<<
>>

4.3 Провадження у справах з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

Перегляд адміністративних справ за нововиявленими обставинами є окремим різновидом провадження в адміністративному процесі, що має певну структуру. Тобто, діяльність адміністративного суду щодо перегляду адміністративних справ за нововиявленими обставинами здійснюється у певній послідовності, що іменується провадженням.

Дане поняття межує з такими поняттями як адміністративний процес та адміністративна процедура. Тож розглянемо співвідношення цих понять.

Основним структурним елементом адміністративного процесу є провадження – системне утворення, комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених процесуальних дій, які: по-перше, утворюють певну сукупність процесуальних відносин, що відрізняються предметною характеристикою і пов’язаністю з відповідними матеріальними правовідносинами; по-друге, потребують встановлення, доведення, а також обґрунтування всіх обставин розглянутої адміністративної справи; по-третє, обумовлюють необхідність закріплення, офіційного оформлення отриманих процесуальних результатів у відповідних актах і документах [199, с. 113].

Відповідно до цього, провадження у справах з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами – це регламентований адміністративно-процесуальними нормами порядок дій суду щодо розгляду і вирішення адміністративної справи за заявою про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

В свою чергу, провадження складається зі стадій, під якими слід розуміти сукупність процесуальних етапів, спрямованих на досягнення локального завдання в рамках загальної мети вирішення індивідуально-конкретної справи [182, с. 53].

Процесуальні стадії, як структурні елементи проваджень за нововиявленими обставинами, характеризуються певною послідовністю і взаємообумовленістю. Тоді як послідовність самих проваджень з нововиявленими обставинами такими властивостями не володіє, оскільки цей вид провадження може наставати будь-коли: після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, після апеляційного чи касаційного оскарження.

Стадія, будучи структурним елементом провадження, також має свою структуру, яка складається з окремих процесуальних дій – етапів.

Відмежовуючи такі процесуальні категорії як «провадження» та «стадії» можна виділити ще одну їх особливість, яка полягає у процесуальних наслідках. Так, метою провадження є завершення розгляду справи по суті. Стадія, як сукупність процесуальних дій, що здійснюються судом та учасниками судового процесу, об’єднана найближчою метою.

Таким чином, виділимо такі стадії провадженя за нововиявленими обставинами: 1) звернення до суду і відкриття провадження; 2) підготовка справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд справи; 4) ухвалення рішення по справі. Побудова процесуальних етапів та дій даного виду провадження обумовлена правилами, встановленими КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Перша стадія включає в себе перевірку приводыв та підстав для відкриття провадження, а також процесуальних дій, пов’язаних із зверненням до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Ця стадіє є підготовчою, що передбачає відкриття провадження за нововиявленими обставинами та підготовку адміністративної справи до судового розгляду. На цій стадії здійснюється підготовка та подання до суду всіх необхідних документів та доказів про існування нововиявлених обставин, а також сплату судового збору.

Головним завданням при відкритті провадження за нововиявленими обставинами повинно бути не встановлення законності та обґрунтованості судового рішення, а перевірка наявності обставин, які наділені ознаками нововиявлених, тобто встановлення наявності підстав та приводів для перегляду справи.

Об’єктом перегляду при відкритті провадження за нововиявленими обставинами будуть: рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду касаційної інстанції. Ці рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 245 КАСУ повинні бути оформленні у вигляді постанов чи ухвал, а також повинні вступити в законну силу.

Постанова містить судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, ухвала видається в разі прийняття судом рішення щодо зупинки чи закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду або прийняття рішення щодо інших процесуальних дій чи клопотань. Тобто, судова ухвала може як завершувати розгляд справи, так і мати проміжний характер.

Зрозуміло, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягає тільки те судове рішення, яке закінчує розгляд справи. Але ч. 1 ст. 245 КАСУ на це чітко не вказує. Отже, формально, якщо виконувати вимоги цієї норми, можливо здійснити перегляд за нововиявленими обставинами і проміжного судового рішення, що представляється невірним.

Враховуючи це, пропонуємо внести зміни до ч. 1 ст. 245 КАСУ: після слів «Постанова або ухвала суду» доповнити словами «якими закінчено розгляд справи».

Отже, до судових рішень, які можуть бути об’єктом перегляду в рамках провадження за нововиявленими обставинами, висуваються такі вимоги:

1) набрання законної сили рішення суду;

2) рішення суду повинно бути оформлене у вигляді постанови чи ухвали і це рішення повинно закінчувати розгляд справи;

3) самостійність та незалежність від інших судових рішень в набранні законної сили рішення суду.

Для порушення провадження за нововиявленими обставинами необхідна наявність відповідних підстав та приводів [67, с. 5]. Підставою є заява особи, яка має відповідне право на її подання. В ній заявник вказує про наявність нововиявленої обставини та належність її до конкретної справи, обґрунтовуються значення цієї обставини для винесеного судового рішення та можливості його зміни у зв’язку з цим.

Строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено в ч. 1 ст. 247 КАС України – один місяць після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про нововиявлені обставини.

Оскільки чинним КАС України не закріплено, з якого моменту починається перебіг строків, визначених статтею 247, пропонуємо початок перебігу зазначених строків визначати залежно від підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що містяться у статті 245 КАС України (аналогічно нормам, встановленим частиною другою статті 113 Господарського кодексу України, частиною другою статті 362 Цивільного процесуального кодексу України).

Отже, моментом, від якого починає йти місячний строк на звернення до суду про перегляд адміністративної справи, у зв’язку з нововиявленими обставинами є: 1) отримання заявником інформації про істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) набрання законної сили вироком суду, яким встановлено завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення чи вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 3) набрання законної сили постановою або ухвалою суду, якими скасовано судове рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, яким визнано неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права [237].

Необхідно зазначити, що суди в основному правильно оцінюють момент виявлення тих обставин, які є нововиявленими, передусім ураховують, коли особа фактично дізналася про наявність відповідної обставини і чи могла за добросовісного ставлення до справи дізнатися про наявність відповідної обставини раніше [237].

Разом із тим, встановивши факт пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди ухвалюють різні за змістом судові рішення. Так, на переконання частини суддів, пропуск строку звернення до суду із вказаною заявою є підставою для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску строку [340].

Інші судді вважають, що такий строк, крім трирічного, може бути поновлений ухвалою суду відповідно до статті 102 КАС України.

Аналіз частини першої статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, тобто пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили.

В інших випадках, відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у зв’язку з пропуском заявником одного місяця з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про нововиявлені обставини, і не надаючи правової оцінки причинам пропуску строку, суд безпідставно позбавляє особу права на перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки цей строк може бути пропущений з причин, які не залежали від волі заявника, і, як наслідок, визнані судом поважними відповідно до статті 102 КАС України [352].

Отже, структурна побудова статті 247 КАС України породжує певні розбіжності у її тлумаченні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

У зв’язку з вищевикладеним, склалася неоднакова практика застосування положень статті 247 КАС України.

Так, у ході розгляду питання про своєчасність звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і, відповідно, відкриття провадження за цими заявами суд встановив, що заявник звернувся до суду із пропуском місячного строку, встановленого статтею 247 КАС України. Посилання заявника на поважність причин пропуску строку звернення до суду суд до уваги не взяв, оскільки, на думку суду, статтею 247 КАС України не встановлено жодних виключень для поновлення строку звернення до суду. У відкритті провадження за нововиявленими обставинами було відмовлено [369].

Вважаємо такий підхід необґрунтованим, оскільки частина сьома статті 9 КАС України дозволяє суду в разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні відносини (аналогію закону). Так, у порядку статті 102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, – продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі [237].

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі. Вона повинна відповідати певній формі та змісту, які визначені в ч. 2 ст. 248 КАСУ: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява про перегляд; 2) ім'я (найменування), поштова адреса особи, яка подає заяву, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява; 4) обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи; 5) обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду; 6) перелік документів та інших матеріалів, які додаються [151].

Заява визначає її внутрішні специфічні ознаки, що мають важливе значення для прийняття її суддею питання чи відмови в прийнятті. Заява складається з трьох обов’язкових елементів: предмету, підстави для подачі заяви та підсумкової частини (частини вимог).

Предмет заяви формулюється у вступній її частині після зазначення адресату адміністративного суду, даних особи, яка подає заяву, а також судового рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява. В предметі заяви обгрунтовується правова вимога заявника до адміністративного суду щодо відновлення справи, з метою її перегляду, оскільки з’явилися нововиявлені обставини. Заявник повинен розкрити суть та істотність нововиявленої обставини для правильного вирішення справи.

Предмет заяви обґрунтовується підставою для подачі заяви, яка полягає в обґрунтуванні наявності доказів існування нововиявленої обставини. Підстава зазначається в описовій та мотивувальній частині заяви, при цьому розкривається її суть та істотність для правильного вирішення справи. Доказами існування нововиявленої обставини є конкретні юридичні факти, що спричиняють правові наслідки та виступають реальною підставою для зміни раніше прийнятого судового рішення. Це обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи. У підсумковій частині заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначається зміст вимог заявника.

До суду подається перелік документів та інших матеріалів, які подаються разом із заявою. Надання доказів можна визначити як правом, так і обов'язком заявника. Воно повинно включати обставини, які визначають та підтверджують нововиявлену обставину, а також докази щодо часу отримання заявником інформації про нововиявлені обставини для встановлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення.

Заява підписується особою, яка її подає чи її представником, який повинен мати відповідний документ, що засвідчує представництво інтересів заявника.

На відміну від господарського процесуального порядку перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, в адміністративному судочинстві копії заяви та всіх документів в необхідній кількості подаються безпосередньо до суду, а не надсилаються зацікавленим сторонам справи. Ця вимога, а також вимога подання до суду разом з заявою документу про сплату судового збору визначена ч. 4 ст. 248 КАСУ. Кількість копій заяви та документів до неї повинна відповідати кількості осіб, які брали участь у справі. Це означає, що в цій частині статті передбачено правові приписи щодо необхідності подання копій заяв відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, а також для подання документа про сплату судового збору. Отже, як це зазначається в ч. 4 ст. 248 КАСУ, до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно додати: 1) копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі; 2) документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом. Судовий збір, відповідно до Закону України від 08.07.2011 «Про судовий збір», справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі [106]. Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Недотримання цих формальних умов є підставою для відмови в прийнятті судом заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та повернення її заявникові.

Як показує аналіз судової практики, найбільший відсоток становлять справи, які за відповідний період часу повернуто через неусунення заявниками недоліків (з постановленням ухвали про повернення заявникові заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) з таких підстав: відсутність документа про сплату судового збору; незазначення підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 245 КАС України; ненадання оформленого належним чином документа, що підтверджує повноваження представника, тощо [237].

Так, у справі № 159/4263/13-а заявник подав заяву про перегляд постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами з порушенням вимог частини четвертої статті 248 КАС України, а саме до заяви не було додано документа про сплату судового збору. Ураховуючи вимоги частини третьої статті 250 КАС України, суд обґрунтовано постановив ухвалу про залишення вказаної заяви без руху, надавши заявникові строк для усунення недоліків. Оскільки у визначений судом строк заявник зазначених в ухвалі суду від 16 липня 2013 року недоліків не усунув, судовий збір не сплатив, суд, на підставі частини третьої статті 250, статей 108, 248 КАС України постановив ухвалу про повернення останньому його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами [361].

Важливим є не тільки правильне оформлення заяви, а й вірне визначення адміністративного суду, який зможе здійснити її перегляд за нововиявленими обставинами. Стаття 249 КАСУ встановлює, що це може бути суд будь-якої інстанції в залежності від того, який суд першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини. Як правило, перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення адміністративного суду першої інстанції. Також, дана стаття встановлює, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у разі встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення, подається до адміністративного суду тієї інстанції, суддею якого він був.

Разом із тим, непоодинокими є випадки відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами через неправильне визначення заявниками територіальної, предметної або інстанційної підсудності [311]. Така практика не є правильною, оскільки недотримання правил підсудності є підставою для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України. Якщо порушення правил підсудності виявлено після відкриття провадження за нововиявленими обставинами, тоді застосовуються правила статті 22 КАС України щодо передачі адміністративної справи [237].

Так, правильною є практика, коли заяву багатопрофільного малого приватного підприємства фірми «Ікар» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року було повернуто заявнику, оскільки, відповідно до частини першої статті 249 КАС України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини [359].

Слід визнати, що деякі повноваження адміністративного суду витікають із судової практики, хоч в чинному КАСУ чітко і не закріплені. Йдеться про випадки скасування адміністративним судом постанови або ухвали і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Дана практика застосовується судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Це означає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові адміністративного суду чи відхилені ним, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Звідси випливає, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в суді касаційної інстанції можливий лише з підстав, передбачених пунктами 3 та 5 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Таким чином, необхідне уточнення вищевказаного положення в діючому КАС України, оскільки часто на практиці під час розгляду адміністративних справ за нововиявленими обставинами виникає необхідність в залученні нових матеріалів до справи для повного та всебічного її розгляду та прийняття рішення.

Погоджуємось з думкою С. В. Ківалова та О. І. Харитонова, які цілком правильно зазначають, що перегляд адміністративних справ за нововиявленими обставинами в судах апеляційної та касаційної інстанцій можливий тільки тоді, коли ними скасовуються або змінюються рішення судів попередніх інстанцій через незнання інформації про нововиявлені обставини [152, с. 492]. Якщо ж ці суди не змінювали судові рішення попередньої інстанції, то вони не мають права переглядати судові рішення за нововиявленими обставинами.

Вважаємо позитивним досвід таких країн як ФРН, Франції та США, процесуальне законодавство яких визначає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається тільки до суду першої інстанції [203, с. 243; 327; 322]. Дійсно, доцільно було б закріпити і в нашому законодавсті положення, відповідно до якого заява про перегляд судового рішення адміністративного суду за нововиявленими обставинами повинна подаватись до адміністративного суду першої інстанції, що вперше розглядав справу навіть якщо це судове рішення в подальшому переглядалось адміністративними судами апеляційної, касаційної інстанцій чи Верховним Судом України за винятковими обставинами. Дана позиція обґрунтовується оперативністю розгляду адміністративних справ, тому, на наш погляд, саме на це повинно бути спрямовано реформування та вдосконалення адміністративного судочинства.

Наступні стадії провадження щодо перегляду адміністративних справ за нововиявленими обставинами пов’язані з підготовкою справи до судового розгляду та безпосереднім розглядом справи. Вона розпочинається з порушення провадження, на якому суд здійснює прийняття заяви до розгляду. При цьому, суд не пізніше наступного дня після надходження заяви перевіряє чи дотримано всіх вимог, які пред’являються до заяви, зокрема наявність обставини, що мають істотне значення для справи та не були відомі заявнику та суду під час прийняття судового акту. У разі невідповідності заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вимогам, встановленим статтею 248 КАСУ, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ній суд зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення, а також встановлює строк, необхідний для усунення недоліків. Копія даної ухвали надсилається особі, яка звернулася із позовною заявою. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Отже, частиною другою статті 250 КАС України визначено строк перевірки заяви про перегляд за нововиявленими обставинами не пізніше наступного дня. При цьому, на заявника покладається обов'язок надати докази наявності обставин, які заявник вважає нововиявленими, а вразі неможливості їх надання, вжити заходів щодо їх отримання, а також доказів щодо часу отримання інформації про такі обставини. Особливістю цих доказів буде те, що вони не можуть бути залучені до справи на час винесення рішення суду, яке підлягає перегляду.

Найбільш проблематичним питанням, що виникає на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами, є надання оцінки доводам заявника про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами [237].

Так, деякі судді визнають достатнім для відкриття провадження зазначення заявником обставин і доказів, які, на думку заявника, є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами [365].

Інші судді на стадії відкриття провадження надають правову оцінку таким доводам та доказам заявника на предмет їх обґрунтованості та достатності. Установивши, що такі обставини не є нововиявленими, відмовляють у відкритті провадження за нововиявленими обставинами [365].

Вважаємо таку позицію неправильною, оскільки передчасне надання оцінки доводам заявника порушує право заявника на участь у судовому засіданні. Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами з підстав необґрунтованості доказів, на які посилається заявник, суд фактично вирішує спір по суті поданої заяви, що без відкриття провадження є неможливим [365].

Так, Харківський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, якою заявникові відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані істотними обставинами в розумінні пунктів 1, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні нововиявлені обставини, що є підставою для перегляду судового рішення [365].

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд абсолютно правильно у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки наявність або відсутність нововиявлених обставин вирішується в судовому засіданні по суті заявлених вимог, а не одноособово суддею під час вирішення питання відкриття провадження у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично вирішив питання по суті поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позбавивши при цьому заявника права на участь у судовому засіданні. Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; аналогію закону судом не застосовано [368].

За аналізом норм КАСУ можна виділити такі характерні риси вказаної стадії: перегляд здійснює адміністративний суд тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини; автоматизована система документообігу суду, що забезпечує об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді; у розгляді заяви та перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами не може брати участь суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання; строк розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами – не більше двох місяців після її надходження; розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється за правилами, встановленими нормами КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд; нез’явлення сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду заяви і перегляду судового рішення.

Розгляд заяви за нововиявленими обставинами можливо поділити на три частини: підготовчий, розгляд заяви по суті та підготовка підсумкового акту.

На підготовчому етапі суд встановлює наявність сторін; роз’яснює їм права та обов’язки, приймає рішення щодо задоволення чи відхилення клопотань, якщо такі надходили. На відміну від господарсько-процесуального розгляду справи, в адміністративному судочинстві підсумок попереднього слухання оформляється відповідним судовим актом. Вважаємо, що це суттєво не впливає на правильне вирішення справи та призводить до зайвого затягування процесу.

Відкривши провадження за нововиявленими обставинами, суддя призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАСУ, обов’язок надсилання копії заяви про перегляд особам, які беруть участь у справі, покладається на суддю, заявник лише подає до суду копії заяви в необхідній кількості.

Розгляд заяви по суті здійснюється за правилами, встановленими нормами КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд і може відбуватися у формі судового засідання або у письмовому провадженні. Строк розгляду заяви за нововиявленими обставинами встановлений ч. 1 ст. 252 КАСУ та складає два місяця. Сторони мають право подати клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки до суду з поважних причин. При цьому, суд має право відкласти судовий розгляд заяви у межах встановленого строку на її розгляд.

Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю головуючого в судовому засіданні про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з'ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися. При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, головуючий у судовому засіданні доповідає про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових поясненнях.

Порушуючи провадження про перегляд за нововиявленими обставинами, адміністративний суд, відповідно до ч. 3 ст. 252 КАСУ, своєю ухвалою до закінчення перегляду може зупинити виконання судового рішення.

Як свідчить аналіз судової практики, застосування частини третьої статті 252 КАС України викладає деякі труднощі. Так, часто виникає питання щодо того, суд якої інстанції має право зупиняти виконання судового рішення у справах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Ураховуючи те, що в порядку глави 4 розділу IV КАС України можуть бути переглянуті тільки постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, то судом, який уповноважений зупинити виконання судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, є суд тієї інстанції, який має повноваження на розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду про зупинення виконання судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, постановляється у формі окремого процесуального документа.

Законом передбачено право відмови заявника від заяви. Цим правом він може скористатись до початку розгляду справи у судовому засіданні. В такому випадку, суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу. Реалізація такого права заявником позбавляє його права у майбутньому звертатися до суду з такою самою заявою на тих же підставах та породжує певні права у інших сторін, які брали участь у справі, а саме компенсацію судових витрат.

За наслідками судового провадження за нововиявленими обставинами суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Суд приймає рішення ґрунтуючись на повному об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Обов’язок доказування покладається на сторони, що сприяє досягненню істини в провадженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суд повинен зберігати неупередженість, повинен забезпечити умови, необхідні для всебічного та повного дослідження всіх обставин справи, а також реалізації прав осіб, що беруть участь у справі. У разі незакріплення цього положення в нормах КАСУ, адміністративний суд виявився би позбавленим права вимагати докази від суб’єктів провадження.

В адміністративному судочинстві існує інститут забезпечення доказів, відповідно до якого, у разі наявності достатніх підстав вважати, що отримання надання необхідних доказів у майбутньому стане неможливим або ускладненим, особи, які беруть участь у справі мають право просити суд забезпечити ці докази. Забезпечення доказів може здійснюватися також до відкриття провадження у справі. Про це заінтересована особа подає заяву. Стаття 74 КАСУ визначає способи забезпечення доказів судом, до яких віднесено допит свідків, призначення експертизи, витребування та огляд письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.

Кожен доказ, поданий тією чи іншою стороною провадження, повинен відповідати певним вимогам, а саме мати відношення до справи, доводитись тільки у встановленому законом порядку, повинен бути достовірним та достатнім. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Ці докази суд оцінює за внутрішнім переконанням, відповідно до положень статті 86 КАС України. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Таку оцінку доказів суд починає робити вже на початковому етапі, коли встановлює нововиявлену обставину та вирішує питання про порушення провадження. Остаточна оцінка доказів дається при винесенні рішення адміністративним судом.

Крім цього, розглядаючи питання оцінки доказів адміністративним судом в провадженні за нововиявленими обставинами, слід вказати про наявність певних обставин, що не вимагають доказування. До них слід віднести ті, які встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою [151].

Основною метою звернення заявника до адміністративного суду є отримання сприятливого для нього рішення. Діюче адміністративно-процесуальне законодавство, узагальнення діяльності адміністративних судів повинні забезпечувати винесення судами законних і обґрунтованих рішень і ухвал [395, с. 71].

Підсумковий процесуальний акт в адміністративному судочинстві відображає в собі результат всіх здійснюваних по адміністративній справі дій та рішень, передбачених адміністративно-процесуальним законом.

Так, відповідно до КАСУ, за підсумками розгляду судового акту за нововиявленими обставинами, суд може винести одне з таких рішень: а) у разі визнання викладених обставин нововиявленими суддя скасовує постанову чи ухвалу у справі і приймає нову постанову чи ухвалу. При цьому, суд повинен навести у своїй ухвалі підстави для скасування судового рішення, які передбачені відповідними нормами КАСУ; б) у разі невизнання викладених обставин нововиявленими, суддя залишає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. Підставою для залишення адміністративним судом заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами без задоволення є невиявлення нововиявлених обставин або якщо нововиявлені обставини дійсно виявлено, але вони не впливають на правильність судового рішення, відсутній причинний зв’язок між нововиявленими обставинами та неправильністю судового рішення, закінчився місячний строк після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Для залишення рішення в силі достатньо однієї з вказаних підстав.

Можливість оскарження судового рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами передбачена ч. 2 ст. 253 КАС України. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу попередні судові рішення адміністративних судів у цій справі.

Підсумовуючи викладе вище, визначимо особливості перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Перегляд здійснює той суд, рішення (постанова чи ухвала) якого переглядається. Порядок провадження, статус сторін, які беруть участь у справі, є такими, якими вони встановлені для тієї стадії, на якій було прийнято судове рішення, яке стало об’єктом перегляду. Суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оскаржуються. Перевірці підлягають тільки нововиявлені обставини, оцінюється їх істотність та відсутність доказів їх існування на момент прийняття первинного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки:

Провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі – це самостійне факультативне провадження, яке складається із сукупності врегульованих адміністративно-процесуальними нормами відносин, що пов’язані із перевіркою адміністративним судом законності та обгрунтованості судового рішення в контексті наявності нововиявлених обставин.

Провадження за нововиявленими обставинами складається з таких частин: 1) звернення до суду і відкриття провадження; 2) підготовка справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд справи; 4) ухвалення рішення по справі. Побудова процесуальних етапів та дій даного виду провадження обумовлена правилами, встановленими КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд, що, в свою чергу, обумовлює й межі перегляду справи, однак в контексті існуючих нововиявлених обставин.

Завданнями даного виду провадження є: 1) перевірка законності та обґрунтованості судового рішення в контексті наявних нововиявлених обставин; 2) виправлення судової помилки, що трапилася внаслідок спотворення доказів або їх замовчування при розгляді адміністративної справи; 3) недопущення скасування судового рішення, яке набрало законної сили, без достатніх на те підстав.

Висновки до розділу 4

Підводячи підсумок викладеному вище, слід акцентувати увагу на принципових положеннях цього розділу дисертаційного дослідження, що виносить на захист автор:

1. Запропоновано під нововиявленими обставинами розуміти відомості про факти об’єктивної дійсності, які не були відомі учасникам адміністративного провадження під час розгляду і вирішення справи і були виявлені та достовірно встановлені після прийняття рішення по справі, однак які мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті,

Для нововиявлених обставин характерними є такі властивості: 1) істотність для правильного вирішення справи по суті; 2) існування в період первинного провадження у справі; 3) невідомість суду та всім іншим учасниками адміністративного провадження в період первинного провадження у справі; 4) достовірність встановлення; 5) спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

2. Передумови реалізації права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративному судочинстві – це сукупність певних підстав, що надають право особі звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і дотримання яких є обов’язковим.

Передумовами реалізації права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) належність особи до кола суб’єктів, які мають право звернутися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (суб’єктивні передумови); 2) наявність нововиявлених обставин; судове рішення, яким провадження у справі закінчене і яке набрало законної сили; дотримання процесуальних строків звернення із заявою про перегляд (об’єктивні передумови); 3) дотримання форми та змісту заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (формальні передумови). Недотримання даних передумов тягне за собою неможливість реалізації особою права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

3. Провадження за нововиявленими обставинами в адміністративному процесі – це самостійне, факультативне провадження, яке складається із сукупності врегульованих адміністративно-процесуальними нормами відносин, що пов’язані із перевіркою адміністративним судом законності та обгрунтованості судового рішення в контексті наявності нововиявлених обставин.

4. Провадження за нововиявленими обставинами складається з таких частин: 1) звернення до суду і відкриття провадження; 2) підготовка справи до судового розгляду; 3) судовий розгляд справи; 4) ухвалення рішення по справі. Побудова процесуальних етапів та дій даного виду провадження обумовлена правилами, встановленими КАСУ для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

<< | >>
Источник: КАЙДАШЕВ РОМАН ПЕТРОВИЧ. ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Київ 2016. 2016

Еще по теме 4.3 Провадження у справах з перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -