2.4. Адміністративно-правові відносини, що складаються в управлінні забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України

В управлінні забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України виникають, змінюються, припиняються (далі – складаються) різні види правовідносин, визначальне місце серед яких займають адміністративні [466, с.195].

У науковій літературі під адміністративно-правовими відносинами (чи адміністративними правовідносинами, що одне й те ж) розуміють: 1) суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов’язків, урегульованих нормами адміністративного права [181, с.40]; 2) врегульовані адміністративно-правовою нормою управлінські суспільні відносини, у яких сторони виступають як носії взаємних обов’язків і прав, встановлених і гарантованих адміністративно-правовою нормою [189, с.51]; 3) врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, які складаються у сфері діяльності виконавчої влади [214, с.46]; 4) врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються у сфері управління [519, с.406].

Наведені визначення поняття адміністративно-правових відносин дають підстави зробити висновок про те, що переважна більшість адміністративістів розуміє під ними суспільні відносини, врегульовані адміністративно-правовими нормами. Однак, якщо вчені одностайні у тому, що такі суспільні відносини обов’язково повинні регулюватись адміністративно-правовими нормами, то щодо сфери такого правового регулювання існують різні думки. Зокрема, такими сферами адміністративісти називають: 1) управління [519, с.406]; 2) державне управління [181, с.40]; 3) діяльність виконавчої влади [258, с.46]. Вважаємо, що більш обґрунтованими є перша та друга позиції, відповідно до яких такими сферами є управління та державне управління, оскільки адміністративно-правові відносини можуть виникати, змінюватись чи припинятись не лише під час діяльності органів виконавчої влади, де вони справді є домінуючими, а й у ході внутрішньо-організаційної діяльності інших державних органів (Верховної Ради України, органів прокуратури) та недержавної управлінської діяльності (органів місцевого самоврядування, громадських організацій тощо).

Учені визначають різні ознаки (особливості) адміністративно-правових відносин. Так, С. В. Ківалов та Л. Р. Біла до них відносять таке: обов’язковою стороною у таких відносинах є державний орган або його посадова особа; права і обов’язки сторін цих відносин пов’язані з діяльністю органів державного управління; як правило, відносини будуються за принципом «влада-підпорядкування»; у випадку порушення адміністративно-правової норми відповідальність настає перед державою; вони можуть виникати за ініціативою будь-якого суб’єкта адміністративного права і при цьому згоди іншої сторони не треба; спори, які виникають між сторонами, в більшості випадків розглядаються в адміністративному порядку [327, с.16-17].

На думку дисертанта, те, що обов’язковою стороною адміністративно-правових відносин є державний орган або його посадова особа, не можна відносити до ознак (особливостей) досліджуваного нами виду правовідносин, оскільки такі відносини можуть виникати і під час діяльності недержавних суб’єктів (наприклад, громадських організацій).

В. К. Колпаков та О. В. Кузьменко серед особливостей адміністративно-правових відносин називають такі: переважною сферою їх виникнення є сфера державного управління; адміністративно-правові відносини конструюються у межах адміністративно-правових норм, тобто норми містять абстрактні конструкції відносин; адміністративно-правові відносини об’єктивуються з виникненням юридичних фактів, передбачених адміністративно-правовими нормами; один із суб’єктів адміністративно-правових відносин завжди є носієм владних повноважень щодо інших учасників, якими його наділяють адміністративно-правові норми; адміністративно-правові відносини об’єктивуються переважно в особливій сфері суспільного життя – сфері державного управління, як правило, у зв’язку зі здійсненням органами державного управління своїх управлінських функцій, тобто у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності; адміністративні правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін; суперечки, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, як правило, вирішуються у позасудовому порядку, тобто шляхом прямого юридично-владного розпорядження правомочного органу; якщо учасник адміністративно-правових відносин порушує вимоги норм адміністративного права, то він відповідальний перед державою в особі його органу [347, с.70-71].

Зауважимо, що теза «один із суб’єктів адміністративно-правових відносин завжди є носієм владних повноважень щодо інших учасників, якими його наділяють адміністративно-правові норми», не відповідає дійсності, оскільки адміністративно-правові відносини можуть складатись і між рівними суб’єктами (наприклад, між двома обласними СБУ з питань розробки відомчого нормативного акта). Такий вид адміністративно-правових відносин у науковій літературі дістав назву горизонтальних [181, с.46]. У правовідносинах цього типу сторони рівноправні, у них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов’язкові для другої.

До ознак адміністративно-правових відносин, за допомогою яких визначаються їх особливості, слід віднести те, що вони: урегулювані адміністративно-правовими нормами; виникають, змінюються та припиняються у сфері управління (державного управління); як правило, обов’язковим суб’єктом таких відносин є орган (посадова особа), наділений владними повноваженнями, однак вони можуть виникати і між рівними суб’єктами, тобто адміністративно-правові відносини не завжди є відносинами влади та підпорядкування, а можуть реалізовуватися й на засадах рівності сторін (горизонтальні адміністративно-правові відносини); можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін; спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, як правило, вирішуються в адміністративному порядку; відповідальність сторін за порушення адміністративно-правових норм настає перед державою.

У свою чергу, основною особливістю адміністративно-правових відносин, які складаються у процесі управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, є те, що обов’язковим суб’єктом таких правовідносин є орган (підрозділ, служба, окрема посадова чи службова особа), який, як правило (за винятком горизонтальних адміністративно-правових відносин), наділений владними (організаційно-розпорядчими) повноваженнями, у зв’язку з чим він має право вимагати від іншого суб’єкта цих відносин певної поведінки, яка передбачена адміністративно-правовою нормою. До особливостей досліджуваного нами різновиду адміністративно-правових відносин необхідно віднести і те, що вони пов’язані з практичною реалізацією завдань, функцій і владних повноважень, покладених на СБУ у сфері забезпечення національної безпеки, а також особливий характер об’єктів таких правовідносин (безпека людини, громадянина, суспільства, держави від внутрішніх загроз).

Адміністративно-правові відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки за участю Служби безпеки України, дуже різноманітні як за своїм призначенням (метою), так і за напрямками (сферами) реалізації. У зв’язку з цим доцільною стає їх класифікація.

В адміністративно-правовій літературі адміністративно-правові загалом відносини класифікують за такими підставами: залежно від елемента юридичної норми (регулятивні чи охоронні); за змістом (матеріальні чи процесуальні); за характером дій зобов’язаного суб’єкта (активні чи пасивні); залежно від розподілу прав і обов’язків між сторонами (односторонні чи двосторонні); за характером зв’язків між сторонами (вертикальні чи горизонтальні) [181, с.44-46; 327, с.17]. Крім того, серед критеріїв класифікації адміністративно-правових відносин називають і такі як: 1) ступінь взаємної підпорядкованості суб’єктів, що беруть участь у правовідносинах: між підпорядкованими суб’єктами, що перебувають на різному ієрархічному рівні, тобто між вищестоящими і нижчими структурами; між непідпорядкованими суб’єктами однакового ієрархічного рівня (відносини між двома міністерствами, адміністраціями районів, областей тощо); між непідпорядкованими суб’єктами різного ієрархічного рівня або організаційно-правової природи; між органами управління і підприємствами, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні).

