Висновки до розділу 4
Підсумовуючи викладене у цьому розділі, варто підкреслити, що головна особливість охорони та захисту державного кордону як одного із напрямів забезпечення внутрішньої безпеки держави полягає у тому, що загрози, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам України, можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми.
До внутрішніх загроз державному кордону віднесено: сепаратистські настрої усередині країни; нелегальне перетинання кордону України фізичними особами (громадянами, іноземцями та особами без громадянства), що проживають на території України; незаконне переміщення через кордон наукових та культурних цінностей України, фінансових коштів, інформації, яка становить державну таємницю, інших видів охоронюваної інформації тощо; конфлікти та інші провокації на державному кордоні України; особи, яким згідно із законодавством тимчасово обмежено виїзд з України; корупційні діяння та злочини у сфері службової діяльності особового складу Державної прикордонної служби України; особи, які прямують через державний кордон з боку України та розшукуються за підозрою у вчиненні злочину, переховуються від органів дізнання, слідства та суду, ухиляються від відбуття кримінального покарання та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Обґрунтовано, що різниця між охороною та захистом державного кордону полягає у тому, що охорона здійснюється з метою попередження протиправного його перетинання, а коли таке протиправне перетинання вже сталося, то здійснюється захист кордону.
Діяльність щодо охорони та захисту державного кордону України потребує пошуку і впровадження нових, надійних та економічно обґрунтованих засобів його забезпечення, удосконалення прикордонного контролю, підвищення ефективності комплексного використання сил та засобів із широким залученням до охорони та захисту державного кордону населення.
Забезпечення охорони та захисту державного кордону здійснюється широким колом суб’єктів.
Для одних із них така діяльність є основною (спеціалізованою), що вимагає від персоналу відповідних органів спеціальних знань, вмінь та навичок, для інших – забезпечення охорони та захисту державного кордону є лише одним із покладених на них завдань, у зв’язку з чим здійснюється опосередковано, тобто під час реалізації (виконання) загальних повноважень у цій сфері. До спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного кордону належать Державна прикордонна служба України; Збройні Сили України; Служба безпеки України; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони державного кордону.У наш час органи Державної прикордонної служби України становлять самостійну систему, яка не підпорядковується жодному міністерству. Але такий стан справ суперечить сучасним підходам до побудови центральних органів виконавчої влади, відповідно до яких діяльність всіх органів виконавчої влади має координуватися і спрямовуватися відповідним міністром як членом уряду. У багатьох європейських країнах органи прикордонної охорони входять до системи міністерств внутрішніх справ. З огляду на позитивний європейський досвід та з метою впорядкування системи центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх чіткої ієрархічності вважаємо доцільним Державну прикордонну службу підпорядкувати Міністерству внутрішніх справ України.