Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державного службовця
Дисциплінарна відповідальність державного службовця - це вид і міра обов’язку державного службовця зазнавати відповідних негативних наслідків примусового й обмежувального характеру за вчинення дисциплінарного проступку, яка накладається визначеними органами чи посадовими особами на підставі та в порядку, установлених законом.
Дисциплінарна відповідальність державного службовця має загальні та спеціальні ознаки. Загальні ознаки є характерними для дисциплінарної відповідальності загалом: має зовнішній характер; пов’язана з державним примусом; установлюється нормативно-правовими актами; застосовується лише за вчинення дисциплінарного проступку тощо.
Спеціальні ознаки, які притаманні лише дисциплінарній відповідальності державного службовця такі: урегульовано законодавством про державну службу; застосовується лише до державних службовців; дисциплінарним проступком уважається невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни; дисциплінарне провадження порушується через видання відповідного наказу (розпорядження) міністром стосовно державного секретаря відповідного міністерства та суб’єктом призначення стосовно інших державних службовців; особливий перелік дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до державного службовця тощо.
У науці адміністративного права прийнято виділяти три підстави дисциплінарної відповідальності - нормативну, фактичну та процесуальну.
Під нормативною підставою дисциплінарної відповідальності державного службовця розуміють систему правових норм, що закріплюють:
а) загальні аспекти дисциплінарної відповідальності державного службовця (суб’єкти відповідальності, система дисциплінарних стягнень тощо);
б) склади дисциплінарних проступків; в) коло суб’єктів, уповноважених притягувати до дисциплінарної відповідальності; г) процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Правові норми, що регулюють питання дисциплінарної відповідальності містяться передусім у Законі України «Про державну службу», а також в інших нормативно -правових актах різної юридичної сили.Фактичною підставою дисциплінарної відповідальності державного службовця є дисциплінарний проступок.[CCCLIX] Дисциплінарним проступком є суспільно шкідливий протиправний винний вчинок (дія чи бездіяльність), який полягає в невиконанні або неналежному виконанні своїх службових обов’язків чи в іншому порушенні службової дисципліни, за яке згідно із законом передбачено дисциплінарну відповідальність.
Процесуальною підставою дисциплінарної відповідальності державного службовця є акт компетентного суб’єкта про накладення конкретного дисциплінарного стягнення за конкретний дисциплінарний проступок на конкретну винну особу.
Загалом під дисциплінарним провадженням розуміється врегульована законодавством діяльність уповноважених суб'єктів із застосування дисциплінарних стягнень і така, що гарантує забезпечення прав і законних інтересів державних службовців. Дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) порушення дисциплінарного провадження1;
2) дисциплінарна перевірка (розслідування)[CCCLX] [CCCLXI]; 3) розгляд дисциплінарної справи і винесення рішення відносно неї; 4) виконання рішення у справі; 5) перегляд рішення по скарзі. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. Зауваження як дисциплінарне стягнення є найбільш м’яким видом впливу, що може бути застосовано до державного службовця. Догана є видом стягнення, який може бути застосовано у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем посадових обов’язків, порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики державного службовця, інших вимог законодавства про державну службу. Попередження про неповну службову відповідність є видом стягнення, який може бути застосовано у разі систематичного невиконання або систематичного неналежного виконання посадових обов’язків, рішень державного органу або органу влади АРК, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, перевищення службових повноважень; систематичного порушення правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики державного службовця. Звільнення з посади державної служби є видом стягнення, який може бути застосовано у разі найбільш шкідливих та повторюваних дисциплінарних проступків (наприклад, порушення Присяги державного службовця, вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення тощо). У тому разі, коли шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю державного службовця, вона відшкодовується державою незалежно від форми вини цієї особи. Це зумовлено, по-перше, тим, що державний службовець здійснює свою діяльність не від свого імені, а від імені держави; по-друге, відповідні правовідносини виникають між державою в особі державного органу і потерпілим, а не між державним службовцем і потерпілим. Обов’язок державного службовця відшкодувати завдану ним матеріальну шкоду виникає як наслідок зворотної вимоги від держави, але виключно в межах шкоди, яка умисно заподіяна протиправними діями або бездіяльністю. Порядок застосування матеріальної відповідальності до державних службовців складається з таких етапів: 1) керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування (пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред’явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди); 2) надання відповіді на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції. У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду. Визначення розміру матеріальної шкоди відбувається на основі майнового становища державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв’язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необгрунтованим. 2.5.