<<
>>

3.1 Сутність та значення касаційного провадження в адміністративному процесі України

Одним інз завдань Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки визначено розробку системи перегляду судових рішень для забезпечення кращого доступу до правосуддя, сприяння єдності практики та кращого роз’яснення судових рішень.

Одним із видів переглядів судових рішень в адміністративному судочинстві є їх перегляд судом касаційної інстанції. Існування даного виду переглядів судових рішень в адміністративному судочинстві є однією із важливих умов забезпечення права особи на судовий захист. Однак, суддівська практика свідчить про існування низки проблемних моментів, які ускладнюють процедуру касаційного оскарження рішень адміністративних судів нижчих інстанцій, що в кінцевому рахунку впливає на ефективність судового захисту та відображається у відповідних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Гурепка проти України», «Буланов та Купчик проти України», «Перетяка та Шереметьєв проти України») та інших.

У зв’язку з цим, дослідження змісту касаційного провадження в адміністративному судочинстві є своєчасним та актуальним, висвітлення проблем, пов’язаних з реалізацією адміністративно-процесуальних норм, які регулюють цей вид провадження та запропонування шляхів удосконалення судівництва у цій сфері є доцільним і таким, що сприятиме досягненню завдань адміністративного судочинства.

Дослідження змісту касаційного провадження в адміністративному судочинстві неможливо здійснити без проведення наукового аналізу визначення цього поняття. Не можна не зазначити, що законодавцем не надається тлумачення поняття «касаційне провадження». Здебільшого воно є об’єктом наукових досліджень фахівців різних галузей процесуальних наук.

Так, К. М. Біда касаційне провадження в господарському процесі визначає як правовий інститут, що складається з сукупності правових норм і принципів, які визначають зміст процесуальних дій і документів, вчинюваних на стадії касаційного перегляду судових актів (передумови касаційного оскарження, зміст касаційної скарги, порядок її подання та порядок її розгляду, прийняття по ній відповідних рішень) [31, с.

4].

Лобойко Л. М. касаційне провадження розглядає як стадію кримінального процесу, змістом якої є перегляд (перевірка) за касаційними скаргами та касаційними поданнями сторін рішень місцевих судів, що набрали чинності, та рішень апеляційних судів, постановлених ними по першій або по другій інстанції, що не набрали чинності. Касаційне провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона виникає та існує тільки в результаті реалізації кимось із представників сторін свого диспозитивного права на оскарження рішення суду першої чи другої інстанції [191]. Таку позицію підтримують і представники науки кримінально-процесуального права – Є. Г. Коваленко та В. Т. Маляренко [177, с. 255].

Представники науки цивільного права також виражають зміст касаційного провадження через стадію цивільного процесу. Так, Є. О. Харитонов під поняттям «касаційне провадження» розуміє одну із стадій цивільного процесу, метою якої є перевірка законності та обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішень і ухвал апеляційного суду [377].

У той же час М. М. Ульмер у своєму дисертаційному дослідженні зазначає, що касаційне провадження в адміністративному судочинстві – це факультативна процесуальна стадія, яка становить собою сукупність адміністративно-процесуальних норм, які регулюють процесуальні відносини, що пов’язані зі здійсненням перевірки законності судових рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судових рішень суду апеляційної інстанції повністю або частково [338, с. 69].

Протилежний підхід до розуміння поняття «касаційне провадження» висвітлює інша група вчених. Наприклад, С. Я. Фурса зазначає, що касаційне провадження – це є врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність суду касаційної інстанції щодо перевірки законності судових постанов суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили [376].

Коваленко А. В. стверджує, що касаційне провадження – це врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність суду касаційної інстанції з перевірки законності судових рішень, що набрали законної сили у зв'язку з неправильним застосуванням судами першої або (та) апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права [147].

Третій підхід до розуміння поняття «касаційне провадження» виражає його зміст як форму перегляду судових рішень. Так, М. Й. Штефан зазначає, що касаційне провадження є самостійною формою забезпечення однакового застосування законодавства судами першої та апеляційної інстанції. Також він зазначає, що «суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не брали участь у справі, щодо яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального і процесуального права, що були предметом апеляційного розгляду, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод таких заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави, публічних інтересів» [392].

Підсумовуючи викладене вище, слід наголосити, що процесуальні науки не виробили єдиного підходу до розуміння сутності поняття «касаційне провадження» і розглядають касаційне провадження у трьох аспектах: як процесуальну стадію, як діяльність суду з розгляду касаційних скарг, як форму перегляду судового рішення. Водночас, аналіз змісту різних визначень поняття «касаційне провадження» дозволяє прийти висновку, що цьому виду провадження притаманні такі ознаки:

– системність. Усі вчені, висвітлюючи сутність касаційного провадження у своїх визначенях зазначають, що цей вид провадження є системним утворенням, яке складається із сукупності взаємопов’язаних та взаємопослідовних процесуальних елементів;

– мета даного виду провадження – перевірити правосудність судових рішень судів нижчих інстанцій, які набрали законної сили, з метою усунення судових помилок, які у них містяться;

– об’єкт перевірки. Обєктом перевірки досліджуваного виду перегляду є судові рішення адміністративних судів першої інстанції, після їх перегляду апеляційною інстанцією, та судові рішення адміністративних судів апеляційної інстанції, які набрали законної сили;

– межі перевірки – встановлення відповідності судових рішень, які оскаржуються нормам матеріального та процесуального права.

Такі особливості касаційного провадження дозволяють нам зробити висновок про можливість виокремлення такого провадження в самостійний вид переглядів судових рішень.

Касаційне провадження в адміністративному судочинстві має за мету перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу [151, ст. 220]. Тобто касаційне провадження не вирішує адміністративну справу по суті, а лише перевіряє правильність діяльності судів першої та апеляційної інстанції у конкретній адміністративній справі. У цьому є головна особливість касаційного провадження та відмінність його від інших видів провадження в адміністративному судочинстві. З огляду на це, можна говорити про те, що касаційному провадженню, як особливому окремому виду переглядів судових рішень властива особлива мета.

Аналіз норм КАСУ в межах касаційного провадження дозволяє виділити його стадії, згрупувавши норми закону та виокремивши предмет правового регулювання:

1) звернення до суду касаційної інстанції та відкриття провадження у справі (ст.ст. 210-214 КАСУ);

2) підготовка справи до судового розгляду (ст.ст. 214-1 – 119 КАСУ);

3) судовий розгляд справи (ст.ст. 220-222 КАСУ);

4) винесення рішення по справі (ст.ст. 222-234 КАСУ) [151].

Кожна із зазначених стадій має свою локальну кінцеву мету, яка визначає касаційне провадження як самостійний вид адміністративного провадження в цілому.

Право на звернення до суду касаційної інстанції мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки [151, ст. 211]. Дане право гарантоване Конституцією України та забезпечує реалізацію такого принципу адміністративного процесу, як принципу презумпції правоти громадянина у відносинах з органами публічної влади.

Реалізуючи право на звернення до суду касаційної інстанції, особи фактично розпочинають першу стадію касаційного провадження, подаючи касаційну скаргу безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Відмінною рисою касаційного провадження є те, що така скарга подається на судові рішення суду апеляційної інстанції, які вже набрали своєї законної сили. Водночас, відкриття касаційного провадження відбувається у дводенний строк після отримання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог ст. 213 КАСУ, коли суддя-доповідач вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, та витребує справу, яка має бути надіслана до суду касаційної інстанції протягом п’яти днів з дня отримання відповідної ухвали.

Друга стадія касаційного провадження (підготовка справи до розгляду) відбувається за умови прийняття позитивного рішення суддею-доповідачем щодо відкриття касаційного провадження у справі. Суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження: з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі; надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу; вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі; вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції; вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються; вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Змістом процесуальної частини, на якій відбувається безпосередній розгляд касаційної скарги, є перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі.

При цьому, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Крім того, законодавець чітко визначив дві форми, в яких може відбуватися судовий розгляд справи у касаційному провадженні: касаційний розгляд справи у судовому засіданні та касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заключною стадією касаційного провадження є прийняття рішення у справі, під час якого суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має певні повноваження щодо скасування або зміни судового рішення (судових рішень), чи залишення його без змін (зміни).

Кожну із названих стадій можна поділити на більш дрібні частини – адміністративно-процесуальні етапи та дії. Отже, кожна із стадій касаційного провадження являє собою нормативно-встановлені послідовно-змінювані одна одну адміністративно-процесуальні дії, утворюючи своєрідний логічно обумовлений ланцюг. Кожна із стадій є самостійно-завершеним процесуальним утворенням, яке завершується досягненням конкретного завдання. Касаційне провадження може бути закрите на будь-якій із зазначених стадій за визначених законом обставин.

Враховуючи сказане, можна говорити про процесуальну природу касаційного провадження в адміністративному судочинстві, як окремого виду провадження в адміністративному процесі. Погоджуючись із поглядами більшості вчених-процесуалістів [324, с. 88-89], наголосимо, що сутність касаційного провадження в адміністративному процесі можна розглядати у декількох аспектах, а саме:

– процесуальна сутність касаційного провадження полягає у системі послідовних дій щодо реалізації норм матеріального права, які зводяться до перевірки правильності та законності прийнятих судових рішень;

– правозахисна сутність касаційного провадження виявляється у можливості забезпечення встановлення справедливості та законності в адміністративно-правових спорах між суб’єктами права;

– функціональна сутність касаційного провадження полягає в тому, що здійснення касаційного провадження є різновидом юридичної практичної діяльності, котра має власне функціональне призначення;

– інституційна сутність касаційного провадження характеризується як самостійний правовий інститут, тобто система правових норм, що регламентують певний вид суспільних відносин;

– гносеологічна сутність касаційного провадження характеризує його як явище, що розглядається як самостійна юридична категорія, яка наділена власними ознаками, а також характеризується як самостійний об’єкт наукового юридичного дослідження, щодо якого формується система знань про закономірності його зародження, виникнення, розвитку, функціонування та вдосконалення.

Тобто, сутність касаційного провадження в адміністративному процесі полягає в реалізації адміністративним судом касаційної інстанції діяльності щодо визначення правильності реалізації норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій за поданою касаційною скаргою уповноважених на те осіб.

Водночас, з’ясування значення касаційного провадження в адміністративному процесі неможливе без з’ясування завдань даного виду провадження та дослідження правових відносин, які при цьому виникають.

Касаційне провадження є складовою частиною адміністративного судочинства, тому реалізація завдань адміністративного судочинства відбувається в тому числі і через здійснення судом касаційної інстанції своїх повноважень. Стаття 2 КАСУ чітко визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Зазначене завдання є загальним для всіх видів провадження в адміністративному судочинстві, у тому числі і для касаційного.

Загальносоціальне значення касаційного провадження появляється через реалізацію принципів верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, об’єктивності в адміністративному процесі. Касаційне провадження спрямоване на реалізацію можливості кожної зацікавленої у правильному вирішенні справи по суті особи оскаржити прийняте рішення судами першої та апеляційної інстанцій. Саме касаційна інстанція визначає правильність судових рішень, адже встановлює їх відповідність нормам матеріального і процесуального права. Рішення суду касаційної інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає.

Остаточність судового рішення адміністративного суду касаційної інстанції з одного боку вимагає високі вимоги щодо його прав осудності, правильності оформлення. З іншого, правильні судові рішення адміністративного суду касаційної інстанції формують правильну судову практику. І це не випадково, адже узагальнення суддівської практики, пов’язаної з переглядом судом касаційної інстанції судових рішень адміністративних судів першої та другої інстанції дозволяє Вищому адміністративному суду України реалізувати тикі функції, як: здійснення судового тлумачення, аналіз судової статистики та її узагальнення, надання методичної допомоги судам нижчого рівня стосовно роз’яснення складних питань застосування законодавства, правильного визначення спірних правовідносин.

Крім того, касаційне провадження є додатковою процесуальною гарантією забезпечення законності судових рішень, захисту прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, наголошують і інші вчені-процесуалісти. Так, С. Я. Фурса, аналізуючи значення касаційного провадження, приходить до висновку, що касаційне провадження є однією з конституційних гарантій захисту прав та інтересів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, оскільки законодавець надає цим особам можливість навіть після набрання рішенням законної сили звернутися до суду касаційної інстанції, якщо судами першої та апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права [376, с. 744-745]. Таким чином, касаційне провадження є додатковою гарантією захисту конституційних прав, свобод та інтересів людини і громадянина в адміністративному процесі.

Також, на думку вчених, значення касаційного провадження полягає в тому, що воно забезпечує законність рішень і ухвал суду першої і апеляційної інстанцій, захист прав, свобод і охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у справі інших заінтересованих осіб і держави, захист публічних інтересів, а також забезпечує однакове застосування закону судами України та превентивну їх дію, спрямовану на запобігання порушенню законності громадянами, юридичними, службовими і посадовими особами [375, с. 502-503].

