<<
>>

Конституційно-правовий статус державного кордону України

У частині 3 ст. 2 Конституції України йдеться про те, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і не­доторканою.

Існуючий державний кордон України (лінія державного кордону України), як зазначалось вище, вперше після проголо­шення державної незалежності України (24 серпня 1991 року) було визначено в положеннях Закону України «Про правонасту- пництво України», в ст.

5 йшлося про те, що державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших дер­жав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України.

Пізніше, протягом 1992-97 років шляхом укладення серії відповідних міжнародних договорів України з Білорусією, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Російською Федерацією лінію державного кордону було уточнено і офіційно підтверджено (демарковано).

Основні положення щодо статусу державного кордону як політико-правового явища викладено у Законі України «Про державний кордон України» 4 листопада 1991 року.

Державний кордон України - це лінія і вертикальна пове­рхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України (суші, вод, надр, повітряного простору).

Лінія Державного кордону України визначається:

1) рішенням Верховної Ради України;

2) міжнародними договорами України.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

- на суші - за характерними точками і лініями рельєфу або чітко видимими орієнтирами;

- на морі - за зовнішньою межею територіального моря України;

- на судноплавних річках - посередині головного фарва­теру або тальвегу річки;

- на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або посередині головного рукава річки;

- на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми.

Тут діє таке правило - державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не перемі­щується як під час зміни обрису їх берегів або рівня води, так і під час відхилення русла річки (ручаю) в той чи інший бік; на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах щодо лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення; на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв) - посередині цих споруд або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді.

Державний кордон України на місцевості позначається чітко видимими прикордонними знаками - прикордонними стовпами.

До територіального моря України належать прибережні мор­ські води шириною 12 морських миль (1 морська миля приблизно - 1,85 км., тобто прибережні територіальні води - це 22 км).

Цю відстань, 12 морських миль (22 кілометри), відрахо­вують:

- від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні;

- від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки.

До внутрішніх вод України належать:

1) морські води, розташовані в бік берега від прямих вихі­дних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;

2) води портів України, обмежені лінією, яка проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають у бік моря;

3) води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні (до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один або кілька проходів, якщо ширина кожного з них не пере­вищує 24 морських миль);

4) води заток, бухт, губ і лиманів, морів і проток, що істо­рично належать Україні;

5) обмежена лінією державного кордону частина вод рі­чок, озер та інших водойм, береги яких належать Україні.

Порушниками державного кордону України визнаються:

1) особи, які перетнули або намагаються перетнути дер­жавний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;

2) особи, які перетнули державний кордон у пунктах про­пуску через державний кордон України, але з порушенням пра­вил його перетинання;

3) особи, які проникли або намагаються проникнути на українських або іноземних транспортних засобах закордонного прямування з метою незаконного виїзду з території України;

4) іноземні невійськові судна і військові кораблі, які за­йшли у територіальне море або внутрішні води України, пору­шуючи установлені правила заходження в ці води;

5) іноземні підводні човни та інші підводні транспортні засоби є порушниками державного кордону України і в тих ви­падках, коли вони перетинають державний кордон України в підводному положенні або перебувають у цьому положенні під час плавання та перебування у водах України;

6) повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповідного дозволу компетен­тних органів України або вчинили інші порушення правил пере­льоту через державний кордон України.

Порушенням державного кордону України є також пере­тинання його будь-якими іншими технічними або іншими засо­бами без відповідного на те дозволу або на порушення встанов­леного порядку.

13.4.

<< | >>
Источник: Конституційне право України: курс лекцій / Р.Я. Демків. - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ,2012. - 332 с.. 2012

Еще по теме Конституційно-правовий статус державного кордону України:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -