<<
>>

4.1 Загальна характеристика провадження з перегляду судових рішеннь за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі України

Важливою гарантією реалізації прав, свобод та законних інтересів людини у сфері адміністративного судочинства є право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Незважаючи на те, що провадження за нововиявленими обставинами хоча й має свої завдання, підстави для відкриття провадження, предмет доказування та процесуальну форму, однак практика розгляду і вирішення адміністративними судами цієї категорії справ свідчить про необхідність удосконалення не тільки окремих елементів процесуального порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а й цілісного підходу до здійснення адміністративного судочинства за нововиявленими обставинами з урахуванням положень міжнародно-правових актів у галузі прав людини.

Аналіз статистичних даних показує, що у першому півріччі 2014 року на розгляд до місцевих адміністративних судів надійшло 763 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, або 0,4% справ і матеріалів. У 96% заяв (1437) підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та у 4% (65) – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Наприклад за шість місяців 2015 року на розгляд до місцевих адміністративних судів надійшла 621 заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що на 142 заяви менше, ніж у минулому році. До апеляційних адміністративних судів за цей період надійшло 122 заяви, до Вищого адміністративного суду України – 71 заява, що на 13 заяв менше, ніж у 2014 році (84 заяви) [22].

За шість місяців 2014 року місцеві адміністративні суди розглянули 1045 заяв, або 70% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. За результатами їх розгляду 163 заяви, або 16%, повернуто, стосовно 89 заяв (9%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження, 794 заяви (76%) розглянуто по суті.

Із них у 58% справ (459) заяви залишено без задоволення, у 26% справ (203) заяви задоволено із скасуванням 181 постанови та 22 ухвал. Відносно 79 справ (10%) провадження закрито та у 53 справах (7%) суди ухвалили інші рішення. У цьому періоді місцеві адміністративні суди не розглянули 456 заяв, або 30% заяв, що перебували на розгляді [313].

На розгляд до апеляційних адміністративних судів як до судів першої та апеляційної інстанцій у першому півріччі 2014 року надійшло 128 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. З урахуванням заяв, не розглянутих на початок цього року, на розгляді апеляційних адміністративних судів перебувало 412 заяв. У 409 заявах підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 2 – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, та у 1 – встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. У цьому періоді цими судами розглянуто 243 заяви, або 59% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. У результаті їх розгляду 55 заяв, або 23% заяв, повернуто, стосовно 51 заяви (21%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження, 137 заяв (56%) розглянуто по суті. Із них 77% заяв (106) залишено без задоволення та 18% заяв (25) задоволено із скасуванням 19 постанов та 6 ухвал. У 5 справах провадження закрито та стосовно 1 справи ухвалено інше рішення [313].

На розгляд до Вищого адміністративного суду України як до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій надійшло 84 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У загальній кількості справ і матеріалів їх кількість становить 0,2%.

За цей час Вищий адміністративний суд України розглянув 93 заяви, або 73% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 43 заяви, або 46% заяв, повернуто, щодо 19 заяв (20%) відмовлено у відкритті провадження та 3 заяви (3%) залишено без розгляду. По суті розглянуто 28 заяв (30%). За результатом їх розгляду у 22 справах заяви залишено без задоволення, у 5 справах заяви задоволено, судові рішення скасовано, у 1 справі провадження закрито. На кінець звітного періоду не вирішено 35 заяв, або 27% заяв, що перебували на розгляді [313].

Аналіз статистичних даних свідчить, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі займає особливе місце, практика існування цього інститут свідчить про існування випадків прийняття судами помилкових судових рішень внаслідок спотворення доказів, обставин справи. Тому існування цього виду перегляду є дуже важливим для забезпечення прав осудності судового рішення.

Водночас, не можна не звернути увагу, що недостатність розробок на теоретичному рівні, недосконалість чинного законодавства, що з’ясовується в ході аналізу судової практики справ, які переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами, обумовили необхідність здійснення дослідження особливостей провадження за нововиявленими обставинами.

Без наявності інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не можна вважати систему адміністративного судочинства України досконалою. Його важливість полягає в тому, що обставини, які не існували на час розгляду справи, але не були предметом дослідження під час первинного розгляду справи, будуть розглянуті судом та буде вирішене питання щодо винесеного рішення, що набрало законної сили. Жодна інша стадія адміністративного судочинства не може виконати завдань, покладених на інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто, перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення [248]. Тобто, сутність перегляду судових актів за нововиявленими обставинами полягає в перевірці можливої помилки суду в дослідженні матеріалів справи у разі спотворення, замовчування доказів при первинному розгляді справи, що виявилося пізніше [315]. Це може бути завідомо неправдивий висновок експерта чи завідомо неправильний переклад документів чи пояснень учасників процесу або подання фальшивих документів тощо, які було покладено в основу судового рішення. Такі факти мають бути підтверджені у встановленому законом порядку.

Даний правовий інститут складається з норм, що містяться в четвертій главі четвертого розділу КАСУ та закріплює підстави для відкриття провадження, строки та процесуальну форму звернення до суду, порядок здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та судові рішення, які приймаються за наслідками провадження.

В той же час, практика провадження судами за цією категорією справ свідчить про необхідність удосконалення окремих елементів процесуального порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами з урахуванням положень міжнародних правових актів у галузі прав людини.

Дослідженню проблем адміністративної юстиції, в тому числі перегляду судових рішень як форми забезпечення судового захисту публічних прав та свобод людини присвячено праці В. Б. Авер’янова, Ю. П. Битяка, В. М. Бевзенка, І. П. Голосніченка, В. Ф. Демського, О. В. Кузьменко, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, Р. О. Куйбіди, Р. С. Мельника, Т. П. Мінки, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, В. Г. Перепелюка, А. О. Селіванова, В. С. Стефанюка, М. М. Тищенка, Н. Ю. Хаманєвої, В. І. Шишкіна та ін.

Проблеми перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами були предметом дослідження фахівців з кримінального (В.

М. Беднарська, О. Ю. Татаров), господарського права (С. В. Степанов), та цивільного процесу (І. В. Бондар, В. В. Комаров, К. В. Гусаров, С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, С. В. Щербак). В адміністративному судочинстві комплексне дослідження проблем провадження за нововиявленими обставинами проводила О. О. Буцьких.

У працях учених інших галузей права досліджується інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в межах процесуальних норм відповідної галузі права. Учені-адміністративісти в своїх працях визначають загальнотеоретичні основи адміністративного процесу, досліджують питання перегляду судових рішень, але майже не вивченими залишаються особливості перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами у порядку адміністративного судочинства.

Отже, недостатнє законодавче врегулювання, відсутність єдності судової практики та наукових поглядів серед учених правників зумовили необхідність дослідження змісту та сутності нововиявлених обставин в адміністративному судочинстві України.

Для визначення сутності поняття нововиявлених обставин звернемося до морфологічної та юридичної методики.

Великий тлумачний словник сучасної української мови термін “новоз’явлений”, який є тотожним “нововиявленому” розглядає як той, який недавно або тільки-що з’явився [48, с. 652].

Великий тлумачний словник сучасної української мови термін нововиявлені обставини визначає як факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків осіб, що беруть участь у справі, тому їх необхідно чітко відрізняти від доказів, цільове значення яких відокремлюється встановленням таких юридичних фактів. Виявлення нових доказів, що ставлять під сумнів обґрунтованість винесеного рішення, створює привід для перегляду його в порядку судового нагляду. Для такого перегляду необхідно, щоб нововиявлені обставини мали важливе значення для справи [35, с. 673; 323, с. 30]. Юридична енциклопедія дає дещо інше визначення нововиявлених обставин: це юридичні факти, що існували на момент розгляду справи в суді й мали істотне значення для її правильного рішення, але не були і не могли бути відомі ні суду, ні заінтересованим особам, спричинили порушення прав і законних інтересів осіб, що будучи виявленими після набуття судовим рішенням законної сили, виступають підставами для їх перегляду у кримінальному, цивільному та господарському праві [398, с.

455].

Поняття нововиявлених обставин застосовується також й в інших юридичних науках. Так, поняття «нововиявлених обставин» на законодавчому рівні закріплено тільки в цивільному процесуальному праві (ч. 2 ст. 361 ЦПК України) як юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин [380]. Аналіз судової практики показує, що до таких обставин слід віднести завідомо неправдиві показання свідків, експертів, завідомо неправильний переклад, нечинність документів чи речових доказів тощо, що вплинуло на судове рішення.

Господарський процесуальний кодекс виділяє 5 підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане [65].

