<<
>>

Висновки до розділу 3

На основі викладеного у третьому розділі роботи необхідно зробити наступні висновки:

Визначено критерії класифікації видів діяльності у сфері освіти: характер діяльності; строки; суб’єктний склад; характер вчинених дій; рівень освіти; орієнтація на певну спеціальність; форма навчання; методи навчання; характер потреб; сфера, в якій відбувається реалізація діяльності; суб’єкти здійснення та споживачі; специфіка діяльності; оплатність; напрямок здійснення діяльності; об’єкт здійснення діяльності; характеристика виконавця; освітні лінії; організаційно-освітні структурні компоненти.

На основі цих критеріїв визначено місце освітньої діяльності серед усіх видів діяльності НЗ, виділено різні групи господарської діяльності у сфері освіти з визначенням методів регулювання їх надання;

Найбільшого публічного значення має основна освітня діяльність. До цієї групи видів діяльності НЗ належить діяльність з безпосередньої передачі знань, вмінь і навичок. Освітня діяльність, яка здійснюється на платній основі зверх державного замовлення, також належить до цієї групи. За головний критерій поділу видів діяльності у сфері освіти повинен братися не критерій оплатності, а критерій сукупності дій;

Другою великою групою видів діяльності у сфері освіти є додаткова освітня діяльність. У цій групі виділяються великі підгрупи: діяльність НЗ з надання можливості користування літературою та електронним фондом; діяльність із підвищення кваліфікації; діяльність із отримання освіти дистанційно; консультативна діяльність; інші види додаткової освітньої діяльності. Ця діяльність є освітньою, проте не основною, а додатковою, тобто такою, що передбачає передачу знань, вмінь і навичок, однак іншим способом, відмінним від простого класичного.

Третьою групою видів діяльності у сфері освіти є інша діяльність, яка здійснюється НЗ, та не є освітньою. Ця господарська діяльність непрямо пов’язана із освітньою.

Вона забезпечує можливість здійснення освітньої діяльності. Це може бути діяльність із виконання науково-дослідних робіт, надання права користування гуртожитками, харчування, надання об’єктів в оренду та ін.;

Головними характеристиками послуги НЗ є її якість та конкурентоспроможність. Крім них освітня послуга має спеціальну мету і завдання; зміст; пов’язана із забезпеченням реалізації конституційних прав людини на отримання освіти на оплатній чи безоплатній основі; здійснюється НЗ різних форм власності; пов’язана із отриманням ліцензії;

Конкурентоспроможність освітніх послуг вітчизняних НЗ крім їх вартості та наявності використовуваної матеріально-технічної бази НЗ, залежить від типу та виду самого НЗ, спеціальності та рівня акредитації НЗ, міста, в якому знаходиться НЗ, та місця на мапі цього міста;

Більша частина видів діяльності НЗ спрямована на отримання грошей. Різниця між собівартістю діяльності НЗ та сумою доходів в цілому визначає ефективність діяльності НЗ. Ефективність для споживача та суспільства визначається затребуваністю випускника суб’єктом господарювання - замовником та економікою. Підвищення ефективності діяльності НЗ можливе за рахунок застосування комплексу заходів;

При розгляді правового регулювання здійснення НЗ додаткової освітньої діяльності виявлено помилку у пункті 1 статті 633 ЦК України стосовно того, що надають послуги, продають товари чи виконують роботи за публічним договором тільки підприємці. Загальновідомо і не потребує доказів той факт, що публічні зобов’язання можуть мати і некомерційні суб’єкти господарювання та державні органи (наприклад, ті самі ВНЗ, торгово-промислові палати, кредитні спілки, релігійні організації, казенні підприємства та ін.). А отже, відомчий та інший НЗ може вступати у публічні зобов’язання шляхом укладання публічного договору (письмового або усного). При цьому правила такого договору заздалегідь визначені законом або рішенням КМУ чи іншого центрального органу виконавчої влади;

З метою усунення корупції та мінімізації суб’єктивізму при здійсненні державними і комунальними НЗ додаткової освітньої діяльності на платній основі суб’єктам господарювання і споживачам запропоновано: 1) проведення максимального обговорення можливих рішень колегіальними органами; прийняття НЗ публічних зобов’язань, рішення про виконання яких приймається, а безпосереднє виконання здійснюється особами, які не є керівниками НЗ (а в ідеалі – не є державними службовцями); прийняття значної частини рішень після обговорення колегіальними органами – вченою радою, ректоратом; 2) усунення державних службовців від прийняття складних та суперечливих управлінських рішень шляхом: делегування керівником відомчого НЗ частини повноважень своїм заступникам та керівникам структурних підрозділів;

Визначено більш ніж 10 критеріїв, перелік яких не є виключним, віднесення ВНЗ до дослідницького університету.

Закріплення цих або інших критеріїв у підзаконних інструктивних матеріалах МОН України сприятиме встановленню рівня якості діяльності НЗ з виробництва наукового продукту; дослідницькі НЗ повинні не тільки орієнтуватися на фінансування з Державного бюджету, проте й на інші джерела; усі інші НЗ також можуть здійснювати додаткову платну господарську діяльність з виробництва наукового продукту – на сьогодні 19 видів; ефективне використання НЗ наданого права сприятиме реалізації приватних інтересів самого НЗ та публічних інтересів у вигляді економії коштів Державного бюджету та виробництва нового інноваційного продукту для економіки та соціальної сфери України; найбільш перспективним серед видів додаткової освітньої діяльності НЗ і таким, що повинно підтримуватися державою, є виготовлення у межах НЗ інноваційного продукту;

Виведення вітчизняних НЗ на рівень навчально-науково-дослідницьких ВНЗ європейського рівня можливе завдяки застосуванню механізму навчально-науково-промислової інтеграції із залученням інвестицій із практичної у навчально-наукову сферу шляхом утворення технопарків та інших об’єднань підприємств, спрямованих на розроблення інноваційного продукту і запровадження його у практику. Загальні шляхи сприяння цим процесам на сьогодні визначено статтею 12 та главою 34 ГК України. У межах засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання можна передбачити однозначні норми у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність» та ін.;

З метою підвищення якості додаткових освітніх послуг підтримано аргументи вітчизняних та російських вчених стосовно того, що у спеціалізованих юридичних бібліотеках бібліотекарем має бути юрист з другою вищою освітою, що поширено в Європі; директор (завідувач) бібліотеки повинен мати вчений ступінь та наукове звання і бути повноправним членом науково-педагогічного співтовариства ВНЗ. Підтримано пропозиції вчених стосовно утворення об’єднання бібліотек ВНЗ системи МВС України.

До координаційної ради увійдуть керівники корпоративних проектів бібліотек-учасниць. У раді повинні бути представлені і керівники груп технічних та бібліотечних фахівців. Реалізація такої пропозиції дозволить обмінюватися друкованими й особливо електронними ресурсами. Цікавість та важливість пропозиції полягає ще й у тому, що вченими пропонується утворювати не об’єднання підприємств, а об’єднання відокремлених підрозділів суб’єктів господарювання - НЗ. А це зайвий раз підтверджує необґрунтованість невизнання за відокремленими підрозділами статусу суб’єктів господарювання та невиправданість виключення з ГК України пункту 3 частини другої статті 55 та статей 132 і 138, якими легітимізовувалося існування відокремлених підрозділів, які мали майно на праві господарського використання (додаток А);

НЗ можуть надавати можливість користуватися паперовим або електронним бібліотечним фондом на договірній основі суб’єктам господарювання та іншим особам. Ця діяльність є додатковою освітньою і покликана сприяти одночасному досягненню публічних і приватних інтересів – забезпеченню навчального процесу в НЗ та отриманню додаткових грошових коштів від споживачів. Якість бібліотечного фонду поряд з іншими факторами напряму впливає на обрання потенційними споживачами саме цього НЗ. А підвищення якості бібліотечного фонду можливе за рахунок використання можливостей синергічного об’єднання фондів кількох НЗ, підвищення рівня фінансування процесу закупівлі нових примірників, більш ефективного використання можливостей електронного бібліотечного фонду;

Запровадження постійного підвищення кваліфікації на договірній основі між НЗ та суб’єктами господарювання - роботодавцями й державними органами усіх осіб, які не мають вищої освіти, які займають посади у державних органах, які перебувають на обліку у службі зайнятості, є вигідним для держави, для роботодавців, для самих працівників (потенційних працівників) і для НЗ. Тому важливим є запровадження відповідальності роботодавців за порушення законодавства про підвищення кваліфікації своїх працівників, її законодавче закріплення; а також запровадження надання пільг сумлінним роботодавцям, які є учасниками довгострокових програм в рамках угод із НЗ;

Визнано (з певними застереженнями) надання освітніх послуг дистанційно формою навчання, яка, однак, за якістю послуг поступається заочній, а тим більше вечірній та очній формам.

Вказано на необхідність визначення на законодавчому рівні переліку спеціальностей, з яких не можна буде отримати освіту заочно чи дистанційно;

Нішою ринку для дистанційної освіти мають стати інші держави, іноземні суб’єкти господарювання, споживачі, які мешкають в інших країнах, і, як виняток, в іншому регіоні країни від НЗ зі спеціальностей, які не потребують засвоєння складних практичних навичок, із вказівкою у дипломах про освіту про отримання знань дистанційно;

З точки зору НЗ дистанційна освіта є економічно вигідною, оскільки НЗ заощаджує кошти на комунальних послугах, якими студент-дистанційник не користується, на амортизації навчальних корпусів (їх кількість може бути взагалі зведена до мінімуму), на оплаті праці викладачів (вони стають непотрібні у сучасній кількості). Більше того, НЗ може взагалі давати завдання своїм викладачам спілкуватися зі споживачами послуг за посередництва домашніх комп’ютерів;

Проте з точки зору держави заміна класичної форми навчання дистанційною є невигідною. По-перше, випускники, що отримали освіту дистанційно, не виробили необхідних практичних навичок. А по-друге, і власне комп’ютери, і програми дистанційного навчання в абсолютній більшості виробляються і закуповуються у зарубіжних ТНК. Міжнародні організації запроваджують різноманітні проекти з метою поширення своїх продуктів на нові ринки;

Юридичні клініки є внутрішньоструктурними підрозділами суб’єктів господарювання і не мають статусу юридичної особи (і тільки за великим виключенням це можуть бути суб’єкти зі статусом юридичної особи. Проте тоді вони скоріше є консалтинговими фірмами). Така ситуація є вірною за виключенням того, що їх слід вважати повноцінними суб’єктами господарювання, як це було до виключення з ГК України пункту 3 частини другої статті 55 та статей 132 і 138;

НЗ крім здійснення основної і додаткової освітньої діяльності може здійснювати й іншу господарську діяльність, яка не є освітньою. Контрагентами (споживачами) НЗ можуть бути суб’єкти господарювання і рідше – громадяни.

Додаткова неосвітня діяльність здійснюється НЗ на основі принципу «дозволено усе, що не заборонено законом», а тому перелік її видів не є виключним. Ця діяльність не є освітньою, проте найчастіше пов’язана із нею (діяльність із надання можливостей проживання, харчування, зв’язку, перевезення, забезпечення необхідними матеріалами користувачів освітніх послуг), хоча може бути і не пов’язана (діяльність із надання в оренду СПД приміщень під магазини, книгарні, кав’ярні, аптеки, виробничі цехи, комори тощо). Для підвищення ефективності діяльності НЗ запропоновано розширювати перелік видів платної неосвітньої діяльності, проте не за рахунок освітньої;

Лише наявність у НЗ перспективних майнових активів ще не свідчить про їх ефективне використання. Для підвищення ефективності використання майна НЗ запропоновано майнові активи, що тимчасово не використовуються НЗ, передавати в управління або оренду СПД на основі відповідних договорів, під час укладання яких слід ретельно вираховувати строк і визначати ціну на основі положень законодавства за участі розпорядників майном НЗ;

Основні результати, отримані у розділі, було опубліковано у наступних виданнях: [139; 112; 140; 94; 132; 149; 100; 126; 91; 97; 101].

<< | >>
Источник: ДЕРЕВЯНКО Богдан Володимирович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ. Д и с е р т а ц і я на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Донецьк –2014. 2014

Еще по теме Висновки до розділу 3:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -