Питання 3. Метод, принципи та інші системо-утворюючі елементи господарського права
Двоїстість природи господарських правовідносин (а саме поєднання в них організаційних і майнових елементів, приватних і публічних інтересів як рушіїв дій їх суб'єктів) породжує чисельність методів правового регулювання господарської діяльності, що є особливістю господарського права як галузі права.
Методи правового регулювання господарської діяльності – це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у разі порушення і способи юридичного захисту прав і законних інтересів сторін. До них відносяться: метод приписів, який передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського управління (власником майна) стосовно підлеглого йому суб’єкта (рішення власника щодо створення підприємства або його реорганізації чи ліквідації); метод автономних рішень, що дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення і передбачає обов'язок всіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю і виконанню цих рішень (прийняття загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий фінансовий рік); метод координації, який забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна з яких не має права нав'язувати свої умови іншій стороні, а рішення приймається шляхом компромісу (укладення господарського договору); метод рекомендацій, який передбачає видання компетентними органами пропозицій (рекомендацій), адресованих суб'єктам господарювання по визначеній (бажаній для суспільства, ефективній) поведінці чи порядку дій у сфері господарської діяльності (примірні господарські договори).Важливим засобом тлумачення норм господарського права є його принципи. Принципи господарського права – це керівні засади, які визначають спрямованість правового регулювання господарської діяльності. Це: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.