Кримінальне процесуальне законодавство до нововиявлених обставин відносить: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути (ч. 2 ст. 459 КПК) [178].

В адміністративному, так само як і в кримінальному та процесуальному судочинстві встановлюються лише підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами (ч. 2 ст. 245), без визначення самого поняття.

Отже, як бачимо, поняття «нововиявлені обставини» встановлено лише у Цивільному процесуальному кодексі України. Натомість в господарському, кримінальному та адміністративному процесуальних кодексах викладено лише підстави для звернення заяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Єдиного підходу до визначення поняття «перегляд за нововиявленими обставинами» не має і серед науковців.

Наприклад, Л. М. Ніколенко новововиявлені обставини визначає як юридичні факти, що існували у момент розгляду справи і які мають істотне значення для його вирішення, які не були і не могли бути відомі ні заявникові, ні суду, що розглядає спір [214, с. 1].

Як вважає В. М. Беднарська, нововиявленими обставинами є фактичні дані (факти), які встановлюються системою доказів, яка має довести, що неправильність перекладу, показань свідка, обвинувачуваного, підсудного, потерпілого, висновків і пояснень експерта, зловживань з боку прокурора, дізнавача, слідчого або судді при провадженні у справі, або інші обставини: а) раніше не були відомі суду, що постановив вирок; б) вплинули на неправосудність цього судового рішення [28, с. 29].

М. Й. Штефан під нововиявленими обставинами розуміє не тільки ті, які мають істотне значення для справи, матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного, наказного і окремого провадження. Нововиявленими обставинами, на його думку, можуть бути юридичні факти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами й умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та зумовлюють наслідки кримінально-правового характеру. Цей автор виділяє такі ознаки нововиявлених обставин: 1) наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін та інших осіб, які брали участь у справі, на законність та обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення; 2) наявність їх у об'єктивній дійсності під час розгляду й вирішення справи; 3) невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин; 4) виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набрання рішенням законної сили [393, с. 520-521; 37, с. 33-34].

Сучасні вчені-адміністративісти (А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко та Р. С. Мельник) нововиявлені обставини розуміють як існуючі в момент розгляду справи і суттєво значущі для його вирішення юридичні факти, які не були і не могли бути відомі ні заявникові, ні суду [164, с. 448].

Отже, незважаючи на те, що визначення поняття нововиявлених обставин у різних вчених дещо відрізняються, суть їх залишається однаковою. Перш за все це певні відомості об’єктивної дійсності, що вже існували у момент розгляду справи, тобто в момент первинного розгляду справи та мали істотне значення для справи, тобто могли змінити судове рішення. Ці обставини не були і не могли бути відомі під час розгляду справи ні сторонам, ні суду.

Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду на час розгляду справи, то вона обов'язково вплинула б на винесення рішення. При цьому, слід відрізняти нововиявлені обставини від нових обставин, тобто тих, що виникли після винесення судового рішення, а також від обставин, які були покладені в основу судового акта, але згодом змінилися. Це може бути підставою для пред'явлення нового позову, але не для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначені терміни є різними за своїм змістом та юридичним значенням і основна відмінність між ними полягає в тому, що нові обставини не існували на час винесення судового рішення, а з’явилися вже після набрання ним законної сили, тобто це новоутворені обставини, які можуть змінити судове рішення, яке було винесене при первинному провадженні. Через це вони і мають назву «нові».

Провести паралель між цими поняттями можна на такому прикладі. В основу судового рішення було покладено висновок експерта. Якщо згодом даний висновок було визнано у встановленому законом порядку сфальсифікованим, то дана обставина повинна визнаватися нововиявленою. Якщо ж на момент первинного розгляду даний висновок здався суді сумнівним і він призначив додаткову експертизу, яка довела протилежність наведених тверджень першого, то дану обставину слід вважати новою [315].

Отже, нововиявлені обставини у адміністративному судочинстві – це відомості про факти об’єктивної дійсності, які не були відомі учасникам адміністративного провадження під час розгляду і вирішення справи і були виявлені та достовірно встановлені після прийняття рішення по справі, однак які мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті,

Враховуючи викладене вище, виділимо основні ознаки нововиявлених обставин: 1) їх наявність забезпечує надання можливості змінити рішення судді, яке було прийнято без відома певних обставин, які б суттєво вплинули на результат рішення; 2) мають бути суттєвими для справи, тобто якщо б про них було відомо на момент розгляду справи, суд, вірогідно, виніс би інше рішення; 3) наявність даних відомостей на час первинного провадження справи; 4) повинні мати достовірний характер; 5) на час первинного провадження справи ці відомості не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні адміністративному суду; 6) їх наявність не скасовує та не змінює автоматично рішення в справі, в якій вони не були використані. Таку справу потрібно розглядати у зв’язку з нововиявленими обставинами і лише після цього прийняти відповідне рішення.

Тобто, нововиявлені обставини в адміністративному процесі повинні мати такі властивості: 1) істотність для правильного вирішення справи; 2) існування в період первинного провадження у справі; 3) невідомість суду та всім іншим учасниками адміністративного провадження; 4) достовірність встановлення.

Нововиявлені обставини за своїм змістом та юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Вони породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення. Існування цих обставини повинно бути належним чином підтверджено письмовими доказами, показаннями свідків тощо.

Важливо також визначити місце перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами серед інших форм переглядів судових рішень, виділити найбільш суттєві моменти, з якими пов'язане існування вказаних інститутів.

Апеляція та перегляд за нововиявленими обставинами дозволяють забезпечити реалізацію права на судовий захист, оскільки вони дозволяють провести повноцінний повторний розгляд справи. При цьому, існують певні особливості перегляду адміністративної справи за нововиявленими обставинами, що визначають самостійність даного інституту адміністративного судочинства. До них слід віднести:

– по-перше, за загальним правилом прийняття заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами не спричиняє зупинення чи відстрочення рішення, на відміну від апеляційного перегляду, але суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду;

– по-друге, при перегляді адміністративної справи за нововиявленими обставинами адміністративний суд приймає лише ті докази, які існували на момент первинного розгляду справи та про які ані суду, ані заявнику не було відомо;

– по-третє, адміністративний суд апеляційної інстанції має право перевіряти законність та обґрунтованість судових актів у повному обсязі. При перегляді адміністративної справи за нововиявленими обставинами суд встановлює суттєвість і належність такої обставини та переглядає справу у повному обсязі;

– по-четверте, перегляд рішень за нововиявленими обставинами здійснюється в тому самому адміністративному суді, в якому раніше розглядалася ця справа. Тобто, перегляд за нововиявленими обставинами може здійснюватися на всіх рівнях адміністративного судочинства;

– по-п’яте, перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється іншим суддею в тому ж суді, де розглядалася ця адміністративна справа раніше.

Касаційне провадження з перегляду адміністративних справ є процесуальною гарантією, яка забезпечує захист прав та інтересів учасників адміністративних правовідносин та законність рішень адміністративних судів. Воно є однією з гарантій винесення адміністративними судами законних судових актів і являє собою самостійну стадію адміністративного судочинства. Незважаючи на те, що касаційне провадження в адміністративному судочинстві обмежується перевіркою дотримання норм матеріального й процесуального права судами нижчої ланки, в компетенцію адміністративного суду касаційної інстанції віднесено право змінювати рішення суду першої інстанції.

До спільних рис касаційного провадження та провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві слід віднести лише те, що судові рішення в обох видах провадження набрали законної сили. Основні відмінності вказаних видів провадження полягають у наступному:

– по-перше, касаційна скарга розглядається вищим адміністративним судом. Перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється адміністративним судом, який вже виносив по вказаній справі рішення;

– по-друге, існує відмінність в назві документа за яким ініціюється перегляд адміністративної справи, а саме в касаційному провадженні – касаційна скарга, в провадженні щодо перегляду за нововиявленими обставинами – заява;

– по-третє, основною метою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є з’ясування чи дійсно обставина є суттєвою для справи та чи можливе винесення іншого рішення на підставі цієї обставини. Адміністративний суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість судових актів;

– по-четверте, за нововиявленими обставинами предметом перевірки є лише факт невідомості нововиявленої обставини сторонам справи та адміністративному суду та спроможність нововиявленої обставини сторонам змінити прийняте в адміністративній справі рішення. Адміністративний суд касаційної інстанції перевіряє правильність та повноту застосування норм матеріального і процесуального права;

– по-п’яте, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАСУ (істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених КАСУ, а в разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до статті 160 КАСУ – з дня складення постанови в повному обсязі;

– по-шосте, відрізняються також і строки розгляду касаційної скарги та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Так, касаційна скарга має бути розглянута протягом одного місяця з дня одержання судом касаційної інстанції адміністративної справи. Що стосується заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, то воно розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими КАС України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд;

– по-сьоме, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, але не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції. Перегляд адміністративних справ за нововиявленими обставинами здійснюється в порядку, встановленому для відповідної інстанції адміністративного суду, у якому здійснюється такий перегляд.

Якщо порівняти інститут перегляду адміністративної справи за нововиявленими обставинами з переглядом судових актів Верховним Судом України, слід виділити такі особливості:

– по-перше, ініціаторами перегляду за нововиявленими обставинами є особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами;

– по-друге, строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами становить один місяць після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАСУ, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. Заява про перегляд судових рішень Верховним Судом подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 КАСУ, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України – особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною;

– по-третє, Верховний Суд України є вищим судом при перегляді актів, а заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, яким змінено або прийнято судове рішення;

– по-четверте, особи, яких стосується винесене рішення, мають право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку або ж Вищого адміністративного суду України з питань, передбачених статтею 171-1 КАС України, а за нововиявленими обставинами – такого правила не існує, а отже дозволяється перегляд справи навіть якщо справа не оскаржувалася в апеляційній чи касаційній інстанції.

Таким чином, можна зробити висновок, що не можна ототожнювати перегляд адміністративних справ у Верховному Суді України та провадження за нововиявленими обставинами. Суттєві відмінності існують між розглянутим інститутом та інститутами апеляційного та касаційного перегляду. А отже, провадження за нововиявленими обставинами представляється самостійним та відокремленим провадженням, а не факультативною стадією того чи іншого виду перегляду судового рішення.

Основними завданнями інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, на нашу думку, є захист прав і законних інтересів особи, виправлення судової помилки адміністративного суду, яка виникла внаслідок невідомості, спотворення, не дослідження реальних фактичних обставин справи.. Поновлення порушених прав має бути ефективним, своєчасним та здійснюватись в межах норм діючого законодавства.

З набуттям Україною незалежності та проголошенням курсу на створення національної правової системи було внесено зміни до законодавства в тому числі і до адміністративно-процесуального, однак інститут перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами було збережено. Вказаний інститут зберігся і в законодавстві інших країн колишнього СРСР. Аналогічні підстави для поновлення справ існують і у законодавстві країн Західної Європи (Франції, ФРН та ін.). Незважаючи на те, що назви вказаного інституту в країнах Європейського Союзу дещо відрізняються, сутність його залишається однаковою.

Законодавство пострадянських країн (Республіки Казахстан, Російської Федерації), на наш погляд, має спільний недолік щодо закріплення підстав для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами, а саме відсутність такої підстави, як прийняття судового рішення на підставі норми законодавства, яка в подальшому визнається не конституційною або ж суперечить нормам міжнародного права. Що стосується законодавства України з цього приводу, слід зазначити, що КАС України в ч. 5 ст. 245 визначає таку підставу для перегляду судового рішення, як встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано. Це означає існування факту протиправної діяльності парламенту на момент розгляду та вирішення справи і прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, і має істотне значення для вирішення цієї справи по суті. Вважаємо необґрунтованою та безпідставною позицію законодавця застосування п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України лише до тих судових рішень, що не виконані.

У зв’язку з цим, пропонуємо п. 5 ч. 2 ст. 245 КАСУ викласти у такій редакції: «встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, на якому ґрунтується судове рішення».

Крім цього вважаємо, що формулювання першої підстави для перегляду справи за нововиявлиними обставинами, визначеної в п. 1 ч. 2 ст. 245 КАСУ – «істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи», є недосконалим, оскільки не відображає презумпції добросовісності адміністративного суду при прийнятті судового акта. У зв’язку з цим, пропонуємо п. 1 ч. 2 ст. 245 КАСУ викласти в такій редакції: «істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі як особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, так і іншим учасникам справи і суду».

<< | >>
Источник: КАЙДАШЕВ РОМАН ПЕТРОВИЧ. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ 2016. 2016

Еще по теме 4.1 Загальна характеристика провадження з перегляду судових рішеннь за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі України:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -