<<
>>

6.3 Шляхи удосконалення провадження з перегляду судового рішення у відновленій адміністративній справі

Як вже неодноразово зазначалося, перегляд судового рішення є дуже важливою гарантією законності, об’єктивності, безпринципності, неупередженості вирішення судового спору. Навмисна чи ненавмисна втрата справи, втрата внаслідок халатності, форс-мажору (цивільного або військового) безпосередньо ускладнюють конституційне право особи на перегляд рішення з підстав, передбачених законом.

Об’єктивна неможливість здійснення судочинства, втрата справ – все це, так чи інакше, схвилювали законослухняних громадян, ускладнивши реалізацію їх прав та інтересів. Тому необхідно було вживати відповідні заходи: змінювати підсудність, організовувати передислокацію або мобілізацію судів, визначити та законодавчо закріплювати порядок відновлення справ, саме тому було складено багато розпоряджень, рекомендацій, інформаційних листів.

У зв’язку з цим не тільки науковий, а передусім і практичний інтерес, представляє дослідження питань, пов’язаних з вивченням зарубіжного досвіду щодо існуючих механізмів відновлення втраченого провадження та збереження матеріалів судових справ, розроблення шляхів, які дозволятимуть оперативно відновити матеріали справи.

Одним із елементів у механізмі відновлення втраченого судового провадження є інформація, яку можна отримати із Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР).

Так, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» чітко прописано, що судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом [102]. Відкритість судових рішень – це потреба суспільства в інформації про діяльність судів як органів державної влади, що утримуються за рахунок платників податків. Саме судові рішення є чи не найважливішим індикатором якості послуг суду [183].

Єдиний державний реєстр судових рішень представляє собою автоматизовану систему збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень [94].

Під електронною копією судового рішення розуміється складений у вигляді електронних даних ідентичний судовому рішенню за документарною інформацією та реквізитами електронний документ, засвідчений електронним цифровим підписом особи, що підписала зазначене рішення, який може бути перетворений електронними засобами у візуальну форму [228]. У Реєстрі містяться всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. До того ж, така інформація повинна бути внесена не пізніше наступного дня після ухвалення рішення, окремої думки суддів або після виготовлення повного тексту [94]. Відомості про дату набрання законної сили судовим рішенням надсилаються до Реєстру не пізніше наступного дня після набрання чинності таким рішенням [228]. Надсилання до Реєстру електронних копій судових рішень здійснює суддя або відповідальна особа апарату суду, визначена наказом голови суду. Суди надсилають адміністраторові Реєстру копії всіх судових рішень виключно в електронній формі із застосуванням автоматизованої системи документообігу суду з використанням електронного цифрового підпису, що передує видачі копії судового рішення [228].

В чому ж цінність запровадження Єдиного державного реєстру судових рішень в адміністративному процесі? Тим паче при перегляді судових рішень, які ускладнюються таким елементом, як втрата «та поновлення» справи».

По-перше, однією з підстав для оскарження судових рішень є наявність неоднакового застосування судами норм законодавства. Виявити таке порушення принципу законності можливо лише після аналізу судових рішень, які були прийняті по аналогічному спору, з тих самих підстав. Тому Реєстр є одним із найзручніших засобів, ресурсів для проведення аналізу та дослідження з метою виявлення порушення норм законодавства у конкретному випадку.

По-друге, ЄДРСР має прогнозуючу значущість, оскільки дослідивши практику, можна передбачити доцільності чи навпаки недоречності перегляду судового рішення.

По-третє, висвітлення рішення є певним «лакмусовим папірцем», який виявляє законність діяльності конкретного судді, саме з цією метою прізвище судді розголошується.

Так, у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень», вказується про те, що у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу через оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади або офіційне опублікування, не можуть бути розголошені відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

По-п’яте, велике значення ЄДРСР має для поновлення справи. Електронні копії судових рішень є документами безстроково зберігання [228]. Саме тому, у рекомендаціях до суддів стосовно відновлення справи, неодноразово акцентувалась увага на тому, що у випадку, якщо рішення міститься в ЄДРСУ, то справа вже може бути частково відновлена.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, слід відмітити, що, дійсно, Єдиний державний реєстр судових рішень, зважаючи на зручність у користуванні, ступінь захисту, обов’язковість висвітлення рішень, може вважатися джерелом довіри, який дозволяє наблизитися кожному до судової системи, роблячи її доступною. Саме такі тенденції сприяють розвитку нашої країни на шляху формування правової держави у всіх її проявах.

Наступним напрямком, який дозволить надійніше зберігати судові справи, оперативно їх поновлювати у випадках втрати, є впровадження електронного документообігу в судовій системі.

Автоматизація технологічних процесів обробки інформації в суді забезпечує: реєстрацію та розподіл вхідної та вихідної кореспонденції, внутрішніх документів; розподіл судових справ між суддями, присяжних та народних засідателів; фіксування етапів проходження документів до їх передачі в електронний архів, а також передачі судових справ з однієї судової інстанції до іншої; оперативний пошук судових справ та документів за їх реквізитами; зберігання текстів судових рішень та інших документів, створених у автоматизованій системі; відправку оригіналів електронних судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень; надання в установленому законом порядку інформації про стан розгляду справ і не тільки [279].

Звичайно, що для автоматизації роботи суддів в Україні було необхідно створити основні програмно-апаратні комплекси. На сьогодні відомі наступні апаратні комплекси:

«Камертон» – програма автоматизації процесу звукозапису в судах. Вона фактично використовується тільки для ведення процесу звукозапису, ведення протоколу судового засідання, друкування цього протоколу. Вона ніяким чином не може використовуватись для загального ведення справи в суді, адміністрування цієї справи в суді, проведення хоча б мінімальної статистично звітності, чи хоча б якоїсь звітності про роботу суддів чи всього суду. Причому, програма локальна (розрахована на роботу на одному комп'ютері без будь-якої можливості створювати якісь мережі, обмінюватись даними і т.д.). Зважаючи на це, немає чіткої можливості вести розмову про автоматизацію діяльності суду за допомогою цієї програми. В основному вона дає можливість використовувати комп'ютер як такий собі цифровий диктофон, з трішки покращеними можливостями. Дійсно, це не зовсім зручна система, однак, не можна зменшувати значимість фіксації судового процесу саме шляхом звукозапису, оскільки останній дозволяє максимально точно фіксувати хід процесу. Єдиною перешкодою у фіксуванні може бути лише зайвий шум у залі засідання.

«Оберіг» – програма цілком аналогічна попередній, тільки з іншим інтерфейсом, написана на іншому програмному забезпеченні, з іншими програмістськими підходами, але суті роботи вона так і не поміняла.

«Паром» – програма, створена для відправки підписаних електронним підписом судових рішень в Єдиний державний реєстр судових рішень України. Суддя за допомогою свого електронного цифрового ключа підписує рішення, після чого людина, відповідальна за відправку рішень, пересилає підписані, у такий спосіб, документи в Єдиний Державний Реєстр Судових рішень України.

«Атлант» – програма автоматизації процесу ведення статистичної звітності, вона фактично вже передбачає ведення повних справ, статистичних карток на особу, формування більшості звітів, внесення всіх результатів розгляду справ, винесення рішень і т.д.

Програма вже є мережева, нею в повному обсязі можуть користуватись всі користувачі, під'єднані до мережі. Недоліком такої програми є те, що фактично вона розрахована тільки на спеціалістів, котрі будуть займатись тільки внесення даних і отриманням звітності з цієї програми. Практично жодного відношення до суддів і до канцелярії суду така програма не має, крім того, що працівники, котрі відповідають за роботу з цією програмою, отримують дані в канцелярії і вносять їх в ручному режимі в «Атлант».

АРМ «Статистика роботи суду» – ведеться документообіг роботи суду, з подальшим формування статистичної звітності. Програма розроблена в м. Івано-Франківську і впроваджена Івано-Франківським міським судом (як одним із модельних судів загальної юрисдикції). Програмний комплекс (ПК) розроблявся як клієнт-серверний з ідеєю використання безкоштовних сторонніх програмних рішень заради заощадження державних коштів [180].

«Документообіг загальних судів» – ДЗС – програма веде весь документообіг місцевих судів, з подальшою відправкою їх в Єдиний державний реєстр судових рішень.

Комп’ютерна програма «Документообіг загальних судів» призначена для автоматизації виконання наступних процесів: реєстрації, пошуку, виготовлення процесуальних документів тощо; проходження процесуальних документів, документів загального діловодства; здійснення процесуального контролю та контролю виконання документів; відстеження порядку проходження справ та документів; формування звітності суду про стан здійснення правосуддя; передачі справ (документів) до електронного архіву; відстеження переміщення паперових документів всередині організації; автоматичного контролю виконання робіт з документообігу; організації доступу громадян до необхідної інформації; автоматичного розподілу справ між суддями; автоматичного направлення судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень України; тощо [167].

Функціональні можливості КП «ДЗС» у повному обсязі відповідають вимогам судів, так як відтворюють в електронному вигляді усі необхідні для роботи документи.

Можливості КП «ДЗС» для введення інформації щодо справи (адміністративної, кримінальної та ін.), ходу її розглядання, винесення рішення ідентичні паперовому документуванню судового процесу.

Враховуючи те, що через недосконалу судову систему у державі в цілому, навантаження на суддів дуже велике (особливо при паперовому документообігу), то впровадження ІС є засобом його зменшення та більш ефективного використання робочого часу.

У місцевих та апеляційних адміністративних судах, Вищому адміністративному суді України використовується комп’ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду», розроблена адміністратором автоматизованої системи для судів адміністративної юрисдикції.

У місцевих та апеляційних господарських судах, Вищому господарському суді України використовується комп’ютерна програма «Діловодство спеціалізованого суду», розроблена адміністратором автоматизованої системи для судів господарської юрисдикції.

У місцевих та апеляційних загальних судах (крім апеляційного суду міста Києва) використовується комп’ютерна програма «Д-З», розроблена адміністратором автоматизованої системи для загальних судів (оновлена версія КП «ДЗС»).

В апеляційному суді міста Києва використовується Автоматизована система електронного документообігу "Апеляція", розроблена апеляційним судом міста Києва.

У Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ використовується Автоматизована система діловодства ВССУ, розроблена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У Верховному Суді України використовується Єдина автоматизована система діловодства Верховного Суду України, розроблена Верховним Судом України [279].

Кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується автоматизованою системою автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження судової справи в інстанціях чи надходження судової справи за підсудністю з іншого суду будь-якої юрисдикції, в тому числі в разі повторного надходження судової справи після її належного оформлення, та який повинен обов’язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні.

Автоматизованою системою може автоматично формуватися номер провадження судової справи, необхідний для діловодства відповідного суду.

Тексти рішень, ухвал та інших процесуальних документів суду зберігаються в автоматизованій системі документообігу суду у вигляді відповідного електронного документа, засвідченого електронним цифровим підписом головуючого судді (судді-доповідача).

Судові рішення, виконавчі листи видаються на підставі наявних в автоматизованій системі даних. На кожній сторінці судового рішення (виконавчого листа) у момент друку автоматично формується унікальний штрих-код, що розміщується в нижньому правому куті документа. Унікальний штрих-код містить код бази даних суду, унікальний ідентифікатор документа в базі даних суду, тип документа та вид юрисдикції (вводиться в дію окремим наказом). Видача (надсилання, вручення) копій судових рішень, виконавчих листів та їх дублікатів без унікального штрих-коду забороняється [279].

Відповідно до п. 2.2.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи не допускається, крім випадків, зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи, виправлення технічних помилок, описок тощо. Зміни та видалення реєстраційних даних фіксуються автоматизованою системою автоматично [279].

У разі закінчення строку, встановленого для подання апеляційної скарги, якщо така скарга не була подана, до автоматизованої системи вносяться відомості щодо набрання судовим рішенням законної сили. Відповідна інформація вноситься до автоматизованої системи користувачем

Однак, на практиці, з отриманням копій процесуальних документів у електронному вигляді виникають труднощі, цей процес ще не є досконалим. Тому ще є над чим працювати. Хоча процедура відправлення електронного документа чинним законодавством вже регламентована.

Так, відправлення та передавання електронних документів здійснюється автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на який записано цей документ. Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, датою і часом відправлення електронного документа вважаються дата і час, коли відправлення електронного документа не може бути скасовано особою, яка його відправила. У разі відправлення електронного документа шляхом пересилання його на електронному носії, на якому записано цей документ, датою і часом відправлення вважаються дата і час здавання його для пересилання [104].

Формування справ в електронному вигляді дає можливість формувати електронні архіви, що зменшить обсяги паперових архівів, які є значними за обсягами. Перевагою електронних судових справ є те, що відпадає необхідність направляти матеріали справ в паперовому вигляді для перегляд в апеляційному чи касаційному порядку. Це значно зменшить витрати на відправку справ, особливо багатотомних. Відправка одного тому справи коштує приблизно від 19 до 23 гривень. Якщо за середню ціну взяти 20 гривень, і припустити, що суди направляють по одному тому цивільної справи, то за рік на відправку матеріалів цивільних справ із місцевих судів до апеляційних витрачається приблизно 3 мільйонів гривень. Таку ж суму необхідно витратити, щоб повернути цивільні справи до судів першої інстанції. Таким чином, витрачається приблизно 6 мільйонів гривень на рік і це тільки на цивільні справи з 1 томом [142].

Незважаючи на вищевикладені позитивні риси інформатизації системи судочинства, існують також і проблемні моменти, що стримують реалізацію всіх принципів електронного правосуддя. Досі немає єдиного формату обміну даними, завдяки якому стане можливою передача справ та документів між автоматизованими системами документообігу суду різних розробників. Не вдосконалено систему захисту інформації, що обробляється в системі судочинства. Унаслідок фінансової та економічної кризи проекти електронного правосуддя недостатньо фінансуються [192].

У зв’язку з вищевикладеним, актуальності набуває питання впровадження та широке використання електронної системи «Електронний суд». Електронний суд, у всьому його прояві, забезпечує доступність, рентабельність, швидкість судового розгляду. Систему електронного судочинства можна розглядати як спосіб організації державної влади за допомогою інформаційних мереж, що забезпечує функціонування органів влади в режимі реального часу та робить максимально простим і доступним щоденне спілкування з ними громадян, юридичних осіб, неурядових організацій [187].

Підсумовуючи все вищевказане, можна зазначити лише одне, що впровадження та розвиток програмних комплексів ведення судового документообігу, електронізація судового процесу, впровадження електронної справи, електронного суду, все це призводить до скорочення термінів розгляду справ, покращення доступу до правосуддя, є ще однією гарантією для збереження матеріалів справи та дозволяє забезпечити безперервність судового процесу.

Існування архіву обумовлене необхідністю збереження інформації, тим самим підкреслюючи її важливість та значимість.

На сьогодні, з урахуванням технічного розвитку, можна виділити два види архівів: паперовий, який виник та існує з давніх часів, та електронний, під якими розуміють єдине структуроване сховище електронних документів, створене на основі новітніх досягнень [300].

Паперовий судовий архів в усіх нормативно-правових актах, інструкціях, положеннях визначають як просто судовий архів, спрямований на збереження архівних справ, без акценту на паперову форму, як розуміюче само по собі. Тому, електронний архів виконує лише доповнюючу роль.

Перелік судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 11.02.2010 № 22, встановлює строки зберігання матеріалів справ. Так, у вищезазначеному переліку вказується, що адміністративні справи із прийняттям постанови зберігаються протягом п’яти років; справи щодо уточнення списку виборців – трьох років; справи з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби – десять років; правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, окрім вищезазначеної категорії справ стосовно уточнення списків виборців – десять років; інші категорії адміністративних справ – п’ять років [225]. Копії судових рішень (ухвал, постанов тощо), що не входять до судових справ, а сформовані в окремі справи за номенклатурою справ суду, зберігаються «доки не мине потреба». Відмітка «доки не мине потреба» означає, що документація має тривале практичне значення. Строк її зберігання визначається судами, але не може бути менше одного року [225].

Звісно, що всі судові документи не можуть зберігатися у Національному архівному фонді, адже такий фонд є сукупністю архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації [99].

Звісно, для того, щоб той чи інший документ був збережений протягом певного періоду в часі, необхідні відповідні умови: санітарний, температурний і світловий режими, а також забезпечення охоронними та протипожежними засобами, стелажами, шафами, системою обліку архівних документів. Що, на жаль, в судах не завжди додержується через недостатності ресурсів, у тому числі і фінансової можливості.

Паперовий архів не надає беззаперечної гарантії збереження справи, але при дотриманні всіх належних умов, відсоток збереження вдвічі, а то і втричі збільшується. Перепоною у цьому стає недостатність фінансового забезпечення та нестаток чіткої регламентації, яка була б прилаштована до сьогодення судочинства. Тому, незважаючи на те, що паперовий архів існує досить давно, все ж таки ще є необхідність у його вдосконаленні та прилаштуванні до потреб сьогодення.

Як вже зазначалося, поряд з паперовим архівом також поступово використовується і електронний, як додатковий або просто альтернативний першому.

В Україні процес упорядкування електронних документів розпочався на початку нового тисячоліття оновленням нормативно-правової бази. Так, у 2003 році в Україні з’являються закони: «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис». Згодом приймається закон «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», відповідно до положень якого регулюються питання щодо створення інформаційних електронних ресурсів, впровадження електронного документообігу.

З метою забезпечення збереження паперових та електронних документів, ведення їх обліку за підтримки українського уряду був створений Центральний державний електронний архів [41].

До електронного архіву суду передаються усі відомості щодо розгляду судових справ, які внесені до бази даних автоматизованої системи.

Запровадження електронного архіву дозволяє швидко упорядковувати документи в електронному вигляді, а також економити загальний час на організацію діловодства у суді. Функціонування електронного архіву також потребує певного фінансового забезпечення, проте дані витрати є значно меншими за теперішні.

Безумовно, зараз існує маса проблем як із запровадженням системи електронного архіву у повному обсязі в Україні, так і з її безпосереднім удосконаленням. Проте, проведення поступових змін та власне перехід до сучасних технологій сприятиме необхідному результату.

Під час переходу до електронного архіву слід водночас розробляти систему внутрішньої взаємодії між помічниками/секретарями суддів та безпосередньо архівом задля забезпечення можливості передачі справ до архіву в електронному вигляді.

Доцільним було б розробити єдиний сайт чи портал архіву суду, вільний доступ до якого зможуть мати не тільки архіваріуси, але і судді, їх помічники та секретарі. Так буде забезпечено внутрішній обмін необхідною інформацією, документацією між працівниками суду.

На сьогодні видання судових справ або окремих документів, які містяться в архіві, для тимчасового користування, здійснюється виключно з дозволу голови суду або його заступника (у разі відсутності голови суду), який надається на підставі заяви, яка відповідно подається. Проте, більш зручною була б наявність можливості направлення електронного запиту щодо надання дозволу на отримання необхідних документів з архіву. Така внутрішня «електронна» взаємодія явно прискорила б темпи роботи.

Наявність можливості так званої «електронної» взаємодії між працівниками суду передбачає і ведення журналу щодо обліку документації (номер справи, дата надіслання, дата видання повернення ) в електронному вигляді.

Впровадження електронного архіву прогнозує удосконалення судової системи в Україні, підвищення ефективності роботи суду і його апарату, а саме:

– виключення, усунення можливості втрати документів;

– забезпечення зручного електронного пошуку необхідних документів по архіву;

– зменшення матеріальних витрат на забезпечення існування архіву суду;

– забезпечення наявності вільного доступу до документів, які знаходяться в архіві, одразу декількох працівників;

– підвищення рівня конфіденційності, оскільки доступ до певних справ мають виключно ті особи, які безпосередньо мають відношення до них (суддя, який вів цю справу, його помічник, секретар, безпосередньо архіваріус);

– структурування електронного архіву, яке забезпечить зручну роботу з ним;

– забезпечення можливості повного відновлення електронного архіву в разі виникнення якоїсь надзвичайної ситуації, на відміну від паперового.

Підсумовуючи можна зазначити, що електронний архів – це черговий крок на шляху реформування судової системи, метод оптимізації процесів, пов’язаних з документообігом, спосіб вирішення проблем, які з’являються з використання паперових архівів.

Наступний момент, на який хотілося б звернути увагу – це вивчення міжнародного досвіду щодо відновлення втраченого провадження, передислокації судів тощо. Стосовно ж міжнародного досвіду, то слід знову ж таки відзначити, що в іноземних країнах відсутня або просто не висвітлюється для загального доступу практика міжнародних держав щодо мобілізації та передислокації судів у разі проведення яких-небудь надзвичайних ситуацій, які можуть призупинити діяльність суду.

Слід також звернути увагу на те, що у міжнародній практиці не спостерігається вживання поняття «передислокація судів», у багатьох країнах відсутній інститут відновлення втраченого провадження, перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Натомість, цікавим є досвід стосовно розвитку електронного суду, який однозначно заслуговує на увагу та є корисним. Крім того, як вже зазначалося, для поновлення справи та подальшого її перегляду, велику роль відіграє електронізація судової системи.

Поняття «електронний суд» у світі відомо давно. Свої витоки даний термін знаходить ще з практики Сполучених Штатів Америки. Адже дане поняття з’явилося в Америці ще в середині 90-х років [251]. З огляду на практику США, під поняттям «e-court» слід розуміти доступ до суду, за допомогою Інтернет-ресурсів, що надає можливість отримати необхідну інформацію про безліч судових справ, що вже слухалися у Верховному суді та окружних судах США шляхом використання комп’ютера та інших девайсів у будь-який зручний час, у будь-якому зручному місці та формі [47].

Система Електронного архіву (саме вона була предтечею виникнення електронного суду) почала запроваджуватися в Америці ще з середини 90-х років, коли спочатку була введена у декількох судах США, а згодом поширювала свою дію на більшість окружних судів.

На початку ХХІ сторіччя окружні суди почали повністю переходити на систему е-соurt. Причому, вже у 2003 році системи управління справами та електронного архіву вже працювали у 13 окружних судах, 61 суді по справах про банкрутство, а також в Американському Суді Міжнародної торгівлі. Темпи поширення даного явища – дивовижні, тому вже за декілька років досягнуто те, що вже майже 15 000 адвокатів США подають документи за допомогою системи е-соurt. Зрозуміло, що на сьогодні дана цифра значно збільшилася [251].

Країни, в яких вже отримала своє поширення система електронного суду, розцінюють її виключно у позитивному світі. У Швейцарії електронний суд характеризують, як сучасну професійну технологію, яка забезпечує швидкий та економний судовий розгляд, який не потребує зайвих процесуальних дій та безпосередньої явки на судовому засіданні. На офіційному сайті Суду Швейцарії, наприклад, пропонується скласти електронну скаргу [45].

Міністерство юстиції Чехії також зосереджує увагу саме на перевагах впровадженого електронного суду [46]. Адже завдяки цій системі збільшуються темпи розгляду судових справ, причому з’явилася можливість вирішення справ безпосередньо електронним шляхом, шляхом ухвалення так званих електронних судових рішень в разі, якщо обидві сторони процесу не заперечують проти цього. Завдяки цьому продуктивність роботи судів явно збільшується.

З огляду на чеську модель електронного суду, доцільним було б запровадження в Україні можливості ухвалення судових рішень в режимі «он-лайн» по деяких категоріях справ, причому згода сторін на таке електронне судове рішення повинна бути обов’язковою задля забезпечення публічності процесу.

Федеральний суд Австралії, як і суди інших країн, також розпочав застосовувати систему e-court задля вдосконалення механізмів здійснення правосуддя, підвищення їх ефективності. В Австралії, поряд з усіма вищенаведеними можливостями електронного суду, існує можливість проведення, навіть, електронних засідань в режими «он-лайн» [43]. Федеральний Суд Австралії свої намагання спрямовує саме на неспинний розвиток системи судочинства, адже основна мета Федерального Суду Австралії – забезпечення відповідності судової системи реаліям сучасності. [44].

Наразі, проект електронного суду включає в себе основні три складові (електронний пошук, реєстрація, форум), перелік яких, без сумніву, буде збільшуватися.

Можливість проведення судового засідання в режимі «он-лайн» надасть змогу значно скоротити час, відведений на розгляд справи, та спростить таку процедуру. Причому, необхідно прямо в Законі передбачити вичерпний перелік категорій справ, відносно яких можна проводити електронне засідання.

До Росії система e-court дійшла порівняно нещодавно – у 2005 році. При цьому, не можна говорити про те, що в Росії ця система досконала, вона ще на шляху свого становлення [42]. Спочатку в Росії повноваженнями щодо розгляду спорів в режимі «он-лайн» наділялися лише третейські суди. Рішення третейських судів, ухвалені в режимі он-лайн, мають таку ж саму юридичну силу, що і рішення державних арбітражних судів.

Програма щодо реформування судової системи Росії перебуває лише на етапі підготовки, питання щодо її реалізації поки не підіймається. Проте очікувати це можна вже у найближчий час.

Отже, підсумовуючи висвітлення питання стосовно міжнародного досвіду відновлення втраченого провадження, передислокації судів, то слід зазначити про практичну відсутність регулювання цього питання у законодавстві інших країн та практичного досвіду використання інституту відновлення втраченого провадження у судочинстві. Проте, великий практичний досвід мають зарубіжні країни щодо впровадження та функціонування електронного суду, який не можна оминути, а потрібно враховувати, бо дійсно є положення, які можна та потрібно запозичити. До того ж, електронний суд може статися у нагоді при відновлення втраченої справи, при перегляді її, оскільки новітні технології дозволяють зовсім інакше зберігати судові документи, зменшити випадки їх втрати. Також, при зміні територіальної підсудності, можливість надсилання документів у електронному вигляді також має не другорядне значення. Тому, міжнародний досвід є корисним та необхідним, тим паче, коли певні дії вже перевірені країнами і часом, який необхідно переймати, адаптуючи до нашої правової системи.

Існування Єдиного державного реєстру судових рішень, автоматизованих систем, електронного суду, не лише спрощують введення судочинства, не лише впливають на оперативність рішень, а й не маленьку роль відіграють при поновленні справ. Оскільки, у разі пошкодження матеріалів на паперовому носієві, є імовірність того, що електронний буде добрим замінником. Тому, необхідно надалі розвивати такі технології. По-перше, електронність судового процесу наблизить кожного до судової гілки влади, тим самим спрощуючи реалізацію права на судовий захист. По-друге, це є додатковою гарантією збереження судових документів. Тому, наразі, найголовніше – не зупинятися на досягнутому, а вдосконалювати такі процеси.

<< | >>
Источник: КАЙДАШЕВ РОМАН ПЕТРОВИЧ. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ 2016. 2016

Еще по теме 6.3 Шляхи удосконалення провадження з перегляду судового рішення у відновленій адміністративній справі:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -