Питання 4. Особливість стягнення збитків та штрафних санкцій в сфері господарювання.
Відшкодування збитків – це один із видів господарсько-правових санкцій, що застосовуються до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення та виражаються в настанні негативних наслідків у вигляді відшкодування вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткових витрат (реальних збитків), упущеної вигоди та моральної шкоди.
Ст. 225 ГК України визначає склад і розмір збитків. Зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Склад збитків повинні становити такі елементи:
- реальні збитки (які включають вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна та додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, включаючи витрати на оплату послуг адвоката);
- упущена вигода;
- матеріальна компенсація моральної шкоди (за умови передбачення такої компенсації законом або в договорі).
При дослідженні особливостей відшкодування збитків у сфері господарювання необхідним є аналіз природи і складу збитків, що можуть виникати за порушення господарських зобов’язань, проведення розмежування категорій збитків і шкоди, аналіз положень ГК України і ЦК України щодо складу збитків та особливостей їх відшкодування, визначення підстав відшкодування збитків у сфері господарювання, необхідним є дослідження умов відшкодування збитків, зокрема сутність принципу «повного відшкодування збитків».
Крім того, доцільно проаналізувати специфіку відшкодування збитків за порушення окремих видів господарських зобов’язань, в тому числі грошових.Ст. 229 ГК України встановлює особливі правила для відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань. Учасник господарських відносин у такому разі не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати потерпілому збитки, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України. При цьому ст. 625 ЦК України містить норму, відповідно до якої розмір відповідних збитків спеціально визначений, а саме: інфляційні втрати і три проценти річних від суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Що стосується не грошових господарських зобов’язань, то сплата штрафних санкцій зменшує розмір збитків.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов'язання.
Штрафними санкціями є один із видів господарсько-правових санкцій, що застосовується до учасників господарських правовідносин у результаті вчинення господарського правопорушення, незалежно від майнової шкоди, якої зазнала потерпіла сторона внаслідок такого правопорушення, та виражаються в настанні негативних наслідків для правопорушника у вигляді стягнення неустойки (штрафу, пені).
Залежно від співвідношення права на неустойку з правом на відшкодування збитків виділяють чотири види неустойки: штрафну, залікову, виключну та альтеративну. Штрафною є неустойка, яка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. При заліковій неустойці відшкодуванню підлягають як неустойка, так і збитки, проте у частині, в якій вони не покриваються неустойкою. Виключною називається неустойка, яка обмежує відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання лише виплатою неустойки, виключаючи можливість збитків.
Альтернативною є неустойка, яка надає кредитору можливість вибору стягнення неустойки чи відшкодування збитків.При вивченні природи штрафних санкцій необхідним є розмежування штрафних санкцій як санкції приватноправового характеру від адміністративно-господарського штрафу як публічно-правової санкції, дослідження умов та порядку застосування штрафних санкцій, механізму їх застосування тощо.
При застосуванні цієї диспозитивності господарсько-правових норм, не можна виходити за рамки імперативних положень ч. 5 ст. 225 ГК України — штрафні санкції можуть бути лише збільшені у порівнянні із вказаним у законі розміром. Проте ч. 2 ст. 343 ГК України обмежує розмір пені, що стягується за порушення грошових зобов’язань, подвійною ставкою Національного банку України. Ці обмеження не стосуються санкцій за невиконання інших договірних зобов’язань. На відміну від ГК України, ЦК України містить норму, відповідно до якої сторони можуть вільно змінювати розмір неустойки, встановлений в акті цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 551).
У свою чергу тут не виключається верхня межа розміру відповідальності. Зокрема, ч. 2 ст. 343 ГК України обмежує розмір пені, що стягується за порушення грошових зобов'язань, подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення. Законодавчі обмеження щодо максимального розміру пені, що підлягає стягненню, стосуються тільки грошових зобов'язань і не розповсюджуються на санкції за невиконання інших договірних зобов'язань (передача продукції, виконання робіт тощо).
Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 2 ст. 552 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК України якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Таким чином, за цивільним законодавством маємо штрафну неустойку, а за господарським – залікову неустойку.
Проте законом або господарським договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій (виняткова неустойка); збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка); за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції (альтернативна неустойка).За правилами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Право на вимогу про стягнення штрафних санкцій у кредитора діє протягом одного року для стягнення неустойки і трьох років для стягнення інших штрафних санкцій (ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Так само і за ЦК України може бути зменшений розмір неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551).