Дослідження адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, дає нам можливість класифікувати їх за такими підставами: 1) за напрямками (сферами) реалізації: а) зовнішні; б) внутрішньо-організаційні; 2) залежно від правової форми діяльності СБУ – які складаються під час: а) правотворчої діяльності; б) правозастосовчої діяльності; в) правоохоронної діяльності; г) контрольно-наглядової діяльності; д) установчої діяльності; 3) за рівнем правового регулювання: а) регламентовані законодавчими актами; б) регламентовані підзаконними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими актами; 4) за змістом: а) матеріальні; б) процесуальні; 5) залежно від виконуваних органами СБУ функцій: а) регулятивні; б) охоронні; 6) залежно від підпорядкованості суб’єктів, які беруть участь в адміністративно-правових відносинах, що складаються під час управління забезпеченням національної безпеки: а) між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою); б) між непідпорядкованими суб’єктами; 7) залежно від суб’єкта ініціативи: а) адміністративно-правові відносини, які виникають за ініціативою органів чи підрозділів СБУ; б) які виникають за ініціативою (заявою) фізичної або юридичної особи; 8) за характером дій: а) адміністративно-правові відносини активного типу; б) адміністративно-правові відносини пасивного типу.

Так, за напрямками (сферами) реалізації адміністративно-правові відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки за участю СБУ, можуть бути зовнішніми чи внутрішньо-організаційними. Зовнішні адміністративно-правові відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки СБУ, безпосередньо пов’язані із виконанням завдань та функцій, покладених на цей правоохоронний орган, та реалізацією його повноважень у цій сфері, які були проаналізовані нами у попередньому підрозділі. Виконуючи такі завдання як забезпечення охорони державної таємниці, запобігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів, підслідних СБУ, із протидії: зрощенню бізнесу і політики, поширенню тероризму, використанню з терористичною та іншою протиправною метою ядерної та іншої зброї масового ураження або її компонентів, створенню і функціонуванню незаконних воєнізованих збройних формувань та намаганню використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави та інші [208, с.117; 231, с.77; 420, с.16], СБУ вступає у різноманітні адміністративно-правові відносини із державними та громадськими органами (організаціями), підприємствами, установами та окремими фізичними особами, які не перебувають з ними в одній організаційно-штатній структурі. Отже, обов’язковими учасниками зовнішніх адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, повинні бути органи (підрозділи, заклади, служби) чи посадові (службові) особи СБУ, з одного боку, та фізичні чи юридичні особи, які не входять до організаційної структури СБУ, з іншого.

Зовнішні адміністративно-правові відносини під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України складаються з приводу: 1) розгляду звернень громадян [137]; 2) застосування заходів адміністративного примусу; 3) оформлення громадянам допуску до державної таємниці; 4) видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; 5) видачі ліцензій на провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг в галузі криптографічного захисту інформації, торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації; 6) ведення обліку голографічних захисних елементів; 7) контролю за акредитацією центру сертифікації ключів; 8) організації взаємодії та координації з іншими правоохоронними органами; 9) реєстрації нормативно-правових актів Служби безпеки з питань забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз.

Розглянемо наведені види зовнішніх адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки СБУ, більш детально. Так, відповідно до статей 40, 45 Конституції України, Законів України «Про звернення громадян» [33], «Про Службу безпеки України» та з метою вдосконалення роботи в системі Служби безпеки України з розгляду звернень громадян наказом СБУ від 27 січня 2005 р. № 44 було затверджено Інструкцію про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян та реєстрації, обліку заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини [137], яка визначає порядок розгляду і вирішення пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) та скарг (далі – звернень), контролю за їх виконанням, а також прийому громадян у Центральному управлінні, підпорядкованих йому регіональних органах, органах військової контррозвідки, навчальних закладах та наукових установах Служби безпеки України. У підрозділах, органах та закладах СБУ розглядаються ті звернення, які віднесені до її компетенції. Якщо питання, порушене у зверненні, не входить до повноважень СБУ, воно в термін не більше п’яти днів пересилається за належністю відповідному органу виконавчої влади чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав це звернення. Такі звернення, у тому числі й ті, що надійшли від державних органів на адресу керівництва СБУ (за винятком звернень, пересланих до СБУ народними депутатами України, Верховною Радою України, Секретаріатом Президента України чи Кабінетом Міністрів України), пересилаються за належністю за підписом керівництва Управління режиму, документального забезпечення та контролю Апарату Голови СБУ. Розгляд та вирішення звернень є службовим обов’язком керівників та інших посадових осіб СБУ.

Цією Інструкцією визначено: 1) порядок розгляду, вирішення та надання відповіді на пропозиції, заяви і скарги громадян; 2) внутрівідомчу підвідомчість розгляду звернень громадян; 3) процедуру особистого прийому громадян; 4) порядок здійснення контролю за розглядом та вирішенням звернень.

Іншим видом адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, є застосування заходів адміністративного примусу, до яких необхідно віднести: перевірку документів; огляд осіб, їх речей і транспортних засобів; входження на територію і в службові приміщення підприємств, установ та організацій; вилучення речей і документів, застосування інших передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення (доставлення, адміністративне затримання та ін.); використання транспортних засобів, які належать підприємствам, установам і організаціям, військовим частинам і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних установ осіб, що потребують термінової медичної допомоги; входження у жилі, службові, виробничі та інші приміщення, на території і земельні ділянки; проведення перевірки громадян у зв’язку з їх допуском до державної таємниці (ст.24 Закону України «Про державну таємницю»); застосування зброї та спеціальних засобів на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», військовими статутами Збройних Сил України та іншими актами законодавства.

Ці заходи передбачені Законами України «Про Службу безпеки України», «Про державну таємницю» [27], «Про міліцію» [9] та Кодексом України про адміністративні правопорушення [2] (далі – КпАП). Наприклад, відповідно до ст. 255 КпАП органи Служби безпеки України складають протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 164, – у частині, що стосується правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба, статтями 195-5, 212-2, 212-5 і 212-6. У ст. 259 КпАП зазначено, що при вчиненні правопорушень, пов’язаних із незаконним придбанням або зберіганням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, порушника може бути доставлено до органів Служби безпеки України її працівником для встановлення особи порушника і складення протоколу про правопорушення. Згідно зі ст. 262 КпАП органи (посадові особи) СБУ правомочні здійснювати адміністративне затримання при порушенні законодавства про державну таємницю або здійсненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, придбанні або зберіганні спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації.

Одним із видів досліджуваної нами групи адміністративно-правових відносин є ті, які складаються під час оформлення СБУ громадянам допуску до державної таємниці, їх заповненням, переоформленням, зупиненням дії або скасуванням спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею. Так, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про Службу безпеки України», «Про оперативно-розшукову діяльність» і Положення про порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1601 [102], наказом СБУ № 238 ДСК від 13 липня 2002 р. було затверджено Інструкцію про організацію та здійснення органами служби безпеки України діяльності щодо надання, переоформлення, зупинення дії або скасування спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею [118]. Оскільки ця Інструкція має гриф ДСК, ми не будемо тут аналізувати її зміст. Іншим наказом СБУ № 26 від 4 лютого 2002 р. було затверджено форми облікової картки громадянина про надання допуску до державної таємниці, журналу реєстрації облікових карток громадянина про надання допуску до державної таємниці, картки про результати перевірки громадянина у зв’язку з допуском до державної таємниці, картки з анкетними даними на громадянина, щодо якого розглядається питання про надання допуску до державної таємниці, та Порядок заповнення форм документів для оформлення громадянам допуску до державної таємниці [124]. Зважаючи на те, що названі відомчі нормативні акти СБУ містять адміністративно-правові норми, вони регулюють адміністративно-правові відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, зокрема, і у такій її сфері, як забезпечення державної таємниці.

До видів зовнішніх адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, можна віднести видачу сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Так, відповідно до п. 3 Інструкції про порядок узгодження зі Службою безпеки України видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої наказом Служби безпеки України та Міністерства охорони здоров’я України від 23 вересня 2002 р. № 224\350 [119], при зверненні підприємств, установ та організацій для отримання сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України, після розгляду відповідних документів у 7-денний термін з моменту їх отримання надсилає документи на узгодження до Служби безпеки України. Надіслані Комітетом документи розглядаються Головним Управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління СБУ, яке вивчає та перевіряє відомості, що містяться у надісланих документах, за банками даних СБУ і не пізніше 10 днів з моменту їх отримання надсилає документи Комітету разом з відповідно оформленим погодженням, у якому зазначаються: дата видачі погодження; номер, дата контракту та додатків і специфікації до нього, на підставі яких здійснюється операція; назва та кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які ввозяться в Україну або вивозяться з України. У погодженні Головним Управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ може бути відмовлено, якщо за результатами вивчення документів встановлено таке: подані документи оформлені з порушенням вимог пунктів 11, 12, 13, 14 та 16 Порядку видачі сертифікатів; у документах, поданих заявником, вказані недостовірні дані та виявлені порушення законодавства про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. У разі відмови в погодженні Головним Управлінням по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю СБУ до Комітету надсилається мотивоване повідомлення.

До видів зовнішніх адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, необхідно віднести також видачу СБУ ліцензій на провадження господарської діяльності з розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації, торгівлі криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації [114]. Відповідно до п. 1.4 наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 29 грудня 2000 р. № 88/66 ліцензування такої господарської діяльності здійснює Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України [114]. Цим наказом визначено особливості ліцензування та здійснення діяльності, предметом якої є криптосистеми і засоби криптографічного захисту інформації (далі – господарська діяльність у галузі КЗІ); закріплено перелік робіт, які виконуються у межах господарської діяльності в галузі КЗІ, що підлягає ліцензуванню; передбачено загальні та особливі вимоги для провадження господарської діяльності у галузі КЗІ. Порядок проведення розроблення, виробництва, використання, експлуатації, сертифікаційних випробувань, тематичних досліджень, експертизи, ввезення, вивезення криптосистем і засобів криптографічного захисту інформації, надання послуг у галузі КЗІ визначається окремими нормативно-правовими актами та є обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарювання [115].

Одним із зовнішніх видів адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки, є ведення обліку СБУ голографічних захисних елементів (далі – ГЗЕ). Так, відповідно до п. 2.9 Положення про порядок ведення обліку голографічних захисних елементів та надання звітності у сфері голографічного захисту, затвердженого наказом СБУ від 29 вересня 2005 р. № 522, обліку в Службі безпеки України підлягають усі об’єкти, передбачені пунктом 2.2 цього Положення (договори, контракти, заяви про виконання відповідних робіт, у т.ч. ввезення та вивезення ГЗЕ, а також документи, що визначають кінцевого споживача ГЗЕ; технічні завдання на розробку і виготовлення, описи графічного та голографічного зображення ГЗЕ, описи виготовленого ГЗЕ та інша технічна і технологічна документація, спеціальне програмне забезпечення, згідно з яким проводяться розроблення, виготовлення впровадження ГЗЕ; голограми-оригінали, брак та відходи виробництва ГЗЕ, кількість бракованих ГЗЕ, що з’явилися за результатами робіт з їх впровадження, тощо), ліцензії, сертифікати відповідності та експертні висновки, які видано суб’єктам господарювання, акти перевірок додержання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання [139]. Відповідно до п. 4.3 цього Положення у разі виявлення браку ГЗЕ на етапі впровадження і повернення цього браку виробнику (постачальнику) сторона, яка повертає брак, повинна у десятиденний термін повідомити про це Службу безпеки України з наданням копій документів, які підтверджують відбракування ГЗЕ та факт їх передачі виробнику. Знищення браку ГЗЕ здійснюється комісією в присутності представника Служби безпеки України, про що складається акт відповідної форми, копія якого надсилається до Служби безпеки України [139].

До зовнішніх видів адміністративно-правових відносини, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки за участю СБУ, необхідно віднести також контрольно-наглядову діяльність Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ за процедурою акредитації центру сертифікації ключів, яка здійснюється відповідно до Порядку акредитації центру сертифікації ключів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 р. № 903 [109].

Адміністративно-правовими нормами регулюється організація взаємодії та координації правоохоронної діяльності СБУ та інших державних органів і громадських організацій з питань забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз, що також є одним із видів зовнішніх адміністративно-правових відносин у досліджуваній нами сфері. Так, з метою узгодження діяльності Служби безпеки України та Державної податкової служби України з питань профілактики, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопорушень в сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації (далі – СТЗ) було прийнято спільний наказ СБУ та ДПА № 176/278 «Про взаємодію Служби безпеки України та органів державної податкової служби України» від 9 липня 2001 р. [116]. Цим наказом закріплено форми взаємодії між СБУ та ДПА з питань профілактики, виявлення, припинення, розкриття і розслідування злочинів та інших правопорушень в сфері розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, серед яких: обмін інформацією; проведення експертної оцінки продукції щодо належності її до СТЗ та інші.

До зовнішніх адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки за участю СБУ, необхідно віднести реєстрацію нормативно-правових актів цього правоохоронного органу. Так, відповідно до Положення «Про порядок реєстрації нормативно-правових актів Служби безпеки України з питань розвідки, контррозвідки та оперативно-розшукової діяльності», затвердженого Указом Президента України від 29 червня 1999 р. № 767, реєстрації підлягають нормативно-правові акти незалежно від характеру та ступеня секретності відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифом «Для службового користування». Така реєстрація здійснюється Уповноваженим Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України. Якщо під час розгляду виявиться, що нормативно-правовий акт не відповідає вимогам законодавства, Уповноважений повертає його із зауваженнями і пропозиціями до Служби безпеки України. Доопрацьований нормативно-правовий акт може бути повторно подано на реєстрацію із зазначенням у супровідному листі неврахованих зауважень і пропозицій та мотивів їх відхилення. Для державної реєстрації нормативно-правового акта та включення його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів Уповноважений не пізніше наступного після реєстрації дня повідомляє Міністерство юстиції України про вид зареєстрованого акта, його номер і дату видання, обмежувальний гриф, реєстраційний номер і дату реєстрації [73].

Вище йшлося про найбільш поширені зовнішні адміністративно-правові відносини, які складаються у процесі управління забезпеченням національної безпеки за участю Служби безпеки України.

Особливості внутрішньо-організаційних адміністративно-правових відносини, які складаються у ході цього ж процесу, полягають у тому, що вони мають внутрішнє спрямування і здебільшого носять забезпечувальний характер, спрямовані на організацію виконання основних завдань із забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз. До видів внутрішньо-організаційних адміністративно-правових відносини можна віднести ті, що пов’язані із: 1) підготовкою та прийняттям відомчих нормативно-правових актів; 2) проходженням служби персоналом СБУ (відбір, професійне навчання, ротація персоналу, наставництво, атестація, контроль за дисципліною, притягнення до дисциплінарної відповідальності та ін.); 3) організацією внутрівідомчої взаємодії та координації між органами та підрозділами СБУ; 4) організацією матеріально-технічного та фінансового забезпечення діяльності органів та підрозділів СБУ [63; 94; 113].

Крім наведеного критерію класифікації адміністративно-правових відносин, що складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, за напрямками (сферами) їх реалізації, – зовнішні та внутрішньо-організаційні, – слід дослідити й інші.

Зокрема, залежно від правової форми діяльності СБУ адміністративно-правові відносини можна поділити на ті, які складаються під час: 1) правотворчої діяльності; 2) правозастосовчої діяльності; 3) правоохоронної діяльності; 4) контрольно-наглядової діяльності; 5) установчої діяльності. Так, адміністративно-правові відносини, які складаються під час правотворчої діяльності, пов’язані із підготовкою проектів відомчих правових актів, їх прийняттям, реєстрацією та виданням. Адміністративно-правові відносини, які складаються під час правозастосовчої діяльності, пов’язані із безпосередньою реалізацією адміністративно-правових норм, які регулюють різні аспекти забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз. Адміністративно-правові відносини, які складаються під час правоохоронної діяльності СБУ, пов’язані із організацією попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які посягають на об’єкти національної безпеки і у зв’язку з цим підслідні СБУ. Адміністративно-правові відносини, які складаються під час контрольно-наглядової діяльності, полягають у перевірці СБУ дотримання (виконання) підконтрольними та піднаглядними суб’єктами правил, норм та стандартів у сфері національної безпеки. Адміністративно-правові відносини, які складаються під час установчої діяльності СБУ, пов’язані із оформлення громадянам допуску до державної таємниці, видачею сертифікатів та ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності.

За рівнем правового регулювання можна виділити відносини: 1) регламентовані законодавчими актами (наприклад, ті, що пов’язані із застосуванням заходів адміністративного примусу); 2) регламентовані підзаконними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, відомчими нормативно-правовими актами, насамперед СБУ (наприклад, ті, що пов’язані із процедурою оформлення громадянам допуску до державної таємниці, видачею сертифікатів та ліцензій тощо) [102; 118; 125].

За змістом адміністративно-правові відносини у цій сфері поділяються на: 1) матеріальні, які пов’язані із застосуванням матеріальних адміністративно-правових норм (визначають порядок утворення, структуру, завдання, функції, повноваження СБУ щодо забезпечення національної безпеки, організацію діяльності органів та підрозділів СБУ); 2) процесуальні, які виникають у зв’язку із вирішенням індивідуальних спорів та регулюються адміністративно-процесуальними нормами (розгляд скарг громадян, притягнення до дисциплінарної відповідальності).

Залежно від видів функцій, які виконують органи СБУ, це відносини: 1) регулятивні, тобто такі, через які здійснюється безпосереднє регулювання управлінських відносин у сфері забезпечення національної безпеки (визначення повноважень, атестування персоналу, розгляд звернень громадян, застосування заохочень, видача ліцензій та сертифікатів та ін.), що мають так званий позитивний характер, тобто не пов’язані із вчиненням правопорушень; 2) охоронні, які виникають із фактів неправомірної поведінки суб’єкта, тобто такої поведінки, яка вимагає певної реакції, в тому числі притягнення винних до відповідальності (притягнення до дисциплінарної відповідальності, застосування заходів адміністративного припинення).

Залежно від підпорядкованості суб’єктів, які беруть участь в адміністративно-правових відносинах, що складаються під час управління забезпеченням національної безпеки, вони поділяються на відносини: 1) між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою) (наприклад, між керівником і підлеглим; обласним управлінням СБУ і його структурним підрозділом); 2) між непідпорядкованими суб’єктами (наприклад, відносини між двома регіональними органами Служби безпеки України одного рівня: обласними управліннями, міжрайонними, районними чи міськими підрозділами).

Залежно від суб’єкта ініціативи це відносини: 1) які виникають за ініціативою органів чи підрозділів СБУ (наприклад, у зв’язку із проведенням контрольно-наглядових заходів, реагуванням на правопорушення); 2) які виникають за ініціативою фізичної або юридичної особи (наприклад, у зв’язку із направленням одного із видів звернень громадян до СБУ).

Структура адміністративно-правових відносин, які складаються під час управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, нічим не відрізняється від структури будь-яких інших правовідносин. Ці відносини мають такі елементи: суб’єкти адміністративно-правових відносин; об’єкти адміністративно-правових відносин та зміст. Підставами виникнення, зміни та припинення цих адміністративно-правових відносин є юридичні факти.

Проаналізувавши загальні ознаки адміністративно-правових відносин, з’ясувавши особливості адміністративно-правових відносин, які складаються у ході управління забезпеченням національної безпеки Службою безпеки України, розглянувши їх окремі види та структуру, можна визначити останні як урегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, які складаються у зв’язку із охороною та захистом життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави від внутрішніх загроз, одним із обов’язкових учасників яких є СБУ або її підрозділ чи працівник.