Конституційні обов’язки людини та громадянина в Україні

Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної держави ставить на порядок денний необхідність дослідження ролі й місця в цьому процесі конституційних обов’язків, теоретичного переосмислення уявлень про них з позицій сьогодення, аналізу їх юридичної природи й місця в механізмі правового регулювання.

Обов’язки людини і громадянина в Україні є важливим складовим елементом конституційно-правового статусу людини і громадянина, що закріплює основи взаємовідносин між особою і державою. Вони тісно пов’язані з правами і свободами.

Пріоритет прав людини як характерна ознака правової держави не знімає з індивіда відповідальності за належне виконання конституційних обов’язків і одночасно покладає відповідальність за створення відповідних умов для їх реалізації саме на державу.

Реалії сьогодення свідчать, що між правами й обов’язками є стійкі взаємні зв’язки, що водночас не мають прямопропорційної залежності: порушення обов’язків не завжди має своїм наслідком обмеження основних, особливо громадянських, прав і свобод людини і громадянина. Навіть особа, яка внаслідок порушення конституційного обов’язку за рішенням суду перебуває у місцях позбавлення волі, має невід’ємне право на життя, повагу до своєї гідності тощо, хоча й обмежується у здійсненні права на свободу пересування, бути обраною, брати участь у створенні та діяльності політичної партії та ін.

Конституційні обов 'язки людини і громадянина - це визначена нормами Конституції та законів України міра обов’язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) сферах суспільного життя.

Щодо конституційних обов’язків людини й громадянина, то, згідно з постулатами загальної теорії права - це міра належної поведінки. Людина повинна підкорятися певним правилам, аби при використанні своїх прав і свобод не спричинити невиправданої шкоди. Конституція України акцентує на правах і свободах, але фіксує і конституційні обов’язки.

Конституційні обов'язки - це закріплена Конституцією України і гарантована відповідним механізмом їх здійснення обов’язкової, належної поведінки та діяльності у політичній, економічній, соціальній, культурній (духовній) сферах суспільного життя для забезпечення життєво важливих інтересів інших осіб, за невиконання чи неналежне виконання яких передбачена юридична відповідальність.

Ознаки конституційних обов 'язків:

а) закріплені в Конституції та законах України;

б) встановлені державою в інтересах усіх членів суспільства;

в) є видом і мірою необхідної поведінки людини і громадянина;

г) обмежують права людини;

д) є основою правового статусу;

е) мають найвищий юридичний захист;

є) рівні і невід’ємні;

ж) гарантовані щодо здійснення необхідності;

з) наявність встановленої юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання необхідної поведінки.

Класифікувати конституційні обов’язки можна за різними критеріями:

1) за характером зв’язку особи і держави - обов’язки людини і обов’язки громадянина;

2) за основними сферами життєдіяльності особи - особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні;

3) за способом закріплення - а) прямо закріплені в Конституції України; б) що випливають із тлумачення положень Основного Закону;

4) за функціональною спрямованістю (дією) - а) дія яких спрямована на охорону і захист конституційного ладу України та його основ; б) спрямовані на забезпечення законності і правопорядку в державі; в) спрямовані на розвиток економічної системи, на забезпечення екологічної безпеки країни;

5) за їх адресатами (дестинаторами) - обов’язки щодо: а) держави;

б) суспільства, інших людей, своїх близьких; в) себе;

6) за характером здійснення - а) реалізуються в конкретних правовідносинах; б) здійснюються в загальних (конституційних) правовідносинах;

7) за формою здійснення - індивідуальні і колективні;

8) за часом реалізації - постійні і тимчасові;

9) за характером забезпечення - обов’язки, для здійснення яких: а) з боку держави вимагається створення певних матеріальних благ, правозастосовча діяльність; б) не вимагається особливої активності, достатньо підтримання громадського порядку й законності.

Конституцією України закріплено такі обов’язки людини та громадянина:

- захист Вітчизни;

- захист незалежності та територіальної цілісності України;

- шанування державних символів України;

- обов’язок не чинити шкоди природі, культурній спадщині;

- обов’язок відшкодовувати завдані збитки;

- обов’язок спланувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (при тому всі громадяни щорічно зобов’язані подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік);

- обов’язок неухильно дотримуватись Конституції та законів України;

- обов’язок не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей (ст. 65-68);

- обов’язок виконувати судові рішення (ст. 124, 129, 150);

- обов’язок знати закони (ст. 68);

- обов’язок набути загальну середню освіту (ст.53);

- нести обов’язки у сім’ї, піклуватися про дітей та про непрацездатних батьків (ст. 51).

