4.2. Суб’єкти управління у сфері охорони та захисту державного кордону

Охорона та захист державного кордону здійснюється широким колом суб’єктів. Для одних із них така діяльність є основною (спеціалізованою), що вимагає від персоналу відповідних органів спеціальних знань, вмінь та навичок, для інших – охорона та захист державного кордону є лише одним із покладених на них завдань, у зв’язку з чим здійснюється опосередковано, тобто під час реалізації (виконання) загальних повноважень у цій сфері.

Вивчення наукової літератури з проблематики управління у сфері охорони та захисту державного кордону дозволяє зробити висновок, що переважна більшість авторів аналізує повноваження лише одного суб’єкта – Державної прикордонної служби України [173, с.786-791; 189, с.550-555; 214, с.433-439; 572, с.38-39]; деякі – не більше чотирьох [181, с.471-473; 338, с.162-164]. Наприклад, російські вчені Б. М. Габрічідзе, О. Г. Чернявський, С. М. Кузнєцов аналізують повноваження Федеральної прикордонної служби Російської Федерації; Міністерства закордонних справ Російської Федерації; Міністерства оборони Російської Федерації; Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації [258, с.405-406].

Деякі адміністративісти демонструють ширший підхід до характеристики суб’єктів управління у сфері охорони та захисту державного кордону, відносячи до них Федеральну прикордонну службу Російської Федерації; Федеральні Збори Російської Федерації, Президента Росії та її Уряд; Міністерство закордонних справ Росії; Міністерство оборони; органи Федеральної служби безпеки, органи внутрішніх справ; міністерства і відомства, які здійснюють на державному кордоні митний, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний й інші види контролю; органи місцевого самоврядування [172, с.122].

Аналіз спеціалізованого законодавчого акта, який регулює питання охорони та захисту державного кордону, – Закону України «Про державний кордон України» – також не дає однозначної відповіді щодо вичерпного переліку суб’єктів, які здійснюють управління у цій сфері. В деяких його статтях згадуються: Верховна Рада України (ст. 2); Кабінет Міністрів України (ст. 2); Державна прикордонна служба України (ст. ст. 2, 27, 28 та ін.); Збройні Сили України (ст. 27); громадські організації і громадяни України (ст. 33). Так, ст. 27 Закону визначає, що охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря – на Збройні Сили України.

Повноваження деяких суб’єктів управління у сфері охорони та захисту державного кордону, наприклад, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, передбачені окремими статтями, які містяться у різних розділах цього Закону. А такі суб’єкти, як Президент України, Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; підприємства, установи та організації; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони державного кордону, і зовсім не згадуються у його тексті.

Зі сказаного можна зробити висновок, що поза увагою законодавця залишилися інші державні органи та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері охорони та захисту державного кордону. Тому вважаємо доцільним у Законі України «Про державний кордон України» передбачити окремий розділ під назвою: «Суб’єкти охорони та захисту державного кордону», у якому містилися б дві статті: «Повноваження суб’єктів загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону» та «Повноваження спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного кордону». До суб’єктів загальної компетенції у цій сфері варто віднести: Верховну Раду України; Президента України; Кабінет Міністрів України; Раду національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи (крім спеціалізованих); місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; підприємства, установи та організації; громадян України, об’єднання громадян.

До спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного кордону необхідно віднести Державну прикордонну службу України; Збройні Сили України; Службу безпеки України; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони державного кордону.

Розглянемо детальніше повноваження суб’єктів загальної та спеціальної компетенції [239, с.3-4] у сфері охорони та захисту державного кордону.

Так, відповідно до ст. 75 Конституції України [1] Верховна Рада України як суб’єкт управління у сфері охорони та захисту державного кордону: визначає засади внутрішньої та зовнішньої політики, основи національної безпеки, в тому числі у сфері охорони та захисту державного кордону; здійснює законодавче регулювання питань у цій сфері, тобто формує відповідну законодавчу базу; дає згоду на укладення міжнародних договорів, у тому числі й тих, які стосуються правовідносин у сфері охорони та захисту державного кордону; затверджує Державний бюджет України, у якому передбачаються видатки на забезпечення охорони та захисту державного кордону; затверджує загальнодержавні програми з питань охорони та захисту державного кордону; оголошує за поданням Президента України стан війни і укладає мир, схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; призначає за поданням Президента України Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; Голову Служби безпеки України; затверджує загальну структуру, чисельність, функції Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України; здійснює парламентський контроль у межах, визначених Конституцією.

Президент України як суб’єкт загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону наділений такими конституційними повноваженнями: як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України у межах повноважень, визначених Конституцією України, видає укази, розпорядження, директиви і накази з питань охорони та захисту державного кордону [81]; представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України; Голови Служби безпеки України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань [510, с.76-81]; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

Кабінет Міністрів України як суб’єкт загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону: вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України; забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; видає постанови і розпорядження з питань охорони та захисту державного кордону [108]; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування у сфері державного кордону; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; визначає пункти пропуску залізничного, автомобільного, морського, річкового, поромного, повітряного та пішохідного сполучення через державний кордон України; визначає порядок перетину державного кордону аварійно-рятувальними формуваннями під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним лихом; встановлює спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна через державний кордон України; визначає порядок мирного проходу через територіальне море України іноземними військовими кораблями, а також підводними транспортними засобами; тимчасово припиняє сполучення через державний кордон України у разі загрози поширення інфекційних хвороб; встановлює прикордонну смугу та контрольовані прикордонні райони, прикордонний режим; здійснює передбачені законодавством заходи щодо формування, розміщення, фінансування та виконання державного оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для потреб спеціальних суб’єктів охорони та захисту державного кордону; встановлює порядок надання спеціальним суб’єктам охорони та захисту державного кордону у користування державного майна, в тому числі земельних (водних) ділянок [487, с.150], інших природних, енергетичних ресурсів, фондів, майна і послуг, використання повітряного і водного простору, морських і річкових портів, аеропортів та аеродромів (посадочних майданчиків), засобів зв’язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об’єктів інфраструктури держави, необхідних для належного виконання покладених на ці органи функцій та завдань, як на платній, так і безоплатній основі, у грошовій та інших формах розрахунків; забезпечує комплектування особовим складом Збройних Сил України, інших військових формувань та відповідних правоохоронних органів [315, с.8-11], здійснює заходи, пов’язані з підготовкою та проведенням призову громадян України на строкову військову службу; контролює виконання нормативних актів у сфері охорони та захисту державного кордону.

Рада національної безпеки і оборони України як суб’єкт загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері в межах повноважень, визначених Конституцією України (ст.107) та Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» [38]. Так, відповідно до ст. 4 зазначеного Закону вона: розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає відповідні пропозиції Президентові України; здійснює поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері охорони та захисту державного кордону, подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції; ініціює розроблення нормативних актів та документів з питань охорони та захисту державного кордону, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання.

Значним обсягом загальних повноважень у сфері охорони та захисту державного кордону наділені міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, серед яких в першу чергу необхідно назвати: Міністерство закордонних справ України; Міністерство транспорту; Міністерство охорони здоров’я; Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Міністерство юстиції України; Міністерство економіки України; Міністерство культури і туризму України, а також цілий ряд інших органів, які здійснюють на державному кордоні санітарний, ветеринарний, фітосанітарний та інші види контролю (крім Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ України, про які мова йтиме окремо). До загальних повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як суб’єктів управління у сфері охорони та захисту державного кордону варто віднести те, що вони: організовують і забезпечують виконання законодавчих та підзаконних актів у цій сфері; сприяють суб’єктам спеціальної компетенції у виконанні ними завдань щодо охорони та захисту державного кордону; беруть участь у формуванні та реалізації державних програм розвитку Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів, розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) з питань оборони; узгоджують питання використання повітряного, водного та інформаційного простору держави; забезпечують виконання державного оборонного замовлення.

Кожне із наведених міністерств чи інших центральних органів виконавчої влади наділене специфічними повноваженнями у сфері охорони та захисту державного кордону. Наприклад, Міністерство закордонних справ України веде переговори про встановлення і закріплення державного кордону, установлення режиму державного кордону, готує необхідні документи і матеріали; здійснює зовнішньополітичне, міжнародно-правове забезпечення охорони державного кордону; оформляє в межах своєї компетенції документи на право в’їзду в Україну і виїзду з України громадянам України, іноземним громадянам і особам без громадянства; вирішує питання дотримання режиму державного кордону, розглядає інциденти на державному кордоні, які не були урегульовані прикордонними представниками або Міністерством оборони України [74].

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видає дозволи на транскордонне переміщення об’єктів рослинного та тваринного світу, а також контролює їх додержання та приймає відповідні рішення щодо зупинення їх дії або анулювання; бере участь у делімітації та демаркації державного кордону, формуванні відповідної бази картографічних даних; здійснює відповідно до законодавства державний контроль за додержанням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів у пунктах пропуску через державний кордон України [87].

Здійснення санітарної охорони кордону покладено на Державну санітарно-епідеміологічну службу України. Санітарна охорона кордону України забезпечується здійсненням медико-санітарних і адміністративно-санітарних заходів. До них належать: медичний огляд і ізоляція хворих; санітарний огляд вантажів і майна; заборона в’їзду і виїзду особам, що страждають на інфекційні захворювання, та ін. Засобами забезпечення ветеринарної охорони кордону України є заборона ввезення і вивезення заразних тварин, птиці, їх ветеринарний огляд, оголошення карантину та ін.

Військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи (крім спеціалізованих: органів державної прикордонної служби; служби безпеки, внутрішніх справ; митних органів; Збройних Сил України; громадських формувань з охорони державного кордону): здійснюють боротьбу з правопорушеннями; здійснюють планування застосування з’єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу Збройних Сил України необхідну для цієї роботи інформацію; здійснюють підготовку та забезпечують готовність до спільних дій з метою захисту державного кордону, беруть участь у створенні єдиної системи управління та всебічного забезпечення на особливий період; узгоджують з Міністерством оборони України програми підготовки військових кадрів, вживають заходів щодо оптимізації системи військової освіти; беруть участь у підготовці громадян України до військової служби, в тому числі допризовній підготовці молоді, підготовці призовників з військово-технічних спеціальностей, забезпеченні призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у військово-патріотичному вихованні громадян України [219, с.18; 315, с.8-9; 510, с.76]; сприяють Збройним Силам України, органам Державної прикордонної служби у виконанні ними завдань у сфері охорони та захисту державного кордону України.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування як суб’єкти загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону: організовують і виконують завдання територіальної оборони; організовують надання підприємствами, установами та організаціями комунально-побутових послуг і ресурсів, виробництво та постачання продукції, електро- і теплоенергії Збройним Силам України та іншим військовим формуванням на договірних засадах; організовують військовий облік і підготовку громадян України до військової служби, в тому числі допризовну підготовку молоді, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей та військово-патріотичного виховання, забезпечують їх призов на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації; реалізують право на соціально-правовий захист військовослужбовців спеціалізованих органів, які здійснюють охорону та захист державного кордону; здійснюють контроль прикордонної і прибережної торгівлі; вирішують питання, пов’язані з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Державної прикордонної служби, Збройних Сил України та інших спеціалізованих суб’єктів, що здійснюють охорону та захист державного кордону службових приміщень і жилої площі, інших об’єктів, комунально-побутових послуг; здійснюють заходи щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України; сприяють Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні [36; 40; 320, с.33].

Підприємства, установи та організації усіх форм власності як суб’єкти загальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону: виконують державні оборонні замовлення, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у цій сфері; здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Державній прикордонній службі України, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції (технічних засобів), яка використовується для контролю за переміщенням через державний кордон фізичних осіб та їх майна, виявлення контрабанди тощо; сприяють забезпеченню ведення персонального військового обліку військовозобов’язаних і призовників, їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов’язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів щодо їх військово-патріотичного виховання.

Громадяни, їх об’єднання зобов’язані додержуватись встановленого режиму державного кордону України, виконувати вимоги прикордонного режиму та режиму в пунктах пропуску через державний кордон України. Громадяни України через участь у виборах, референдумах та через інші форми безпосередньої демократії, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які вони обирають, реалізують національні інтереси, добровільно і в порядку виконання конституційних обов’язків здійснюють заходи, визначені законодавством України щодо охорони та захисту державного кордону як безпосередньо, так і через свої об’єднання. Громадські організації, окремі громадяни зобов’язані подавати всебічну допомогу органам Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону України [46]. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров’я і віком, а жіночої статі – також за відповідною фаховою підготовкою, виконують військовий обов’язок у прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах згідно із законодавством.

Інша група суб’єктів управління у сфері охорони та захисту державного кордону складається із суб’єктів спеціальних, серед яких: Державна прикордонна служба України; Збройні Сили України; Служба безпеки України; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони державного кордону. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» остання є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону; територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону; Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони; органи охорони державного кордону – прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини; розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону. У системі Державної прикордонної служби України є також навчальні заклади, науково-дослідні установи, підрозділи спеціального призначення та органи забезпечення.

Зважаючи на те, що аналізу статусу Державної прикордонної служби України як суб’єкта, який виконує найбільший обсяг завдань, функцій та повноважень щодо охорони та захисту державного кордону, буде присвячено окремий підрозділ, перейдемо до розгляду повноважень Збройних Сил України у цій сфері. Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державний кордон України» охорона державного кордону України в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря покладається на Збройні Сили України. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», останні забезпечують охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України [15; 566, с.3]. Війська протиповітряної оборони, охороняючи та захищаючи державний кордон у повітряному просторі: здійснюють контроль за дотриманням правил перетинання державного кордону; припиняють польоти і вживають заходи щодо посадки на території України повітряних суден, які незаконно перетнули державний кордон; забороняють або обмежують польоти повітряних суден в окремих районах повітряного простору при виникненні загрози незаконного перетину кордону; застосовують бойову техніку і зброю у випадках і в порядку, передбачених законом.

Сили військово-морського флоту Збройних Сил України здійснюють охорону та захист державного кордону у підводному середовищі, зокрема: контролюють перетинання кордону; здійснюють протичовневу, у тому числі підводно-диверсійну оборону; застосовують бойову техніку і зброю у випадках і в порядку, передбачених законом.

З’єднання, військові частини і підрозділи, у тому числі чергові сили Збройних Сил України в мирний час мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку для: відбиття ударів засобів повітряного нападу по важливих державних об’єктах, безпосереднє прикриття яких здійснюється черговими силами; припинення порушення державного кордону України повітряними суднами збройних формувань інших держав, які не виконують команд (сигналів), що подаються черговими літаками-перехоплювачами (вертольотами), або застосовують зброю; припинення протиправних дій повітряних суден у повітряному просторі України, якщо вони використовуються з метою здійснення терористичного акту; примушення до посадки захоплених (викрадених) повітряних суден; забезпечення виконання покладених на Збройні Сили України завдань щодо відсічі можливій збройній агресії проти України, забезпечення недоторканності повітряного простору та підводного простору в межах територіального моря України, запобігання терористичним актам у випадках, передбачених іншими законами.

З’єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону, в межах, визначених указами Президента України, що затверджуються Верховною Радою України, можуть залучатися до посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України.

Органи Служби безпеки України як спеціальні суб’єкти у сфері охорони та захисту державного кордону: здійснюють заходи контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, а також заходи, пов’язані з охороною державних інтересів у сфері зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, безпекою громадян України за кордоном; сприяють Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону України; беруть участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в’їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про Службу безпеки України» до організаційної структури Служби безпеки України входять органи військової контррозвідки, які виконують функції із забезпечення Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України та інших військових формувань, дислокованих на території України, контррозвідувальною інформацією.

Митні органи як спеціальні суб’єкти управління у сфері охорони та захисту державного кордону у межах своєї компетенції: забезпечують економічну безпеку країни і захист її економічних інтересів; організують митне регулювання господарської діяльності; забезпечують дотримання митного законодавства; реалізацію митного режиму при переміщенні товарів і транспортних засобів через кордон; здійснюють боротьбу з контрабандою; беруть участь в організації експортного контролю; здійснюють боротьбу з порушеннями митних правил; припиняють незаконне переміщення через державний кордон наркотичних і психотропних засобів, предметів художньої та історичної цінності, зброї тощо; сприяють боротьбі з міжнародним тероризмом [6].

Основною формою участі митних органів в охороні та захисті державного кордону є здійснення митного контролю посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів; митного огляду товарів і транспортних засобів, а також – у виняткових випадках – особистого огляду; огляду територій і приміщень митних складів, магазинів безмитної торгівлі. Митні органи мають право: перевіряти фінансово-господарську діяльність осіб, що переміщують товари або транспортні засоби через митний кордон; контролювати переміщення через кордон валютних цінностей тощо; обмежувати або забороняти ввіз окремих категорій товарів; встановлювати пільговий порядок переміщення фізичними особами товарів; стягувати вартість товарів і транспортних засобів – предметів порушення митних правил; притягувати винних у порушенні митних правил до адміністративної відповідальності.

Органи внутрішніх справ як спеціальні суб’єкти управління у сфері охорони та захисту державного кордону сприяють органам і військам Державної прикордонної служби у проведенні заходів щодо охорони державного кордону, боротьби з нелегальною міграцією, розшуку осіб, що порушили режим державного кордону, у з’ясуванні і перевірці обставин вчинення правопорушень на державному кордоні; інформують органи і війська Державної прикордонної служби про стан правопорядку в прикордонних районах, виявлені протиправні вчинки; беруть участь в охороні державного кордону у випадках і порядку, передбачених законодавством; беруть участь у контролі за дотриманням прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон; забезпечують за приписами органів і військ Державної прикордонної служби тимчасове обмеження або заборону доступу громадян на окремі ділянки місцевості або об’єкти поблизу державного кордону; забезпечують громадський порядок під час проведення на державному кордоні й у прикордонних районах масових заходів; забезпечують правопорядок у прикордонних районах при виникненні надзвичайних ситуацій, уведенні режиму надзвичайного стану; беруть участь у правовому вихованні населення прикордонних районів, профілактиці правопорушень.

До спеціальних суб’єктів у сфері охорони та захисту державного кордону необхідно віднести і громадські формування з охорони державного кордону. Так, у ст. 33 Закону України «Про державний кордон України» зазначено, що охорона державного кордону України здійснюється при активній участі громадян України. Державні органи і громадські організації сприяють органам Державної прикордонної служби України у залученні громадян України на добровільних засадах до охорони державного кордону України. Громадянам України, які беруть участь в охороні державного кордону України, держава гарантує захист життя і здоров’я від злочинних посягань.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [46] члени громадських формувань з охорони державного кордону зобов’язані: 1) брати активну участь в охороні державного кордону, припиненні адміністративних правопорушень і злочинів та запобіганні їм; 2) під час виконання обов’язків з охорони державного кордону мати особисте посвідчення члена громадського формування та нарукавну пов’язку; 3) доставляти в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складання протоколу є обов’язковим; 4) надавати у межах наданих їм прав допомогу народним депутатам України, представникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування у їх законній діяльності, якщо в цьому їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопорушників; 5) знати: місцевість, точне проходження кордонів, номери і місце розміщення прикордонних знаків на дільниці застави; режим державного кордону і прикордонний режим, чинне законодавство з цих питань; зразки документів на право в’їзду та перебування громадян України та інших осіб у районах, що контролюються Державною прикордонною службою України, у прикордонній смузі [46].

На думку дисертанта, серед обов’язків членів громадських формувань з охорони державного кордону необхідно передбачити і такі як: проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення правопорушень, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України; участь у здійсненні органами Державної прикордонної служби прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна; здійснення самостійно або у взаємодії з органами Державної прикордонної служби України в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території; подання у межах наявних можливостей невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані; здійснення контролю за дотриманням законності під час службової діяльності персоналу органів Державної прикордонної служби України.

Члени громадських формувань під час виконання своїх обов’язків з охорони державного кордону після обов’язкового пред’явлення посвідчення члена громадського формування мають право: 1) вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів, додержання режиму державного кордону, в тому числі на територіях, що межують з державним кордоном, де прикордонну смугу не визначено; 2) у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу; 3) спільно з працівниками органів внутрішніх справ та військовослужбовцями Державної прикордонної служби України затримувати і доставляти до органу внутрішніх справ, підрозділу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення [352, с.151]; 4) складати протоколи про адміністративні правопорушення; 5) входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи уповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів; 6) у разі участі спільно з прикордонниками у пошуку порушників кордону за згодою громадян або власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу та в присутності їх представників входити у будь-який час доби до житлових приміщень, на територію і в приміщення підприємств, установ, організацій та оглядати транспортні засоби; 7) у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їх згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення, для доставлення до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, а також осіб, які потерпіли від нещасних випадків або правопорушень і потребують термінової медичної допомоги; 8) у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров’ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп’яніння, до подальшого керування транспортними засобами; 9) під час виконання обов’язків члена громадського формування використовувати за власним бажанням свій або інший приватний автомототранспорт за згодою власника або особи, у володінні якої він перебуває; 10) вести роботу серед населення щодо роз’яснення чинного законодавства про державний кордон України, систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі; 11) застосовувати в установленому порядку заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони [46].

Крім наведених прав членів громадських формувань з охорони державного кордону доцільно було б передбачити і такі: брати участь у спільному з військовослужбовцями прикордонної служби патрулюванні і виставленні постів на залізничних вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах; разом з прикордонниками брати участь у проведенні огляду на маршрутах можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою встановлення причин та умов перебування невідомих осіб; обмежувати або тимчасово забороняти у необхідних випадках, які виникають у зв’язку із забезпеченням охорони державного кордону України, переміщення фізичних осіб та транспортних засобів, доступ осіб на окремі ділянки місцевості чи об’єкти у прикордонній смузі, контрольованих прикордонних районах; провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; користуватися на договірних засадах службовими приміщеннями підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

На думку дисертанта, членам громадських формувань з охорони державного кордону необхідно надати право застосовувати в установленому порядку не лише заходи фізичного впливу, спеціальні засоби індивідуального захисту та самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а й пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями, що підвищить їх захищеність під час виконання правоохоронних завдань.

Завершуючи розгляд суб’єктів спеціальної компетенції у сфері охорони та захисту державного кордону, варто акцентувати увагу на проблемі взаємодії між ними, яка, на жаль, залишається у цій сфері найменш дослідженою, свідченням чого є відсутність наукових праць з подібної проблематики. Так, у Законі України «Про державний кордон України» взаємодії під час охорони державного кордону присвячено окрему статтю, яка так і називається «Взаємодія в охороні державного кордону» (ст. 27-1). У цій статті, зокрема зазначено, що «Державна прикордонна служба України в межах встановлених законодавством повноважень координує (виділено нами – Г. П.) діяльність державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України». Аналіз наведених положень ст. 27-1 Закону України «Про державний кордон України» дозволяє зробити висновок про те, що фактично йдеться не про взаємодію, а про координацію спільної діяльності, яка від взаємодії відрізняється тим, що спільну діяльність двох чи більше незалежних один від одного суб’єктів (наприклад, органів внутрішніх справ та митних органів) координує спеціально уповноважений суб’єкт, у нашому випадку – Державна прикордонна служба України. Тому доцільно змінити назву цієї статті із «Взаємодія в охороні державного кордону» на «Координація діяльності щодо охорони та захисту державного кордону».

Взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань визначена у ст.3 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» як принцип її діяльності. Проте форми такої взаємодії не отримали чіткого закріплення у цьому Законі, у ньому йдеться лише про окремі напрямки взаємодії, серед яких: 1) припинення у взаємодії з відповідними правоохоронними органами збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України; 2) участь у взаємодії зі Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у відбитті вторгнення або нападу на територію України збройних сил іншої держави або групи держав; 3) прийняття у взаємодії з органами внутрішніх справ і органами Служби безпеки України рішень про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, які затримані в межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, видворення цих осіб; 4) здійснення самостійно або у взаємодії з органами внутрішніх справ і органами Служби безпеки України в межах контрольованих прикордонних районів контролю за дотриманням іноземцями та особами без громадянства, а також біженцями та особами, яким надано притулок в Україні, установлених правил перебування на її території; 5) участь у межах своєї компетенції у взаємодії з органами Служби безпеки України, органами внутрішніх справ та іншими правоохоронними органами у боротьбі з тероризмом і виконанні інших покладених на них завдань; 6) взаємодія з питань охорони державного кордону України, протидії незаконній міграції, незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, транскордонній злочинності, контрабандній діяльності з компетентними органами та військовими формуваннями іноземних держав, міжнародними організаціями в порядку і на засадах, встановлених законодавством.

На думку дисертанта, у Законі України «Про Державну прикордонну службу України» необхідно передбачити окрему статтю «Взаємодія Державної прикордонної служби з органами воєнної організації, правоохоронними органами, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань», в якій передбачити такі її форми: 1) оперативний обмін інформацією про стан оперативної обстановки на державному кордоні, а також такої, що стосується спільної діяльності на кордоні (як правило в письмовій формі), з дотриманням вимог конспірації та захисту відомостей, що передаються; 2) спільний контроль за дотриманням громадянами України, іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства України з прикордонних питань; 3) виставлення спільних нарядів на ймовірних напрямках руху порушників державного кордону; 4) проведення спільних заходів з правового виховання місцевого населення та профілактики порушень законодавства України про державний кордон; 5) проведення спільних заходів з пошуку та затримання порушників прикордонного режиму; 6) проведення спільних засідань колегій міністерств та відомств, оперативних нарад, спільних навчань з питань взаємодії та протидії протиправній діяльності на державному кордоні; 7) проведення спільних операцій за єдиним планом та задумом з комплексним використанням сил і засобів; 8) створення спільних оперативних штабів (робочих груп) для координації дій щодо охорони та захисту державного кордону.