<<
>>

ВИСНОВКИ

Проведене теоретичне дослідження дозволило зробити певні висновки та пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного господарського та транспортного законодавства. Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства.

Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення законодавства, у правозастосовній практиці, науковій та викладацькій діяльності. Основними з них є наступні.

1. Відносини з перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні виникли ще у дореволюційній Росії, що знайшло своє відображення у Загальному статуті російських залізниць. Подальшого розвитку ці перевезення, і як наслідок, їх законодавче забезпечення дістали в СРСР. Проте система правового регулювання відносин по перевезенню вантажів, коли основний пласт правовідносин регламентувався не законом, а підзаконними нормативними актами уряду та відомчими нормативними актами транспортних міністерств, створювала сприятливу підставу для реалізації суто відомчих інтересів у шкоду правам та законним інтересам вантажовідправників та вантажоодержувачів, що знайшло своє відображення в численних правилах, з явною перевагою на користь транспортних організацій. Цей досвід є негативним і його наслідки відчуваються до цього часу.

2. Історично-правовий аналіз правового забезпечення перевезень вантажів у прямому змішаному сполученні дозволяє виокремити три періоди розвитку законодавства з перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні: початковий (з кінця ХІХ сторіччя до 1917 року), радянський період (з 1921 року до 1991 року), сучасний період (з 1991 року по цей час).

3. Здійснено визначення поняття перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні та визнання процесу перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні динамічним, який включає такі стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу до перевального пункту, перевантаження вантажу на інший вид транспорту, переміщення вантажу до кінцевого пункту, видачу вантажу.

Перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні – перевезення вантажів від вантажовідправника до вантажоодержувача перевізниками різними видами транспорту (двома або більше) за єдиним перевізним документом під відповідальністю оператора змішаного перевезення або при відсутності такого – кожного з перевізників на своїй ділянці шляху прямування вантажу.

4. Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, становить законодавство про перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, яке за предметом правового регулювання відноситься до такого інституту господарського законодавства, як транспортне законодавство. Правове регулювання перевезення вантажів в прямому змішаному сполученні в Україні представлено великою кількістю нормативних актів. Основними нормативними актами є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

5. Ряд законодавчих актів: транспортні кодекси, статути, правила, закони, інші нормативні акти також містять норми щодо перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. Наявність великої кількості підзаконних актів, що регулює перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні має як позитивні так і негативні риси. З метою уникнення негативних рис пропонується прийняття відповідного Закону України «Про змішані перевезення».

6. Правовою формою опосередкування відносин з перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні є договір перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні. За договором перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж з пункту відправлення у перевальний пункт та передати вантаж наступному перевізнику, який доставляє вантаж у пункт призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу) за єдиним перевізним документом, а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу провізну плату.

7. Договір перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні – це договір, укладений оператором змішаного перевезення або перевізником з вантажовласником на доставку вантажу двома та більше видами транспорту. Він є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері перевезення вантажів, його не можна поєднувати з договорами підряду, майнового найму, схову та визначається як угода, за якою перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом.

8. Учасниками процесу перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні є господарюючі суб’єкти, які організують перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, сприяють його здійсненню або здійснюють його безпосередньо. Учасники процесу перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні можуть бути класифіковані наступним чином: прямі учасники процесу перевезення (відправник, перевізники, одержувач), непрямі учасники процесу перевезення (оператор змішаного перевезення, перевальний пункт).

9. Договір перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні повинен бути укладений у письмовій формі. Одним із документів, що підтверджує наявність і зміст договору перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні, є перевізний документ (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та перевізником на користь третьої сторони – одержувача. З метою спрощення документообігу та гармонізації законодавства із європейським наголошується на необхідності наявності двох видів документів на змішане перевезення вантажів: оборотного та необоротного.

10. Процес перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні закінчується видачею вантажу одержувачу.

Видача вантажу – це комплекс дій, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповноваженій на це особі (одержувачу). Крім виконання, проведеного належним чином, зобов’язання за договорами перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні припиняються неможливістю його виконання; за домовленістю сторін; у разі ліквідації юридичної особи – перевізника або вантажоодержувача. Умови, за яких відбувається зміна умов перевезення, пункту призначення, виду вантажу не можна вважати підставами припинення договору перевезення конкретного вантажу, оскільки його предметом є саме послуга перевезення, а тому можна вважати лише зміною умов договору. З огляду на те, що чинне законодавство України не встановлює спеціальних випадків для розірвання договорів перевезення вантажів, у тому числі і у прямому змішаному сполученні, наголошується, що сторони повинні встановлювати в договорах підстави, за яких сторони набувають права вимагати розірвання договору.

11. Поряд із договорами, що безпосередньо стосуються процесу переміщення (доставки) вантажів, значне місце належить також договорам, що мають іншу мету, а саме: регламентувати організацію роботи з подавання транспортних засобів та пред’явлення вантажів до перевезення, їх перевалювання з одного виду транспорту на інший тощо. До таких організаційних договорів належать і вузлові угоди, що укладаються між транспортними організаціями різних видів транспорту.

12. Порядок укладення та зміст вузлових угод законодавством не визначений. З цього приводу доцільно дати законодавче визначення поняття «вузлова угода» в Законі України «Про змішані перевезення», розробити типовий примірник вузлової угоди; порядок укладення, визначити складові вузлової угоди та законодавчо встановити відповідальність сторін вузлових угод за ухилення від укладення або несвоєчасне укладення, а також за порушення умов таких угод. Вузлова угода виступає у вигляді не єдиного документа, а як сукупність нормативних документів (ЄТП, Договір, Правила користування вагонами та контейнерами та ін.) які доповнюють один одного.

У зв’язку з цим пропонується визначення поняття «вузлова угода» у наступній редакції: вузлова угода – це сукупність договорів які носять організаційний характер і визначають взаємні відносини транспортних організацій, які беруть участь у прямому змішаному сполученні, згідно з якими вони зобов’язуються за плату переміщувати вантажі з одного виду транспорту на інший з метою продовження процесу доставки.

13. Відповідальність учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні можна поділити на дві групи: відповідальність, що передбачена домовленістю сторін (договором), а також відповідальність, встановлена законодавством. Господарські відносини, що виникають під час здійснення перевезення у прямому змішаному сполученні мають певні особливості, пов’язані з тим, що при такому перевезенні беруть участь кілька перевізників, що належать до різних видів транспорту. Тому відповідальність залежить від наступних умов: чи заподіяна шкода вчинена з вини одного перевізника або двох; чи заподіяна шкода з вини вантажовідправника чи вантажоодержувача; чи можна встановити ступінь вини кожного з учасників однієї або кількох правовідносин. Запропоновано норми, які встановлюють умови відповідальності кожного з учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні, а саме вантажовідправників, перевізників, вантажоодержувачів та операторів змішаних перевезень включити до Закону України «Про змішані перевезення».

14. Обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізника, відправника та одержувача, засвідчуються актами. У Законі України «Про змішані (комбіновані) перевезення» пропонується передбачити види санкцій щодо відповідальності при перевезенні вантажів у прямому змішаному сполученні.

<< | >>
Источник: КАДАЛА Віталій Віталійович. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ У ПРЯМОМУ ЗМІШАНОМУ СПОЛУЧЕННІ. Д и с е р т а ц і я на здобуття ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2011. 2011

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  16. ВИСНОВКИ
  17. Висновки до розділу 2
  18. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -