
У першому блоці акцентується увага студентів на питаннях становлення й розвитку світового (американського, європейського та українського) конституціоналізму, тих цінностей, на яких базується сучасний конституційний лад, на механізмі правової охорони та захисту конституції та ролі в цьому органів конституційної юрисдикції як провідних суб’єктів.
Другим важливим блоком є проблематика конституційної юрисдикції та конституційного судочинства в нашій державі. Зосереджується увага на особливостях становлення й розвитку моделей конституційної юрисдикції, особливостях конституційної юрисдикції в Україні. Окрема увага приділяється визначенню правової природи Конституційного Суду України (далі — КСУ), його місцю в системі органів державної влади, порядку формування й організації діяльності КСУ, його функціям та повноваженням.
Слід також зазначити, що при висвітленні питання щодо функцій Конституційного Суду студентам окремо викладається матеріал, присвячений офіційній інтерпретаційній діяльності Суду, який має теоретично-практичну орієнтацією, оскільки включає питання щодо поняття, способів та меж тлумачення, а також доктрини «політичного питання», вирішення практики Європейського суду з прав людини при тлумаченні КСУ норм вітчизняного права.
У межах цього блоку окремо виділяється така важлива тематика, як конституційно-судовий процес. При цьому висвітлюються питання про поняття та принципи конституційного процесу (верховенство права, незалежність, колегіальність, рівноправність суддів, гласність, повний і всебічний розгляд справ, принцип обґрунтованості прийнятих рішень), аналізуються форми і суб’єкти звернення до КСУ. Наведено поняття, стадії (звернення до Суду; попередня перевірка конституційних подань (звернень); відкриття або відмова у відкритті конституційного провадження; підготовка питань до розгляду на пленарних засіданнях Суду; розгляд справ на пленарному засіданні Суду; прийняття рішень і дача висновків Суду; офіційне оприлюднення рішень і висновків Суду; виконання рішень і висновків Суду) та види провадження в Конституційному Суді, форми його діяльності.
Аналізується статус учасників конституційного провадження, їх права і обов’язки, відкриття конституційного провадження та підстави відмови у його відкритті, підготовка справи до розгляду та процедура розгляду конституційного подання (звернення) як колегією суддів, так і порядок розгляду справи на пленарному засіданні Суду та винесення рішення — ухвали. Практика діяльності КСУ виявила серйозність наукової проблеми щодо правової природи рішень Суду, визначення їх юридичної сили, особливо акцентується увага на їх правових позиціях. У зв’язку з цим пропонується матеріал, який стосується поняття та видів рішень КСУ, конституційно-правових вимог, які висуваються до рішення та висновків Конституційного Суду, їх юридичної сили, про можливість переоцінки правових позицій Суду в новітніх політико- правових умовах. Особлива увага приділяється поняттю, видам та юридичній силі правових позицій Конституційного Суду, питанням правової визначеності та обґрунтованості правових позицій, співвідношення понять «рішення» та «правові позиції» КСУ.
Третій блок питань є дещо новаторським для вітчизняної системи юридичної освіти, оскільки стосується виключно практики діяльності Суду і при цьому основним методологічним підходом є використання «сазе-методу».
Він розрахований на аналіз студентами під час практичних занять конкретних справ із практики Конституційного Суду. Оскільки саме КСУ є головним творцем сучасної доктрини українського конституціоналізму, тому саме знання і розуміння студентами як майбутніми правниками правових позицій органу конституційної юрисдикції дасть їм можливість осягнути всю багатогранність сучасної конституційно-доктринальної палітри. Більше того, без знань правових позицій та рішень Конституційного Суду навряд чи можливо здійснення практичної діяльності із надання юридичних послуг.У підручнику аналізуються правові позиції та акти КСУ в таких напрямах: у сфері гарантування конституційного ладу із питань реалізації народовладдя; щодо забезпечення основоположних принципів правового статусу людини і громадянина; із питань реалізації та захисту прав людини (права людини на життя, на доступ до інформації, на об’єднання, право обирати і бути обраним, на власність, на судовий захист, на правову допомогу); з питань організації й функціонування державної влади; щодо функціонування інституту Президента України; щодо статусу органів виконавчої влади та прокуратури; з питань територіальної організації держави; з питань особливостей конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим; гарантування місцевого самоврядування і особливостей організації влади в містах Києві та Севастополі.
Мета підручника дати студентам-магістрам комплексні знання, орієнтуючись на доктрину українського конституціоналізму, значення органів конституційної юрисдикції, особливості конституційно-судового процесу, практики КСУ і насамперед його правових позицій та актів. Фактично цей курс є авторською розробкою викладачів кафедри і має оригінальний інтегрований характер відносно дисциплін конституційно-правової спрямованості, які до цього вивчалися.