<<
>>

Висновки до розділу 2

1. Системний аналіз законодавства щодо правового статусу органів фінансового контролю, правоохоронних органів та органів державної влади і місцевого самоврядування, організації та здійснення контрольних заходів відповідними суб’єктами, нормативно-правових актів, що видаються спільно зазначеними суб’єктами, які містять форми, методи його координації, форми, процедури взаємодії тощо, надав можливість: зробити певні теоретичні висновки, вказати як на безпосередньо їх недоліки так і визначити загальні, які властиві для більшості з них та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства; визначити форми координації фінансового контролю, взаємодії, співпраці вказаних суб’єктів, чітке закріплення яких у законодавстві забезпечить результативність контрольних дій.

2. У нормативно-правових актах, які визначають правові основи діяльності Рахункової палати, Міністерства фінансів України, ДКРС України та ДПС України, Державного казначейства, ДМС України, Держфінмоніторингу, недостатньо висвітлені питання координації та взаємодії їх між собою, з органами державної влади і місцевого самоврядування та правоохоронними органами. Така невизначеність існує і в законодавстві, що визначає правові основи діяльності відповідних правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування, стосовно їх співпраці з контролюючими суб’єктами. Більш детально форми, процедури координації, взаємодії відображені в документах, які або приймаються одним суб’єктом, що наділений повноваженнями врегульовувати ці відносини (наприклад, Кабінетом Міністрів України, ГоловКРУ України, тощо), або розробляються спільно декількома органами у формі положень, порядків, регламентів тощо, що затверджуються їх наказами.

3. У більшості документів, що спільно видаються контролюючими суб’єктами, в назві вживається термін “взаємодія”, а в тексті йдеться про регламентування взаємовідносин співпраці, або визначено мету їх прийняття – забезпечення координації дій.

Слід використовувати один термін “координація” – це сприятиме правильному розумінню відповідних норм. Важливість форм взаємодії передбачає визначення всіх їх процедур, що не зовсім вдається зробити у нормативних актах, які одночасно містять дві, а то й більше складних форм, отже необхідно в одному документі описувати одну форму.

4. Кабінет Міністрів України має розробити єдині вимоги до нормативно-правових актів, їх структури, тощо, що спільно видаватимуться контролюючими суб’єктами стосовно взаємодії між собою. Оскільки до завдань Міністерства фінансів України віднесено забезпечення політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, то повноваження по розробці єдиних методологічних основ, вимог до документів, що спільно видаватимуться такими контролюючими суб’єктами як ГоловКРУ, ДПА України, Державне казначейство, ДМС України і саме Міністерство фінансів доцільно покласти на останнє.

5. На стадії розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України важливим є контроль парламенту, оскільки остаточне рішення щодо прийняття Закону про Державний бюджет України приймає саме він. Тому слід зобов’язати Верховну Раду України виконувати приписи та висновки Рахункової палати щодо: проекту Державного бюджету України, обґрунтованості його дохідної та видаткової частин стосовно обсягів державного внутрішнього та зовнішнього боргу, дефіциту Державного бюджету України, затверджених законом України, а також окремих питань бюджетного процесу.

6. Взаємовідносини між Президентом України та Верховною Радою України, які виникають при застосуванні главою держави права вето з наступним поверненням закону до парламенту для доопрацювання, необхідно чітко врегулювати законодавчо. Всі пропозиції, що подаються Президентом України, з якими не погоджуються народні депутати, має розглядати Рахункова палата та готувати необхідний висновок. Такі висновки бажано було б надавати і щодо тих статей проекту Закону про Державний бюджет України, стосовно яких є спір між главою держави і парламентом.

7. Невизначеність поняття “комунальний фінансовий контроль”, його завдань та суб’єктів не дозволяє ефективно співпрацювати органам фінансового контролю і органам місцевого самоврядування. Пропонується під комунальним фінансовим контролем розуміти – діяльність місцевих рад народних депутатів, їх виконавчих органів та контрольних комісій, які наділені відповідними повноваженнями, що спрямована на забезпечення законності, фінансової дисципліни, раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів місцевого бюджету і комунального майна. Вказані суб’єкти співпрацюють з такими контролюючими органами як Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи під час складання проектів бюджетів. Під час виконання місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування взаємодіють із відповідними територіальними органами Державного казначейства та іншими контролюючими суб’єктами. Функцію координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів виконують місцеві фінансові органи. Плани контрольно-перевірочної роботи постійних контрольних комісій рад необхідно узгоджувати з органами ДКРС, оскільки об’єктами комунального фінансового контролю є операції, які здійснюють органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, що знаходяться у комунальній власності з фінансовими ресурсами. Комісії мають взаємодіяти і з органами ДПС України.

8. До форм координації фінансового контролю, що мають місце при взаємовідносинах контролюючих суб’єктів і органів державної влади та місцевого самоврядування відносяться: спільна підготовка плану заходів щодо підвищення ефективності фінансового контролю; спільна розробка нормативно-правових актів або участь у вдосконаленні чинного законодавства, що врегульовує їх діяльність, передбачає подання пропозицій до відповідних державних органів. Контролюючі суб’єкти інформують відповідні органи державної влади про свою діяльність, її результати тощо, у межах визначених законодавством. Органи фінансового контролю мають право вимагати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування надання необхідної інформації, інформаційних матеріалів для виконання покладених на них завдань.

У свою чергу перші виконують доручення останніх, які можуть виступати ініціаторами контрольних заходів. Враховуючи політичну ситуацію в державі, необхідно повернутися до такої форми координації як створення вказаними суб’єктами спільних робочих груп або тимчасових комісій.

9. Правоохоронні органи, які зацікавлені у проведенні контрольного заходу і не мають на те відповідних повноважень чи правових підстав, звертаються до контролюючих суб’єктів. У Стандарті–9 зазначається, що правовими підставами такого звернення є норми законодавчих актів, які регулюють діяльність відповідного правоохоронного органу. Нажаль нормативні акти, що визначають правовий статус правоохоронних органів в більшості не містять таких норм. У той же час у Стандарті–9 під поняттям “правоохоронний орган”, яке у ньому вживається, розуміються органи прокуратури, МВС, СБУ, підрозділи податкової міліції органів державної податкової служби. З метою уникнення правової колізії доцільно внести відповідні положення щодо права на звернення до контролюючих суб’єктів стосовно проведення контрольних заходів до Законів України “Про Службу безпеки України”, “Про міліцію”.

Звернення правоохоронних органів можуть включатися до планів роботи контролюючих суб’єктів, та можуть прийматися до виконання в позаплановому порядку. У Законах України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про державну податкову службу в Україні” не уточнюється як включаються звернення правоохоронних органів в плани роботи ДПС України, ДМС України чи приймаються до виконання в позаплановому порядку. Прикладом чіткого визначення даного питання може слугувати законодавство про ДКРС України.

До форм взаємодії відноситься залучення фахівців контролюючих суб’єктів до участі у контрольних заходів, що проводяться правоохоронними органами. Таке прохання має бути обґрунтованим і викладено у зверненні правоохоронних органів. Контролюючі суб’єкти також можуть залучати до контрольних заходів, що ними проводяться, працівників правоохоронних органів.

На відміну від чіткого визначення умов подання звернення правоохоронних органів до контролюючих суб’єктів, у законодавстві не міститься вимог щодо звернення останніх.

Формою взаємодії контролюючих суб’єктів і правоохоронних органів є надання допомоги як до проведення контрольних заходів чи під час їх проведення, так і за результатами їх проведення. Право на її отримання правоохоронними органами в межах своєї компетенції, закріплено у Стандартах–9. Але нажаль у них йдеться лише про її надання при здійсненні контрольних заходів. У той час як у чинних нормативно-правових актах, що визначають правовий статус контролюючих суб’єктів вказується, що вона може надаватися і до їх проведення. Отже Стандарт потребує внесення відповідних доповнень.

Між контролюючими суб’єктами та правоохоронними органами здійснюється обмін інформацією, що має взаємний інтерес. До правоохоронних органів можуть передаватися і матеріали, підготовлені контролюючими суб’єктами за результатами контрольних заходів, або надаватися певна інформація щодо вчинених правопорушень. Вважаємо за необхідне чітко законодавчо визначити форми взаємодії Рахункової палати і Генеральної прокуратури України до яких доцільно віднести: обмін інформацією, що представляє взаємний інтерес і стосується вчинення правопорушень у бюджетній сфері; проведення скоординованих контрольних заходів, що спрямовані на попередження бюджетних правопорушень, їх виявлення та припинення; обмін внутрішніми нормативно-правовими актами, методичними рекомендаціями, тощо із зазначених питань; проведення спільних досліджень таких порушень та інші.

10. При використанні такої форми співпраці як залучення фахівців до проведення контрольних заходів, законодавчо не врегульованими залишаються питання їх прав, відповідальності за результати роботи. На наш погляд її має нести контролюючий суб’єкт, що залучив фахівців до проведення контрольних заходів.

11. Важливе значення має така форма взаємодії як усний і письмовий обмін інформацією, але її використання відбувається не в повному обсязі, адже в чинному законодавстві не достатньо повно визначається порядок її здійснення, не існує бажаної довіри контролюючих суб’єктів один до одного.

Ефективність контролю залежить і від якості отриманої інформації, яка має бути достовірною, повною та об’єктивною. Необхідно встановити відповідальність за ненадання чи неповне або несвоєчасне надання інформації та надання недостовірної інформації одними контролюючими суб’єктами іншим, так як це може негативно відобразитися на здійсненні контролю.

12. Підвищення ефективності координації фінансового контролю вимагає вдосконалення чинних нормативно-правових актів, зокрема Закону України “Про Рахункову палату” в якому необхідно: уточнити назву статті 21: “Взаємодія Рахункової палати з іншими державними контрольними органами” (слово “взаємодія” замітити на термін “взаємовідносини”, оскільки взаємодія передбачає тісну співпрацю, а із змісту ж статті не зрозуміло, про яку форму взаємодії йдеться, не визначено й основних її питань, а вказується лише на обов’язок певних органів надавати Рахунковій палаті відповідну інформацію) та її зміст (недоцільно вживати у тексті словосполучення “всі контрольні органи”, їх слід перерахувати, бо у поняття “контрольний орган” як законодавці, так і науковці вкладають різний зміст); відобразити завдання Рахункової палати щодо контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та визнати її координатором фінансового контролю у даній сфері; дати тлумачення поняття “організація”, що міститься у статті 2, під яким слід розуміти саме координацію; детально описати форми співпраці Рахункової палати з правоохоронними органами, визначити, у яких випадках, на якому етапі контрольної діяльності відбувається сприяння діяльності цієї інституції всіма контрольними органами, що створені в системах МВС України, Служби безпеки України, про яке йдеться у Законі; визначити правовий статус територіальних представництв Рахункової палати та надати їм право контролю місцевих бюджетів; вказати на право Голови Рахункової палати погоджувати законопроекти, що стосуються діяльності цієї інституції.

13. У Концепції реформування податкової системи України, що визначає основні форми координації в податковій сфері, звертається увага на ДПА України, ДМС, інших адміністраторів окремих зборів та обов’язкових платежів. Так як певні функції щодо контролю за надходження коштів до Державного бюджету України має Рахункова палата, необхідно визначити її роль у цьому процесі. Вона має стати координатором фінансового контролю у даному випадку. Це можливо лише тоді, коли її територіальним представництвам буде надано право контролю місцевих бюджетів.

14. У Стандартах державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна необхідно визначити поняття “скоординовані контрольні заходи” та вказати на особливості їх проведення.

15. У Бюджетному кодексі необхідно визначити: форми координації Міністерством фінансів України діяльності учасників бюджетного процесу; форми взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування і органів фінансового контролю на стадіях бюджетного процесу.

16. Необхідно розробити: окремий нормативно-правовий акт, який врегульовуватиме взаємовідносини Рахункової палати, як специфічного контрольного органу та Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України; Положення про співпрацю між органами місцевого самоврядування і відповідними контролюючими органами, в якому визначити всі можливі форми взаємодії та відповідні процедури; Положення про взаємодію Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з контролюючими суб’єктами щодо спільної розробки нормативно-правових актів з метою вдосконалення чинного законодавства стосовно організації та здійснення фінансового контролю.

<< | >>
Источник: Зима Денис Леонідович. Теоретико-правові питання координації державного фінансового контролю. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ірпінь –2008. 2008

Еще по теме Висновки до розділу 2:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВИСНОВКИ
  12. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до розділу 2
  15. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
  16. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -