ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова правової держави в Україні об’єктивно зумовлює потребу функціонування ефективного механізму захисту прав і свобод людини і громадянина, одним із елементів якого є система судового захисту осіб від порушень їх прав та законних інтересів.

Тому, серед проблем реформування судової системи, визначених в Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276, одним із напрямів є пошук оптимальної моделі системи перегляду судових рішень, удосконалення процесуальних повноважень касаційної інстанції. З прийняттям Верховною Радою України 12 лютого 2015 року Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» до КАСУ та КУпАП були внесені суттєві зміни, внаслідок яких іншого значення набув здійснюваний Верховним Судом України, Вищим адміністративним судом України перегляд судових рішень судів нижчих інстанцій. Цей, безперечно, прогресивний та необхідний для подальшого демократичного розвитку країни крок обумовив зміни не тільки в інстанційній системі перегляду судових рішень в адміністративному процесі, але й у площині організаційно-правових зв’язків між судами різних інстанцій.

Водночас, незважаючи на позитивні здобутки та оновлення адміністративного процесуального законодавства, процес становлення незалежного, справедливого судочинства, в тому числі в питаннях оскарження судових рішень в адміністративному процесі, характеризується суперечливістю і неоднозначністю, про що свідчить наявність чисельних рішень Європейського суду з прав людини та статистичні дані Вищого адміністративного суду України.

У зв’язку зі змінами, викликаними соціально-політичною ситуацією в країні, ускладнено процес перегляду судових рішень по втрачених матеріалах адміністративних справ. Аналіз статистичних даних свідчить, що порівняно з 2013 роком, у 2015 році справ щодо відновлення втрачених проваджень з адміністративних справ суттєво збільшилось: у судах першої інстанції більше ніж у два рази, кількість рішень суду апеляційної інстанції майже однакова, а кількість рішень суду касаційної інстанції збільшилася у сім разів.

Викладене вище свідчить про існування проблем, зміст яких полягає у необхідності пошуку оптимальних форм перегляду судових рішень в адміністративному процесі, адже це має важливе значення для подальшого розвитку судочинства. Оптимізація правового регулювання перегляду судових рішень в адміністративному процесі сприятиме оновленню адміністративного процесуального законодавства України у світлі європейських стандартів щодо засобів правового захисту при здійсненні правосуддя. Крім того, дослідження сутності перегляду судових рішень в адміністративному процесі України має важливе значення в світлі забезпечення суб’єктивного права особи на судовий захист, який ускладнюється прийняттям незаконних і необґрунтованих судових рішень.

З огляду на викладене та інші обставини, система перегляду судових рішень в адміністративному процесі потребує ґрунтовного і комплексного наукового дослідження з метою пошуку шляхів найбільш ефективної і оптимальної моделі процедур відповідних адміністративних проваджень.

Базове підґрунтя дослідження склали дослідження вчених інших галузей права, присвячені окремим проблемам перегляду судових рішень, зокрема: А. В. Андрушка, С. С. Бичкової, В. С. Бігуна, С. В. Васильєва, С. В. Глущенко, В. М. Горшеньова, К. В. Гусарова, В. В. Долежана, Р. О. Куйбіди, В. В. Комарова, В. А. Кройтора, М. І. Клеандрова, І. Є. Марочкіна, М. А. Погорецького, Д. М. Притики, С. П. Рабіновича, В. Я. Тація, Ю. М. Тодики, М. К. Треушнікова, В. М. Тертишника, С. Я. Фурси, М. Й. Штефана, І. Б. Шахова, В. І. Шишкіна та інших.

Обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій дослідження слугували праці таких вчених, як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, В. М. Бевзенко, В. М. Гаращук, Е. Ф. Демський, О. В. Кузьменко, В. К. Колпаков, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюк, Л. Л. Кінащук, Р. А. Калюжний, М. Н. Курко, С. В. Ківалов, І. Б. Коліушко, Р. С. Мельник, Т. П. Мінка, О. І. Миколенко, О. М. Пасенюк, Ю. С. Педько, В. Г. Перпелюк, О. П. Рябченко, А. О. Селіванов, В. С. Стефанюк, М. М. Тищенко та ін.

У процесі дослідження широко використовувалися праці вчених, присвячені окремим видам переглядів судових рішень: апеляційному провадженню (М. М. Глуховеря, Є. А. Чернущенко, Р. О. Кукурудз, О. М. Трач, В. І. Сліпченко, О. Ю. Костюченко), касаційному провадженню (А. Й. Осетинський, О. А. Тимошенко, М. М. Ульмер), у зв’язку з нововиявленими обставинами (О. Ю. Татаров, В. М. Беднарська, О. О. Буцьких, І. В. Бондар, С. В. Степанов), перегляду справ у Верховному Суді України (Є. М. Чупринська).

Зазначені обставини обумовлюють актуальність теми дисертації, її важливе теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку адміністративного процесу, удосконалення норм Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, їх наближення до конституційних норм та міжнародно-правових стандартів і принципів судочинства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах науково-дослідної теми Міжрегіональної академії управління персоналом «Теоретико-методологічні засади становлення української державності і соціальна практика: політичні, юридичні, економічні та психологічні аспекти» на 2014-2018 роки, затвердженої 27.12.2013 р.

Проблематика дисертації безпосередньо випливає з положень Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, затвердженої Указом Президента України від 20.05.2015 р. № 276.

Тему дисертації затверджено вченою радою Міжрегіональної Академії управління персоналом 25 грудня 2013 року (протокол № 11).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є концептуальне осмислення перегляду судових рішень в адміністративному процесі України та вироблення цілісного підходу до реалізації функцій правосуддя при інстанційному перегляді адміністративних справ, враховуючи міжнародні та європейські стандарти його здійснення, та забезпечення прав і законних інтересів людини.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних задач:

– з’ясувати поняття та сутність правосуддя в адміністративному процесі України;

– з’ясувати місце і значення перегляду судових рішень в адміністративному процесі України та механізмі судового контролю;

– з’ясувати форми перегляду судових рішень у системі судового захисту в адміністративному процесі України;

– розкрити юридичну природу апеляційного провадження в адміністративному процесі України;

– розкрити загальну характеристику права на апеляційне оскарження та особливості його реалізації в адміністративному процесі України;

– розглянути процесуальний порядок перегляду судових рішень судом апеляційної інстанції в адміністративному процесі України;

– з’ясувати сутність та значення касаційного провадження в адміністративному процесі України;

– визначити та охарактеризувати проблеми реалізації права на касаційне оскарження в адміністративному процесі України;

– з’ясувати та розкрити процесуальний порядок перегляду судових рішень судом касаційної інстанції в адміністративному процесі України;

– здійснити загальну характеристику провадження з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі України;

– з’ясувати передумови реалізації права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

– розкрити властивості провадження у справах з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами;

– охарактеризувати процесуальний статус Верховного Суду України як суб’єкта перегляду судових рішень адміністративних судів та постанов у справах про адміністративні правопорушення;

– розкрити особливості процесуальної діяльності Верховного Суду України як суб’єкта перегляду судових рішень адміністративних судів та постанов у справах про адміністративні правопорушення;

– з’ясувати та розкрити поняття і підстави для перегляду судових рішень у випадку втрати адміністративної справи;

– визначити властивості з перегляду судового рішення у відновленій адміністративній справі;

– визначити шляхи удосконалення провадження з перегляду судового рішення у відновленій адміністративній справі;

– за результатами дослідження розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання різних форм перегляду судових рішень в адміністративному процесі України.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із оскарженням та інстанційною перевіркою судових рішень у справах про адміністративні правопорушення в адміністративному судочинстві України.

Предметом дослідження є теорія та практика здійснення перегляду судових рішень в адміністративному процесі України.

Методи дослідження. Методи дослідження були обрані з огляду на визначену мету та задачі дослідження, а також об’єкт і предмет дисертації. Методологічною основою дослідження став метод діалектичного матеріалізму, використання якого дозволило скласти цілісну систему уявлень про становлення та перспективи розвитку інституту перегляду судових рішень в адміністративному процесі України. Логіко-семантичний метод використано при встановленні логіко-методологічних засад побудови понять «правосуддя», «перегляд судових рішень», «судовий контроль», «адміністративне провадження» та інших визначень, сформульованих у дослідженні (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1, 6.1, 6.2). Компаративний метод та метод аналізу надав можливість комплексно проаналізувати положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, інших процесуальних кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, міжнародних правових актів, правових актів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, рішень Європейського суду з прав людини, судову практику та процесуальне законодавство інших країн (Розділи 2-6). Статистичний метод використано при аналізі статистичних даних перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення та в адміністративному судочинстві України (розділи 2-5, підрозділ 6.2). Формально-юридичний метод дозволив усебічно вивчити адміністративно-процесуальні норми, що регулюють перегляд судових рішень в адміністративному процесі, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства в цій сфері (розділи 2-6). Метод анкетування використовувався при з’ясуванні наявних у досліджуваній сфері проблем на основі проведення анкетування суддів місцевих судів та адміністративних судів (розділи 2-6).

Нормативну основу дослідження становить Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінальний, Цивільний та Господарський процесуальні кодекси України, судові акти Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, міжнародні правові акти, рекомендації Комітету міністрів Ради Європи з питань організації судової влади, а також законодавство зарубіжних країн.

Емпіричну базу дослідження становлять: офіційні статистичні дані здійснення судочинства з перегляду судових рішень в Україні за 2011-2015 роки; узагальнення практики адміністративних судів за 2011-2015 роки; узагальнення практики судів загальної юрисдикції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України за 2011-2015 роки; Європейського суду з прав людини; акти Конституційного Суду України; результати опитування 356 суддів місцевих, апеляційних судів, Вищого адміністративного суду України і Верховного Суду України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному науковому дослідженні порядку інстанційного перегляду судових рішень в адміністративному процесі України, що надало можливість вироблення концептуального підходу до перегляду судових рішень в адміністративному процесі. У результаті проведеного дослідження отримано нові знання, сформульовано низку наукових положень і висновків, які дозволили сформулювати нові наукові та практичні підходи до удосконалення правової регламентації перегляду судових рішень в адміністративному процесі України. Основні з них такі:

уперше:

– обґрунтовано та розкрито дві моделі форм інстанційного перегляду судових рішень в адміністративному процесі: 1) перегляд судових рішень в адміністративному судочинстві; 2) перегляд судових рішень у справах про адміністративні правопорушення. Ці форми визначаються властивою їм природою судової влади та правосуддя в адміністративному процесі, а також диференціацією повноважень відповідних судових інстанцій;

– обґрунтовано, що перегляд судових рішень в адміністративному процесі є основною формою здійснення судового контролю, слугує однією з гарантій реалізації права на судовий захист та побудований на засадах інстанційності;

– з’ясовано завдання, мету та властивості кожного з різновидів переглядів судових рішень у адміністративному процесі, виокремлено процесуальні стадії та етапи кожного з видів переглядів судових рішень, визначено особливості реалізації зацікавленими суб’єктами права на оскарження судових рішень в адміністративному судочинстві та у справах про адміністративні правопорушення, розкрито зміст повноважень судів вищих інстанцій при перегляді судових рішень в адміністративному процесі;

– обґрунтовано, що апеляційне та касаційне провадження є факультативними стадіями в структурі стадій відповідного адміністративного провадження, а перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та Верховним Судом України є самостійними видами адміністративних проваджень;

– запропоновано авторську класифікацію адміністративних проваджень з перегляду судових рішень за ознаками: 1) правового регулювання: а) перегляд судових рішень, що регулюються КАСУ; б) перегляд судових рішень, що регулюються КУпАП; 2) об’єкту перегляду: а) перегляд постанов та ухвал адміністративних судів; б) перегляд постанов судді у справах про адміністративні правопорушення; 3) підстав перегляду: а) заява (перегляд за нововиявленими обставинами та Верховним Судом України); б) скарга (апеляційний перегляд судового рішення, касаційний перегляд судового рішення);

– з’ясовано, що Верховний Суд України є міжгалузевим судовим органом, оскільки він виконує покладені на нього функції без орієнтування на окрему спеціалізацію, а комплексно, до усієї системи судів загальної юрисдикції та адміністративних судів;

– визначено загальні та спеціальні підстави для відкриття провадження з відновлення втраченої адміністративної справи;

– обґрунтовано впровадження електронного документообігу в судовій системі, що дозволить зберігати документи в електронному варіанті про: реєстрацію та розподіл вхідної та вихідної кореспонденції, внутрішніх документів; розподіл судових справ між суддями, присяжними та народними засідателями; фіксування етапів проходження документів до їх передачі в електронний архів, а також передачі судових справ з однієї судової інстанції до іншої; оперативний пошук судових справ та документів за їх реквізитами; зберігання текстів судових рішень та інших документів, створених у автоматизованій системі; відправку оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР; надання в установленому законом порядку інформації про стан розгляду справ; формування електронних судових справ та ін.

– запропоновано конкретні зміни щодо удосконалення нормативного регулювання перегляду судових рішень в адміністративному процесі, зокрема, доповнення до Розділу 4 КАСУ та Глави 24 і 24-1 КУпАП.

удосконалено:

– теоретичні положення змісту та розмежування понять: 1) «контроль», «державний контроль» та «судовий контроль»; 2) «адміністративне провадження», «стадія провадження», «процесуальний етап»; 3) «апеляція», «апеляційне провадження»; «апеляційне оскарження»; 4) «нові обставини», «нові докази», «нововиявлені обставини»; 5) «неоднакове застосування закону», «неоднакове застосування норм права»; 6) «втрата судового провадження», «втрата адміністративного провадження», «втрата адміністративної справи»;

– теоретичні положення, що стосуються: 1) значення апеляційного провадження в адміністративному процесі, його мети та завдань; 2) особливостей реалізації права на апеляційне оскарження особами, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки та прокурором; 3) форми та змісту апеляційної скарги; 4) дій суду апеляційної інстанції на стадії відкриття апеляційного провадження у справах про адміністративні правопорушення; 5) особливостей реалізації повноважень адміністративним судом апеляційної інстанції; 6) характеристики повноважень апеляційного суду з апеляційного перегляду справ про адміністративні правопорушення;

– зміст поняття провадження з відновлення втраченої адміністративної справи як виключного та факультативного провадження у системі адміністративних проваджень, спрямованого на відновлення документів, що відображають зміст та результати адміністративної справи;

– пропозиції щодо складових елементів передумов реалізації права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами: 1) належність особи до кола суб’єктів, які мають право звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (суб’єктивні передумови); 2) наявність нововиявлених обставин; судове рішення, яким провадження у справі закінчене і яке набрало законної сили; дотримання процесуальних строків звернення із заявою про перегляд (об’єктивні передумови); 3) дотримання форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (формальні передумови);

– положення щодо змісту процесуальних етапів, які наповнюють стадії провадження з перегляду судових рішень в адміністративних судах апеляційної та касаційної інстанції при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами та у Верховному Суді України;

дістали подальшого розвитку:

– наукові положення стосовно змісту контрольної функції правосуддя в адміністративному процесі;

– дослідження повноважень Верховного Суду України при перегляді адміністративних справ;

– пропозиції з удосконалення діяльності судів щодо розгляду публічно-правових спорів: 1) законодавчо врегулювати провадження у типових адміністративних справах; 2) покращити процесуальний механізм формування єдності судової практики; 3) з метою формулювання правової позиції у важливих для розвитку судової практики справах запропоновано посилити методичне забезпечення судів першої інстанції; 4) поширювати впровадження різних форм підвищення кваліфікації судів (семінари, конференції, круглі столи, вивчення судової практики на нарадах суддів тощо); 5) удосконалювати механізми вивчення та аналізу причин скасування судових рішень.

– обґрунтування щодо: 1) доцільності законодавчо врегулювати провадження у типових адміністративних справах; 2) необхідності покращити процесуальний механізм формування єдності судової практики; 3) посилення методичного забезпечення судів першої інстанції з метою формулювання правової позиції у важливих для розвитку судової практики справах; 4) поширення впровадження різних форм підвищення кваліфікації судів (семінари, конференції, круглі столи, вивчення судової практики на нарадах суддів тощо); 5) удосконалення механізму вивчення та аналізу причин скасування судових рішень; 6) доцільності внесення змін до ст. 18 КАСУ, якими віднести до підсудності адміністративним судам усіх категорій адміністративних справ;

– пропозиції про необхідність, у зв’язку із виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням адміністративними судами положень Розділів IV та VII КАСУ, прийняти відповідні постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику розгляду судами України адміністративних справ в апеляційному порядку», «Про практику розгляду судами України адміністративних справ у касаційному порядку», «Про практику розгляду судами заяв про відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі";

– пропозиції про необхідність запровадження процедури касаційного оскарження судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:

– правотворчій (нормотворчій) діяльності – для підготовки і вдосконалення адміністративно-процесуального законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КУпАП та КАСУ (довідка про впровадження результатів дослідження Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя від 04 лютого 2016 р. № 04-29/15 – 457);

– сфері правозастосування – для удосконалення діяльності суддів при розгляді та вирішенні адміністративних справ (акт впровадження результатів дослідження у Вищому адміністративному суді України від 10.02.2016 р. № 392/6 – 14/16.);

– навчальному процесі – при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів, а також при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Адміністративне судочинство», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження у навчальний процес Міжрегіональної Академії управління персоналом від 24 березня 2016 р. та Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 06.10.2015 р.);

– науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретико-правових проблем перегляду судових рішень в адміністративному процесі, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів (акт впровадження в наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 06.10.2015 р.).

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на дев’яти міжнародних науково-практичних конференціях та круглому столі: «Право і держава: проблеми розвитку та взаємодії у ХХІ ст.: міжнародна науково-практична конференція (м. Запоріжжя, 29–30 січня 2016 р.)», «Перспективні напрями розвитку сучасної юридичної науки» (м. Кривий Ріг, 29–30 січня 2015 р.), «Місце юридичних наук у формуванні правової культури сучасної людини» (м. Запоріжжя, 25–26 грудня 2015 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Ужгород, 27 грудня 2015 р.), «Актуальні питання розвитку права та законодавства» (м. Львів, 18–19 грудня 2015 р.), «Юридична наука України: історія, сучасність та майбутнє» (м. Харків, 6–7 листопада 2015 р.), «Актуальні питання розвитку державності та правової системи в сучасній Україні» (м. Запоріжжя, 30–31 жовтня 2015 р.), «Актуальні питання адміністративного права і процесу» (м. Одеса, 09 жовтня 2015 р.), «Права людини: онтологічний і гносеологічний виміри» (м. Дніпропетровськ, 2 грудня 2014 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у тридцяти п’яти наукових публікаціях, серед яких дві монографії, двадцять чотири наукових статті (чотири з них у міжнародному науковому виданні), опублікованих у виданнях, що визначені Міністерством освіти і науки України як фахові з юридичних наук, та дев’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, сімнадцяти підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 513 сторінки, з яких 439 – основний текст, список використаних джерел охоплює 399 найменувань і займає 46 сторінок.