4.4. Особливості військової служби в органах Державної прикордонної служби України

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» загальна її чисельність становить 50000 осіб, у тому числі 42000 військовослужбовців. У ст. 14 цього ж Закону зазначено, що особовий склад Державної прикордонної служби України складається із військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України.

Зважаючи на те, що військовослужбовці становлять переважну більшість особового складу органів ДПС України (понад 90 відсотків), та те, що у підрозділі 1.3 було розглянуто поняття служби, державної служби, державних службовців, державно-службових відносин, які є характерними і для державної служби в органах ДПС, у цьому підрозділі проаналізуємо особливості саме військової служби в цих органах.

Відразу ж зазначимо, що у науковій літературі відсутнє загальноприйняте визначення поняття військової служби. Її визначають, зокрема, як: 1) «особливий вид державної служби, почесний обов’язок кожного громадянина України, пов’язаний з виконанням загального військового обов’язку і служби на конкурсно-контрактній основі у Збройних Силах України та інших військах, утворених відповідно до чинного законодавства» [569, с.458-459]; 2) вид державної служби, яка полягає у виконанні громадянами встановленого законом військового обов’язку (повинності) у складі збройних сил» [514, с.196]; 3) державну службу особливого характеру [181, с.463]; 4) особливий вид державної служби, яку проходять громадяни України за призовом та за контрактом (добровільно) у військових формуваннях, утворених відповідно до закону, і яка полягає у виконанні завдань та здійсненні функцій держави щодо захисту її суверенітету й територіальної цілісності [362, с.6].

Як видно із наведених визначень поняття військової служби, її розглядають як «почесний обов’язок кожного громадянина», «військовий обов’язок (повинність)», «професійну діяльність», однак в усіх випадках ця служба визначається як вид державної служби. Необхідно підкреслити, що одним із видів державної служби військову службу називає і законодавець. Так, у ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» зазначено, що «військова служба є державною службою (виділено нами – Г. П.) особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Разом з тим, хоча військова служба, так само як, наприклад, і служба в органах внутрішніх справ, на законодавчому рівні визнана державною службою особливого характеру, військовослужбовці, які проходять військову службу, не є державними службовцями, що безпосередньо стосується і військовослужбовців органів ДПС. І тут ми цілковито підтримуємо позицію А. С. Сіцінського, який з юридичної точки зору висловлює подив, чому, з огляду на те, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, військовослужбовці не є державними службовцями. Адже за логікою, якщо військовослужбовці не є державними службовцями, то їх професійну діяльність не можна вважати державною службою. Цілком очевидно, що це правовий нонсенс, який необхідно негайно усунути [509, с.48].

Варто наголосити, що в нормативних актах, якими затверджено програми (концепції) адміністративної реформи, реформування державної служби, неодноразово вказувалось на необхідність віднесення служби у правоохоронних органах, Збройних Силах, інших органах Військової організації до державної служби, а переважну більшість їх персоналу – до державних службовців із присвоєнням їм відповідних рангів. Так, в Концепції адміністративної реформи в Україні зазначено, що «у перспективі до специфічних видів державної служби доцільно віднести військову, дипломатичну, митну та інші види служби у відповідних державних органах оборони, внутрішніх і закордонних справ, безпеки, прокуратури, судочинства тощо» [69].

У науковій літературі сформульовано різні ознаки військової служби. Так, І. Ф. Корж до її ознак відносить такі: держава наділяє військові формування владними повноваженнями, а громадяни, які проходять військову службу, перебувають на державних військових посадах і отримують заробітну платню від держави; функціонування в державних органах; військовослужбовець, виконуючи специфічні завдання відповідно до законодавчо закріплених за державними органами функцій, діє від імені та в інтересах держави; взаємовідносини військовослужбовців будуються на підставі характерних для державної служби відносин влади та підпорядкування; правовий статус військовослужбовців, порядок проходження військової служби визначаються державою [362, с.17].

Загалом підтримуючи думку вченого, все ж зауважимо, що усі наведені ознаки характерні і для інших видів державних службовців, тому їх не можна називати спеціальними, тобто притаманними лише військовослужбовцям.

Ю. І. Мігачєв до особливостей військової служби відносить: відповідність військовослужбовця медичним вимогам, а для тих, хто вступив на військову службу за контрактом, – також і професійно-психологічним вимогам щодо конкретних військово-облікових спеціальностей; обов’язковість складання Військової присяги; відносини, пов’язані з проходженням військової служби, регулюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вважаємо, що такі ознаки як «відповідність військовослужбовця медичним вимогам», «професійно-психологічним вимогам», «відносини, пов’язані з проходженням військової служби, регулюються законом та іншими нормативно-правовими актами», «підвищена обов’язковість вимог військової служби» властиві усім видам державної служби (державним службовцям), тому не можуть бути особливими (спеціальними) ознаками. Крім того, твердження, що до відносин військової служби незастосовні норми трудового та інших галузей права, вважаємо необґрунтованим, оскільки проходження служби є комплексним правовим інститутом, який регулюється нормами різних галузей права, провідне місце серед яких займають норми адміністративного, трудового та фінансового права.

