Висновки до розділу 4
1. Використання як концептуальних джерел інституту адміністративної відповідальності теорії управління з урахуванням синергетичного підходу, дає можливість сформулювати принципи, які мають бути враховані при удосконаленні нормативної конструкції адміністративної відповідальності, а саме:
- принцип реординації - для досягнення максимального коефіцієнту корисної дії правової норми необхідно забезпечити умови для її реалізації.
Відсутність таких умов має бути підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності за порушення відповідної норми. Іншими словами, при формуванні правових норм необхідно враховувати залежність можливості дотримання норм законів або правових актів управління від наявності реальних умов для їх дотримання.- принцип адекватності та абсолютної реалізації стягнення - адміністративні стягнення або інші санкції, які передбачені за вчинення адміністративного правопорушення мають забезпечувати максимальну утримуючу від вчинення правопорушення здатність та бути абсолютно реалізовуваними;
- принцип забезпечення гарантій виявлення підстав адміністративної відповідальності (правопорушень):
а) у сферах, де здійснюється державне регулювання за допомогою нормативно-правових актів, що встановлюють обов’язки або заборони для адресатів відповідних норм, має забезпечуватись достатній контроль для виявлення і фіксації правопорушень;
б) серед складів адміністративних правопорушень мають бути мінімізовані такі, об’єктивна сторона яких полягає в діях або бездіяльності, які або не піддаються державному контролю, або результативність якого є незначною;
в) перелік джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати максимальну результативність державного контролю;
г) термін, протягом якого можливе притягнення до адміністративної відповідальності не повинен бути меншим ніж періодичність державного контролю.
2. Для реалізації принципу адекватності та абсолютної реалізації стягнення , а також для надання адміністративній відповідальності реальних виховних властивостей, необхідно, по-перше, забезпечити відповідність адміністративних стягнень у вигляді штрафу рівню фактичних доходів правопорушника та встановити такі розміри штрафів, щоб інтерес в уникненні адміністративної відповідальності переважав інтерес у вчиненні адміністративного правопорушення і, таким чином, утримував би особу від його вчинення. При цьому за базову одиницю виміру розміру штрафу доцільно було б узяти розмір одноденного доходу особи.
По-друге, необхідно забезпечити абсолютне виконання адміністративних стягнень незалежно від особистих характеристик та майнового стану правопорушника. При цьому важливу роль може відігравати система заміни стягнень з використанням такого їх виду, як громадські роботи. За умов реалізації зазначених підходів, адміністративна відповідальність може значно покращити свої виховні властивості і поступово, від формування у людей спочатку маргінальної правомірної поведінки перейти до формування конформістської, а можливо і звичної правомірної поведінки.
3. У сферах, де здійснюється державне регулювання за допомогою нормативно-правових актів, що встановлюють обов’язки або заборони для адресатів відповідних норм, має забезпечуватись достатній контроль для виявлення і фіксації правопорушень.
Коли організація належного державного контролю є неможливою, справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатися в тому випадку, коли особа, чиї права порушені, звертається, наприклад, до адміністративного суду із адміністративним позовом на рішення, дії або бездіяльність відповідного державного органу і в процесі розгляду справи за цим позовом буде встановлено факт вчинення адміністративного правопорушення відповідними посадовими особами. Такий порядок може використовуватись у всіх випадках, коли розгляд справ про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції судів, а суб’єктом адміністративного правопорушення є посадові особи органів влади, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів, діяльність яких не охоплюється систематичним державним контролем.
Крім того, такий порядок за умов його доброго відпрацювання здатний значно підвищити активність громадян щодо захисту своїх прав.Досить ефективним може бути надання права громадянам прямого звернення до органів адміністративної юрисдикції із заявами про притягнення певних осіб до адміністративної відповідальності. Якщо до такої заяви подані достатні докази факту вчинення відповідного правопорушення, то орган адміністративної юрисдикції може розглянути відповідну справу без складання протоколу про адміністративне правопорушення, але на підставі відповідної заяви. Якщо ж доданих доказів недостатньо, цей орган може прийняти рішення про порушення провадження і проведення адміністративного розслідування зі складенням відповідних процесуальних документів.
4. Термін, протягом якого можливе притягнення до адміністративної відповідальності не повинен бути меншим ніж періодичність державного контролю. Це обумовлене необхідністю забезпечення результативності державного контролю і тим, що окремі правопорушення можуть бути виявлені тільки під час перевірки діяльності відповідної особи. В той же час мінімальна періодичність перевірок контролюючими органами обмежена, як правило, терміном в один рік. За таких умов притягнення до адміністративної відповідальності може стати неможливим.
Практична реалізація цього принципу може бути забезпечена через встановлення наступних правил обчислення строків:
– заходи адміністративної відповідальності до юридичних осіб можуть застосовуватися у строк, що не перевищує встановленої законодавством періодичності планових перевірок уповноваженими органами (посадовими особами);
– заходи адміністративної відповідальності до юридичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, виявлених під час позапланових перевірок уповноваженими органами (посадовими особами), можуть застосовуватися протягом трьох місяців після виявлення відповідного адміністративного правопорушення;
– якщо за вчинення адміністративного правопорушення передбачена відповідальність одночасно юридичної та її посадової (службової) особи, правила щодо застосування заходів адміністративної відповідальності, передбачені для юридичних осіб, застосовуються і до фізичних осіб.
5.
Процесуальну основу адміністративної відповідальності становить адміністративний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення, який базується на принципах деліктного процесу розшукового типу. Це проявляється в тому, що в переважній більшості випадків адміністративне розслідування, розгляд справ про адміністративні правопорушення та застосування за результатами такого розгляду адміністративних стягнень відбувається в межах одного уповноваженого органу. Крім того, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення не передбачено принципу змагальності, властивого правосуддю. Причому розшуковий тип процесу зберігається при вирішенні таких справ і судами, і органами виконавчої влади і визначаючи правову природу проваджень пов’язаних з притягненням до відповідальності за вчинення різноманітних правопорушень, слід звертати увагу, у першу чергу, не стільки на суб’єкта наділеного відповідними юрисдикційними повноваженнями, скільки на процесуальні характеристики процедури притягнення до відповідальності.6. Серед проваджень щодо притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб за особливостями стадії адміністративного розслідування можна виділити автономне провадження та об’єднане провадження, а за характеристиками типу деліктного процесу - адміністративне провадження та квазісудове провадження.
Автономне провадження характеризується тим, що в ньому можна виділити всі стадії, традиційно притаманні провадженню у справах про адміністративні правопорушення. При цьому факт вчинення відповідного правопорушення юридичною особою фіксується в окремому протоколі чи іншому аналогічному документі.
Об’єднане провадження характерне тим, що в ньому, як правило, стадія адміністративного розслідування об’єднується з контрольним провадженням. При цьому окремо протокол чи інший документ в якому фіксується вчинення юридичною особою правопорушення не складається, а факт вчинення правопорушення відображається у документі, що складається в цілому за результатами контрольної діяльності (наприклад в акті).
Рішення про застосування відповідних санкцій за правопорушення, виявлене під час здійснення перевірки, приймається уповноваженою посадовою особою, як правило, на підставі вивчення матеріалів перевірки шляхом винесення відповідної постанови.7. Квазісудовому провадженню, на відміну від адміністративного властиві окремі риси провадження щодо здійснення правосуддя судами у цивільних та господарських спорах. Так, це відбивається в тому що учасники розгляду мають назву „сторони” з поділом їх на „заявника”, „відповідача”, та „третіх осіб”, а також у комплексі процесуальних прав наданих сторонам під час розгляду справи.
8. Багатоманітність процесуальних конструкцій адміністративної відповідальності юридичних осіб значною мірою ускладнює систематизацію відповідного законодавства з огляду на неможливість встановлення єдиної уніфікованої процедури порушення, розгляду і вирішення справ про притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб і ця проблема має бути врахована в процесі систематизації законодавства про адміністративну відповідальність.
9. Слід визнати недоцільним розширення кола справ про адміністративні правопорушення підвідомчих судам з огляду на очевидний характер правопорушень і відсутність у таких справах елементів спору, які потребують вирішення у судовому порядку.
В той же час не можна повністю відмовлятись від судів як органів адміністративної юрисдикції. В окремих випадках це необхідно для забезпечення неупередженості при вирішенні справи, а в окремих необхідним є досвід суддів при оцінці адекватності деяких видів адміністративних стягнень характеру протиправних діянь. При цьому необхідно визначити критерії, за якими буде визначатись підвідомчість справ про адміністративні правопорушення судам.
По-перше, за судами слід залишити повноваження щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення для яких в якості адміністративних стягнень передбачено застосування адміністративного арешту, позбавлення спеціального права, а також конфіскації предмета, що став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом вчинення правопорушення. Це обумовлено тим, що зазначені стягнення не мають зворотного характеру і обмежують особисті права громадян.
По-друге, судам мають бути підвідомчі справи про адміністративні правопорушення в тих випадках, коли регулювання суспільних відносин відбувається за допомогою норм особливої частини КпАП і в цих сферах відсутнє інше законодавче регулювання.
По-третє, судам мають бути підвідомчі справи про адміністративні правопорушення, об’єктом яких є суспільні відносини, регулювання яких хоча і здійснюється державою, але відсутні державні органи наділені контрольними і юрисдикційними повноваженнями у сфері цих суспільних відносин.