Висновки до третього розділу
З аналізу зарубіжного досвіду регулювання капітального будівництва випливає, що у більшості держав відсутня єдина система управління будівельним комплексом, а регулювання здійснюється на основі численних будівельних кодексів, затверджених законодавчими органами штатів, земель, округів, департаментів чи місцевими органами самоврядування.
На даний час державна тенденція щодо регулювання капітальним будівництвом спрямована на передачу значного обсягу повноважень місцевим органам державної влади, органам місцевого самоврядування, які в процесі реалізації будівельних питань мають можливість враховувати особливості тієї чи іншої місцевості.Державні цільові програми можуть мати безпосередню мету розвитку капітального будівництва так і опосередковану мету його розвитку, коли воно є складовою, засобом і необхідною умовою осягнення мети у інших окремих економічних програмах щодо розвитку пріоритетних галузей економіки або соціального розвитку. В Україні протягом тривалого часу застосовується другий вид державних цільових програм щодо розвитку капітального будівництва, безсистемно та без стратегічної мети розвитку капітального будівництва, а тому відчутного впливу на його розвиток вони не справили. Державні цільові програми щодо розвитку капітального будівництва за часом реалізації мають бути короткостроковими (термін їх реалізації до 5-ти років), середньостроковими (5 - 10 років), довгостроковими (10-20 років). Останні мають реалізовувати стратегічні економічні цілі розвитку капітального будівництва, а перші два тактичні цілі його розвитку.
Однією з головних складових Державної програми розвитку капітального будівництва в Україні має бути порядок забезпечення фінансовими, матеріально- технічними та трудовими ресурсами при цьому перевага має надаватись залученню приватних ресурсів, мають визначатись конкретні результати, в тому числі з визначення конкретних цифрових показників та строки їх досягнення, з окресленням необхідних заходів державного контролю.
Незважаючи на те, що чинне законодавство передбачає необхідність спеціальних цільових програм для забезпечення науково-технічного розвитку, Державна програми розвитку капітального будівництва в Україні має містити і інноваційну складову, яка передбачатиме необхідне для розвитку капітального будівництва науково- технічне забезпечення. Державна програма розвитку капітального будівництва має визначати господарсько-правові засоби, необхідні для її реалізації, а також окреслювати зміни до чинного законодавства, що створить основу для правового забезпечення реалізації її стратегічних завдань.На сучасному етапі необхідно повністю відмовитися від застосування прямих засобів державної підтримки будівельних підприємств у вигляді дотацій, субвенцій, податкових пільг, прямої фінансової підтримки, крім будівництва некомерційних об’єктів державної або комунальної власності, та надання пріоритету правовим інструментам, які забезпечують окупність та прибутковість залучених бюджетних коштів (лізинг, державне замовлення, державно-приватне партнерство) або ж засобам непрямої державної підтримки, які створюють необхідні умови для зниження трансакційних витрат будівельних підприємств, що у кінцевому підсумку забезпечує їх прибутковість, що і відобразити у Державній програмі розвитку капітального будівництва в Україні.
У сучасних умовах доцільним є проведення такої форми капітального будівництва як реконструкція житлового фонду, що проводиться на основі принципів системності, належного економіко-правового забезпечення, збалансованості приватних, суспільних та державних інтересів, поетапності проведення, досягнення корисних соціально-економічних наслідків, забезпечення подальшого розвитку та функціонування реконструйованої житлової забудови на основі його перебудови, з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників, або знесення застарілого житлового фонду в кварталі (мікрорайоні) та будівництво нового житлового фонду кварталу (мікрорайону).
Іншим напрямом для зниження рівня трансакційних витрат у капітальному будівництві є впровадження у конкурентних засад шляхом обмеження для природних монополій принципу свободи договору при приєднанні до мереж новозбудованих об’єктів шляхом запровадження типових договорів, заходів відповідальності за порушення прав споживачів.
Одним з господарсько-правових засобів оптимізації капітального будівництва є категорія «випереджальна забудова». Випереджальна забудова на макрорівні полягає у підготовці державою проектно-дозвільної документації необхідної для проведення капітального будівництва в інтересах держави на неосвоєних територіях, які складають частину єдиного економічного простору країни, підготовці інфраструктурних об’єктів у вигляді підведення до будівельного майданчика шляхів сполучення, комунікацій, що забезпечують постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, підготовці будівельного майданчика та передачі зазначених результатів забудовнику у рамках проектів державно-приватного партнерства або на умовах купівлі-продажу з аукціону.
На мікрорівні випереджальна забудова полягає у освоєнні або переосвоєнні територій населеного пункту шляхом підготовки органами місцевого самоврядування необхідної проектно-дозвільної документації, створення на земельній ділянці всього комплексу лінійної інфраструктури, пов’язаної з міськими магістралями, підведення необхідних інженерних комунікацій та надання за результатами відкритого аукціону або в рамках державно-приватного партнерства забудовнику прав на: а) використання земельної ділянки, б) проведення забудови, в) підключення до мереж.
Державно-приватне партнерство є необхідним господарсько-правовим засобом для забезпечення розвитку капітального будівництва. Закон України «Про державно-приватне партнерство» передбачає дуже обмежене коло форм державно-приватного партнерства. Розповсюдженими у міжнародній практиці є наступні договори на: 1) відновлення (реконструкцію), експлуатацію приватним партнером та повернення державі після визначеного терміну цього об’єкту; 2) відновлення (реконструкцію), оренду приватним інвестором об’єкту та повернення після обумовленого терміну державі; 3) відновлення (реконструкція), управління та передачу його державі; 4) будівництво, оренду приватним партнером та передачу об’єкта після визначеного терміну державі; 5) будівництво, володіння та експлуатацію нового інфраструктурного об’єкту приватним партнером, з забезпеченням йому державою мінімального доходу.
Для належного розвитку державно-приватного партнерства в Україні доцільно доповнити ст. 5 закону України «Про державно-приватне партнерство» зазначеними формами такої діяльності, а також навести приблизний перелік видів договорів державно-приватного партнерства. Крім того, у зв’язку з складністю та тривалістю таких відносин вони можуть опосередковуватись не одним договором, а сукупністю господарських контрактів в процесі поетапної реалізації проекту державно-приватного партнерства. Для розвитку капітального будівництва, необхідно також запровадити можливість залучення приватного капіталу до реалізації державних програм соціально-економічного розвитку, для чого необхідно внесення відповідних змін у законах України «Про державні цільові програми», «Про державно-приватне партнерство».Необхідно запровадити обмеження для природних монополій принципу свободи договору при приєднанні до мереж новозбудованих об’єктів шляхом затвердження на законодавчому рівні типових договорів, в яких будуть встановлені гарантії для забудовників від необґрунтованої відмови у підключенні до мереж, а також заходів відповідальності за порушення прав споживачів.
Ліцензування провадження господарської діяльності у будівництві - це діяльність уповноважених державою відповідних компетентних органів щодо надання суб’єктам підприємницької діяльності дозволу на здійснення видів будівельної діяльності, за умови дотримання ними певних умов, передбачених законодавчими актами, а також контроль за дотриманням ними ліцензійних умов та застосування заходів оперативного реагування в разі допущення правопорушень в цій сфері.