3.3 Процесуальний порядок перегляду судових рішень судом касаційної інстанції в адміністративному процесі України

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України [102].

Вищий адміністративний суд України є єдиною касаційною інстанцією, яка здійснює касаційне провадження у адміністративних справах.

У даному дисертаційному дослідженні нами будуть досліджені особливості діяльності Вищого адміністративного суду в частині розгляду адміністративних справ як судом касаційної інстанції. З цією метою, на основі практики застосування норм вітчизняного законодавства Вищим адміністративним судом України, проаналізуємо стадії касаційного провадження.

Як вже зазначалося у попередніх підрозділах, касаційне провадження являє собою самостійний вид провадження, який утворений із конкретних стадій. Питання про зміст касаційного провадження та утворюючі його стадії неодноразова піднімалися у вітчизняній науці, проте єдиного підходу досі вироблено не було.

Так, одні вчені вважають, що касаційне провадження має трьохстадійний зміст і складається з таких частин: підготовчої, розгляду справи, постановлення і проголошення судового рішення, інші вважають, що касаційне провадження складається з чотирьох частин, а саме: відкриття; підготовка справи до касаційного розгляду; розгляд справи по суті; ухвалення рішення, постановлення ухвали та їх проголошення судом касаційної інстанції [34; 338].

А. В. Андрушко, наприклад, виокремлює такі три складові частини касаційного провадження: порушення касаційного провадження; підготовка справи до касаційного розгляду та попередній розгляд справи; судовий розгляд справи та постановлення ухвали (рішення) суду касаційної інстанції [378, с. 246; 338, с. 154].

На підставі аналізу норм КАСУ ми прийшли до висновку про наявність чотирьох стадій касаційного провадження: звернення до суду касаційної інстанції та відкриття провадження у справі (ст.ст.

Розглянемо детальніше зміст даних стадій з урахуванням практики їх реалізації Вищим адміністративним судом.

Першою стадією касаційного провадження вважаємо звернення до суду касаційної інстанції та відкриття провадження у справі. На цій стадії учасники адміністративного процесу реалізують своє конституційно закріплене право на касаційне оскарження шляхом подання безпосереднього касаційної скарги у письмовій формі до Вищого адміністративного суду України. Особливості реалізації права на касаційне оскарження нами були досліджені у попередньому підрозділі. Отже, першим етапом даної стадії є подання касаційної скарги.

Касаційна скарга реєструється у день її надходження до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, встановленому частиною третьою статті 15-¹ КАСУ, та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу [338, ст. 214]. Тобто, касаційна скарга підлягає обов'язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження документів. До автоматизованої системи документообігу суду в обов'язковому порядку вносяться: дата надходження документа, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають на розгляді у суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

До Вищого адміністративного суду України у 2015 році надійшло 57309 справ і матеріалів, з яких 54819 касаційних скарг і справ. З урахуванням нерозглянутих на початок звітного періоду справ у Вищому адміністративному суді України перебувало 93727 справ і матеріалів [24].

Упродовж 2015 року судді Вищого адміністративного суду України ухвалили 64767 судових рішень, якими завершено розгляд справ і матеріалів [23].

Згідно зі статистичними даними, показник розгляду справ і матеріалів перевищив показник надходження, що свідчить про сталу тенденцію до зменшення кількості справ і матеріалів, що очікують розгляду. У звітному періоді Вищий адміністративний суд України розглянув 61992 касаційних скарги та справи, але залишки нерозглянутих справ залишаються значними [22].

За результатами аналізу діяльності суддів Вищого адміністративного суду у 2015 році зроблено висновок, що до одного судді Вищого адміністративного суду України щомісяця в середньому надходило по 101 справі і матеріалах. Середньомісячна кількість ухвалених судових рішень одним суддею Вищого адміністративного суду України, якими закінчено розгляд справ і матеріалів, становила 100 судових рішень. У касаційному порядку по суті розглянуто 27358 справ, у тому числі здійснено перегляд судових рішень у 26594 справах [23].

У звітному періоді в загальній кількості розглянутих справ по суті 17773 судових рішення, або 67% переглянутих судових рішень, залишено без змін та 8749 судових рішень, або 33%, змінено чи скасовано. У 2014 році такі показники становили відповідно 25721 одиницю (75%) та 8802 судових рішення (25%). Таким чином, у досліджуваному періоді на 8% збільшилася частина судових рішень, якими змінено або скасовано рішення судів першої чи апеляційної інстанції [23].

З наведених статистичних даних можна зробити висновок про рівномірну завантаженість суддів Вищого адміністративного суду і про ефективність реалізованих ними касаційних проваджень, завдяки регулярним роз’ясненням Пленуму Вищого адміністративного суду та скоординованій роботі суддів.

Отримавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 213 КАСУ, суддя-доповідач у дводенний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, та витребовує справу, яка має бути надіслана до суду касаційної інстанції протягом п'яти днів з дня отримання відповідної ухвали.

До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 213 КАСУ, застосовуються правила статті 108 КАСУ, тобто суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 212 КАСУ, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, особа має право звернутися до суду касаційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо: 1) справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства; 2) справа не переглядалася в апеляційному порядку; 3) є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення; 4) є ухвала про відмову у задоволенні касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення; 5) касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Можна зробити висновок, що на даному етапі касаційного провадження суддя-доповідач, попередньо розглянувши справу, має право прийняти одне з таких рішень: про залишення позовної заяви без руху; про відмову у відкритті касаційного провадження; про відкриття касаційного провадження. При цьому, суддя-доповідач самостійно має оцінити технічні характеристики касаційної скарги та процесуальні підстави її подання. Важливість даного етапу обумовлена прийняттям суддею принципового рішення про відкриття касаційного провадження або про відмову у його відкритті. Таким чином, касаційне провадження вважатиметься або розпочатим, або закінчується на даному етапі. Необхідно наголосити на законності та обґрунтованості прийняття одного з таких рішень. У разі відмови у відкритті касаційного провадження в резолютивній частині ухвали слід докладно висловити підстави прийняття такого рішення, не обмежуючись загальними фразами.

Порівняння статистично-аналітичних даних у першому півріччі 2014 року та першому півріччі 2015 року свідчить, що у першому півріччі 2015 року зросла кількість касаційних скарг, відносно яких відмовлено у відкритті провадження (+4%) [23].

Отже, перша стадія касаційного провадження складається з таких етапів: подання та реєстрація касаційної скарги; передача справи судді-доповідачеві; попередня перевірка матеріалів касаційної скарги; прийняття суддею-доповідачем рішення про порушення касаційного провадження або про відмову у його відкритті.

Друга стадія касаційного провадження (підготовка справи до розгляду) розпочинається після прийняття суддею-доповідачем рішення (ухвали) про відкриття касаційного провадження. Так, суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження: 1) з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі; 2) надсилає копії ухвали про відкриття касаційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копіями касаційної скарги, інформацією про їхні права та обов'язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу; 3) вирішує письмово заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі; 4) вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції; 5) вирішує питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються; 6) вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.

У межах другої стадії суддя-доповідач, діючи одноособово, готує справу до судового розгляду, забезпечуючи при цьому своєчасність, обґрунтованість та законність судового розгляду касаційної скарги. У цей час особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право висловити своє бажання приєднатися до касаційної скарги та бути присутніми на судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Так, відповідно до ст. 217 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, у будь-який час до закінчення касаційного розгляду мають право приєднатися до касаційної скарги, підтримавши її вимоги.

Заява про приєднання до касаційної скарги може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

А згідно ст. 216 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, мають право подати до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в письмовій формі протягом встановленого судом касаційної інстанції строку.

Заперечення на касаційну скаргу може містити клопотання особи про розгляд справи за її участю. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає взяти участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Водночас, учасники касаційного провадження мають право зупинити касаційне провадження шляхом подання відповідної заяви у письмовому вигляді до суду касаційної інстанції у визначений законом строк.

Так, відповідно до положень ст. 218 КАСУ, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень, а також відкликати її до початку розгляду справи судом касаційної інстанції. Одночасно діє правило, за яким у разі закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою від касаційної скарги повторне оскарження цих рішень, ухвал цією особою не допускається.

Про прийняття відмови від касаційної скарги та закриття касаційного провадження суд постановляє ухвалу у судовому засіданні за участі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, у разі примирення сторін адміністративного позову, касаційний розгляд справи може закінчитися на будь-якій стадії касаційного провадження.

На підставі статті 113 КАСУ вважаємо, що примирення сторін – це повне або часткове врегулювання спору між сторонами адміністративного процесу на основі взаємних поступок в частині прав та обов'язків сторін або предмета адміністративного позову.

Слід зауважити, що під час підготовки справи до розгляду суддя-доповідач може прийняти рішення про попередній розгляд справи згідно статті 220-¹ КАСУ, в результаті якого колегія суддів приймає одне з таких рішень: відхилити касаційну скаргу і залишити рішення без змін; скасувати судове рішення; призначити справу до розгляду у судовому засіданні.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач призначає справу до касаційного розгляду у судовому засіданні чи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зауважимо, що частина 2 ст. 215 КАСУ наголошує, що усі рішення, ухвалені суддею-доповідачем під час підготовки справи до касаційного розгляду, викладаються у формі ухвали. Копії ухвал надсилаються особам, які беруть участь у справі. Таким чином, реалізується принцип гласності в адміністративному судочинстві.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що етапами другої стадії касаційного провадження є вивчення суддею-доповідачем матеріалів касаційної скарги; інформування осіб, які беруть участь у справі про відкриття касаційного провадження; надання відповідей на заявлені клопотання осіб, які беруть участь у справі; прийняття рішення про необхідність попереднього розгляду справу та її попередній розгляд; прийняття рішення про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження та підготовка необхідних матеріалів для цього; прийняття рішення про передачу касаційної скарги для розгляду в судовому засіданні; прийняття рішення про зупинення дії рішень судів, які оскаржуються.

Розглядаючи особливості третьої стадії касаційного провадження, необхідно акцентувати увагу на тому, що існує дві форми касаційного розгляду справи: касаційний розгляд справи у судовому засіданні та касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. На наш погляд, існує необхідність розмежування даних понять та виокремлення їх особливостей.

Стаття 221 КАСУ чітко наголошує, що касаційний розгляд справи в судовому засіданні здійснюється колегією суддів у складі не менше трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей касаційного провадження.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення. Першою дає пояснення особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони, першим дає пояснення позивач. За ними пояснення дають особи, які приєдналися до касаційної скарги, а потім – інші особи, які беруть участь у справі. Суд може обмежити тривалість пояснень, встановивши для всіх осіб, які беруть участь у справі, рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

Неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Ульмер М. М. справедливо виділяє таку особливість касаційного розгляду справи у судовому засіданні, як відсутність такої процесуальної частини, як судові дебати. Ми підтримуємо його думку про те, що це є дуже обґрунтованим, адже адміністративний суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями досліджувати фактичні обставини справи, нові докази і тому немає необхідності підводити підсумки та давати оцінку обставинам справи [338, с. 172].

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, адміністративний суд касаційної інстанції, згідно зі статтями 153, 154 КАСУ, виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний час його проголошення. Процесуальна діяльність адміністративного суду касаційної інстанції здійснюється за загальними правилами вирішення питань колегією суддів [338, с. 172].

Стаття 222 КАСУ, регламентуючи процесуальний порядок касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, чітко зазначає підстави здійснення такого провадження. Так, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі: 1) відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, то копія постанови або ухвали суду касаційної інстанції надсилається особам, які беруть участь у справі, протягом трьох днів з моменту підписання постанови або ухвали суду касаційної інстанції.

Проаналізувавши згадані норми КАСУ, можна зробити висновок про такі відмінні риси касаційного розгляду справи в судовому засіданні та касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження:

– відмінність процедури судового розгляду справи;

– відмінність у частині реалізації прав і свобод учасників касаційного провадження;

– відмінність процесуального порядку прийняття остаточного рішення у справі.

Водночас, в обох випадках суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Із загальної кількості розглянутих справ по суті Вищим адміністративним судом за перше півріччя 2015 року 5672 справи, або 39%, розглянуто у попередньому судовому засіданні, 5602 (39%) – у порядку письмового провадження та 3133 (22%) – у судовому засіданні. Із наведених даних вбачається збільшення на 7% частини справ, розглянутих у порядку судового засідання та таке ж зменшення частини справ, розглянутих у попередньому провадженні [23].

Завершуючи розгляд третьої стадії касаційного провадження, необхідно наголосити на таких її етапах у разі розгляду справи в судовому засіданні: відкриття касаційного розгляду справи у судовому засіданні; доповіді суддею-доповідачем змісту оскаржуваного рішення суду та оголошення доводів касаційної скарги; надання пояснень сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі.

У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження два останні етапи відсутні, а справа вирішується в робочому порядку.

Касаційний розгляд справи – це центральна стадія касаційного провадження, яка полягає у вирішенні справи по суті. Саме під час касаційного розгляду справи з’ясовується наявність або відсутність порушень матеріального або процесуального законодавства судами першої або апеляційної інстанцій.

Останньою, четвертою стадією касаційного провадження є винесення рішення по справі.

Так, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення (судові рішення) без змін, скасувати або його (їх) змінити. Документальне оформлення рішення Вищого адміністративного суду відбувається під час постановлення ухвали або винесення постанови у справі.

Принципова різниця між цими двома документами полягає у змісті прийнятого рішення. Так, за правилами статей 230 та 231 КАСУ касаційний суд за наслідками розгляду касаційної скарги може прийняти або постанову або ухвалу. Адміністративний суд касаційної інстанції, згідно зі ст. 230 КАСУ, постановляє ухвалу при реалізації наступних повноважень: 1) залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень – без змін; 2) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд; 3) зміни ухвали суду першої або апеляційної інстанції; 4) скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження; 5) визнання судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриття провадження; 6) скасування судових рішень і постановлення нової ухвали.

У разі зміни постанови суду першої та апеляційної інстанції, або прийняття нової постанови, якою суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги, адміністративний суд касаційної інстанції приймає постанову.

Практичне втілення норм адміністративного законодавства в діяльності Вищого адміністративного суду можна відстежити під час здійснення аналізу статистичних даних щодо його діяльності. Станом на 1 липня 2015 року 9593 судових рішення, або 68% переглянутих судових рішень, залишено без змін та 4595 судових рішень, або 32%, змінено чи скасовано. У першому півріччі минулого року ці показники становили відповідно 14132 одиниці (76%) та 4522 судових рішення (24%). Особливістю досліджуваного періоду є збільшення на 8% частини судових рішень, якими змінено або скасовано рішення судів першої або апеляційної інстанції [23].

Серед 4294 справ, у яких Вищий адміністративний суд України ухвалив рішення про скасування рішень судів першої та/або апеляційної інстанцій, як в аналогічному періоді 2014 року, домінують рішення, якими справи направлено на новий розгляд. Це 1819 справ, або 42% справ, у яких судові рішення скасовано, проти 1722 справ (41%) у попередньому звітному періоді [23].

Другим за чисельністю результатом перегляду судових рішень є справи, у яких прийнято нову постанову, – 1197 справ, або 29% справ, у яких судові рішення скасовано, проти 1014 справ (24%) у попередньому звітному періоді. Із направленням справи для продовження розгляду скасовано рішення у 241 справі, або 6% справ, у яких судові рішення скасовано, проти 328 справ (8%) [23].

Пленум Вищого адміністративного суду України наголошує на непоодиноких випадках неправильного застосування апеляційними адміністративними судами норм матеріального права та помилкового скасування рішень судів першої інстанції, зокрема, у справах про оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а також у справах про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Водночас щодо розгляду цих справ уже тривалий час є усталена практика Верховного Суду України [22].

Заслуговують на увагу результати перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій за їх видами, продемонстровані у додатку В.

Як вбачається, у 9525 справах, або 67% загальної кількості розглянутих справ, у яких здійснено касаційний перегляд рішень, об’єктом перегляду були постанови судів першої інстанції, які залишені без змін судами апеляційної інстанції. Частина цих постанов в аналогічному періоді минулого року майже відповідала показнику досліджуваного періоду, абсолютне значення становило 12346 постанов. Із них у 2539 справах (27%) (у першому півріччі 2014 року у 2369 справах, або 19%) Вищий адміністративний суд України оскаржувані рішення змінив чи скасував [23].

У 515 справах (4%) переглянуто ухвали судів першої інстанції, які залишені без змін судами апеляційної інстанції, з яких у 206 справах (40%) судові рішення Вищий адміністративний суд України змінив або скасував. У першому півріччі 2014 року частина цих рішень становила 155 ухвал, або 22%.

У 3673 справах (26%) у касаційному порядку переглянуто постанови судів апеляційної інстанції про зміну або скасування постанови суду першої інстанції. У порівнюваному періоді цей показник становив 4669 справ, або 25% загальної кількості справ, у яких здійснено касаційний перегляд рішень. З них в 1634 справах рішення судів апеляційної інстанції (44%) змінено чи скасовано проти 1684 справ (36%) у першому півріччі 2014 року.

У 175 справах (1%) переглянуто ухвали судів апеляційної інстанції щодо зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, з яких у 80 справах (46%) Вищий адміністративний суд України рішення судів апеляційної інстанції змінив або скасував. У січні-червні 2014 року ці показники становили 272 справи, із них у 92 справах (34%) ухвали суду було скасовано.

У 335 справах (2%) переглянуто ухвали апеляційного суду, якими вирішено питання процесуального характеру та у 136 справах (41%) такі рішення змінено чи скасовано. В аналогічному періоді минулого року частина справ, у яких переглядались ухвали щодо вирішення процесуальних питань, становили 711 справ (4%). Із них ці ухвали змінено або скасовано у 222 справах (31%) [23].

Аналіз статистичних показників свідчить про те, що з переглянутих Вищим адміністративним судом України рішень 93% рішень (13198), ухвалених місцевими та апеляційними адміністративними судами по суті, та 7% судових рішень (1025) з процесуальних питань. Відносні величини цих показників у першому півріччі 2014 року становили відповідно 91% та 9% [23].

Таким чином, суд змінив або скасував майже кожне друге рішення апеляційних адміністративних судів про залишення без змін ухвал суду першої інстанції, про зміну або скасування рішення суду першої інстанції та щодо вирішення процесуальних питань.

За результатами розгляду справ Вищий адміністративний суд України скасував або змінив кожне четверте рішення місцевих адміністративних судів, які залишені без змін судами апеляційної інстанції [23].

Упродовж шести місяців 2015 року з 8397 справ, у яких Вищий адміністративний суд України переглянув рішення окружних адміністративних судів змінено чи скасовано судові рішення у 2153 справах (26%). Попереднього звітного періоду ці показники становили 10210 та 1839 справ. Показник справ, у яких змінено чи скасовано судові рішення, у загальній кількості справ, в яких здійснено касаційний перегляд, збільшився на 8% порівняно з аналогічним показником попереднього звітного періоду (18%) [23].

За результатами касаційного перегляду рішень апеляційних адміністративних судів у звітному періоді Вищий адміністративний суд України змінив чи скасував рішення у 4570 справах, або 32% справ, розглянутих у касаційному порядку. Порівняно з першим півріччям 2014 року цей показник збільшився на 8% (4448, або 24%).

Інформацію щодо показників змінених чи скасованих судових рішень апеляційних адміністративних судів, із виокремленням їх частини у загальній кількості переглянутих судових рішень, відображено в додатку Д.

За шість місяців цього року найменше скасовано судових рішень Житомирського та Харківського апеляційних адміністративних судів (по 28%).

Найбільший показник скасованих чи змінених рішень у загальній кількості переглянутих рішень спостерігається у Донецькому (39%) та Львівському (35%) апеляційних адміністративних судах [23].

Повноваження Вищого адміністративного суду під час прийняття рішення у касаційному провадженні визначені у нормах КАСУ, що встановлюють перелік підстав, на основі яких приймається відповідне рішення.

Підбиваючи підсумки, необхідно сказати про те, що Вищий адміністративний суд України реалізує свою діяльність щодо розгляду справ у касаційному провадженні через чотири стадії, які пов’язані між собою, утворюючи безперервний нормативно-регламентований ланцюг. Такими стадіями є: звернення до суду касаційної інстанції та відкриття провадження у справі; підготовка справи до судового розгляду; судовий розгляд справи; винесення рішення у справі. Касаційне провадження може зупинитися у будь-який момент у разі відмови позивача від своїх вимог або у разі примирення сторін.

Аналіз статистичної інформації щодо діяльності Вищого адміністративного суду підтверджує наявність прогалин в діяльності адміністративних судів першої та апеляційної інстанції, а основна мета діяльності касаційної інстанції – забезпечити однакове застосування адміністративними судами норм законодавства шляхом перевірки законності та обґрунтованості прийнятих нижчестоящими судами рішень.

Реалізовуючи своє конституційне право на касаційне оскарження рішення, учасники адміністративного процесу розпочинають касаційне провадження, адже фактично здійснюється перша його стадія. Ключовим моментом є відкриття касаційного провадження, яке відбувається на другій стадії в результаті прийнятого суддею-доповідачем відповідного рішення про це. Центральною стадією є розгляд справи по суті, яка можлива у двох формах – розгляд справи в судовому засідання або розгляд справи в порядку письмового провадження. Прийняття ухвали або постанови Вищого адміністративного суду у справі завершує касаційне провадження. Таке рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Узагальнивши зміст нормативно-правових актів, практику діяльності Вищого адміністративного суду України, матеріали наукових досліджень вітчизняних вчених-процесуалістів, а також зроблені вище висновки, можна виділити такі особливості розгляду адміністративних справ судом касаційної інстанції:

1) судом касаційної інстанції при розгляді адміністративних справ є Вищий адміністративний суд України;

2) чітка нормативно-правова регламентація повноважень Вищого адміністративного суду України щодо розгляду адміністративних справ;

3) рішення, прийняті в порядку касаційного провадження, є остаточними і оскарженню не підлягають.

Висновок до розділу 3

Проведений аналіз теоретичних та практичних основ діяльності адміністративного суду касаційної інстанції щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити низку висновків, які сприятимуть ефективності діяльності Вищого адміністративного суду України та розвитку адміністративно-правової науки в цілому.

1. Визначено і розкрито стадії касаційного провадження: звернення до суду касаційної інстанції та відкриття провадження у справі (ст.ст. 210-214 КАСУ); підготовка справи до судового розгляду (ст.ст. 214-1-119 КАСУ); судовий розгляд справи (ст.ст. 220-222 КАСУ); винесення рішення по справі (ст.ст. 222-234 КАСУ). Кожна із зазначених стадій має свою локальну кінцеву мету, яка визначає касаційне провадження як самостійний вид адміністративного провадження в цілому.

2. Окреслено загально-соціальне значення касаційного провадження, яке проявляється в реалізації принципів верховенства права, законності, дотриманні прав і свобод людини, об’єктивності в адміністративному процесі. Саме касаційна інстанція визначає правильність судових рішень, встановлює їх відповідність нормам матеріального і процесуального права. Рішення суду касаційної інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає. Крім того, судові рішення адміністративного суду касаційної інстанції формують правильну судову практику. Виділено наступні завдання касаційного провадження в адміністративному процесі: забезпечення реалізації права кожного на справедливий суд; перевірка законності й обґрунтованості судових актів суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також апеляційного суду; перевірка правильності застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій; здійснення процесуального контролю за діяльністю судів першої та апеляційної інстанцій; формування судової практики для забезпечення однакового застосування закону всіма інстанціями в адміністративному процесі.

3. Встановлено та охарактеризовано зміст права на касаційне оскарження в межах наступних вимог: 1) належність особи до кола суб’єктів, які мають право звернутися з касаційною скаргою; 2) наявність судових рішень адміністративних судів першої та апеляційної інстанції, які набрали законної сили і щодо яких є сумніви в законності та обґрунтованості; 3) дотримання процесуальних строків та порядку звернення з касаційною скаргою до адміністративного суду касаційної інстанції; 4) дотримання вимог щодо форми та змісту касаційної скарги.

4. Виділено такі особливості розгляду адміністративних справ судом касаційної інстанції: судом касаційної інстанції при розгляді адміністративних справ є Вищий адміністративний суд України. Метою касаційного провадження є з’ясування законності та обґрунтованості рішень адміністративних судів першої інстанції після їх перегляду судом апеляційної інстанції, або рішень апеляційних судів. Чітка нормативно-правова регламентація повноважень Вищого адміністративного суду України щодо розгляду адміністративних справ. Рішення, прийняті в порядку касаційного провадження, є остаточними і оскарженню не підлягають.