Можливість перевірки законності судових рішень не лише в апеляційному, а й у касаційному порядку є додатковою гарантією захисту суб’єктивних прав та інтересів громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом. Завдання касаційного провадження не обмежується лише перевіркою законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленням судових помилок. Особливе значення у цьому контексті має узагальнення судової практики, забезпечення суворого й неухильного додержання судами норм матеріального і процесуального права, однакового та правильного застосування законодавства [388, с. 29].

Зважаючи на варіативну можливість оскарження судових рішень, необхідно підкреслити визначальну роль касаційного провадження в системі оскаржень судових рішень. Остаточність прийнятих рішень у касаційному провадженні, контроль за діяльністю судів першої та апеляційної інстанцій та перегляд прийнятих ними рішень, узагальнення практики застосування судами норм матеріального та процесуального права з метою їх правильного та однакового застосування в подальшому забезпечують здійснення висновку про ключову виконувану роль касаційного провадження в адміністративному судочинстві.

Суд касаційної інстанції, реалізуючи функції щодо підтвердження законності, обґрунтованості і вмотивованості судових рішень, винесених судами першої або апеляційної інстанцій, внесення в них зміни, а також щодо скасування незаконних рішень, забезпечує охорону прав, свобод та законних інтересів учасників адміністративного провадження з метою притягнення кожної винної особи до відповідальності відповідно до наявної міри її вини, з метою запобігання притягнення до відповідальності невинуватих осіб, з метою застосування належної процесуальної процедури до кожного учасника адміністративного процесу.

Скасування рішень суду в касаційному порядку є не санкцією відносно суду першої або апеляційної інстанції, а є реалізацією касаційною інстанцією наданих їй повноважень і виконанням обов’язків, що входять до змісту правовідносин між судом касаційної інстанції та особами, що беруть участь у справі [60]. Обов’язок суду касаційної інстанції – скасувати незаконне рішення, забезпечене відповідним повноваженням даної інстанції. Їй кореспондують права осіб, що беруть участь у справі, вимагати скасування такого рішення. Якщо абстрагуватися від підстав і порядку скасування рішення, що є припустимим в питанні, яке досліджується, така дія касаційної інстанції у світлі розглянутої проблеми принципово не відрізняється від скасування судом першої або апеляційної інстанції свого ж рішення у випадках, передбачених законом (наприклад, перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами).

Як справедливо зазначає О. С. Кожемяко, суд, що прийняв оскаржуваний акт, і суд, що здійснює його перевірку, діють у єдиному публічному інтересі та пов’язані загальною метою – вирішити, відповідно до закону, спір, який виник між сторонами [154, с. 38-39]. Будучи єдиною стороною в процесуальних правовідносинах, судові інстанції виконують загальний для них обов’язок, пов’язаний з правильним вирішення справи, і неприпустимий розподіл загальної відповідальності судової системи за правильність ухвалених рішень на відповідальність судів різних інстанцій.

Досліджуючи питання касаційного провадження в адміністративному процесі не можна не оминути увагою той факт, що КУпАП не передбачає можливості оскарження рішення суду апеляційної інстанції у справах про адміністративні правопорушення в касаційному порядку. Згідно з ч. 10 ст. 294 КУпАП, постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

З огляду на це, варто звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України від 08.04.2015 р. № 3-рп у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 КАСУ [269], в якому Конституційний Суд України вважає, що обмеження законодавцем права особи на оскарження рішення місцевого загального суду як адміністративного суду до апеляційної та касаційної інстанцій є виправданим лише щодо оскарження рішень у справах про незначні адміністративні правопорушення. В інших випадках, у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності, особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Цей висновок Конституційний суд України обґрунтовує тим, що законодавець, унеможлививши оскарження до суду апеляційної інстанції рішень місцевих загальних судів як адміністративних судів у справах з приводу постанов суб'єктів владних повноважень про накладення адміністративних стягнень, що за ступенем суворості співмірні з встановленими Кримінальним кодексом України покараннями, допустив непропорційність між поставленою метою та вжитими для її досягнення заходами. Конституційний Суд України вважає, що положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України суперечать вимогам частини першої статті 8, частини першої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України [269].

У резолютивній частині свого рішення Конституційний суд зазначив, що Положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рекомендувати Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищенаведену правову позицію Конституційного Суду України, ми вважаємо, що слід внести відповідні зміни до ч. 10 ст. 294 КУпАП, якими передбачити можливість особи оскаржити рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку. Крім того, варто прийняти ст. 294-1 КУпАП «Перегляд постанови судді судом касаційної інстанції», а відповідно назву статті 294 КУпАП викласти у такій редакцій: «Перегляд постанови судді судом апеляційної інстанції». Внесення таких змін, на нашу думку, забезпечить реалізацію права особи на судовий захист повною мірою.

Отже, касаційне провадження забезпечує однакове застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Функціонування судів касаційної інстанції забезпечує формування в учасників адміністративного процесу переконання про належний судовий захист, можливість доведення своєї об’єктивної правоти в суді.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що значення касаційного провадження в адміністративному судочинстві України полягає у тому, що воно:

– забезпечує дотримання законності та обґрунтованості прийнятих судами першої та апеляційної інстанції рішень, які набрали законної сили;

– забезпечує дотримання конституційних прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки, на касаційне оскарження рішення;

– дозволяє Вищому адміністративному суду України формувати єдину судову практику, надавати методичну допомогу адміністративним судам нижчих інстанцій.

У зв’язку з наведеним, сутність касаційного провадження в адміністративному судочинстві виявляється у наступному:

1) створюються додаткові умови реалізації права особи на справедливий суд;

2) здійснюється додаткова перевірка законності й обґрунтованості судових рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також апеляційного суду;

3) сутність перевірки полягає у встановленні правильності застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій;

4) здійснюється процесуальний контроль за діяльністю судів першої та апеляційної інстанцій;

5) забезпечується формування єдності судової практики та створюються умови для однакового застосування закону всіма судовими інстанціями в адміністративному процесі.

Узагальнюючи викладене, на нашу думку, під касаційним провадженням в адміністративному судочинстві слід розуміти врегульовану адміністративно-процесуальними нормами систему процесуальних дій уповноважених суб’єктів, пов’язаних зі здійсненням перевірки законності та обґрунтованості судових рішень, що набрали законної сили, адміністративних судів першої інстанції, після їх перегляду адміністративним судом апеляційної інстанції, а також судових рішень адміністративних апеляційних судів щодо правильності застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

<< | >>
Источник: КАЙДАШЕВ РОМАН ПЕТРОВИЧ. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ 2016. 2016

Еще по теме 3.1 Сутність та значення касаційного провадження в адміністративному процесі України:

  1. Сутність та особливості підсудності адміністративних справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
  2. Вирішення проблем перегляду рішень адміністративних судів у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
  3. Правові засади діяльності військових прокуратур в Україні та місце серед них адміністративно-правового регулювання
  4. 1.1 Поняття „адміністративної процедури” та її характеристика у співвідношенні з поняттям „адміністративний процес”
  5. 2.2. Вплив принципу верховенства права на нормативну модель адміністративної відповідальності
  6. Поняття та сутність правосуддя в адміністративному процесі України
  7. Місце та роль перегляду судових рішень в адміністративному процесі України у механізмі судового контролю
  8. Перегляд судових рішень у системі судового захисту в адміністративному процесі України
  9. 2.2 Загальна характеристика права на апеляційне оскарження та особливості його реалізації в адміністративному процесі України
  10. 2.3 Процесуальний порядок перегляду судових рішень судом апеляційної інстанції в адміністративному процесі України
  11. 3.1 Сутність та значення касаційного провадження в адміністративному процесі України
  12. 3.2 Проблеми реалізації права на касаційне оскарження в адміністративному процесі України
  13. 4.1 Загальна характеристика провадження з перегляду судових рішеннь за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі України
  14. 6.1 Поняття та підстави для перегляду судових рішень у випадку втрати адміністративної справи
  15. Сутність і місце перегляду судових рішень адміністративних судів України як конституційної гарантії судового захисту
  16. Місце принципу змагальності серед принципів адміністративного судочинства
  17. Поняття змагальності в адміністративному судочинстві
  18. Особливості апеляційного та касаційного провадження в адміністративних справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців
  19. 2.3. Розмежування цивільної і господарської з адміністративною юрисдикцією
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -