Висновкидо розділу 1

У цьому розділі ми дослідили історико-правовий розвиток діяльності та інформаційного забезпечення недержавних громадських організацій в Україні шляхом аналізу історичного процесу, досвіду українського суспільства, наявного державного ладу, виділивши наступні періоди:

- І період - до 1917 року, який характеризується зародженням та становленням діяльності громадських організацій;

- ІІ період - від 1917 року до 1991 року, для якого притаманний розвиток громадських організацій в умовах тоталітарної радянської системи та створення законодавчих основ для їх діяльності, а також виокремлення права громадян на інформаційне забезпечення відомостей про діяльність громадських організацій в умовах зародження демократії;

- ІІІ період - від 1991 року до сьогодні, для якого властивим є розширення прав недержавних громадських організацій та вдосконалення законодавства України щодо діяльності та інформаційного забезпечення цих організацій шляхом імплементації окремих правових норм країн Європейського Союзу та інших країн сталої демократії.

Здійснений нами аналіз енциклопедичної та словникової літератури дає змогу стверджувати, що поняття «громадська організація», «неурядова організація», «недержавна організація», «некомерційна організація», «неприбуткова організація», «непідприємницька організація» тощо хоча і мають окреме смислове навантаження, однак, беручи до уваги предмет нашого дослідження, позначають одне і те ж явище, яке, на нашу думку слід іменувати «недержавною громадською організацією».

У роботі ми визначили, що поняття недержавної громадської організації слід характеризувати як добровільне, ініціативне, незалежне, некомерційне та неприбуткове об’єднання, яке пов’язане спільними інтересами, цілями й ідеями фізичних осіб та створене з метою спільної реалізації її членами своїх прав, свобод і законних інтересів.

Законодавче закріплення прав та обов’язків недержавних громадських організацій свідчить про наявність у них адміністративно-правового статусу, який, як вбачається, є сукупністю прав, обов’язків, гарантій, обмежень та відповідальності, які реалізуються в адміністративних правовідносинах, що виникають у процесі взаємодії недержавних громадських організацій із державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами.

Критерії, за якими класифікують недержавні громадські організації, є доволі численними, а підходи щодо доцільності їх використання є різноманітними. Вважаємо, що найпоширенішим критерієм класифікації громадських організацій, в тому числі і недержавних, є напрями діяльності цих організацій. На нашу думку, в процесі класифікації недержавних громадських організацій, в першу чергу, слід брати до уваги їх призначення та форму діяльності, тому, не претендуючи на повний перелік критеріїв, що сприяють створенню універсальної класифікації

недержавних громадських організацій, розглянемо та охарактеризуємо наступне.

На нашу думку, правовими засадами створення, функціонування та припинення діяльності недержавних громадських організацій в Україні є чинне законодавство, яке регулює відносини зовнішньої і внутрішньої діяльності цих громадських об’єднань. Існуючі форми діяльності недержавних громадських організацій за наявних видових ознак мають достатньо широкий спектр застосування, що свідчить про необхідність їх подальшої систематизації з метою більш ефективного застосування.

Отже, правові засади діяльності недержавних громадських організацій - це певні юридичні норми, закріплені в Конституції України та інших нормативно - правових актах, що регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері діяльності недержавних громадських організацій та виконання яких є обов’язковим для суб’єктів цієї сфери.

У процесі дослідження ми проаналізували, що у зарубіжних країнах сфера дії недержавних громадських організацій дуже різноманітна. У кожній країні існує своя практика в некомерційному секторі, і зокрема в тому, що стосується форм діяльності недержавних громадських організацій, завдяки яким ці організації можуть набувати правосуб’єктність або отримувати різні види преференцій.

Ми вважаємо, що для України цінним є міжнародний досвід щодо правового регулювання діяльності недержавних громадських організацій, адже чинний Закон України «Про громадські об’єднання» забезпечує громадянам України реалізацію їх конституційного права на свободу об’єднання, однак не виділяє правове регулювання суспільних відносин, пов’язаних з діяльністю недержавних громадських організацій. Тому вважаємо за доцільне в Україні для врегулювання цього питання створити окремий законодавчий акт на основі міжнародного досвіду, беручи до уваги загальноприйняті світові законодавчі норми щодо діяльності недержавних громадських організацій.