1. Поняття, ознаки, правове регулювання та призначення публічного майна.

Сучасне адміністративне право України не містить поняття «публічне майно», проте чимало наукових тією чи іншою мірою присвячені деяким видам цього майна. У загальному розумінні публічне майно – це фізичні об’єкти, створені людиною або природою, які забезпечують або сприяють здійсненню суб’єктивно-публічних прав фізичних (юридичних) осіб, суб’єктів публічної адміністрації.

Публічне майно, за дослідженнями вітчизняних вчених, слід розглядати у двох аспектах:

• як об’єкт матеріального світу, зокрема рукотворний об’єкт або рукотворне публічне майно (ч. 1 ст. 73, п. «а» ч. З ст. 83 Земельного кодексу України (далі – ЗК))^[78];

• як категорію адміністративно-правового змісту, котра врегульована нормами чинного національного й міжнародного адміністративного законодавства.

Призначення публічного майна зважаючи на його суть полягає у:

1) забезпеченні належного функціонування суб’єктів публічної адміністрації;

2) забезпеченні громадського порядку, запобіганні вчиненню адміністративних проступків або злочинів;

3) забезпеченні або сприянні здійсненню фізичними (юридичними) особами їх прав, свобод, законних інтересів;

4) задоволенні життєво необхідних або соціальних потреб фізичних осіб.