5.1. Поняття та система заходів забезпечення пожежної безпеки в державі
Як зазначено у Законі України «Про пожежну безпеку» [30], «забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища».
Тобто об’єктами забезпечення пожежної безпеки на законодавчому рівні визнаються: життя та здоров’я людей; національне багатство; навколишнє природне середовища [482, с.358]. Ці ж об’єкти закріплені і у ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» як об’єкти національної безпеки. Проте, незважаючи на це, у цьому Законі, а саме у його ст. 7, пожежі не віднесено до реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві.Така прогалина, на думку дисертанта, має бути безумовно виправлена шляхом доповнення цієї статті пожежною безпекою, до якої віднести такі види загроз як «пожежі та їх наслідки». У ст. 8 цього ж Закону основними напрямами державної політики з питань забезпечення пожежної безпеки слід визначити ті, що передбачені Програмою забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року [104], серед яких: 1) створення єдиної системи забезпечення пожежної безпеки в державі та її розвиток; 2) забезпечення життєво важливих інтересів держави і суспільства у сфері пожежної безпеки; 2) розроблення організаційно-правових засад діяльності щодо забезпечення пожежної безпеки в населених пунктах та на об’єктах; 3) удосконалення та підвищення ефективності роботи, пов’язаної із забезпеченням пожежної безпеки в державі; 4) ефективне розв’язання завдань із забезпечення протипожежного захисту та оперативного реагування на обстановку; 5) створення в системі пожежної охорони структури, завдання та функції якої відповідають напряму ринкових перетворень в Україні та вимогам Європейського Союзу; 6) посилення державного нагляду за станом пожежної безпеки в населених пунктах та на об’єктах незалежно від форми власності, організації гасіння пожеж та зменшення їх негативних наслідків; 7) удосконалення тактичних прийомів і технологій гасіння пожеж, розроблення та впровадження нових вітчизняних засобів пожежогасіння, екологічно безпечних вогнегасних речовин; 8) гармонізацію державних стандартів у сфері пожежної безпеки з відповідними міжнародними стандартами та європейськими нормами; 9) розроблення технічних регламентів та розвиток випробувальної бази для забезпечення функціонування системи підтвердження відповідності продукції вимогам пожежної безпеки, викладеним у Європейських директивах; 10) подальший розвиток фундаментальних та прикладних наукових досліджень у сфері пожежної безпеки; 11) інформаційне забезпечення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і населення з питань пожежної безпеки; 12) зміцнення кадрового потенціалу пожежної охорони; досягнення належного рівня фінансового і матеріально-технічного забезпечення у сфері пожежної безпеки.Вважаємо, що про обґрунтованість віднесення пожеж та їх наслідків до реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві свідчать і статистичні дані у цій сфері, відповідно до яких щорічно у нашій країні виникає понад 50 тис. пожеж, під час яких гине понад 1,5 тис. і одержує травми майже 2 тис. чоловік [236]. Пожежі завдають великих матеріальних, екологічних та моральних збитків. Щодоби в державі виникає в середньому 144 пожежі, у вогні гине 6 та отримує травми 4 особи, знищується 31 будівля, 4 одиниці техніки. Підрозділи пожежної охорони виїжджають за сигналом тривоги в середньому 576 разів [101].
Необхідно зазначити, що пожежі та їх наслідки є відображенням сучасного стану економіки держави, який, на жаль, бажає кращого. До неспроможності держави належно фінансувати пожежну охорону слід додати і такі соціальні фактори як спад виробництва, зростання безробіття, посилення напруженості в суспільстві через різке розшарування за доходами, зношеність основних фондів житлово-комунального господарства та ін. Наприклад, у середньому за рік на об’єктах житлово-комунального господарства трапляється понад 5 тис. пожеж, на яких гине більше трьохсот осіб [236]. На рівень протипожежного захисту також негативно впливають недоукомплектованість підрозділів пожежної охорони до нормативної штатної чисельності, відсутність належної навчальної бази для підготовки висококваліфікованих спеціалістів з пожежної охорони.
Наведене дозволяє зробити висновок про те, що проблема пожежної безпеки є комплексною, а її розв’язанню буде сприяти вдосконалення системи забезпечення пожежної безпеки, організаційних засад її функціонування, зміцнення нормативно-правової, науково-технічної і ресурсної бази, удосконалення державного управління у цій сфері. Як було зазначено в одній із численних програм забезпечення пожежної безпеки на відповідні роки, «гострота протипожежної проблеми вимагає вжиття організаційних та інженерно-технічних заходів з боку міністерств, відомств, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Особлива увага при цьому повинна приділятися питанням нормативного і правового характеру, удосконаленню системи профілактики, створенню та зміцненню матеріально-технічної бази пожежної охорони. До першорядних заходів слід віднести також кадрове та інформаційно-технічне забезпечення пожежної охорони, розширення міжнародного співробітництва в сфері боротьби з пожежами. Назріла потреба у проведенні комплексу науково-дослідних і конструкторських робіт для створення нових засобів протипожежної автоматики і пожежогасіння, підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій, посилення пожежної безпеки технологічних процесів, розроблення пожежобезпечних електротехнічних та інших виробів. Вимагає вдосконалення робота, пов’язана із запобіганням загибелі людей на пожежах, навчанням населення заходам пожежної безпеки, залученням громадськості до участі в профілактичній роботі» [97]. В іншій подібній Програмі до таких заходів віднесено: 1) організаційне забезпечення; 2) удосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері пожежної безпеки; 3) розвиток матеріально-технічної бази пожежної охорони; 4) інформаційне забезпечення у сфері пожежної безпеки; 5) удосконалення роботи з персоналом; 6) міжнародне співробітництво з питань забезпечення пожежної безпеки [104].Погоджуючись в цілому з наведеними заходами щодо забезпечення пожежної безпеки, розглянемо їх детальніше, попередньо згрупувавши таким чином: 1) правотворчі; 2) правозастосовчі; 3) контрольно-наглядові; 4) установчі; 5) організаційні. Однак виникає потреба насамперед визначитись із термінологією у досліджуваній сфері. Адже, виявляється, що у Законі України «Про пожежну безпеку» відсутнє саме визначення цього поняття; немає його і у підзаконних нормативно-правових актах, які регулюють правовідносини у сфері пожежної безпеки. У ст. 2 цього Закону, яка так і називається «Забезпечення пожежної безпеки» лише зазначено, що «забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.
Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проектні та будівельні організації. Забезпечення пожежної безпеки в жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в жилих будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках – на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму» [55].Як видно, у цій статті законодавець лише окреслює коло осіб, які відповідають за забезпечення пожежної безпеки (посадові особи, працівники підприємств, установ, організацій та підприємців, органи архітектури, замовники, забудовники, проектні та будівельні організації, квартиронаймачі і їх власники) у певних сферах життєдіяльності чи на об’єктах (підприємствах, установах та організаціях, населених пунктах, будівлях, спорудах, жилих приміщеннях державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів), а саме визначення поняття «пожежна безпека» не подає.
Науковці ж пропонують різні визначення цього поняття. Так, В. К. Окнян визначає пожежну безпеку як практику виконання вимог нормативних документів, які регулюють діяльність людини щодо безпечного використання в суспільстві пожежонебезпечних речовин і матеріалів [446, с.10]. На думку І. Г. Куца, пожежна безпека – «це стан захищеності від пожеж особи, майна, всього суспільства і держави» [384, с.52]. Б. Є. Касимов під пожежною безпекою розуміє систему соціально-економічних і організаційно-правових заходів, спрямованих на охорону власності, захист життя, здоров’я і майна громадян, народногосподарського комплексу, пам’яток історії і культури, а також навколишнього середовища і природних багатств від пожеж і пов’язаних з ними небезпек [321, с.35].
В. В. Колесніков пожежну безпеку визначає «сукупність урегульованих нормативно-правовими актами суспільних відносин, спрямованих на попередження можливості виникнення пожежі, запобігання можливості впливу небезпечних факторів пожежі на людей і матеріальні цінності, а також на створення умов, які сприяють гасінню пожеж» [340, с.23]. В. А. Доманський крім поняття пожежної безпеки, під якою він розуміє «стан захищеності людини, матеріальних цінностей, об’єктів, суспільства і держави від пожеж» і яку він відносить до складових національної безпеки держави [292, с.116], з чим ми повністю погоджуємося, запропонував цілу низку інших термінів у цій сфері, серед яких: «безпека», «техногенна безпека», «природна безпека», «пожежна охорона», «вимоги пожежної безпеки», «примусовий захід», «експертиза з питань пожежної безпеки», «пожежно-рятувальна служба», «оперативно-тактичні дії підрозділів пожежно-рятувальної служби», «розслідування пожежі», «пожежно-технічна експертиза» та інші [292, с.115-123].Безперечно визнаючи наукову та практичну значущість наведених визначень поняття пожежної безпеки, варто все ж зауважити, що вони не охоплюють всіх аспектів цієї проблеми, тобто не є вичерпними. До того ж, деякі із цих визначень уже мали відповідне нормативне закріплення [292, с.115-123]. Очевидно, що поняття пожежної безпеки вміщає у собі багато аспектів, а саме: соціальний, економічний, правовий, технічний, медичний, екологічний та інші, тому завжди буде існувати загроза його неоднозначного тлумачення. У науковій літературі багато написано про економічні та технічні проблемам пожежної безпеки, правові (матеріальні та процесуальні) проблеми попередження, виявлення, розслідування правопорушень, які призвели до виникнення пожежі [294, с.91-95; 356, с. 330-342; 423, с.6-9; 491; 507; 537; 551]. Проте пожежна безпека як складова частина (напрямок, вид) забезпечення національної безпеки у науковій літературі не розглядалась, наслідком чого є невіднесення пожеж та їх наслідків до реальних і потенційних загроз національній безпеці України, на чому і наголошувалося вище.
На думку дисертанта, пожежну безпеку необхідно визначити як вид (напрямок) національної безпеки, яка полягає у захищеності життя та здоров’я людей, майна та інших цінностей фізичних та юридичних осіб, національного багатства і навколишнього природного середовища, за якої забезпечуються своєчасне попередження, виявлення, припинення і нейтралізація пожеж та їх наслідків.
Що стосується поняття забезпечення пожежної безпеки, то його нормативне визначення також відсутнє. Більш того, незважаючи на те, що в науковій літературі воно досить часто вживане, вчені, однак, не дають його визначення. Аналіз ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку», яка так і називається «Забезпечення пожежної безпеки», дозволяє прийти до висновку, що під забезпеченням останньої законодавець розуміє лише обов’язки певних суб’єктів щодо дотримання нормативних вимог у цій сфері (посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців, органів архітектури, замовників, забудовників, проектних і будівельних організацій, квартиронаймачів і власників). Проте, крім обов’язку дотримання вимог пожежної безпеки, її забезпечення передбачає використання правових, економічних, соціальних, технічних, кадрових, екологічних та інших заходів держави (державних та громадських органів, організацій), які спрямовані на захищеність життя та здоров’я людей, їх майна, національного багатства і навколишнього природного середовища. У зв’язку з цим забезпечення пожежної безпеки доцільно визначити як сукупність правових, економічних, технічних та інших заходів, які здійснюються державними та громадськими органами (організаціями), а також окремими особами під час виконання чи забезпечення виконання правил пожежної безпеки.
Як зазначалося вище, таких заходів може бути безліч. До того ж у нормативних актах з питань пожежної безпеки вони визначаються по-різному, а подекуди й дублюються [101; 104], тому варто об’єднати їх у такі групи: 1) правотворчі; 2) правозастосовчі; 3) контрольно-наглядові; 4) правоустановчі; 5) організаційні, які застосовуються (реалізуються) під час подібних за назвою форм (видів) діяльності уповноважених суб’єктів щодо забезпечення пожежної безпеки. Отже, зміст забезпечення пожежної безпеки утворюють правотворчі, правозастосовчі, контрольно-наглядові, правоустановчі та організаційні заходи. Розглянемо їх більш детально.
Так, правотворчі заходи реалізуються під час підготовки та прийняття правових актів у сфері забезпечення пожежної безпеки. Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про пожежну безпеку», правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, цей Закон та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. Однак, як відомо, правовою основою будь-яких правовідносин, крім вище названих, є і міжнародні договори. Крім того, у ст. 41 цього ж Закону зазначено, що «якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору». У зв’язку з цим доцільно ст. 1 Закону України «Про пожежну безпеку», в якій визначаються правові засади діяльності в галузі пожежної безпеки, доповнити і міжнародними договорами. Наприклад, у Програмі забезпечення пожежної безпеки на період до 2010 року до заходів міжнародного співробітництва з питань забезпечення пожежної безпеки віднесено: 1) брати участь у роботі міжнародних організацій пожежної безпеки відповідно до законодавства та міжнародних договорів України; забезпечувати представництво фахівців пожежної охорони України на міжнародних виставках, конференціях та семінарах з питань пожежної безпеки, у міжнародних змаганнях з пожежно-прикладного спорту [104].
До нормативних актів, що містять вимоги пожежної безпеки, необхідно віднести й ті, у найменуванні яких немає прямої вказівки на останню, але які включають вимоги щодо запобігання пожежам. Такими, зокрема, є «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», «Будівельні норми та правила 2.08.01 − 89 Житлові будинки» [465] та інші. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, виходячи зі специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти і видавати свої галузеві правила пожежної безпеки, які не повинні суперечити Правилам пожежної безпеки в Україні [136] та знижувати їх вимоги. Галузеві правила мають бути узгоджені з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.
На виконання Указу Президента України від 27 січня 2003 року № 47 «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій» [82] наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України (далі – МНС) від 23 вересня 2003 р. № 355 було затверджено Положення про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки [130], яке визначає перелік документів, що належать до нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, встановлює порядок їх розроблення, затвердження, перегляду, внесення змін і доповнень, скасування та реєстрації.
У цьому Положенні використовується така класифікація нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки: 1) загальнодержавні, тобто нормативно-правові акти, дія яких поширюється на центральні і місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й виду їх діяльності, а також на громадян; 2) міжгалузеві – дія яких поширюється на підприємства, установи та організації кількох галузей незалежно від форм власності; 3) галузеві, дія яких поширюється на підприємства, установи та організації певної галузі незалежно від форм власності; 4) локальні, які діють в межах певного підприємства, установи чи організації, розробляються та затверджується власником або уповноваженим на те органом відповідно до державних нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки.
Цим Положенням передбачено: порядок розроблення нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки; порядок їх перевірки і перегляду, внесення змін; порядок скасування.
Крім нормативних актів, які містять вимоги щодо дотримання правил пожежної безпеки, необхідно назвати і ті, що визначають: систему державних та громадських органів як суб’єктів забезпечення пожежної безпеки, їх структуру, завдання, функції та повноваження; порядок здійснення державного пожежного нагляду та контролю; порядок ліцензування діяльності щодо надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, сертифікації та контролю продукції на відповідність вимогам пожежної безпеки; процедуру обліку та гасіння пожеж; порядок проходження служби в органах державної пожежної охорони; відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки.
Правозастосовчі заходи у цій сфері пов’язані із безпосередньою реалізацією норм нормативних актів у сфері пожежної безпеки. Доцільно виділити дві форми такої реалізації: 1) активну, тобто здійснення дій, які передбачені відповідними нормативно-правовими актами у цій сфері. Наприклад, відповідно до ст. 5 Закону України «Про пожежну безпеку» [30], власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи зобов’язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки; розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж; 2) пасивну, яка полягає в утриманні певного суб’єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідальність, тобто непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність у цій сфері [548, с.84]. Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про пожежну безпеку» за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства, установи та організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу.
З наведеного видно, що законодавець передбачає юридичну відповідальність, зокрема, адміністративну фізичних та юридичних осіб. Додамо лише те, що юридичні особи за порушення правил пожежної безпеки мають притягуватись до відповідальності лише у тому випадку, коли неможливо індивідуалізувати відповідальність фізичних осіб.
Контрольно-наглядові заходи здійснюються під час спостереження і перевірки відповідності виконання і додержання підконтрольними суб’єктами правових норм у сфері пожежної безпеки. Юридичним результатом контрольно-наглядової діяльності є контрольно-правовий акт (рішення, постанова, подання, застереження, ухвала, повідомлення та ін.), який містить розпорядження констатуючого порядку та правоохоронні розпорядження про усунення виявлених правопорушень. Контрольно-наглядові заходи за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства органами пожежної охорони. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пожежну безпеку» контроль за виконанням правил пожежної безпеки під час проектування, технічного переоснащення, будівництва, реконструкції та експлуатації об’єктів іноземних фірм та спільних підприємств регулюється чинним законодавством або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать чинному законодавству. На об’єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян [30; 292, с.84].
Органи державного пожежного нагляду здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами, проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.
Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду, які наділені відповідними контрольно-наглядовими повноваженнями.
Контроль за виконанням вимог пожежної безпеки на об’єктах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Держприкордонслужби України та Державного департаменту України з питань виконання покарань здійснюється їх службами пожежної безпеки. Контроль за виконанням правил пожежної безпеки в лісах, на підземних об’єктах, у шахтах, розрізах і кар’єрах, рудниках, копальнях, при будівництві тунелів і гідротехнічних споруд, у разі проведення вибухових робіт, облаштування та експлуатації газового господарства, у рухомому складі залізничного, морського, річкового, повітряного і автомототранспорту, морських і річкових спорудах, що знаходяться на плаву, на нафто-, газо- і продуктопроводах здійснюється згідно із чинним законодавством відповідними органами та службами органів виконавчої влади, до сфери управління яких належать зазначені об’єкти, споруди або лісовий фонд. Контроль за введенням в експлуатацію та експлуатацією електроустановок здійснюється в порядку, встановленому МНС і Мінпаливенерго (п.п. 1-7-1.11 Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду) [145].
Необхідно відзначити, що контрольно-наглядові заходи безпосередньо пов’язані із правоохоронними, які спрямовані на охорону та захист суб’єктів правовідносин у цій сфері та притягнення винних до відповідальності. Тобто їх основним завданням є боротьба із правопорушеннями у сфері пожежної безпеки. Контрольно-наглядові заходи, так би мовити, передують правоохоронним і спрямовані, в першу чергу, на виявлення правопорушень у сфері пожежної безпеки.
Правоустановчі заходи у сфері забезпечення пожежної безпеки здійснюються під час дозвільної діяльності органів державного пожежного нагляду, оскільки за загальним правилом «введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих та інших об’єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються» (ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку») [30]. Відповідно до ст.11 цього ж Закону, господарська діяльність, пов’язана з наданням послуг і виконанням робіт протипожежного призначення, провадиться на підставі ліцензій, що видаються в порядку, встановленому законодавством. Така господарська діяльність включає: проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об’єктів; проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність установленим вимогам. Суб’єкт господарювання може отримати ліцензію на всі види робіт та послуг за переліком або на його частину залежно від здатності дотримання ліцензійних умов. Усі види пожежної техніки та протипожежного устаткування, що застосовуються для запобігання пожежам та для їх гасіння, повинні мати сертифікат відповідності.
Організаційні заходи у сфері забезпечення пожежної безпеки пов’язані із суто організаційною роботою, яка не потребує чіткого юридичного оформлення, не пов’язана із здійсненням юридично значущих дій, що спричиняють правові наслідки. Проте це не означає, що організаційні заходи зовсім не регулюється правом. Вони є підзаконними, здійснюється в рамках чинного законодавства і у межах компетенції того чи іншого органу. Правом регулюється лише загальна процедура здійснення організаційних заходів. До організаційних заходів у сфері забезпечення пожежної безпеки ми відносимо: аналітичну роботу; планування; проведення інструктажів, нарад, зборів трудового колективу, інших подібних масових заходів, які мають внутрішньо-організаційне спрямування; діловодство; забезпечення управління пожежною безпекою (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); масово-роз’яснювальну роботу щодо дотримання правил пожежної безпеки.
На завершення слід підкреслити, що лише комплексне та науково обґрунтоване використання усіх заходів забезпечення пожежної безпеки дозволить досягти головної (основної) її мети – захищеності життя та здоров’я людей, їх майна, національного багатства і навколишнього природного середовища. Отже, зміст забезпечення пожежної безпеки складають правотворчі, правозастосовчі, контрольно-наглядові, правоустановчі та організаційні заходи, які водночас є формами (видами) діяльності загальних та спеціальних суб’єктів у цій сфері, управлінські повноваження яких ми проаналізуємо у наступному підрозділі.