СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

Адміністративна відповідальність (поняття) - вид юридичної відповідальності фізичних і юридичних осіб, що полягає в застосуванні уповноваженими державою публічними органами (їх посадовими особами) певного виду адміністративного примусу - адміністративного стягнення (адміністративної санкції).

Абсолютні обов’язки - ті, що покладені на осіб у сфері публічного адміністрування та виконання яких не залежить від будь-яких обставин, оскільки це передбачено нормами чинного законодавства.

Адміністративна відповідальність юридичних осіб (риси):

1) визначається КУпАП та іншими законами України у вигляді накладення на юридичних осіб адміністративних (адміністративно -господарських) санкцій;

2) здійснюється у сфері адміністративно-правового регулювання; 3) за своєю правовою природою є карною (пов’язана із застосуванням до юридичної особи засобів державного примусу); 4) реалізується у відповідних процесуальних формах суб’єктами публічної адміністрації.

Адміністративна дієздатність - це здатність особи (громадянина) своїми діями набувати та здійснювати права, виконувати покладені обов’язки та нести юридичну відповідальність.

Адміністративна медіація - вид альтернативного врегулювання адміністративних суперечок, метод їх вирішення із залученням адміністративного медіатора (як правило, вищого керівника посадової особи, діяння якої оскаржуються), що допомагає улагодити публічний конфлікт - відновити порушені цінності приватної особи за умови дотримання публічного інтересу суспільства.

Адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.

Адміністративна правоздатність - це фактична можливість особи (громадянина) бути носієм прав і обов’язків у сфері публічного адміністрування.

Адміністративна процедура - установлений чинним законодавством порядок розгляду суб’єктами публічного адміністрування індивідуальних адміністративних справ щодо реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів окремої фізичної та юридичної особи, що завершується ухваленням адміністративного акта.

Адміністративна процедура (стадії) - послідовно взаємозамінні операції, що логічно пов’язані між собою та спрямовані на забезпечення здійснення адміністративної процедури: 1) підготовка справи до розгляду; 2) розгляд і вирішення справи; 3) оформлення адміністративного акта, його доведення до відома адресатів та заінтересованих осіб; 4) перегляд адміністративного акта.

Адміністративна процедура відшкодування шкоди, завданої суб’єктами публічної адміністрації, складається з двох основних стадій, які поділені на певні етапи й адміністративні дії: 1) отримання та передання відповідному розпоряднику бюджетних коштів адміністративного акта, яким задокументовано рішення про зміст й особливості відшкодування завданої шкоди; 2) безпосереднє відшкодування розпорядником коштів шкоди через перерахування з бюджету визначеної суми особі, якій завдано шкоди.

Адміністративне оскарження (поняття) - адміністративно-правовий спосіб захисту приватної особи від порушень з боку суб’єктів публічної адміністрації, зміст якого полягає у зверненні до вищого органу або посадової особи щодо незаконності рішень, діяльності (бездіяльності) підпорядкованого суб’єкта, з метою відновлення порушених цінностей, притягнення винних осіб до спеціальної дисциплінарної відповідальності та попередження аналогічних випадків у подальшому.

Адміністративне оскарження (сутність) - 1) один із видів правового захисту особи в адміністративно-правових відносинах із суб’єктами публічної адміністрації, який становить собою звернення до вищого органу або посадової особи щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності підпорядкованого суб’єкта; 2) свідома вольова, цілеспрямована поведінка фізичної чи юридичної особи, що полягає у зверненні до суб’єкта публічної адміністрації з вимогою захистити її публічні права, свободи, інтереси від незаконної діяльності (бездіяльності) підпорядкованого суб’єкта.

Адміністративне повноваження (суб’єкта публічної адміністрації) - взаємопов’язані адміністративні обов’язки та права суб’єкта публічного адміністрування, надані йому законним чином і потрібні для досягнення поставлених перед ним завдань.

Адміністративне право (галузеві завдання) - забезпечення того, щоб: 1) публічна адміністрація якісно та своєчасно надавала адміністративні послуги; 2) публічна адміністрація ефективно здійснювала виконавчо - розпорядчу діяльність; 3) були мінімізовані корупційні та інші випадки зловживань у діяльності публічної адміністрації.

Адміністративне право (галузь) - сукупність юридичних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини щодо наданням адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності, що здійснюється суб’єктами публічної адміністрації.

Адміністративне право (зміст) - надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності (публічного управління) публічною адміністрацією.

Адміністративне право (мета) - створення пріоритету правових умов для забезпечення публічною адміністрацією прав, свобод й інтересів людини і громадянина у сфері публічного адміністрування.

Адміністративне право (навчальна дисципліна) - систематизований відповідно до навчальної та робочої програм курс, що викладається в навчальних закладах.

Адміністративне право (наука) - теоретичні положення й методологічні основи, які забезпечують процес, дослідження засад й ефективності інститутів адміністративного права.

Адміністративне право (поняття системи) - внутрішня єдність галузі адміністративного права України, що відбиває послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) - адміністративно-правових інститутів і підгалузей адміністративного права, що складаються з певних сукупностей однорідних адміністративно-правових норм.

Адміністративне право (предмет) - суспільні відносин, які виникають між суб’єктами публічної адміністрації та приватними особами.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Адміністративне стягнення - матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок, у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного характеру.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду й вирішення публічних правових суперечок, що виникають з приводу порушення органами державної влади прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Адміністративний договір - спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічній правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб’єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; д) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Адміністративний нагляд - здійснення спеціальними державними органами цільового спостереження виключно у сферах значної суспільної небезпеки за дотриманням підприємствами, установами, організаціями та громадянами правил, передбачених нормативно-правовими актами.

Адміністративний орган - учасник адміністративної процедури, суб’єкт публічного адміністрування, уповноважений здійснювати владні (виконавчі та розпорядчі) функції щодо розгляду та вирішення адміністративних справ і видання адміністративного акта.

Адміністративний позов - письмове звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічних правових відносинах.

Адміністративний примус - застосування суб’єктами публічної адміністрації, а у випадках, прямо визначених у законі, - також іншими особами, до осіб, які не перебувають у їх підпорядкуванні, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно -правовими нормами заходів впливу морального, майнового, особистісного (фізичного) та іншого характеру з метою запобігання правопорушенням та їх припинення, притягнення винних до відповідальності.

Адміністративний розсуд - визначені нормами адміністративного права межі щодо можливої адміністративної діяльності суб’єкта публічної адміністрації під час забезпечення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб та публічного інтересу суспільства.

Адміністративні повноваження - взаємопов’язані (об’єднані) адміністративні обов’язки та права суб’єкта публічного адміністрування, надані йому законним чином і необхідні для досягнення поставлених перед ним завдань.

Адміністративно-запобіжні заходи - комплекс заходів впливу морального, фізичного, організаційного та іншого характеру, які дозволяють виявляти і не допускати правопорушення, забезпечувати правопорядок за різних обставин.

Адміністративно-правовий режим - правовий режим зі спеціальною метою, зумовлений імперативним методом правового регулювання, з особливими засобами встановлення і формами виникнення прав та обов’язків, способами юридичного впливу та захисту прав і свобод, який має чітко визначені просторово-часові рамки та спеціальні органи управління.

Адміністративно-правовий статус особи-підприємця - порядок і підстави легалізації приватної особи в цьому статусі, а також сукупність прав вільно здійснювати підприємницьку діяльність, не порушуючи при цьому заборонних норм адміністративного (господарського) права, що підкріплено обов’язком публічної адміністрації надавати сервісні послуги для ефективного розвитку підприємницької діяльності та дотримання обмежень щодо міри і ступеня втручання у сферу підприємницької свободи.

Адміністративно-правові відносини (зміст) - сукупність суб’єктивних публічних прав (публічних правоможностей) та юридичних обов’язків суб’єктів адміністративного права, коли кожному суб’єктивному праву одного суб’єкта адміністративно-правових відносин відповідає (кореспонду­ється) юридичний обов’язок іншого суб’єкта, і навпаки.

Адміністративно-правові відносини (об’єкт) - різноманітні

матеріальні та нематеріальні блага, які становлять публічну цінність, і діяння суб’єктів та об’єктів публічного управління, пов’язані з цими благами.

Адміністративно-правові відносини (структура) - взаємозв’язок усіх складових компонентів, якими є суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин та юридичні факти.

Адміністративно-правові відносини (у вузькому розумінні) - суспільні відносини, які урегульовані нормами адміністративного права.

Адміністративно-правові відносини (у широкому розумінні) - форма соціальної взаємодії публічної адміністрації та приватних осіб, що виникає на підставі адміністративно-правових норм з метою забезпечення прав та свобод людини і громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства й держави, учасники якої мають суб’єктивні права і несуть юридичні обов’язки.

Адміністративного судочинства (завдання) - справедливе,

неупереджене та своєчасне вирішення судом суперечок у сфері публічних правових відносин із метою ефективного захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Адміністратор - посадова особа органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, яка організовує надання адміністративних послуг через взаємодію із суб’єктами надання адміністративних послуг.

Акт планування - рішення владного суб’єкта, що визначає порядок, послідовність чи містить зв’язок майбутніх дій та проведення заходів.

Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом через такі побоювання, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї через означені побоювання.

Взаємодія європейського адміністративного права та адміні­стративного права України - полягає в непрямому використанні законодавства ЄС для потреб української спільноти через ратифікацію Верховною Радою України та уточнення в нормативних та адміністративних актах суб’єктів публічної адміністрації. Існує три основні чинники викори­стання положень європейського адміністративного права у правовому просторі України: 1) це виконання європейською, національною країн- учасниць ЄС та вітчизняною публічною адміністрацією положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони; 2) виконання національними країн-учасниць ЄС і вітчизняною публічною адміністрацією деяких регламентів ЄС, які прямо стосуються громадян України, - наприклад, Регламенту 2017/850 Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2017 р. про звільнення від віз громадян України, які перетинають кордон ЄС; 3) добровільне виконання вітчизняною публічною адміністрацією деяких адміністративних актів ЄС як високих стандартів публічного адміністрування, які вигідні для громадян та досяжні з погляду матеріальних ресурсів і організаційних можливостей для Уряду України.

Видання індивідуальних (адміністративних) актів - рішення суб’єктів публічної адміністрації щодо вирішення конкретних адміні­стративних справ, що зумовлює юридичні наслідки для конкретних суб’єктів адміністративного права, а їх дія припиняється після одноразового застосування (здійснення встановлених у них адміністративних обов’язків і прав.

Видання підзаконних нормативно-правових актів - правотворчий підзаконний напрямок діяльності публічної адміністрації, що передбачає розпорядчу діяльність через ухвалення правил загального характеру, які породжують юридичні наслідки стосовно конкретизації та деталізації законів до стадії їх правозастосування.

Викладацька діяльність - діяльність, спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо) та провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, само- зайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору.

Виконавча влада (сутність): 1) реалізація та виконання законів на території всієї держави; 2) публічне забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) публічне адміністрування в різних сферах суспільного життя: соціально-культурній, адміністративно-політичній, фінансово-

економічній та ін.; 4) сприяння задоволенню життєвих потреб населення, коли забезпечити їх за рахунок приватної ініціативи неможливо.

Виконавчо-розпорядча (публічно-управлінська) діяльність -

адміністративна діяльність публічної адміністрації, коли вона здійснює публічне виконання законодавства на території всієї держави, або окремих її частинах відповідно до прописаної компетенції та видає з цією метою підзаконні нормативно-правові акти на основі законів і з метою їх виконання через деталізацію та уточнення.

Виконання адміністративного акта - реалізація права або дотримання вимоги виконати певні дії, яка міститься в акті, якщо його зміст зводився лише до реалізації цього права / виконання цієї вимоги.

Відносні обов’язки - це обов’язки громадян у сфері публічного адміністрування, виконання яких залежить від низки чинників, які можуть стосуватись або волевиявлення громадянина (вступ до ВНЗ - обов’язки абітурієнта; вступ на державну службу - обов’язки, визначені Законом України про державну службу), або певних обставин (у період надзвичайного стану - обов’язок обмежити пересування тощо).

Відшкодування шкоди, завданої суб’єктами публічної адміністрації (способи) - виплата за рахунок державного або місцевого бюджетів

добровільно (за ініціативою винного суб’єкта публічної адміністрації) і через виконавче провадження відповідним розпорядником бюджетних коштів.

Військово-цивільні адміністрації - тимчасові надзвичайні суб’єкти публічної адміністрації, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України або у складі Об’єднаного оперативного штабу Збройних Сил України і призначені для здійснення публічного адміністру­вання в районах відсічі збройної агресії Російської Федерації.

Вступ на державну службу - юридичний факт, що є підставою набуття особою статусу державного службовця, який займає відповідну посаду державної служби та опосередковує виникнення службових відносин між державним службовцем та його безпосереднім керівником. Одночасно з цього моменту розпочинається проходження державної служби.

Громадська організація - це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка - це громадське об’єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права й фізичні особи.

Делегування адміністративних повноважень - ситуаційне, тимчасове або безстрокове передання суб’єктом публічної адміністрації іншій особі належних йому адміністративних повноважень на підставі нормативного чи індивідуального акта або адміністративного договору з метою ефективного, якісного забезпечення публічного інтересу.

Деліктні обов’язки - обов’язки, що виникають із деліктних правовідносин, складають особливу групу, тобто обов’язки, які покладені на громадянина у зв’язку з його протиправною поведінкою і полягають, власне, в обов’язку суб’єкта зазнати певних обмежень своїх прав і свобод як покарання за вчинений проступок. Способи виконання обов’язків різні. Вони залежать від конкретного їх змісту. Одні виконуються за допомогою активних дій, інші - з утриманням від дій, заборонених нормами права.

Деліктоздатність - здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями. Полягає вона в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії й нести за них юридичну відповідальність.

Державна інспекція - центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики через здійснення нагляду (контролю) за дотриманням і виконанням законодавства різними об’єктами публічного управління у відповідній сфері публічного адміністрування.

Державна служба (державний орган) - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики через надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам у певних сферах публічного адміністрування.

Державна служба (поняття) - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо забезпечення формування та реалізації державної політики (на різних рівнях адміністрування), забезпечення надання адміністративних послуг, здійснення державного нагляду і контролю, управління державними фінансовими/майновими ресурсами та персоналом

430 державних органів, реалізації інших визначених законодавством повно­важень державних органів.

Державне агентство - центральний посередницький (між відповідним міністерством і об’єктами державного управління) орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики через реалізацію управлін - ських функцій у сфері використання державного майна та надання адміністративних послуг у відповідній сфері публічного адміністрування.

Державні органи - апарат держави, що представлений упорядкованою, організованою, цілісною системою органів законодавчої, виконавчої та судової влади, які наділені відповідними владними повноваженнями, а їх діяльність спрямована на реалізацію державної влади на всій території та в усіх сферах суспільства.

Джерела адміністративного права - це засоби зовнішнього оформлення адміністративно-правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов’язковість (засоби, форми вираження й закріплення публічної волі), тим самим врегульовуючи адміністративно-правові відносини.

Директиви ЄС - головна їх відмінність від регламенту полягає в тому, що в директиві зазвичай вказуються мета й результати, які мають бути досягнуті, однак національній владі надається право самій визначати, в якій формі чи за допомогою яких процедур і механізмів цієї мети може бути досягнуто.

Директорат - самостійний структурний підрозділ міністерства, що утворюється для виконання завдань, пов’язаних із забезпеченням формування державної політики в одній або декількох сферах компетенції міністерства, координацією та моніторингом її реалізації, аналізу та оцінювання впливу її реалізації на заінтересовані сторони, а також інших завдань - крім тих, що пов’язані з виконанням функцій з надання адміністративних послуг, управління об’єктами державної власності або здійснення державного нагляду (контролю).

Директорат стратегічного планування та європейської інтеграції - самостійний структурний підрозділ міністерства, що може утворюватися для виконання завдань, пов’язаних зі стратегічним плануванням діяльності та плануванням бюджету міністерства, європейською інтеграцією, координацією виконання міністерством міжнародних зобов’язань, а також координацією роботи із забезпечення формування державної політики у сферах компетенції міністерства.

Дискреційне повноваження - обмежений правом розсуд, який надається публічному службовцю, уповноваженому ухвалювати політичні та/або управлінські рішення для оптимізації та індивідуалізації вирішення питань у межах закону. Правомірними в реалізації дискреційних повноважень можна вважати лише ті дії, виконання яких супроводжувалось дотриманням спеціальних вимог, визначених законом.

Дисциплінарний проступок - протиправна винна дія або бездіяльність чи ухвалення рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог,

установлених законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Додатковий захист - форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули до України або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися до країни громадянської належності чи країни попереднього постійного проживання через обставини, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.

Дозвільні процедури - установлений чинним законодавством порядок діяльності суб’єктів публічного адміністрування, за результатами якої надаються дозволи на провадження певних видів діяльності та здійснення юридично значущих дій.

Е-демократія - форма суспільних відносин, за якої громадяни та організації залучаються до державотворення та державного управління, а також до місцевого самоврядування через застосування інформаційно- комунікаційних технологій.

Е-держава - новий тип держави, заснований на технології інформаційно-комунікаційних систем (е-парламент, е-уряд та е-суд).

Е-здоров’я - система управління медициною на будь-яких рівнях (державному чи регіональному), ланках (первинна, вторинна тощо), яка ґрунтується на інформаційно-комунікаційних технологіях і за допомогою якої забезпечується створення, збереження, обмін інформацією в електронній формі для реалізації всього комплексу надання медичної допомоги населенню.

Е-комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час учинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, унаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Е-культура - форма культури, яка передбачає стимулювання та мотивування поширення здобутків у сфері культури за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Е-медицина - діяльність з використанням електронних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров’я та забезпечення оперативного доступу медичних працівників та пацієнтів до них.

Е-освіта - форма отримання освіти, що здобувається з використанням виключно інформаційно-комунікаційних технологій. Одним зі складників е-освіти є дистанційне навчання.

Е-парламент - форма участі громадян та інститутів громадянського суспільства в законотворчих процесах, а також в організації діяльності та взаємодії суб’єктів права законодавчої ініціативи й інших учасників законодавчого процесу на основі використання інформаційно-комуніка­ційних технологій на всіх етапах законотворчості.

Е-послуга - адміністративна та інша публічна послуга, що надається в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекому - нікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем.

Е-правосуддя - це електронне судочинство, а також усі супутні йому процеси, включаючи організацію діяльності суду, не пов’язану з відправленням правосуддя, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Е-торгівля - господарська діяльність у сфері електронної купівлі- продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю через учинення електронних правочинів із використанням інформаційно -телекомунікаційних систем.

Е-уряд є головною складовою е-урядування, що становить собою автоматизовану інформаційну взаємодію органів державної влади й органів місцевого самоврядування між собою, з громадянами і суб’єктами господарювання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Е-урядування - форма організації державного управління, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, орієнтованої на задоволення потреб громадян.

Експерт у провадженнях у справах про адміністративні правопорушення - особа, яка сприяє здійсненню провадження і правовий статус якої визначено в ст. 273 КУпАП. Експерт - це особа, що володіє спеціальними глибокими знаннями в певній сфері людської діяльності та реалізує ці пізнання відповідно до науково розробленої методики.

Європейське адміністративне право - самостійна наука, галузь і навчальна дисципліна, що регулює діяльність публічної адміністрації (ЄС і країн-учасниць ЄС) - з тією метою, щоб правові наслідки їх діяльності відповідали основоположним цінностям (законодавству) ЄС.

Загальне позовне провадження - провадження, призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Заінтересовані особи - учасники адміністративної процедури, які вступають у неї за власною ініціативою чи ініціативою адміністративного органу через потенційно можливий вплив адміністративного акта на їх правовий статус.

Заходи адміністративного припинення - засновані на законі засоби примусового переривання (припинення) діянь, які мають ознаки адміністративного правопорушення, а в окремих випадках - кримінально- правовий характер, спрямовані на недопущення шкідливих наслідків протиправної поведінки, забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення і притягнення винних до адміністративної, а у виняткових випадках - до кримінальної відповідальності.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм

433 власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Заявник - учасник адміністративної процедури, який у процесі реалізації свого суб’єктивного права є ініціатором адміністративної процедури.

Здійснення моніторингу як інструмент публічного адміністрування - комплекс взаємопов’язаних заходів технічного, організаційного та правового характеру, що здійснюється уповноваженими на це суб’єктами публічної адміністрації для отримання, аналізу, зберігання та використання інформації про визначені об’єкти моніторингу.

Індивідуальний (адміністративний) акт - це акт, що вміщує конкретний державний владний припис, ухвалений компетентним публічним органом у результаті вирішення індивідуальної юридичної справи.

Інспекційні процедури - установлений чинним законодавством порядок втручальної контрольно-наглядової діяльності суб’єктів публічного адміністрування, що полягає у здійсненні перевірок щодо дотримання нормативно-правових актів.

Інститут адміністративного права - сукупність норм адміні­

стративного права, що регулює однорідні чи близькі суспільні відносини.

Інструкції - нормативно-правові акти, що видаються з метою роз’яснення порядку застосування норм права або з метою встановлення методичних правил і способів виконання певних операцій.

Інструмент публічного адміністрування - зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою адміністративних дій суб’єктів публічної адміністрації, реалізованих у межах визначеної законом компетенції з метою досягнення бажаного публічного результату.

Інструменти захисту прав, свобод та інтересів приватних осіб у сфері публічного адміністрування (поняття) - адміністративні (квазісудові)

засоби правового захисту приватних осіб в адміністративно-правових відносинах із суб’єктами публічної адміністрації через звернення до відповідного компетентного позасудового арбітра щодо незаконності рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів публічної адміністрації.

Інструменти захисту приватних осіб у сфері публічного адміністрування (види) - адміністративна медіація, адміністративне оскарження, притягнення винних посадових осіб публічної адміністрації до спеціальної дисциплінарної відповідальності, відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (бездіяльністю) суб’єктів публічної адміністрації, та засоби самозахисту, які мають різну юридичну природу й доповнюють один одного з найменш болючими для суб’єктів публічної наслідками (добровільне примирення в процесі адміністративної медіації) - до майже повної заміни публічної влади у процесі позачергових виборів, що проводяться під тиском громадянського суспільства.

Інструменти публічного адміністрування (вузьке розуміння) - видання нормативно-правових актів, видання індивідуальних актів, укладення адміністративних договорів, використання актів -планів та актів-дій.

Інструменти публічного адміністрування (широке розуміння) - 1) форми публічного адміністрування: видання нормативно-правових актів; видання індивідуальних адміністративних актів; укладення адміністративних договорів; учинення інших юридично значущих дій; здійснення матеріально - технічних операцій; 2) план, як інструмент публічного адміністрування; 3) фактична дія, як інструмент публічного адміністрування; 4) методи публічного адміністрування: методи заохочення; методи переконання; методи адміністративного примусу: а) адміністративно-запобіжні заходи; б) заходи адміністративного припинення; в) адміністративні стягнення; 5) адміністративно-правові режими; 6) контроль (нагляд); 7) електронне врядування.

Інформаційна картка адміністративної послуги - документ, який містить відомості, що стосуються суб’єкта надання, підстав, умов, строків і порядку надання адміністративної послуги, і є одним із засобів забезпечення доступу споживачів до інформації про адміністративні послуги та джерелом інформації як для споживачів послуг, так і для суб’єктів надання таких послуг.

Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Компетенція суб’єкта публічної адміністрації - комплекс взаємопов’язаних елементів (мети, завдань, предмета відання та повноважень), що характеризують особливості діяльності конкретного суб’єкта публічного адміністрування, зумовлені його місцем у публічній адміністрації.

Колізія норм адміністративного права означає, що норми нижчого ієрархічного рівня є недійсними. Проте така недійсність може викликатися лише тими нормами вищого ієрархічного рівня, які є правовими (законними) за своїм змістом.

Компетенція - комплекс взаємопов’язаних елементів (мети, завдань, предмета відання та повноважень), що характеризує особливості діяльності конкретного суб’єкта публічного адміністрування, зумовлені його місцем в публічній адміністрації.

Консультації з громадськістю - процес комунікації між органами державної влади і громадянами та їх об’єднаннями. Метою проведення консультацій з громадськістю є ухвалення рішень, в яких буде враховано права, інтереси та знання всіх зацікавлених сторін. Консультації з громадськістю надають можливість громадянам впливати на зміст рішень, що ухвалюються органами влади.

Контроль як інструмент публічного адміністрування - вид діяльності публічної адміністрації, що полягає в активних діях щодо перевірки й обліку того, як контрольований об’єкт публічного управління виконує покладені на нього завдання та реалізує свої функції, визначені нормами адміністра­тивного права.

Медична практика - це діяльність у сфері охорони здоров’я, яка здійснюється з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування професійно підготовленими медичними працівниками на

435 підставі отриманої відповідними закладами або фізичними особами - підприємцями (за наймом яких втілюється медична практика) ліцензії;

Методичні рекомендації - нормативно-правові акти, що містять комплекс коротких і чітко сформульованих пропозицій і вказівок, що сприяють упровадженню в практику найбільш ефективних методів і форм управління. Методичні рекомендації розробляються на основі вивчення або узагальнення практичного досвіду.

Міжнародна угода - письмова угода України з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права, що регулюється міжнародним правом незалежно від того, чи міститься угода в одному чи кількох пов’язаних між собою документах і незалежно від її конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо).

Міністерство - центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, здійснення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України, контролює діяльність інших центральних органів виконавчої влади, які перебувають у його підпорядкуванні.

Місцеве самоврядування (сутність) - полягає в гарантованому

державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв’язувати значну частину місцевих справ і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення.

Місцеві державні адміністрації - органи виконавчої влади, які здійснюють виконавчу владу на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, а також реалізують повноваження, делеговані їм відповідною радою з метою забезпечення прав і свобод людини та громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства.

Надання довідок - архаїчний інструмент публічного адміністрування, що дістався нам від минулої епохи й усе рідше використовується в публічному адмініструванні з розвитком електронного врядування.

Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження; результатом перших є гіпотези, теорії, нові методи пізнання, відкриття законів природи, невідомих раніше явищ і властивостей матерії тощо, а результатом других - нові знання, призначені для створення нових або вдосконалення наявних матеріалів, продуктів, пропозиції щодо виконання актуальних науково-технічних завдань тощо.

Норма адміністративного права - загальнообов’язкове правило поведінки, установлене або санкціоноване державою з метою забезпечення публічних прав і свобод людини й громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства та держави й захищене від порушення засобами державного примусу.

Нормативно-правовий акт (нормативний акт) - письмовий документ компетентного суб’єкта владних повноважень, який містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру.

Обов’язки державного службовця - сукупність установлених державою вимог щодо діяльності державного службовця, які офіційно закріплюють міру його необхідної поведінки. Обов’язки державного службовця закріплено ст. 8 Закону України «Про державну службу». Виходячи зі змісту положень цієї норми, обов’язки державного службовця доцільно класифікувати залежно від їх приналежності та нормативного закріплення на два види: основні обов ’язки, які покладено на всіх державних службовців та які прямо закріплено Законом «Про державну службу»; посадові обов ’язки, які покладено на окремих державних службовців залежно від займаної посади та які закріплено в положеннях про структурні підрозділи державних органів і посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Органи виконавчої влади - частина державного апарату, що має власну структуру та штат службовців і в межах установленої компетенції здійснює на основі законів та з їх виконання, від свого імені й за дорученням народу України публічне адміністрування в певних галузях, сферах і секторах суспільного життя.

Органи місцевого самоврядування - створені територіальними громадами (жителями села, об’єднаннями жителів кількох сіл, селищ, міст, районів, областей) публічні органи, які самостійно вирішують питання місцевого значення в межах Конституції й законів України, що в багатьох аспектах наближує їх до органів виконавчої влади, з якими вони тісно взаємодіють під час вирішення питань місцевого значення.

Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до законодавства не вважає своїм громадянином.

Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, що не є біженцем, однак потребує тимчасового захисту через загрозу її життю, безпеці чи свободі в країні походження з причин побоювання застосування щодо неї смертної кари або тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Особисті права і свободи громадянина - можливість задоволення його особистих потреб. До особистих прав належать: право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї сім’ї тощо.

Патронатна служба в державних органах: а) спрямована на обслуговування діяльності певної посадової особи (патрона) та здійснюється від його імені (а не імені державного органу чи держави); б) характеризується безконкурсним прийняттям на службу (призначення здійснює патрон, переважно керуючись суб’єктивними критеріями); в) відбувається в межах строку повноважень патрона, на забезпечення діяльності якого спрямована, та припиняється з моменту його звільнення; г) є відділеною від посад державної служби відповідного органу та не передбачає можливості впливати на них (давати їм доручення, тощо); ґ) виражається переважно в консультативно-дорадчих (пропозиції, прогнози, рекомендації і т.п.) та організаційних діях (підготовка прес-конференцій, брифінгів); д) регулюється і публічним, і трудовим законодавством (при цьому обсяг останнього переважає).

Перекладач як учасник провадження призначається в разі, коли особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, або інші особи, залучені до розгляду справи (потерпілий, свідок), не володіють мовою, якою здійснюють провадження. Участь перекладача надає їм можливість користуватися рідною або іншою мовою, якою вони володіють, що сприяє об’єктивному, усебічному, повному дослідженню обставин справи.

Переконання - метод адміністративного права, який полягає в попередженні правопорушень за допомогою впливу на свідомість і поведінку людей, у результаті чого ті свідомо дотримуються правових норм.

Переліки - нормативно-правові акти, що містять певну послідовність однорідних об’єктів.

Підгалузь адміністративного права - сукупність інститутів і норм адміністративного права, пов’язаних спільною метою юридичного регулювання.

Підзаконні нормативно-правові акти - вторинні акти, які видаються суб’єктами публічної адміністрації (у ході розпорядчої діяльності) на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання, з метою забезпечення ефективного та своєчасного виконання виконавчих функцій.

Підприємства - самостійний господарський статутний суб’єкт, який має права юридичної особи, здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку, а промислове підприємство - і товарний знак.

Підсудність - це поділ на групи за юридичними ознаками і властивостями адміністративних справ, вирішення яких віднесено законом до компетенції певного адміністративного суду.

План як інструмент публічного адміністрування - похідна форма адміністративної діяльності публічної адміністрації на основі узагальнення сучасного стану суспільних відносин, що спрямовані на розвиток, через затвердження відповідними адміністративними актами цілеспрямованих напрямків публічного адміністрування на майбутнє.

Плата за надання адміністративних послуг - установлений законодавством обов’язковий платіж до державного та відповідного місцевого бюджету, що справляється з фізичних і юридичних осіб суб’єктами надання адміністративних послуг за вчинення юридично значущих дій.

Позивач - особа, щодо захисту прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Політичні права і свободи - це можливість громадян брати участь у публічному управлінні державними справами, реалізувати своє волевиявлення щодо об’єднання в політичні партії, громадські об’єднання, рухи, проведення мирних зібрань, мітингів і демонстрацій тощо.

Положення - систематизований (зведений) нормативно -правовий акт, яким визначаються структура, завдання, компетенція або організація діяльності певних суб’єктів права).

Поняті - особи, які сприяють здійсненню провадження в справі про адміністративне правопорушення, не зацікавлені в результаті справи. Їх завдання полягає в засвідченні своїми підписами факту правильного відображення в протоколі характеру проведених дій, їхньої послідовності й результатів. Об’єктивність відображення того, що відбувається, забезпечується участю принаймні двох понятих.

Порядки - нормативно-правові акти, у яких закріплюється розташування елементів у певній послідовності.

Посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Технічні працівники та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування до посадових осіб не належать.

Постанови Кабінету Міністрів України - нормативно-правові акти Уряду України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, що на основі й на виконання Конституції та законів України видає постанови й розпорядження, обов’язкові до виконання.

Права державного службовця - гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки державного службовця, що встановлюється для задоволення його інтересів та забезпечується державою. Сукупність загальних прав (права, яких опосередковано загальним статусом особи як громадянина України) та особливих прав (права, яких опосередковано спеціальним статусом державного службовця) будуть утворювати єдиний елемент правового статусу державного службовця.

Правила - нормативно-правові акти, що закріплюють порядок організації та здійснення певного виду діяльності.

Право на об’єднання - це одне з політичних прав, мета якого - забезпечити можливість кожного брати участь у громадському й політичному житті, об’єднуватися за інтересами й цілями. Конституційні обмеження права на свободу об’єднання є цілком логічними та необхідними в правовій державі, адже держава мусить забезпечити рівновагу між правом на свободу об’єднання та правом на захист життя і здоров’я інших людей від будь-яких злочинних посягань.

Право на свободу мирних зібрань є одним з основоположних прав людини, оскільки з його допомогою людина реалізує суміжні права, зокрема право на свободу слова та думки, право на вільне висловлювання своїх поглядів, право на свободу світогляду і віросповідання, право на використання і поширення інформації тощо.

Правова доктрина - система основоположних поглядів правознавців, що визначають стратегічні перспективи правового розвитку держави, науково обґрунтовують важливі проблеми права з метою більш ефективного їх вирішення, безпосередньо орієнтують на практичну дію та можуть поставати як регулятор суспільних відносин.

Правоздатність починає існувати з моменту створення (призначення на посаду) суб’єкта публічної адміністрації, а припиняється - з моменту його ліквідації (звільнення з посади).

Предмет адміністративного оскарження - рішення, процедурні рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів надання адміністративних послуг, здійснення публічного управління та правоохоронної діяльності (або їх посадових осіб чи адміністраторів), які, на думку зацікавленої фізичної чи юридичної особи (осіб), призвели до порушення її прав і свобод чи законних інтересів. Рішення може оскаржуватися через його незаконність, нікчемність або недоцільність.

Предмет адміністративного права України - суспільні відносини, які виникають між суб’єктами публічної адміністрації та приватними особами. За змістом предмет адміністративного права складається з надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності (публічного управління) публічною адміністрацією.

Приватна особа - особа, що діє від себе особисто, неофіційно. Вагомим правом приватної особи є правоможності володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю - приватною - як формою привласнення, коли засоби виробництва й продукти праці належать окремим особам.

Приватні особи в системі суб’єктів адміністративного права (класифікація): 1) фізичні особи: а) громадяни України, б) іноземці, в) особи без громадянства; г) фізичні особи-підприємці; 2) юридичні особи приватної форми власності (підприємства, установи, господарські товариства); 3) громадські об’єднання; 4) професійні спілки; 5) політичні партії; 6) органи самоорганізації населення; 7) релігійні організації.

Принцип верховенства права (значення) в адміністративному праві полягає в тому, що суб’єкти публічної адміністрації визнають право як найвищу цінність, що забезпечує права і свободи приватних осіб та публічний інтерес суспільства.

Принцип верховенства права в адміністративному судочинстві (елементи): можливість звернутися до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів безпосередньо на підставі Конституції України; забезпечення розгляду й вирішення публічно-правового спору; адміністративному суді за відсутності законодавства, що регулює спірні відносини, його неповноти, неясності чи суперечливості; застосування в

440 діяльності адміністративного суду судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип відкритості й прозорості означає можливість для суб’єктів звернення отримувати всі необхідні їм достовірні відомості про функціонування системи надання адміністративних послуг.

Принцип доступності інформації полягає в цілеспрямованому поширенні суб’єктами надання адміністративних послуг інформації стосовно переліку адміністративних послуг і порядку функціонування суб’єктів надання таких послуг.

Принцип доступності та зручності адміністративних послуг передбачає наявність умов, які забезпечують можливість доступу до адміністративних послуг якомога більшій кількості суб’єктів звернень, а також максимально доступний та комфортний спосіб одержання адміністративної послуги.

Принцип ефективності полягає в тому, що публічне адміністрування має бути ефективним й своєчасним, таким, що забезпечує все потрібне на підставі чітких завдань, оцінки майбутнього впливу та випадках, де це можливо, - попереднього досвіду. Реалізація принципу ефективності також залежить від упровадження політики ЄС на пропорційній основі та від того, чи рішення ухвалюються на прийнятному рівні.

Принцип оперативності й своєчасності є правовою вимогою, відповідно до якої забезпечується своєчасність надання адміністративних послуг у часових межах за допомогою найбільш повного і раціонального використання всіх правових засобів, спрямованих на швидке та якісне отримання суб’єктом звернення відповідної послуги.

Принцип раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг, передбачає чітко визначений перелік документів, необхідних для отримання адміністративної послуги, та зменшення їх кількості.

Принцип рівності передбачає заборону дискримінації, відсутність необгрунтованих, безпідставних переваг чи привілеїв для окремих суб’єктів звернення.

Принцип стабільності передбачає стійкість законодавства і врегульованих ним правовідносин, а також створює умови для усталеності правозастосування, основу для стійкості всієї системи права.

Принцип юридичної визначеності полягає в чіткому визначенні процедури і порядку її дотримання, а також законодавчого встановлення повноважень органів влади у відносинах із суб’єктами звернення.

Принципи адміністративного права (поняття) - найбільш загальні й стабільні вимоги, об’єктивно зумовлені засади, на яких базується адміністративна діяльність суб’єктів публічної адміністрації з метою забезпечення права, свобод і законних інтересів приватних осіб, нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

Принципи адміністративного судочинства - основні засади організації діяльності адміністративного суду, які відбивають її специфіку і

441 зміст; основні положення з питань здійснення правосуддя в адміністративних справах, закріплені в нормах адміністративно -процесуального права.

Принципи компетентності й спроможності полягають у тому, що суб’єкти публічної адміністрації мають володіти достатнім рівнем комплексу професійних знань, умінь, властивостей і якостей та здатні до здійснення оптимального й ефективного публічного адміністрування у сфері своєї компетенції.

Принципи надання адміністративних послуг - основоположні засади, на яких ґрунтується процес діяльності органів державної та місцевої влади щодо надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам.

Принципи належного врядування (види): принцип забезпечення участі в ухваленні рішень і належного реагування; принцип відкритості і прозорості; принцип доброчесності й етичної поведінки; принцип ефективності, компетентності і спроможності; принцип інноваційності та відкритості до змін; принцип сталості та довгострокової орієнтованості; принцип поваги до прав людини та культурної різноманітності; принцип забезпечення соціальної згуртованості і підзвітності.

Принципи належного врядування (сутність) - полягають у тому, що вони реально виконуються на всіх рівнях публічного адміністрування, дієво захищені від порушень - громадським контролем, виконавчим контролем системи органів юстиції, судовою владою та парламентським контролем.

Провадження у справах про адміністративні проступки - нормативно врегульована діяльність повноважених суб’єктів щодо застосування адміністративної відповідальності за скоєний адміністративний проступок, а також попередження адміністративних правопорушень.

Проведення перевірки як інструмент публічного адміністрування - засіб адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо обстеження підконтрольного об’єкта з метою з’ясовування дотримання приватними особами диспозицій заборонних норм, правильності ведення публічних обліків та наявності матеріальних цінностей, що здійснюються відповідно до наданої компетенції, ретельно прописаних підстав, предмета і процедурних дій, за допомогою планових і у виняткових випадках - позапланових перевірок, щоб не припустити з боку відповідних органів перевірки корупційних чи інших протиправних дій.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, у якому висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової основи державного й громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Процедура надання адміністративної послуги - установлений законодавством порядок надання адміністративної послуги з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів суб’єктів звернення. Процедура надання адміністративної послуги включає три стадії: 1) реєстрацію (оформлення) звернення суб’єкта звернення; 2) опрацювання звернення та оформлення

(погодження) результату надання адміністративної послуги; 3) видання результату надання адміністративної послуги та його реєстрацію. Кожна стадія поділяється на відповідні етапи, які включають конкретні дії суб’єкта надання адміністративних послуг та /або ЦНАП.

Процедура ухвалення (видання) індивідуальних актів - регламентовані адміністративним правом адміністративні дії, що вчиняються суб’єктом владних повноважень щодо їх розгляду.

Процедури за заявою особи - установлений чинним законодавством порядок діяльності суб’єктів публічного адміністрування, що полягає в розгляді заяви особи та наданні компетентної відповіді впродовж визначеного терміну.

Процедури щодо притягнення до адміністративної відповідальності - установлений чинним законодавством порядок втручальної діяльності суб’єктів публічного адміністрування, що полягає в точному неухильному дотриманні порядку розгляду справ щодо притягнення до відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення.

Публічна влада - здатність публічних суб’єктів впливати на суспільні відносини між людьми з приводу організації їхньої сумісної діяльності на основі реалізації публічного інтересу.

Публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка перебуває у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п.17 ч.1 ст.4 КАС України).

Публічна служба (ознаки): 1) безпосередньо спрямована на створення умов матеріального виробництва (а не саме виробництво цінностей);

2) здійснюється за допомогою специфічного засобу праці - інформації;

3) пов’язана, переважно, із розумовою (а не фізичною) активністю; 4) є оплатною; 5) здійснюється особами, які займають певну посаду як штатну одиницю органу/організації (а не володіють посадою, не розпоряджаються нею за власним бажанням).

Публічна служба (у вузькому розумінні) - діяльність на посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування з виконання функцій і завдань суспільного значення щодо надання приватним особам адміністративних послуг, що забезпечується застосуванням примусової сили держави.

Публічна служба (у широкому розумінні)- діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування (види): надання публічною адміністрацією адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої (публічної управлінської) діяльності (за змістом); зовнішня та внутрішня організаційна адміністративна діяльність публічної адміністрації (за спрямуванням її владного впливу); втручальне, сприяльне та таке, що забезпечує адміні­стративні провадження (за юридичними наслідками для об’єктів адміністративного впливу).

Публічне адміністрування (ознаки): 1) є зовнішнім виразом реалізації завдань (функцій) виконавчої влади; 2) є адміністративною діяльністю публічної адміністрації; 3) здійснюється виключно з метою задоволення публічного інтересу; 4) негативно відмежовується від: а) законодавчої діяльності; б) здійсненням правосуддя та кримінально-процесуальної діяльності; в) політичної діяльності; г) діяльності, спрямованої на задоволення приватних інтересів.

Публічне адміністрування (як форма реалізації публічної влади) - адміністративна діяльність публічної адміністрації, яка є зовнішнім виразом реалізації завдань (функцій) виконавчої влади та здійснюється виключно з метою задоволення публічного інтересу й негативно відмежовується від законодавчої судової та політичної діяльності.

Публічний інтерес (за змістом) - важливі для значної кількості

фізичних і юридичних осіб цінності (потреби), які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб’єктами публічної адміністрації.

Публічний інтерес (межі) - негативно відмежовується від приватного інтересу; за сутністю - об’єктивні різноманітні цінності всього суспільства; за змістом - суб’єктивно визначені суб’єктом правотворчості в нормах адміністративного права цінності (потреби), обов’язок охороняти які покладено на суб’єктів публічної адміністрації.

Публічний контроль (сутність) полягає у спостереженні за функціонуванням відповідного підконтрольного об’єкта; в одержанні об’єктивної та достовірної інформації; у вживанні заходів із запобігання й усунення порушень; у виявленні причин і умов, що сприяють правопорушенню; у вживанні заходів щодо залучення до відповідальності осіб, винних у порушенні.

Публічні послуги - послуги, які надаються органами державної та місцевої влади або іншими суб’єктами (підприємствами, установами, організаціями) за рахунок публічних коштів і під відповідальність публічної влади.

Реальний конфлікт інтересів має місце, якщо: існує суперечність між приватним інтересом публічного службовця та його службовими чи представницькими повноваженнями; це впливає на об’єктивність або неупередженість ухвалення ним рішень або на вчинення чи невчинення ним дій під час виконання своїх повноважень. Перехід від потенційного конфлікту інтересів до реального відбувається тоді, коли наявний у сфері службової діяльності приватний інтерес суперечить службовим чи представницьким повноваженням і це реально впливає (а не просто «може вплинути») на належне здійснення публічних владних функцій.

Регламенти ЄС - нормативно-правові акти загального характеру, які є обов’язковими у всіх своїх елементах для всіх суб’єктів права ЄС і є актами прямої дії для країн-учасниць ЄС, тобто підлягають застосуванню владою та судовими органами всіх держав-членів незалежно від того, чи виступала певна держава за їх ухвалення.

Реєстр адміністративних послуг - єдина інформаційна комп’ютерна база даних про адміністративні послуги, що надаються відповідно до закону суб’єктами надання адміністративних послуг. Він формується і ведеться Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Реєстр адміністративних послуг - єдина інформаційна комп’ютерна база даних про адміністративні послуги, що надаються відповідно до закону суб’єктами надання адміністративних послуг.

Реєстраційні процедури - установлений чинним законодавством порядок діяльності суб’єктів публічного адміністрування, у ході якої здійснюється документальне підтвердження правового статусу суб’єкта або наділення новими правовими ознаками об’єкта.

Рішення Ради або ЄК (Європейської Комісії) - акти індивідуального, а не загального характеру.

Розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічних правових відносинах.

Свідок - будь-яка особа, яка може дати пояснення про все відоме їй у справі та відповісти на поставлені запитання. Законодавець не встановлює вікових обмежень для свідків. Припускається опитування неповнолітніх і навіть малолітніх з урахуванням ступеня розвитку, умов сприйняття й стану органів їхніх почуттів, якщо посадові особи, які здійснюють провадження в справі про адміністративне правопорушення, вважають, що поряд з іншими доказами пояснення зазначених осіб є достовірними. Правовий статус свідків визначено в ст. 272 КУпАП, відповідно до якої як свідка в справі про адміністративне правопорушення можуть викликати кожну особу, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, котрі підлягають установленню в межах цієї справи.

Система адміністративного права - внутрішня єдність галузі адміністративного права України, що відбиває послідовне розміщення і взаємозв’язок її структурних елементів (частин) - адміністративно-правових інститутів і підгалузей адміністративного права, які складаються з певних сукупностей однорідних адміністративно-правових норм.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Склад адміністративного правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, є єдиним, формальним і спрощеним, під час притягнення власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності за проступок, зафіксований в автоматичному режимі, суб’єкт публічної адміністрації (уповноважений підрозділу Національної поліції) не розкладає його на об’єктивні й суб’єктивні складові, а формально­догматично: 1) фіксує порушення правил дорожнього руху транспортним засобом в автоматичному режимі; 2) установлює особу, за якою зареєстровано відповідний транспортний засіб; 3) виносить постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху; 4) надсилає постанову фізичній або юридичній особі, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Служба в органах місцевого самоврядування - професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (ст. 1 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування»).

Служба в органах місцевого самоврядування (муніципальна служба) - професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Службова кар’єра - просування по службі посадових осіб місцевого самоврядування через зайняття більш високої посади на конкурсній основі або присвоєння більш високого рангу.

Службовці органів місцевого самоврядування - особи, які на професійній, постійній основі займають посади в органах місцевого самоврядування і наділені повноваженнями, що спрямовані на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Службовці органів місцевого самоврядування мають відповідну освіту та професійну підготовку, пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір або прийняті на посаду за іншою передбаченою законодавством процедурою. Варто пам’ятати, що особа, яка займає відповідну посаду в органах місцевого самоврядування, має діяти від імені та в інтересах колективного суб’єкта публічної адміністрації - органу місцевого самоврядування.

Спортивне суддівство - діяльністю спортивних суддів - фізичних осіб, які пройшли спеціальну підготовку й отримали відповідну кваліфікаційну категорію та уповноважені забезпечувати дотримання правил спортивних змагань, положень (регламентів) про змагання, а також забезпечувати достовірність зафіксованих результатів.

Способи відшкодування шкоди приватним особам, завданої суб’єктами публічної адміністрації (поняття) - виплата коштів потерпілій особі за рахунок державного чи місцевого бюджетів добровільно (за ініціативою винного суб’єкта публічної адміністрації) або через виконавче провадження відповідним розпорядником бюджетних коштів.

Стадії адміністративної процедури - послідовно взаємозамінні операції, що логічно пов’язані між собою та спрямовані на забезпечення здійснення адміністративної процедури.

Суб’єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ними публічних владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Суб’єкт звернення щодо надання адміністративної послуги: фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства); фізична особа-підприємець; юридична особа.

Суб’єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені надавати адміністративні послуги.

Суб’єкт публічної адміністрації (поняття) - суб’єкт владних повноважень, який здійснює публічне адміністрування: надає

адміністративні послуги чи/та виконує виконавчо-розпорядчу адміністративну діяльність.

Суб’єкти адміністративного оскарження (види): посадової особи суб’єктів публічної адміністрації; органи протидії корупції, зокрема ДБР, НАЗК і НАБУ; уповноважена Верховної Ради України з прав людини; суб’єкти громадянське суспільство.

Суб’єкти публічної адміністрації (структура): 1) органи виконавчої

влади; 2) суб’єкти місцевого самоврядування; 3) суб’єкти делегованих повноважень: а) громадські об’єднання; б) інші суб’єкти під час здійснення делегованих законодавством виконавчих функцій.

Суб’єктивна сторона проступку - сукупність ознак, які характеризують суб’єктивне (психічне) ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків, а саме - вина, мотив і мета правопорушення.

Суб’єктивне право особи - визначена на основі природного права та забезпечена державою і закріплена в нормах права можливість певної поведінки, спрямованої на здійснення певних прав. Носій суб’єктивного права має можливість своїми діями самостійно виявити себе у своїй поведінці, вимагати відповідної поведінки від інших осіб, звертатися до

447 уповноважених органів через потребу захистити порушене право за допомогою заходів державного примусу.

Суб’єктивні адміністративно-правові обов’язки - це покладена державою та закріплена в адміністративно-правових нормах міра належної поведінки суб’єкта в публічних правовідносинах, їх реалізація, забезпечена можливістю застосування державного примусу.

Суб’єктивні публічні права приватної особи - надана й гарантована державою, а також закріплена в адміністративно-правових нормах міра можливої (дозволеної) поведінки особи (суб’єкта), що забезпечена кореспондованим зобов’язанням іншого суб’єкта у правовідносинах публічного управління.

Судове рішення - акт правосуддя, що ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов’язковим до виконання в Україні.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видання судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір».

Творча діяльність - індивідуальна чи колективна творчість, результатом якої є створення або інтерпретація творів, що мають культурну цінність. Культурна цінність визнається за твором, який має художнє, історичне, етнографічне, наукове, освітнє, навчально -виховне або естетичне значення;

Технологічна картка адміністративної послуги - документ, у якому детально описується процедура надання конкретної адміністративної послуги від моменту отримання суб’єктом надання адміністративних послуг заяви щодо адміністративної послуги до видання результату суб’єктові звернення.

Тимчасовий захист - форма захисту, що є винятковим практичним заходом, обмеженим у часі, і надається в Україні іноземцям та особам без громадянства, які масово прибули до України з країни, що має спільний кордон з Україною, і не можуть повернутися до країни постійного проживання через обставини, зазначені в законі.

Укази Президента України - нормативно-правові акти Глави держави, видані на основі й на виконання Конституції та законів України та пов’язанні з питаннями публічного адміністрування.

Ухвалення управлінських рішень - процес трансформації вимог різноманітних груп і громадян у прийнятні для суспільства засоби та методи регулювання соціальних відносин. Учасник адміністративної процедури - особа, яка має певні права та обов’язки, сформульовані в нормах адміні­стративного права, й бере участь у розгляді конкретної адміністративної справи з метою реалізації власних інтересів.

Учасники адміністративних процедур: 1) адміністративний орган; 2) адресат (зокрема заявник); 3) зацікавлені особи; 4) представники.

Фактична дія як інструмент публічного адміністрування - різновид активної адміністративної діяльності публічної адміністрації, що має свідомо-вольовий характер із метою отримання фактичного результату для приватних осіб під час надання адміністративних послуг і проведення перевірок, що не призводить до виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин.

Фізична особа - це будь-яка народжена і жива людина, що здійснює різні акти соціально значущого поводження й несе відповідальність згідно зі своїм рівнем, віком, психічним і фізичним здоров’ям.

Центр надання адміністративних послуг - постійний робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора через його взаємодію з суб’єктами надання адміністративних послуг.

Юридичний склад адміністративного проступку фізичної особи - сукупність ознак єдності його об’єктивних і суб’єктивних характеристик, які потрібні для визначення цього діяння правопорушенням (об’єкт проступку; об’єктивна сторона; суб’єкт проступку; суб’єктивна сторона).

Юридичний факт - конкретна життєва обставина, з якою норма адміністративного права пов’язує виникнення, зміну або припинення адміністративно-правових відносин.

Юридичні акти «м’якого права» - інституційні, рекомендаційні норми, які містяться у відповідних джерелах - документах міжнародних міжурядових організацій.

Юридичні особи - органи публічної влади, будь-які інші органи публічної адміністрації, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їх керівників, які очолюють органи публічного адміністрування цих підприємств, установ, організацій).