На думку дисертанта, до спеціальних ознак військової служби необхідно віднести таке: професіональним обов’язком військовослужбовців, які проходять військову службу, є захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України; місцем проходження військової служби є Збройні Сили України, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні органи спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями; прийняття військової присяги; особливі умови вступу на військову службу, її проходження, присвоєння спеціальних звань, проведення атестації і припинення служби; існування встановленого в спеціальних нормативно-правових актах особливого правового статусу військовослужбовців (права, обов’язки, відповідальність, спеціальні пільги і т.д.); особливий порядок притягнення до відповідальності (особливо адміністративної і матеріальної); право носіння, зберігання та застосування вогнепальної зброї та спеціальних засобів; наявність спеціального форменого одягу; сувора військова дисципліна.

Окремої уваги потребує визначення особливостей військової служби в органах ДПС. Так, А. С. Сіцінський до таких відносить: ДПС – це правоохоронний орган і військова структура водночас; військова служба у ДПС є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї громадян України, пов’язаній із захистом державного кордону України; прикордонники здійснюють передусім правоохоронні функції з охорони кордону та контролю за його перетином; центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону є Адміністрація ДПС України; прикордонна служба в Україні функціонує на військових засадах [509, с.49-50].

У цілому погоджуючись із наведеними ознаками військової служби в органах ДПС, до них доцільно віднести й таке:

1. Вона регулюється як військовим законодавством та відповідними підзаконними актами з питань військової служби, так і спеціальними нормативними актами, що безпосередньо стосуються Державної прикордонної служби, яка є правоохоронним органом спеціального призначення і військовим формуванням держави водночас. Так, серед першої групи нормативних актів необхідно назвати такі: 1) закони України «Про військовий обов’язок і військову службу» [12]; «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» [39]; «Про оборону України» [17]; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [21]; «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» [41]; «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їх сімей» [56]; «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [19]; 2) підзаконні нормативні акти: «Про Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців» [79]; «Про затвердження Інструкції про організацію виконання вимог Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України» [121]; «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України» [122] та інші.

2. На військовослужбовців ДПС покладено конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який виконується під час забезпечення військовослужбовцями недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, у зв’язку з чим вони наділені спеціальними повноваженнями у цій сфері, які закріплені статтями 19, 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України».

3. Військова служба в органах ДПС реалізується під час: строкової служби; служби за контрактом; служби під час навчання курсантів (слухачів). Так, на строкову військову службу в ДПС України у мирний час призиваються придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. На військову службу за контрактом до ДПС України приймаються громадяни, які пройшли відповідний професійно-психологічний відбір і відповідають встановленим вимогам проходження військової служби в органах ДПС.

4. Особливий порядок комплектування військовослужбовцями органів ДПС, який реалізується у двох формах: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

5. Час проходження військової служби в ДПС зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

6. Військовослужбовці, які проходять службу в органах ДПС, поділяються на рядовий склад, сержантський і старшинський склад та офіцерський склад, у зв’язку з чим їм присвоюються спеціальні звання. Присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, переатестація військовозобов’язаних, які мають спеціальні звання, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби громадянами України.

7. Військовослужбовці, які проходять службу в органах ДПС, займають військові посади (штатні посади, які підлягають заміщенню військовослужбовцями), що передбачаються у штатах (штатних розписах) загонів морської охорони, прикордонних загонів, авіаційних частин, органів військового управління, установ, організацій, вищих навчальних закладів тощо.

8. Військовослужбовці, що проходять службу в ДПС, повинні дотримуватись суворої ієрархії (субординації) залежно від посади, наказу (розпорядження) та спеціального звання.

9. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки (жетони).

10. Для військовослужбовців, які проходять службу в органах ДПС, встановлюються спеціальна військова форма одягу, знаки розрізнення та відзнаки. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» використання військових звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до особового складу Державної прикордонної служби України, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

11. Нормативно визначено граничний вік перебування на військовій службі в органах ДПС, а також граничні строки військової служби у цих органах. Наприклад, строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу на кораблях, суднах і в берегових частинах Морської охорони Державної прикордонної служби України, – до 18 місяців; для громадян України, які вперше прийняті на військову службу за контрактом, встановлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: а) для військовослужбовців, прийнятих на посади рядового складу, – 3 роки; б) для військовослужбовців, прийнятих на посади сержантського і старшинського складу, – 5 років; для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів – час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу; для осіб офіцерського складу – 5 років.

12. Спеціальні обмеження під час проходження військової служби. Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про Державну прикордонну службу» для військовослужбовців передбачені такі обмеження: політичної діяльності в Державній прикордонній службі України (військовослужбовці ДПС на період військової служби та роботи повинні припинити членство в політичних партіях); військовослужбовці ДПС не можуть бути членами громадських організацій, статутні положення яких суперечать засадам діяльності Державної прикордонної служби України; організовувати та брати участь у страйках.

13. Підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації військовослужбовців Державної прикордонної служби України проводяться у навчальних закладах Державної прикордонної служби України та в інших навчальних закладах. Так, відповідно до Положення про курси підвищення кваліфікації офіцерського складу Державної прикордонної служби України головним завданням таких курсів є вдосконалення (здобуття) офіцерським складом ДПС знань і навичок з таких питань: а) керівництво частинами і військовими підрозділами; б) особливості охорони державного кордону в об’єднаннях, з’єднаннях та військових частинах ДПС України; в) організація всіх видів забезпечення прикордонних частин та підрозділів; г) організація бойового навчання особового складу військ; д) організація виховної та правової роботи в органах ДПС України. Курси підвищення кваліфікації офіцерського складу військ організуються на факультеті перепідготовки Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Навчальні групи курсів складаються за посадовими категоріями (спеціальностями): «Оперативно-тактична підготовка та управління військами»; «Тактична підготовка та управління підрозділами»; «Організація прикордонного контролю»; «Організація оперативно-розшукової роботи»; «Організація виховної роботи»; «Інженерна служба»; «Автобронетанкова служба»; «Організація тилового забезпечення військ»; «Організація технічного забезпечення військ»; «Зв’язок та АСУ»; «Кадрові органи» [112]. На думку дисертанта, такий порядок складання навчальних груп доцільно переглянути. Зокрема, є всі підстави групи «Оперативно-тактична підготовка та управління військами» та «Тактична підготовка та управління підрозділами» об’єднати в одну під назвою «Оперативно-тактична підготовка та управління військами та підрозділами»; групи «Організація виховної роботи» та «Кадрові органи» – у групу під назвою «Робота з персоналом»; «Організація тилового забезпечення військ» та «Організація технічного забезпечення військ» – у групу під назвою «Організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення». Навчальну групу «Організація прикордонного контролю» виправдано було б поділити на: 1) «Охорона державного кордону України на суші»; 2) «Охорона державного кордону України на морі, річках, озерах та інших водоймах». Як окремі курси варто, як уявляється, передбачити і такі: «Боротьба з правопорушеннями на кордоні» та «Забезпечення реалізації наданих фізичним та юридичним особам прав, свобод та законних інтересів у сфері державного кордону» (надання різних видів дозволів).

14. Специфічний порядок оцінювання професіоналізму військовослужбовців, які проходять службу в ДПС України, основною формою якого є атестація.

15. Особливий порядок професійного відбору кандидатів на військову службу чи навчання в ДПС (спеціальна перевірка, тестування, медичний огляд тощо) [219, с.18-20].

16. Принесення Військової присяги на вірність Українському народу.

17. У переважній більшості військовослужбовці ДПС наділені державно-владними повноваженнями і здатні приводити в дію механізм державного примусу. Владна природа службових повноважень забезпечує реальну і необхідну можливість для даної категорії службовців впливати на поведінку суб’єктів суспільних відносин. Так, відповідно до ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» законні вимоги і розпорядження військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов’язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами. Проте слід зазначити, що не всі військовослужбовці ДПС мають право застосовувати владні повноваження до не підпорядкованих їм осіб, а лише ті, які безпосередньо виконують завдання з охорони та захисту державного кордону.

18. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучаються до охорони та захисту державного кордону, мають право в порядку і випадках, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами, застосовувати фізичну силу, використовувати службових собак, а також зберігати, носити спеціальні засоби і зброю, використовувати і застосовувати їх самостійно або у складі підрозділів.

19. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України перебувають під підвищеним соціально-правовим захистом [315, с.8-11], що передбачено статтями 23–26 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» та численними підзаконними нормативними актами Президента, Уряду та Адміністрації ДПС України. Так, відповідно до ст. 25 цього Закону, особовому складу Державної прикордонної служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профілактичних закладах Державної прикордонної служби України. Шкода, заподіяна майну військовослужбовця Державної прикордонної служби України чи його близьким родичам у зв’язку з виконанням службових обов’язків, компенсується в установленому законом порядку за рахунок коштів державного бюджету (ст. 26).

20. Особливий порядок притягнення до відповідальності, зокрема, до адміністративної (ст. 15 КпАП) та матеріальної («Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі») [64]. Військовослужбовці Державної прикордонної служби України, які виконують свої обов’язки відповідно до наданих повноважень, не несуть відповідальності за заподіяну не з їх вини іншим особам майнову шкоду. Така шкода у разі недоведення вини цих осіб компенсується відповідно до законів за рахунок Державного бюджету України.

З огляду на викладене вище, військову службу в ДПС України слід визначити як державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я, віком, особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою громадян України щодо забезпечення недоторканності державного кордону України та суверенних прав України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, охорони та захисту виключної (морської) економічної зони України.

Враховуючи положення Концепції адміністративної реформи в Україні щодо необхідності віднесення служби у правоохоронних органах, Збройних Силах, інших органах Військової організації до державної служби та з метою деталізації законодавчого положення щодо того, що «військова служба є державною службою особливого характеру» (ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»), доцільно з призначенням військовослужбовців (крім строкової служби) на відповідні посади в ДПС передбачити присвоєння їм відповідних рангів державних службовців. Таку практику необхідно поширити і на працівників інших державних правоохоронних органів, Збройних Сил, органів Військової організації.