Вступ

Єдність правозастосовної практики при застосуванні антикорупційного за­конодавства є надзвичайно важливою під кутом зору дотримання принципів рівності всіх перед законом і судом та справедливості.

З метою забезпечити найбільш точне розуміння змісту основних антикорупцій- них ідей науковцями підготовлено роз’яснення (тлумачення), що вміщені в цій книзі.

Доцільність таких доктринальних роз’яснень, особливо в частині визначених законом обмежень і заборон для осіб, уповноважених на виконання функцій дер­жави та місцевого самоврядування, і прирівняних до них осіб, обумовлюється двома основними причинами.

По-перше, на відміну від кримінальних, цивільних, господарських та адміністра­тивних справ, справи про адміністративні правопорушення не переглядаються в єдиній касаційній інстанції - вищою судовою інстанцією для них є апеляційна. Як відомо, в Україні апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є 27 апеляційних судів, які утворюються в апеляційних округах. Згідно із Законом «Про судоустрій і статус суддів» ці апеляційні суди вивчають та узагальнюють судову практику і надають місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства. Що ж стосуєть­ся їхнього обов’язку інформувати про результати узагальнення судової практики Верховний Суд, то з нього не випливає обов’язку Верховного Суду - оцінити ці узагальнення, проаналізувати, уніфікувати їх тощо. Отже, кожен з апеляційних судів має (принаймні може мати) власну судову практику у справах про корупційні правопорушення, пов’язані з корупцією, і не зобов’язаний узгоджувати її з суда­ми інших округів.

По-друге, у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, не може існувати ні прокурорської практики, ні практики Національного агентства з питань запобігання корупції, ні практики Національної поліції тощо, оскільки ні прокурори, ні посадові особи відповідних інших державних органів, згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КАП), не мають права на апеляцію у таких справах. Згідно зі ст. 294 КАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, фактично може бути оскаржена лише особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та її захисником¹.

Крім зазначеного, цінність науково-практичного коментарю до Закону «Про запобігання корупції» обумовлена тим, що:

1) він є сполучною ланкою між абстрактною мовою закону і конкретними проблемами, що підлягають вирішенню на практиці. Тому коментар розкриває юридичні мотиви прийняття цих рішень і робить їх зрозумілими для всіх. Вико­нання цього завдання полегшується, якщо в підготовці коментарю беруть участь ^[94] особи, які мали як практичний досвід застосування законів, так і відношення до підготовки текстів антикорупційних законів;

2) його підґрунтям є широка нормативна база, що враховує не лише національні закони та підзаконні акти, а насамперед визнані принципи права, конституційні норми, вимоги міжнародних договорів, практику Європейського суду з прав лю­дини, рекомендації міжнародних організацій тощо;

3) у ньому зіставляються й узагальнюються вже прийняті судові рішення, - аж поки з певної кількості рішень не виникне інша, нова якість, яку можна визнати судовою практикою, що склалася. Конкретні судові рішення підтверджують реальне життя закону. Навіть коли рішення є спірними, вони доводять факт застосування норм закону до конкретних соціальних конфліктів.

4) коментар є результатом творчої діяльності науковців, котрі володіють діа­лектичним, системно-структурним, формально-логічним, функціональним, істо­рично-правовим, компаративним, статистичним, логіко-семантичним та іншими методами наукового пізнання, і цим відрізняється від коментарів-інкорпорацій;

5) коментар є результатом спільної роботи кількох авторів: писати його одному авторові надзвичайно складно - кількість опрацьовуваних нормативно-правових актів, спеціальної літератури, рішень у справах про відповідні правопорушення, зібраних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не дозволяє сподіватися на успіх у всіх напрямах. Нарешті, написане одним автором може здатися надто суб’єктивним. Водночас тексти всіх авторів піддані науковому редагуванню - з метою уніфікації підходів та уникнення явних суперечностей;

6) методологія підготовки коментарю вимагає починати тлумачення з букваль­ного розуміння тексту закону, його граматичного і логічного ладу, досліджувати історичний контекст виникнення закону, історичну волю й наміри законодавця. Також звертається увага на систему закону, його мету, завдання й доречність результатів тлумачення для спору, що підлягає вирішенню. Не випускаються з уваги можливі наслідки тлумачення тощо. Але коментар до закону не є «істиною в останній інстанції», не претендує на остаточне вирішення всіх питань, що ви­никають на практиці. Його значення полягає насамперед у системності викладу матеріалу та вагомості аргументів, покладених в основу пропонованих рішень щодо застосування положень антикорупційного закону.

Адресатами цієї книги є насамперед судді та їхні помічники, прокурори, по­садові та службові особи Національного агентства з питань запобігання корупції, органів Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, а також усі особи, на яких поширюється дія Закону «Про запобігання корупції».

Авторський колектив налаштований на подальшу співпрацю з кожним, хто вважає себе бенефіціаром цієї книги, готовий належно сприйняти конструктивні пропозиції щодо вдосконалення її змісту (які можна направляти за адресою: kunorvahk@gmail.com) і врахувати їх при перевиданні книги.