<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Ліс та інші об’єкти навколишнього природного середовища є елементами екологічної системи, що впливають на якість умов життєдіяльності людини, сталого розвитку суспільства і спрямованість інституційного забезпечення державного управління охороною довкілля.

Разом із тим, однією з основних причин екологічних проблем є існуюча система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, регулювання використання природних ресурсів, відсутність чіткого розмежування природоохоронних та господарських функцій. У цьому зв’язку потребує вирішення проблема забезпечення публічного контролю щодо раціонального використання, охорони та відновлення лісових природних ресурсів, що існує в багатьох країнах світу, і кожна країна виходить, насамперед, з інтересів власного розвитку, досвіду, традицій.

Українське суспільство перебуває на етапі свого становлення та реформування системи управління соціальними процесами розвитку, а тому потребує системного розроблення сучасних публічно-правових підходів, з’ясування нового значення адміністративно-правового регулювання відносин контрольно-наглядової діяльності у сфері природокористування, у т. ч. щодо лісових ресурсів. Природоохоронний пріоритет та екологізація проблем природокористування методами адміністративного права надасть можливість практично забезпечити умови впровадження у суспільну практику принципу верховенства прав людини і громадянина та законності у контексті вирішення таких проблем, як розміщення промислових комплексів та об’єктів аграрного господарювання поруч із лісами, високий рівень забруднення природних об’єктів, стічних вод та атмосферного повітря, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС та ін., що призводять до значного зниження рівня лісистості по всій території України, мають негативний вплив на навколишнє природне середовище.

В Україні загальні теоретико-методологічні і прикладні проблеми адміністративно-правового регулювання контрольно-наглядової діяльності досліджували у своїх роботах вчені-адміністративісти В.

Б. Авер’янов,

0. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, О. Г. Бондар, В. М. Гаращук, О. В. Гулак, П. В. Діхтієвський, Є. В. Додін, Р. А. Калюжний, Л. В. Коваль, Т. О. Коломоєць, Є. Б. Кубко, В. І. Курило, В. А. Ліпкан, Н. Р. Нижник,

В. П. Печуляк, О. П. Світличний, А. О. Селіванов, М. Ф. Селівон, В. І. Семчик, В. Ф. Сіренко, В. В. Цвєтков, В. К. Шкарупа та ін.; науковці - представники школи екологічного права - В. І. Андрейцев, А. П. Гетьман,

1. В. Гиренко, О. В. Головкін, В. В. Костицький, М. В. Краснова, Н. Р. Малишева, Ю. С. Шемшученко.

Окремі питання державного контролю у лісовому господарстві досліджувалися такими вченими-правознавцями та економістами, як О. В. Басай, Б. В. Кіндюк, Р. В. Леньо, Л. В. Мендик, І. М. Синякевич, П. І. Томіленко, М. А. Хвесик, Р. В. Янчевський та ін.

Беручи до уваги соціальну важливість і фундаментальну наукову цінність наявних сьогодні результатів досліджень адміністративно-правових проблем державного контролю, необхідно констатувати, що сучасні вітчизняні адміністративно-правові дослідження у сфері лісових правовідносин присвячено переважно окремим аспектам контрольно - наглядової діяльності органів державного управління, державних лісових господарств у зв’язку із проблемами правозастосування функцій і повноважень державного регулювання діяльності для досягнення вузьких державно-правових цілей внутрішньоорганізаційної системи контрольно- наглядових відносин. У зв’язку з цим не достатньо у наявних наукових роботах досліджено проблеми інституційного забезпечення державного управління у сфері охорони довкілля, сучасної ролі інституту державного контролю у системі публічного управління взагалі та у сфері екологічних відносин зокрема. Також науковцями не достатньо приділено уваги проблемам комплексного дослідження адміністративно-правових аспектів

розвитку відносин державного контролю у сфері ведення лісового господарства, переосмислення ролі й визначення нового змісту публічних функцій державних контролюючих органів, їх взаємозв’язків з інституціями громадського контролю, формування адміністративно-правових інститутів екологічного прогнозування і екологічного моніторингу як складової системи публічного екологічного управління і контролю, удосконалення

інформаційно-правових аспектів проблеми.

Наведені обставини зумовлюють актуальність теми дисертації, її важливе теоретичне і практичне значення щодо подальшого розвитку науки адміністративного права й удосконалення практики адміністративно- правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано в межах планових науково-дослідних робіт юридичного факультету Національного університету біоресурсів і

природокористування України. Її проблематика безпосередньо використана при проведенні науково-дослідної роботи «Правове регулювання охорони та відтворення лісів в Україні» (номер державної реєстрації 0113U003857).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи було з’ясування, на основі сучасних положень вітчизняної теорії права, державного управління, методології адміністративного права, сутності адміністративно-правових засад контрольно-наглядової діяльності в лісовому господарстві України, а також шляхів їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети основну увагу було приділено вирішенню таких завдань:

- дослідити теоретико-правові засади державного контролю у лісовому господарстві України;

- з’ясувати історико-правові аспекти розвитку державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні;

- проаналізувати сучасний стан адміністративно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні;

- розкрити сутність та зміст поняття «державний контроль у сфері організації та ведення лісового господарства в Україні»;

- визначити принципи контрольно-наглядової діяльності у лісовому господарстві України;

- визначити соціальне значення екологічного контролю у лісовому господарстві України та шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання лісових правовідносин;

- виявити основні групи факторів неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства та проблем адміністративної відповідальності;

- обґрунтувати основні проблеми впровадження в Україні зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у сфері ведення лісового господарства.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері адміністративно- правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у лісовому господарстві України.

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади контрольно- наглядової діяльності у лісовому господарстві України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, зумовлених системним підходом, що дає змогу досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

Діалектичний метод допоміг дослідити стан теоретико-правових досліджень державного контролю у динаміці розвитку історичних, управлінських, соціальних, економічних, публічно-правових явищ із урахуванням взаємозв’язків теорії і практики адміністративно-правового регулювання розвитку державного контролю у сфері ведення лісового господарства України. Методи абстрагування та формальної логіки надали можливість з’ясувати сутність та зміст понять «державний контроль у сфері ведення лісового господарства (підрозділ 3.1), «принципи контролю у сфері ведення лісового господарства України», а також класифікувати функціональні принципи державного контролю у сфері ведення лісового господарства України у адміністративно-правовому аспекті (підрозділ 3.2). Методи аналізу, синтезу та узагальнення використовувались при виділенні характерних ознак загального поняття «контроль» у теорії адміністративного права (підрозділ 1.1), обґрунтуванні основних засад розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері державного контролю ведення лісового господарства в Україні (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3), а також при формулюванні висновків щодо одержаних результатів дослідження. Структурно-функціональний, структурно-логічний та метод класифікації використовувалися у процесі опису, аналізу характерних ознак поняття «державний контроль» у теорії адміністративного права (підрозділ 1.1), рівнів адміністративно-правового регулювання у сфері ведення лісового господарства в Україні та функціональної структури Держлісагентства України (підрозділ 1.3), при встановленні основних факторів неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства та проблем адміністративної відповідальності (підрозділ 2.3), для виділення окремих видів повноважень Держлісагентства та Держекоінспекції як складових їх адміністративно-правового статусу та заходів адміністративного примусу, а також для виділення окремих видів адміністративних проступків у галузі ведення лісового господарства (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3), виділення і класифікації положень позитивного досвіду законодавчого унормування у сфері ведення лісового господарства, що може бути впроваджено в законодавство України (підрозділ 2.1), основних рекомендацій і пропозицій адміністративно-правових засад розвитку державного контролю у сфері ведення лісового господарства України (розділ 3 та висновки).

Історичний і історико-правовий методи застосовувались при з’ясуванні сутності поняття «державний контроль» та проблем реформування системи державного управління охороною довкілля (підрозділ 1.1), історико-правових аспектів розвитку державного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні (підрозділ 1.2). Формально-юридичний метод застосовано для вивчення змісту законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо загального порядку діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та публічного управління (підрозділи 1.3, 2.2). За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано норми положень щодо дозвільних та контрольно-наглядових функцій Держекоінспекції та Держлісагентства (підрозділ 1.2) та складено їх порівняльну таблицю (додаток А), законодавство різних країн щодо публічно-правового регулювання державного контролю у сфері ведення лісового господарства (підрозділ 2.1). За допомогою статистичного методу і методу документального аналізу досліджено стан діяльності уповноважених контролюючих органів у сфері ведення лісового господарства (підрозділ 2.2).

Нормативну основу дослідження становлять норми Конституції України, інших нормативно-правових актів щодо правових засад діяльності суб’єктів контрольно-наглядової діяльності у сфері ведення лісового господарства, а також окремі норми конституцій і нормативно-правових актів адміністративного, лісового і господарського законодавства Республіки Польща, Федеративної Республіка Німеччини, США, Фінляндської Республіки.

Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять наукові публікації (монографії, підручники, наукові статті, тези конференцій, коментарі); дисертації і автореферати дисертацій; результати узагальнення публікацій у засобах масової інформації, статистичні, аналітичні огляди і адміністративні дані практики територіальних підрозділів Держлісагентства, Держекоінспекції України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та інших суб’єктів державного управління щодо здійснення функцій контролю, нагляду і екологічного моніторингу; порівняльні узагальнення діяльності суб’єктів державного контролю у сфері ведення лісового господарства Канади, США, Федеративної Республіки Німеччини, Республіки Польща, Фінляндської Республіки, а також результати опитування працівників органів Держекоінспекції України (242 осіб).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній адміністративно-правовій науці проведено спеціальне комплексне дослідження проблем державного контролю у сфері ведення лісового господарства України із урахуванням новітніх тенденцій розвитку науки і практики екологічного правозастосування. На підставі проведеного дослідження сформульовано нові положення й висновки, запропоновані здобувачем особисто, зокрема:

вперше:

- науковий підхід, згідно із яким державний контроль у сфері ведення лісового господарства необхідно розглядати як складову системи публічно- правових гарантій забезпечення реалізації екологічних, соціальних, економічних та інших прав громадян, екологічного управління й здійснення функцій публічного контролю у сфері природокористування і охорони навколишнього природного середовища, а основні елементи механізму адміністративно-правового регулювання відносин контрольно-наглядової діяльності у сфері лісових відносин запропоновано закріпити в системі норм перспективного екологічного законодавства (проект Екологічного кодексу України);

- запропоновано визначення дефініції «принципи контролю у сфері ведення лісового господарства України», під яким розуміються розроблені з урахуванням досягнень науки адміністративного права, вимог чинного законодавства та наукових концепцій, стану практики, організаційні та правові основи здійснення комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів в Україні з метою досягнення сталого розвитку із збалансованими екологічною, соціальною та економічною його складовими;

- встановлено та розкрито основні фактори неправомірної діяльності у сфері ведення лісового господарства, які класифіковано на: соціально- політичні, адміністративні та юридичні;

- запропоновано внести зміни і доповнення до таких нормативно - правових актів про державний контроль у сфері ведення лісового господарства, як: Лісовий кодекс України; Положення про Мінагрополітики, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 р. № 1119; постанова Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 р. № 442 та Положення про Державне агентство лісових ресурсів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8.10.2014 р. № 521;

удосконалено елементи механізму адміністративно-правового регулювання здійснення екологічного контролю у сфері ведення лісового господарства в Україні, до яких запропоновано включити: державний екологічний моніторинг, нагляд і контроль у спосіб спостереження, аналізу, перевірки, оцінки, прогнозу та прийняття рішень щодо відповідності практичної діяльності суб’єктів охорони, захисту, використання та відтворення лісів установленим законами та іншими нормативно-правовими актами приписам, а також у коригуванні розвитку суспільних лісових відносин на засадах сталого розвитку з урахуванням природних, економічних, соціальних та інших умов лісового землеробства, цільового призначення земель і лісів, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують;

дістало подальшого розвитку:

- визначення поняття «державний контроль у сфері ведення лісового господарства України», під яким запропоновано розуміти вид публічного екологічного контролю у сфері природокористування, що полягає у діяльності посадових осіб центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів права на підставі норм закону щодо виконання функцій спостереження, аналізу, перевірки, оцінки і прогнозу у сфері організації і ведення лісового господарства з метою забезпечення реалізації прав і свобод громадян, запобігання порушенням норм Конституції України, інших нормативно- правових актів та спрямування ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку;

- розуміння державного контролю у сфері ведення лісового господарства України як одного з напрямів (виду) суспільно необхідної державної діяльності у сфері публічного екологічного управління, результатом якого повинно бути практичне забезпечення публічно-правових гарантій реалізації прав і свобод громадян, зменшення факторів неправомірної поведінки лісокористувачів, запобігання екологічним, адміністративним, господарським та ін. правопорушенням, гарантування практичної реалізації норм ст. 19 Конституції України у лісових відносинах щодо законності контрольно-наглядової діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб;

- зміст адміністративно-правових норм, що встановлюють порядок здійснення державного контролю у сфері ведення лісового господарства України, який повинен включати в себе функції екологічного моніторингу, нагляду і контрольних заходів правомірності використання, охорони й відновлення лісу як комплексного природного об’єкта.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має прикладний характер. Викладені в дисертації положення можуть бути використані у:

- правотворчості - для удосконалення адміністративно-правового

регулювання реалізації функцій державного контролю у сфері ведення лісового господарства України, удосконалення екологічного та

адміністративного законодавства;

- правозастосуванні - для удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності посадових осіб органів Держлісагенства та Держекоінспекції України з питань реалізації державної політики у сфері

природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

- науково-дослідній роботі - можуть послугувати підґрунтям для подальших наукових досліджень проблем адміністративно-правового регулювання у сфері екологічного управління лісами;

- навчальному процесі - для підготовки підручників, навчальних посібників, інших навчально-методичних матеріалів при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Екологічне право», «Господарське право».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем особисто і становить самостійну розробку з обраної теми. Основні положення, висновки та пропозиції, які визначають наукову новизну та виносяться на захист, сформульовано і обґрунтовано здобувачем особисто. З наукової праці, опублікованої у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження виголошено у формі доповідей на Міжнародній юридичній науково-практичній конференції «Модернізація правових інститутів: вимоги часу» (м. Київ, 2016 р.) та ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток Української держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів» (м. Київ, 2017 р.).

Публікації. Основні наукові результати дисертації відображено у 7 наукових працях, з яких 4 статті у наукових фахових виданнях України, 1 стаття у науковому виданні іншої держави та 2 тези наукових доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, а також висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Список використаних джерел налічує 176 найменувань.

<< | >>
Источник: АРУТЮНЯН ДАВИД АШОТОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЛІСОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2017. 2017

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -