<<
>>

Заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності

Провадження у справах про адміністративні правопорушення це адміністративно-процесуальна діяльність органів (посадових осіб) завданням якої є встановлення об’єктивної істині у справі у зв’язку із скоєнням адміністративного проступку.

Процесуальні норми, що утворюють адміністративно-деліктний правовий інститут, регулюють порядок реалізації відповідних деліктних матеріальних норм та процедури їх застосування [66, с. 390]. В ході здійснення провадження по справі уповноважені органи та посадові особи використовують відповідні заходи впливу з тим, щоб об’єктивно і повно забезпечити здійснення її розгляду. В теорії адміністративного права, зокрема в теорії адміністративної відповідальності такі заходи впливу отримали назву - заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Їх вичерпний перелік наведено в ст. 260 КУпАП, яка має відповідну назву «Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення». До них віднесено адміністративне затримання особи; особистий огляд, огляд речей; вилучення речей і документів, у тому числі посвідчення водія; тимчасове затримання транспортного засобу; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зміст кожного з них розкрито у статтях 261-266 КУпАП. За межами цього переліку, на думку В.К. Колпакова, залишилось ще декілька заходів, які за своїм функціональним призначенням є такими, що забезпечують провадження у справах про адміністративні проступки. Це доставлення

порушника (ст. 259 КУпАП) та привід (ч. 2 ст. 268 КУпАП) [64, с. 126].

Проте незважаючи на законодавче визначення та закріплення

вичерпного переліку заходів забезпечення провадження у справах про

адміністративні правопорушення, щодо них на доктринальному рівні завжди точаться суперечки та дискусії.

Спори виникають як з приводу визначення їх змісту, сутності та місця в системі заходів примусу, так і з приводу їх класифікації. Окремі точки зору ми спробуємо відобразити в рамках нашого дослідження, що допоможе сформувати заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно- будівельної діяльності.

Так, заходи адміністративного або як їх ще називають, процесуального забезпечення являють собою створення примусовим шляхом умов для встановлення факту правопорушення та особи порушника, виявлення, фіксації і дослідження доказів, необхідних для встановлення об’єктивної істини у справі, створення інших умов для розгляду справи про правопорушення [56, с. 23-24]. Тому в процесі провадження вони відіграють важливу роль. Щодо їх правової природи та призначення вченими- адміністративістами запропоновано декілька загальновизнаних точок зору. Одні науковці характеризують їх як різновид заходів адміністративного припинення [68, с. 36], інші розуміють як особливу групу заходів

адміністративно-процесуального забезпечення [78, с. 51].

В будь-якому випадку ми повинні розуміти, що заходи забезпечення

провадження у справах про адміністративні правопорушення є заходами адміністративного примусу. Тобто це застосування відповідними суб’єктами до осіб, які не перебувають в їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх, передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного (фізичного) та іншого характеру з метою охорони відповідних суспільних відносин шляхом попередження і припинення правопорушень, а також покарання за їх вчинення [6, с. 351-352]. З даного визначення можемо сказати, що заходи адміністративного примусу поділяються на адміністративно-запобіжні заходи; заходи адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності. Але дана класифікація не є остаточною. Так, Д.М. Бахрах вважає, що адміністративний примус здійснюється з метою охорони правопорядку, що досягається різними способами: шляхом припинення правопорушень, відшкодування завданих збитків (шкоди), покарання винних.

Тому в залежності від тієї безпосередньої мети, заради якої використовуються засоби примусу, він виділяє запобіжні заходи, відновлювані заходи і власне стягнення. Ю.П.Битяк, у свою чергу, вважає, що примус використовується в державному управлінні для охорони суспільних відносин, що виникають у певній сфері державної діяльності. Сам же адміністративний примус в даному випадку він класифікує на заходи адміністративного запобігання,

заходи припинення правопорушень та адміністративні стягнення [47, с. 8].

Окремі дослідники пропонують дещо ширшу класифікацію заходів

адміністративного примусу та поділяють їх на: на заходи адміністративно- попереджувального характеру, запобіжні заходи, заходи адміністративної відповідальності, заходи процесуально-забезпечувального характеру, відбудовні заходи тощо.

Оригінальною є класифікація заходів адміністративного примусу запропонована Л.М. Розіним. Критерієм класифікації, на його думку, є мета застосування цих заходів, відповідно до якої він виділяє п’ять видів заходів адміністративного примусу: 1) адміністративні стягнення, які застосовуються з метою покарання правопорушника; 2) заходи адміністративного припинення, які використовуються для припинення правопорушень, що вчиняються; 3) заходи процесуального примусу, які дозволяють встановити факт правопорушення, особу порушника, скласти необхідні процесуальні документи; 4) поновлювальні заходи, призначені для поновлення порушеного правопорядку, прав громадян; 5) адміністративно-примусові заходи, що

застосовуються з метою попередження правопорушень [157].

Кардинально іншими є погляди на систему заходів адміністративного

примусу Р.С. Мельника та Т.О. Коломоєць. Так, Р.С. Мельник поділяє їх на заходи, що не пов’язані з відповідальністю, і такі, що пов’язані з відповідальністю. В свою чергу, Т.О. Коломоєць визнає розподіл зовнішніх форм прояву адміністративного примусу в публічному праві України у три етапи з використанням трьох критеріїв: фактичних підстав застосування, безпосередньої мети та характеру дії заходу.

Відповідно до цього, нею виділено: заходи адміністративного примусу, пов’язані із правопорушеннями, які об’єднують заходи відповідальності та заходи припинення, і заходи, застосування яких не пов’язане із правопорушеннями, які об’єднують такі, що пов’язані із надзвичайними ситуаціями, та власне попереджувальні заходи [47, с. 12].

Ми, враховуючи наведені класифікації заходів адміністративного примусу, схильні підтримувати класичний їх розподіл на заходи адміністративного запобігання, заходи адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності. В контексті наведеної системи заходів примусу, доцільним вбачається з’ясувати місце і роль заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ключову роль в даному випадку відіграє їх аналіз відповідно до функціонального призначення. Функції всієї сукупності заходів забезпечення провадження випливають із норм ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка у загальному вигляді формулює завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. В.К. Колпаков ці завдання поділив на конкретні або процесуальні і загально- соціальні. Конкретними або процесуальними на його думку є: 1) своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи;

2) вирішення справи в точній відповідності із законом; 3) забезпечення виконання винесеної у справі постанови. Загально-соціальні завдання - це: а) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень; б) запобігання правопорушенням; в) виховання громадян у дусі додержання законів; г) зміцнення законності. Виходячи із наведених нормативно-визначених конкретних завдань провадження, функціями заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження, на думку В.К. Колпакова є: по-перше, адміністративно-процесуальне припинення; по- друге, формування доказової бази; по-третє, забезпечення виконання постанов у справі [64, с. 126-127].

Отже, доходимо висновку, що заходи забезпечення провадження у

справах про адміністративні правопорушення є заходами адміністративного

припинення.

Тобто вони реалізуються за тих обставин, коли використання

адміністративно-запобіжних заходів стає вже неефективним та недоречним.

Їх зміст зводиться до того, аби створити умови для встановлення особи

порушника, з’ясувати обставини справи щоб в подальшому застосувати до

винної особи заходи адміністративної відповідальності.

Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні

правопорушення не містять елементів покарання до особи щодо якої вони

застосовуються, а направлені на сприяння розгляду справи. Вони становлять

специфічну підгрупу заходів адміністративного припинення та входять в

групу заходів загального призначення.

З наведеного можемо сформувати особливості заходів забезпечення

провадження у справах про адміністративні правопорушення. Ними є:

- мета реалізації. Заходи направлені на припинення протиправної

поведінки особи, складання протоколу про адміністративне правопорушення, створення належних умов для здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення з метою притягнення винної особи до відповідальності;

- допоміжний характер при здійсненні провадження. Самостійного значення вони позбавлені і без подальших процесуальних дій їх застосування втрачає сенс;

- вчинення особою протиправного діяння і неможливість припинення його іншими засобами, потреба здійснення певних

процесуальних дій є підставами застосування цих заходів;

- персональна спрямованість - вони направлені на конкретну

особу, яка вчинила правопорушення, і щодо якої здійснюється провадження;

- чітко визначені процесуальні межі застосування. Вони

застосовуються або в процесі вчинення правопорушення, або після його вчинення. В обох випадках вже є докази, які за допомогою застосування

відповідних заходів можливо виявити, закріпити та використати для

правильного розгляду справ про адміністративні правопорушення [47].

Окрім того, законодавець передбачив спеціальний процесуальний

порядок їх застосування, а саме: підстави, строки (в необхідних випадках),

процесуальне оформлення (складення протоколу), порядок оскарження тощо.

Поступово зводячи дослідження до заходів забезпечення провадження у

справах про адміністративні правопорушення в конкретних сферах суспільних відносин, а саме у сфері архітектурно-будівельної діяльності, варто звернути увагу на певні прогалини у чинному законодавстві. Так, вичерпний перелік заходів забезпечення провадження міститься у Кодексі України про адміністративні правопорушення, але ми вже згадували, що КУпАП дає можливість уповноваженим органам державної влади притягнути до відповідальності лише фізичних осіб (у відповідності до КУпАП притягнути до адміністративної відповідальності юридичну особу можливо лише в одному випадку - за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо вони зафіксовані в автоматичному режимі). Але нами з’ясовано в попередніх розділах дисертаційного дослідження, що за правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності до відповідальності притягується як фізична, так і юридична особа. Тому в даному випадку говорити про повноцінне застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення досить важко.

Загальне провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності відповідно до повноважень, визначених ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», може здійснюватися такими органами державного архітектурно-будівельного контролю як:

1) виконавчими органами з питань державного архітектурно- будівельного контролю сільських, селищних, міських рад;

2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно- будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій;

3) Держархбудінспекцією.

Враховуючи викладене та враховуючи аналіз законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, а також правозастосовної практики стає можливим сформувати висновок про те, що в умовах сьогодення зростає роль та значення Державної архітектурно-будівельної інспекції України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Зокрема вивчення положень постанов Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду» [132] та «Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю» [110], також дають підстави стверджувати, що відбувається зростання ролі Держархбудінспекцієї як правоохоронного органу, оскільки її діяльність супроводжується постійним застосуванням заходів впливу, а саме -примусу, де ключова роль відведена заходам адміністративного припинення. Певна річ ми говоримо про застосування заходів припинення загального призначення, оскільки Держархбудінспекція не уповноважена у ході своєї діяльності застосовувати фізичну силу, вогнепальну зброю та технічні засоби. Але відповідно до покладених на неї завдань, вона має право залучати до здійснення перевірок представників органів Національної поліції з метою забезпечення публічного порядку під час здійснення контролюючих заходів, а також застосування, у разі необхідності, спеціальних заходів

адміністративного припинення [161, с. 189].

У ході своєї повсякденної роботи органи архітектурно-будівельного

контролю використовують значний масив заходів адміністративного припинення. Деякі заходи застосовуються самостійно. Так, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері архітектурно-будівельної діяльності, вчинених об’єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

1) видавати обов’язкові до виконання об’єктами нагляду приписи про

усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2) притягати посадових осіб об’єктів нагляду до відповідальності за

вчинені правопорушення відповідно до закону;

3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об’єктів нагляду

до дисциплінарної відповідальності;

4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об’єкта

нагляду до органу, який здійснив її призначення;

5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи

об’єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося;

6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об’єктами нагляду

відповідно до визначених Законом України «Про регулювання містобудівної

діяльності» повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у

сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації

на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції [132].

Варто відзначити, що загальні заходи адміністративного припинення

застосовуються як до фізичних, так і до юридичних осіб. Зокрема до них

варто віднести:

- відмову у визначених законодавством випадках у видачі дозволів на виконання будівельних робі (пп. 4 п. 4 Положення про Державну

архітектурно-будівельну інспекцію);

- анулювання дозволів на виконання будівельних робіт (пп. 4 п. 4

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію);

- зупинення у визначених законодавством випадках підготовчих та

будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пп. 11 п. 4

Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію);

- фіксування процесу проведення перевірки засобами аудіо-, фото-

та відеотехніки (пп. 14 п. 6 Положення про Державну архітектурно- будівельну інспекцію) [127].

Окрім того, посадові особи органу держархбудконтролю для виконання

покладених на них завдань під час перевірки мають право:

- видавати обов’язкові для виконання приписи щодо зупинення

підготовчих та будівельних робіт, що не відповідають вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

- забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу держархбудконтролю чи його заступника експлуатацію закінчених

будівництвом об’єктів, не прийнятих в експлуатацію [110].

Що стосується допоміжних заходів впливу, а саме заходів забезпечення

провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно- будівельної діяльності, то варто зазначити, що вони становлять особливу, малодосліджену групу заходів адміністративного припинення. Специфіка їх полягає у тому, що їх застосуванням забезпечується створенням умов для притягнення порушника до адміністративної відповідальності в сфері архітектурно-будівельної діяльності. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення застосовуються коли адміністративне правопорушення (делікт) уже вчинено. Але як уже зазначалося вище, в адміністративно-правовій літературі, відсутності фундаментальні монографічні дослідження, присвячені вивченню заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в цілому, із чітким визначенням їх поняття, переліку, матеріально-правових та процесуальних властивостей тощо, зокрема має місце неузгодженість поглядів вчених-адміністративістів щодо віднесення того чи іншого заходу впливу до цієї групи заходів або ж до заходів адміністративного попередження чи до заходів адміністративного припинення загального призначення.

Аналіз закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення заходів дає нам підстави стверджувати, що для забезпечення провадження в справах про правопорушення в сфері архітектурно- будівельної діяльності їх кількість є недостатньою для повного, об’єктивного та всебічного дослідження справи у цій сфері. Так, органи державного архітектурно-будівельного контролю не уповноважені здійснювати адміністративне затримання. Що стосується особистого огляду та огляду речей, а також вилучення речей і документів, то законодавець окреслив певну кількість органів, уповноважених на реалізацію зазначених заходів. Так, спробуємо звернути увагу на положення про те, що «Особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами... , а у випадках, прямо передбачених законами України, також і посадовими особами інших органів» (ч. 1 ст. 264 КУпАП). Але жодний нормативно-правовий акт в сфері архітектурно-будівельної діяльності не закріплює таких повноважень за

відповідними контролюючими органами.

Такі заходи як доставлення порушника та привід, які дуже часто

науковці відносять до заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, але які законодавець не відніс до таких, також не входять до компетенції органів уповноважених здійснювати провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно- будівельної діяльності.

З викладеного формуємо висновок про те, що чинне законодавство нівелює можливість застосовувати заходи провадження у справах про адміністративні правопорушення органами, уповноваженими здійснювати розгляд справ у сфері архітектурно-будівельної діяльності, що за принципами

провадження є неприйнятним явищем.

Для вирішення цієї проблеми вбачається два шляхи. Перший, він є

простіший, - це доповнити Главу 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення додатковими заходами забезпечення провадження, враховуючи усі наукові напрацювання та практичні потреби інституту провадження у справах про адміністративні правопорушення, зокрема у сфері архітектурно-будівельної діяльності.

Інший шлях є значно складніший, але при комплексному підході до

вирішення існуючих проблем у сфері архітектурно-будівельної діяльності він є найбільш прийнятним. У ході дисертаційного дослідження ми неодноразово наголошували на доцільності та необхідності розробки та прийняття Кодексу України про архітектурно-будівельну діяльність. В структуру даного Кодексу варто включити главу «Відповідальність у сфері архітектурно-будівельної діяльності », де окремими розділами передбачити «Провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності» та «Заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності». На наш погляд, таке вирішення поставленого питання значно б оптимізувало сферу архітектурно-будівельної

діяльності та відносини, які виникають в її межах.

До заходів забезпечення провадження у справах про правопорушення у

сфері архітектурно-будівельної діяльності, відповідно, пропонуємо віднести такі:

- внесення актів реагування (в яких викладається сутність виявлених порушень архітектурно-будівельного законодавства та дається припис щодо їх усунення, що надасть можливість на момент розгляду справи забезпечити упорядкування суспільних відносин, виключивши при цьому протиправний аспект);

- заборона, зупинення або недопущення виконання певних видів архітектурно-будівельних робіт, а також заборона експлуатації засобів будівництва об’єкту (якщо в ході провадження були виявлені порушення, що несуть безпосередню загрозу життю працівників або інших осіб, даний захід забезпечить негайне зупинення робіт до вирішення справи та прийняття рішення)

- обмеження здійснення окремих будівельних операцій до усунення відхилень від проектів та узгодження із уповноваженими державними органами;

- виселення в адміністративному порядку осіб, які самовільно зайняли жилі приміщення і проживають у будинках, які загрожують обвалом;

- призупинення роботи будівельних підприємств та інших промислових об’єктів у зв’язку із порушенням правил техніки безпеки або правил пожежної безпеки.

Варто зазначити і про те, що будь-який захід провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. В той же час оскарження заходів забезпечення провадження не зупиняє їх виконання.

Підводячи підсумки зазначимо, що заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності потребують свого законодавчого визначення та закріплення. Вони є необхідною умовою здійснення розгляду справи, оскільки надають можливість припинити протиправну поведінку з тим, щоб не допустити настання суспільно-шкідливих наслідки та направлені на попередження вчинення нових правопорушень.

<< | >>
Источник: САВИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ АРХІТЕКТУРНО-БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2017. 2017

Скачать оригинал источника

Еще по теме Заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності:

  1. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти
  2. ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
  3. ЗМІСТ
  4. ВСТУП
  5. Архітектурно-будівельна діяльність, як об’єкт охорони нормами адміністративно-деліктного права
  6. Поняття та особливості адміністративної відповідальності у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  7. Стан нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  8. Особливості провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  9. Висновки до розділу 1
  10. Поняття та види стягнень за правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  11. Вдосконалення взаємодії суб’єктів, які мають право розглядати справи та застосовувати стягнення за правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  12. Заходи забезпечення провадження у справах про правопорушення у сфері архітектурно-будівельної діяльності
  13. Висновки до розділу 3
  14. ВИСНОВКИ
  15. 3.2. Класифікація адміністративного розсуду
  16. Кодифікація як основний засіб усунення правових колізій у межах актів земельного законодавства
  17. 4.2. Процесуальні засади адміністративної відповідальності
  18. Адміністративно-юрисдикційні повноваження державних сільськогосподарських інспекцій
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -