3.2.3. Правова регламентація діяльності юридичних клінік та відокремлених підрозділів навчальних закладів з надання консультативних послуг
Крім розглянутих раніше видів додаткової освітньої діяльності одним із видів є консультативна діяльність. Вона є освітньою, оскільки під час її здійснення споживачі отримують нові знання, вміння та навички.
Більш того, часто надавачі послуг - виконавці можуть також навчатися, надаючи ці послуги (наприклад, у діяльності юридичних клінік активні методики полягають у вирішенні творчих чи проблемних питань, в живому діалозі, через обмін інформацією розвивається творче мислення студента [555, с. 47]). Серед суб’єктів господарювання - відокремлених підрозділів НЗ таку діяльність найчастіше можуть надавати структурні підрозділи медичних та юридичних НЗ. Зважаючи на юридичний профіль роботи приділимо увагу діяльності юридичних клінік, які на сьогодні отримали поширення та працюють у складі значної кількості НЗ, здійснюючи додаткову освітню діяльність. Важливість такої діяльності мабуть більша для студентів, які задіяні при цьому. У цей час вони отримують неоціненну практику.Ідея утворення юридичних клінік не нова, проте масового поширення в Україні отримала лише на початку ХХІ століття. У РФ формування досвіду утворення громадських приймалень (юридичних клінік) на базі ВНЗ бере початок з 1997 року, хоча про необхідність їх появи говорили ще у кінці позаминулого століття. Саме тоді відомий російський вчений Д.І. Мейєр відстоював необхідність практичного вивчення права, вказуючи на відсутність корисності у вивченні виключно теорії. Ця ідея міцно закріпилася у Казанському університеті, юридичний факультет якого у 1860 році надав на затвердження Міністерства народної просвіти проект заснування юридичної консультації (клініки) [494, с. 151]. У ті самі часи перші юридичні клініки почали з’являтися у Європі. Вперше термін «юридична клініка» запропонував професор Фроммгольд, який у 1881 році у статті «Juristische Kliniken», надрукованій у німецькому журналі «Deutsche Juristen-Zeitung», аргументував створення клінік при юридичних ВНЗ на зразок лікарської практики студентів у клініках, які існують при медичних факультетах.
У 20–30-х роках ХХ століття клінічна освіта поширюється й у США. Джером Франк у 1933 році написав статтю «Чому б не створити клініку для юристів». Розвиток у США клінічної юридичної освіти припадає на 60-ті роки, коли приватні фонди починають його стимулювати. Американська асоціація юристів (орган, відповідальний за здійснення нагляду за акредитацією юридичних НЗ) пропонує американським школам права розглядати клінічну освіту у двох формах: Pro bono (латинське – за добро), коли правова допомога надається конкретним живим клієнтам, та Street Law – вуличне право. Програма Street Law – це клініка з відсутністю живого клієнта, спрямована на навчання широких верств населення [513, с. 40]. Виходячи з такої класифікації можна віднести переважну кількість українських юридичних клінік до клінік першої групи. В основному вони надають консультації пенсіонерам та представникам незаможних верств населення, які не мають достатньо грошей на оплату роботи професійного адвоката. Проте працюють і клініки, спрямовані на консультування невизначеного кола осіб, широких верств населення. Є також і представництва американської програми Street Law. В основному робота цих клінік зводиться до надання консультацій, коментарів та роз’яснень суперечливих моментів у законодавстві та праві через ЗМІ (друковані, радіо, телебачення).А. Галай вказує, що діяльність юридичних клінік в Україні була відроджена десять років тому. Ці специфічні утворення одночасно мають риси організацій громадянського суспільства та вищої школи. Студенти юридичної клініки займаються правовим захистом під час навчання, їх професійному становленню сприяють визначені факультетом викладачі, які навчають клініцистів основам майбутньої діяльності та безпосередньо координують їх правозахисну роботу [67, с. 16].
Клінічна освіта розпочала входження до суспільного життя утворенням свого професійного об’єднання. Вище у роботі піднімалися питання утворення об’єднання не суб’єктів господарювання, а їх структурних підрозділів. Тут ситуація аналогічна.
Для збереження й подальшого примноження здобутків «клінічної освіти» у 2003–2004 роках було організовано Асоціацію юридичних клінік України, що є всеукраїнською громадською організацією, діяльність якої спрямована на надання підтримки діяльності юридичних клінік, сприяння розвитку юридичної клінічної освіти й реалізації відповідних програм в Україні [513, с. 41].Стосовно правового статусу юридичних клінік В.М. Кравчук пропонує створювати юридичні клініки не у структурі НЗ, а з ініціативи і «під патронатом» правозахисних громадських організацій у співпраці, звичайно, з ВНЗ. Це пояснюється тим, що, будучи структурним підрозділом ВНЗ, юридична клініка втрачає свою самостійність, керівники клінік повинні підпорядковуватися адміністрації ВНЗ, будь-яка ініціатива юридичної клініки повинна погоджуватися, координуватися, залежати від її «настроїв», прийняття будь-якого рішення ускладнюється через необхідність проходження різних бюрократичних процедур [239, с. 432-433]. Можливо, варто утворювати юридичні клініки як окремі повноцінні суб’єкти господарювання зі статусом юридичної особи та усіма атрибутами суб’єкта господарювання. Засновником буде ВНЗ. Однак тоді на перше місце вийде питання фінансування, а питання залежності від настроїв керівництва ВНЗ залишиться.
В.М. Кравчук висловлює незгоду із набуттям юридичною клінікою статусу юридичної особи. Оскільки, незважаючи на те, що об’єднання громадян після реєстрації можуть користуватися широким спектром законодавчо закріплених прав юридичної особи, такий спосіб легалізації є трудомістким, а також доволі тривалим і вимагає певних фінансових витрат. Для створення та реєстрації громадської організації необхідно чимало матеріальних і моральних ресурсів. Тому юридичні клініки варто створювати при діючих організаціях, що звільнило б їх учасників від бюрократичних перешкод [239, с. 433-434]. Вважаємо раціональним існування юридичних клінік на рівні відокремлених підрозділів НЗ.
Стосовно правового статусу юридичних клінік можна навести інформацію практика.
На думку голови громадської організації «Київський правозахисний альянс» В.О. Галай усі проведені дослідження дають змогу говорити про необхідність визнання юридичних клінік, що займаються захистом прав пацієнтів як особливих громадських утворень. Тим паче, що методологічне уявлення про такі юридичні клініки, навіть як структурного підрозділу ВНЗ, не виключає їх громадської сутності [68, с. 102]. Вважаємо, що утворення ВНЗ юридичних клінік в якості самостійних суб’єктів господарювання можливе за умови їх функціонування в якості некомерційних суб’єктів. Вище у роботі наголошувалося на тому, що суб’єкт господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном на праві оперативного управління, не може утворити суб’єкт господарювання з майном на більш високому правовому титулі (зокрема, на праві господарського відання).Такі приклади діяльності юридичних клінік в якості самостійних некомерційних суб’єктів господарювання з майном на праві оперативного управління наводяться у практиці РФ. Так, попри те, що за статистичними даними у РФ 77 % юридичних клінік створено на базі ВНЗ, існує і певна кількість клінік, створених на базі державних організацій, або у так званій «змішаній формі», коли юридична клініка існує при ВНЗ, але юридично є самостійною громадською організацією [68, с. 101]. Існування клінік у формі некомерційної організації, утвореної наведеним чином, не заборонене в Україні. При цьому, керуючись сучасним законодавством, юридичній клініці не буде заборонено надавати різноманітні платні послуги, а також отримувати спонсорську допомогу на розвиток своєї діяльності. Хоча у Переліку платних послуг, які можуть надаватися НЗ, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, прямо не названі послуги юридичних клінік, проте є значний перелік інших додаткових послуг, серед яких певну частину можуть надавати юридичні клініки [416]. Послуги з надання юридичної допомоги не однорідні: вони включають різні типи юридичної допомоги, які можна класифікувати за кількома критеріями.
Такі критерії різноманітні: спосіб надання юридичної допомоги клієнту (особиста консультація, консультація телефоном або через Інтернет), тип допомоги (усна консультація, допомога у складанні письмових документів, представництво в державних органах, представництво в суді) [504, с. 472].Здійснення додаткової освітньої діяльності НЗ підпорядковано певним правилам, проте є цілком можливим. У цьому зв’язку М.Н. Курко нагадує, що законодавством визначаються принципи введення платності навчання, надання платних освітніх послуг, а також напрями можливого використання коштів, отриманих із позабюджетних джерел [260, с. 228-229].
А отже, юридична клініка у випадку її самостійного статусу або НЗ у випадку входження юридичної клініки до його структури в якості окремого підрозділу у випадку здійснення додаткової освітньої діяльності на платній основі повинні укладати договір з користувачем (клієнтом). Також клініка повинна буде мати у своєму складі осіб, що отримали передбачені законом дозволи та ліцензії на надання різного роду юридичних послуг. Проте головним завданням юридичної клініки є надання консультативних послуг для суб’єктів господарювання і громадян, особливо – малозахищених верств населення (додаток З).
Основними напрямами роботи юридично-медичних клінік є: І) основний напрям, що передбачає консультування та складання юридичної документації з медичного права; представництво в органах влади, місцевого самоврядування та судах; вирішення резонансних справ пацієнтів [68, с. 103]; ІІ) правопросвітницька робота – проведення тематичних лекцій, семінарів з проблемних питань медичного права у школах, ліцеях, інститутах правового та медичного напрямку; проведення інтерактивних тренінгів з питань медичного права та захисту прав пацієнтів [68, с. 104]; ІІІ) наукова та законодавча аналітика – проведення науково-практичних конференцій та наукових досліджень [68, с. 104-105]. Цей приклад стосується юридичних клінік медичного спрямування. Також можуть утворюватися юридичні клініки, які будуть надавати правову допомогу стосовно певних випадків – представництва інтересів у суді, консультування у житлових, сімейних, земельних, податкових питаннях, із забезпечення соціального захисту тощо.
В.О. Сич наголошує на необхідності встановлення вичерпного переліку наданих юридичною клінікою послуг. Іноді студенти мають виконувати роботу, яка жодним чином не пов’язана безпосередньо з наданням правової допомоги. Вчений вважає, що не можна визнати гарною практикою передрукування вже давно підготовленої позовної заяви або втрати часу на відвідини Ощадбанку для оплати державного мита1 за позовом [505, с. 45]. Слід частково погодитися, адже чітка регламентація сприятиме дотриманню порядку, підвищенню якості діяльності тощо. З іншого боку, робота юриста більш ніж на 70 % складається з технічних робочих моментів. Тому вважаємо, що немає нічого недостойного у тому, що студент отримає навички організації та реалізації технічних питань – сплати судового збору, підготовку (навіть передрук зі зразка) та подання позовної заяви, клопотання, запиту, відвідування виконкому, відділу РАГСу, податкової служби тощо. Більше того, якраз під час роботи у юридичній клініці в ранзі студента майбутній фахівець - юрист повинен пройти практику стояння у чергах, швидкого вирішення питань у канцеляріях та секретаріатах і набути досвід спілкування з державними службовцями.Отже, на погляд згадуваного В.М. Кравчука, юридична клініка – це формування, що створене для практичного навчання студентів юридичних факультетів і здійснює правозахисну і правопросвітницьку діяльність на базі громадської організації у співпраці з ВНЗ [239, с. 435]. Як було з’ясовано вище, крім студентів навчаються і споживачі послуг (клієнти) юридичних клінік. Правозахисна і правопросвітницька діяльність є основною у роботі юридичної клініки. В основному така діяльність здійснюється за рахунок надання консультаційних послуг безоплатно. Однак юридичні клініки можуть надавати і платні послуги, передбачені відповідною постановою КМУ, особливо якщо їх споживачем буде суб’єкт господарювання. Юридичні клініки є внутрішньоструктурними підрозділами суб’єктів господарювання, не мають статусу юридичної особи (за винятковими виключеннями. Проте тоді постає питання: «чи є вони юридичними клініками, чи це вже консалтингові фірми ?»). Вважаємо таку ситуацію справедливою за виключенням того, що їх слід вважати повноцінними суб’єктами господарювання без статусу юридичної особи, як це було до виключення з ГК України пункту 3 частини другої статті 55 та статей 132 і 138.