Стрижневим для всієї системи конституційних обов’язків людини і громадянина є обов'язок неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України), який поширюється на всіх громадян України, іноземців і осіб без громадянства і в тій чи іншій формі знаходить своє відображення в інших обов’язках, що закріплені у Конституції України. Додержання нормативних положень Основного Закону та інших законів України передбачає їх вивчення, оскільки незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Важливим і почесним конституційним обов’язком є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів (ст. 65 Конституції України). Цей обов’язок поширюється на всіх громадян України.

Окреме положення містить Конституція України щодо обов'язку військової служби: "Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону (ч. 2, ст. 65). Так, відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» військова служба є почесним обов’язком кожного громадянина, особливим видом державної служби, пов’язаної з виконанням громадянином України загального військового обов’язку та службою на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, створених відповідно до законодавства України.

Порядок реалізації військового обов’язку визначається Законом України «Про оборону України» від 06.12.1991 Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992, виконання яких покладається на громадян України, центральні органи державного управління, органи місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів.

Для громадян, які за своїми світоглядними і релігійними переконаннями не можуть нести строкову військову службу, в Україні передбачено альтернативну невійськову службу.

Шанування державних символів, якими, відповідно до ст. 20 Основного Закону, є Державний прапор України, Державний герб України і Державний гімн України є обов’язком громадян України. Порушення цього обов’язку має своїм наслідком притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 338 ККУ).

Наступним конституційним обов’язком є обов’язок не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки (ст. 66). Цей обов’язок відноситься до екологічної та культурної сфери суспільного життя і передбачає бережне та раціональне відношення людей до природи та національної культурної спадщини. У випадках порушення цього обов’язку, особа несе адміністративну або кримінальну відповідальність з обов’язковим відшкодуванням завданих нею збитків.

Важливим обов'язком людини і громадянина в економічній сфері є обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України). Зазначений обов’язок передбачає участь громадян у формуванні державного та місцевих бюджетів шляхом сплати податків і зборів.

До того ж усі громадяни України (на іноземців і осіб без громадянства цей обов’язок не поширюється) повинні щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Податкові декларації подаються громадянами України до податкових інспекцій до 1 березня наступного року.

Ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів, або їх несвоєчасна сплата чи неповна сплата, а також ухилення від подання декларації, приховування доходів, які підлягають оподаткуванню, мають наслідком виникнення адміністративної або кримінальної відповідальності.

Учені-конституціоналісти схильні виділяти й інші конституційні обов’язки людини і громадянина, які поширюються на окремі соціальні групи. Наприклад, обов’язок набуття повної загальної середньої освіти (ст. 53 Конституції України); обов'язок піклуватися про дітей та непрацездатних батьків (ст. 51 Конституції України) та ряд інших.

Реалізація конституційних обов’язків - це процес втілення їх ідеальних юридичних моделей, встановлених в Основному Законі, у фактичні, в правомірній поведінці зобов’язаних суб’єктів, в результаті якого задовольняються потреби та інтереси держави, суспільства, самих носіїв обов’язків.

З прийняттям Конституції України почався новий етап у розвитку правової основи механізму реалізації конституційних обов’язків. Процес її вдосконалення полягає в тому, що основні обов’язки визначаються виключно законами України (п. 1 ст. 92), що слід розглядати як важливу гарантію їх реалізації. Крім цього, пряма дія норм Конституції України в частині основних обов’язків означає необхідність обов’язкового прийняття конкретизуючих законів у випадках, передбачених Конституцією з метою гарантування їх реалізації.

Реалізація конституційних обов’язків забезпечується цілісною системою органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, які умовно можна поділити на органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи) та органи спеціальної компетенції (військові комісаріати, призовні комісії, військові частини; органи податкової служби; заклади освіти, дирекції, педагогічні кадри).

Соціальне середовище істотно впливає на виконання (дотримання) громадянами своїх конституційних обов’язків, хоча в умовах сучасного розвитку української державності тут діють не лише позитивні чинники (демократизація суспільного життя, деідеологізація та економічна

багатоманітність), а й негативні. Серед останніх особливий вплив мають: а) відсутність у громадян України традицій свідомого виконання обов’язків, які ґрунтувалися б на високому авторитеті права; б) низький рівень правової культури населення, правовий нігілізм; в) негаразди соціально-економічного характеру; д) недосконалість і нестабільність законодавства; е) негативні явища в політичному житті країни; є) органічне психічне сприйняття людиною обов’язків як феноменів, що обмежують її свободу, можливість вибору варіантів поведінки. Подолання зазначених негативних чинників слід розглядати в якості загального гарантування реалізації конституційних обов’язків.