ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми формування методологічних засад регуляторної політики в сфері господарської діяльності.

1. Доводиться, що якість господарсько-правових актів в значній мірі залежить від якості методологічних засад, організації їх підготовки, прийняття та спостереження за результативністю.

Обґрунтовано методологічні засади національної доктрини правового регулювання в сфері господарювання, вдосконалення цього регулювання. Складовими цієї доктрини є: 1) філософія, ідеологія правотворення, правового регулювання в сфері господарювання, яка має існувати у явному вигляді; 2) теоретико-методологічні концепції: а) правотворення в сфері господарювання і б) вдосконалювання правового регулювання господарської діяльності.

2. Аргументовано, що фактори, які можуть суттєво впливати на якість регуляторних актів, можна поділити на зовнішні (чинники зовнішнього середовища) та внутрішні (внутрішньосистемні, належні до економічної системи). До зовнішніх належать національні звичаї, в тому числі ділові, культурні традиції, панівна ідеологія в суспільстві (лібералістична, колективістська), загальноприйняті концепції права, релігійні доктрини, а також науковий апарат точних наук (системний інструментарій, методи моделювання тощо). До внутрішньо системних факторів віднесено державну економічну політику, співвідношення державного регулювання економічних відносин з їх ринковою регуляцією, наявне господарське законодавство, рівень організації, технології регуляторної діяльності (ступінь регламентації порядку розроблення і прийняття проектів правових актів в сфері господарювання, відстеження за їх результативністю), обсяг знань й навичок суб’єктів регуляторної діяльності стосовно здійснення нормотворення тощо.

3. Запропоновано поняття нормативної моделі регуляторної діяльності як сукупності затверджених у встановленому порядку нормативно-правових актів та інструктивно-методичних матеріалів, що моделюють технологію розроблення, погодження, прийняття та моніторингу регуляторних актів дозволяє застосовувати у процесі вдосконалення цієї діяльності, зазначеного комплексу документів науковий інструментарій моделювання, системного аналізу, загальної теорії систем, напрацьований в точних науках, що суттєво підвищує наукову обґрунтованість та ефективність дослідницьких висновків, пропозицій і рекомендацій.

4. Застосування наукової теорії системного аналізу, моделювання дозволило розвинути розуміння сутності понять регуляторного акта і моніторингу ефективності цих актів, та внести пропозиції щодо вдосконалення діючого порядку їх розроблення, а також забезпечення системності регуляторних актів. Під регуляторним актом пропонується розуміти документ, що регулює економічні правовідносини, розроблений за відповідною процедурою, яка включає ряд обов’язкових етапів, серед яких значиться і моніторинг – наступне відслідковування за ефективністю цих актів з подальшим їх коректуванням.

Вдосконалення діючого порядку розроблення регуляторних актів можливо шляхом доповнення переліку стадій підготовки проектів цих актів такими стадіями як виявлення проблем у відповідних господарських відносинах, їх оцінка, відбір найголовніших проблем, встановлення причин їх виникнення, а також моделювання - підготовка альтернатив вирішення проблем, формулювання критеріїв вибору тої чи іншої альтернативи і вибір найкращої.

Забезпечення системності регуляторних актів можливо шляхом включення до Регламенту Верховної Ради України та Закону України від 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” вимог забезпечення відповідності планування нормотворчої діяльності таким ознакам як послідовність, взаємопов’язаність, наступність, відповідно до яких плани робіт з підготовки проектів регуляторних актів того чи іншого державного органу господарського управління мають корегуватися із планами нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України, а останні мають відповідати планам законодавчих робіт.

5. Запропоновано та аргументовано: а) теорію системного проектування, на основі якої створено на практиці такий важливий інструмент регуляторної діяльності як система автоматизованого пошуку правової інформації (АІПС-Право), в рамках якої визначено найсуттєвіші і одночасно мінімально достатні (для викладення тексту будь-якого нормативного висловлювання) ознаки, класифікатори яких можуть бути використані для створення відповідного Банку юридичної термінології, а також і для вдосконалення правового регулювання господарської діяльності: виявлення дублювання норм господарсько-правових актів, їх суперечливості тощо; б) вдосконалення існуючої організації забезпечення якості регуляторних актів шляхом комп’ютеризації таких попередньо упоряджених етапів процесу підготовки та спостереження за результативністю регуляторних актів як: 1) участь громадськості, наукових кіл у підготовці і обговоренні проектів регуляторних актів; 2) їх моніторинг; в) вдосконалення діючого підходу до оцінки фактичної ефективності господарсько-правових актів шляхом застосування математичного інструментарію кореляційно-регресійного аналізу.

6. В рамках змістовного аспекту модернізації господарського законодавства запропоновано доповнення ст. 19 ГКУ положеннями щодо включення до основних завдань держави в галузі економіки завдання забезпечення справедливої конкуренції та підтримки національного товаровиробника шляхом здійснення результативної моральної регуляторної політики; конкретизувати ч.1 ст. 5 ГКУ, визначивши максимізацію економічних функцій, що випливають з кейнсіанської моделі, в якості критерію оптимальності поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання з державним регулюванням макроекономічних процесів.

7. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення інституту господарсько-правової відповідальності шляхом встановлення санкцій за правопорушення в сфері регуляторної діяльності і доповнення переліку підстав для настання зазначеної відповідальності, якій підлягають регуляторні органи, такою новою підставою як відмова в державній реєстрації (скасування цієї реєстрації) регуляторних актів у разі їх невідповідності принципам регуляторної політики, вимогам системної узгодженості.

8. Розвинуто пропозиції представників адміністративно-правової науки щодо юридичного закріплення нормотворчої (правозастосовчої) діяльності органів державної виконавчої влади як окремого (неконфліктного) виду провадження. Пропонується закріпити у ГПК положення стосовно порядку здійснення підготовки та погодження проектів господарсько-правових актів, як одного з видів господарських процесів, у вигляді самостійного розділу «Порядок здійснення регуляторної політики і регуляторної діяльності» як окремого провадження, що здійснюється регуляторними органами.