<<
>>

Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів професійно-технічної освіти

Розбудова нашої держави пов’язана з формуванням нового суспільства, перетворенням усіх суспільних інститутів. Економічні та політичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системи професійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмів адаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення ролі професійно-технічної освіти в державній політиці.

Зростає необхідність її наукового супроводу, конструктивного використання вітчизняного та зарубіжного досвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людських ресурсів [102, с. 333].

Отже, в цілому погоджуємося із В. О. Дубініним, що динамізм економіки України, інтеграція її у світовому господарстві великою мірою залежать від професійно-технічної освіти, підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки робочої сили. Професійно-технічна освіта є основним джерелом поповнення робітничими кадрами виробництва і сфери послуг. Її основними завданнями на сучасному етапі є: забезпечення громадянам можливості реалізації конституційного права на отримання професійної кваліфікації відповідно до їх покликань і здібностей; задоволення потреб економіки у кваліфікованих робітниках; сприяння зайнятості населення в ринкових умовах [103, с. 204-205].

Останнім часом різні проблемні та організаційно-правові аспекти діяльності закладів професійно-технічної освіти стали активно

розглядатися у монографічних дослідженнях вітчизняних науковців, серед яких: Л. Д. Герганов, О. В. Глущенко, І. Ф. Гончаренко, О. О. Загіка, А. А. Каленський, Н. В. Кожем’яко, О. А. Курнишев, О. В. Мельник, Г. М. Миргородська, М. І. Михнюк, О. В. Паржницький, Н. В. Розіна, З. В. Туряниця та ін.

Професійно-технічна освіта є невід’ємним складником системи освіти в Україні, станом на початок 2017 р. у 798 професійно-технічних навчальних закладах навчалося понад 304 тис.

учнів, викладало 40 тис. педагогів [104]. У підпорядкуванні МОН України знаходиться близько 87% закладів професійної освіти; структурні підрозділи вищих навчальних закладів і закладів освіти інших типів - 5,5%, навчальні центри при установах виконання покарань - 7,5%. При цьому варто зауважити, що для промисловості готують робітничі кадри приблизно 34,5% закладів професійної освіти від загальної кількості; аграрний сектор економіки - 25,5%; будівельна галузь - 18%; сфера послуг - 16%; інші галузі економіки - 6% [105, с. 8-10]. Наведені цифри засвідчують, що значна кількість осіб задіянні у професійній освіті, саме тому держава гарантує кожному можливість її отримати, забезпечуючи, зокрема в адміністративно порядку належну підготовку фахівців відповідними закладами освіти.

Зауважимо на тому, що адміністративно-правове забезпечення діяльності всіх типів професійно-технічних навчальних закладів з боку уповноважених органів публічної адміністрації у загальному підході подібне до відповідного владного впливу щодо закладів загальної середньої освіти. Разом із тим, ключовим компонентом у даному випадку виступає саме державне забезпечення здобуття особою професії. На рахунок цього у ст.15 Закону України «Про освіту», ст.ст. 2, 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» зазначено, що професійно -технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння особою знань, умінь і навичок в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури [11]. Отже, її метою є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар’єрного зростання впродовж життя [2].

Специфіка державних стандартів у сфері провадження професійно - технічної освіти полягає у тому, що крім Державного стандарту професійно-технічної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1135, впроваджено десятки інших державних стандартів з різних професій, яких на сьогодні зараховується понад 400 найменувань, згідно Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 № 1117 [106], а також в Національному класифікаторі України

«Класифікатор професій» ДК 003:2010, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327.

Державний стандарт професійно- технічної освіти є організаційно-правовою основою провадження освітнього процесу та містить наступні складові:

1) освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника - визначає сферу професійного використання випускника; планований рівень його кваліфікації; узагальнені вимоги до професійних знань, умінь і навичок у межах інтегрованої професії та окремих її спеціальностей, якими він повинен володіти для виконання робіт; перелік професійних умінь і навичок для якісного виконання робіт у визначеній сфері професійної діяльності;

2) типовий навчальний план підготовки кваліфікованих робітників - визначає структуру змісту професійно-технічної освіти професійно- технічної освіти, що включає загальнотехнічну, професійно -теоретичну, професійно-практичну, природничо-математичну, гуманітарну, фізичну підготовку та визначається обов’язковими навчальними предметами, згрупованими за видами підготовки учнів, слухачів;

3) типові навчальні програми з навчальних предметів, виробничого навчання і практики - визначає назву предмета, найменування і зміст навчальних тем, розподіл навчального часу на їх вивчення та очікуваний результат засвоєння матеріалу; найменування та зміст тем, спрямованих на формування умінь і навичок, відомості про обсяги навчального часу на вивчення тем, очікувані результати навчання за кожною темою.

4) систему контролю знань, умінь і навичок учнів, слухачів та критерії кваліфікаційної атестації випускників - включає поточний (тематичний), проміжний і вихідний (підсумковий) контроль;

5) перелік основних обов’язкових засобів навчання - навчальні місця учнів, слухачів повинні бути забезпечені засобами навчання, зокрема зразки промислового обладнання, інструменти, моделі машин і механізмів, навчальна, література [107].

Розробка та впровадження державних стандартів за конкретною професією зумовлена тим, що зміни в суспільстві, зокрема формування й розвиток ринку праці створили інші умови для системи підготовки робітничих кадрів, серед яких - необхідність швидкого реагування на особливості суспільно-політичного та регіонального економічного розвитку.

Крім того, Г. І. Лук’яненко зауважує, що сучасна соціально- економічна ситуація обумовила необхідність створення державних стандартів професійно-технічної освіти на якісно нових засадах. Зарубіжний й вітчизняний педагогічний досвід переконливо довів ефективність використання компетентнісного підходу у формуванні як змісту професійної діяльності, що формалізуватиметься у професійних стандартах, так і змісту професійної освіти і навчання [108].

Методиками розроблення державних стандартів професійно - технічної освіти з конкретних робітничих професій, затвердженими наказом МОН України від 15.05.2013 № 511, визначено, що метою розроблення стандартів є проведення єдиної державної політики у сфері професійно-технічної освіти, а саме: забезпечення в усіх регіонах і в різних галузях економіки еквівалентності професійно-технічної освіти та визнання кваліфікацій і документів про таку освіту; формування єдиного освітнього простору; усунення відмінностей у вимогах до підготовки кваліфікованих робітників і термінології, що використовується в професійно-технічній освіті; забезпечення належної підготовки кваліфікованих робітників усіх рівнів, формування активної життєвої позиції особистості; створення нормативної бази для функціонування кваліфікаційних рівнів професійної освіти [109]. В аналізованому нормативному документі закріплено структуру та порядок розроблення державного стандарту професійно- технічної освіти з конкретної професії, а також наведено типові форми освітньо-кваліфікаційної характеристики, навчальної програми з предмета, навчальної програми з виробничого навчання, критеріїв кваліфікаційної атестації випускників.

Значна кількість державних стандартів за конкретною професією була оновлена чи вперше затверджена протягом 2014-2015 рр., у тому числі, накази МОН України від 30.09.2014: № 1103, № 1104, № 1108, № 1110, № 1112, № 1115; накази МОН України від 24.10.2014: №№ 12011229; накази МОН України від 01.12.2014: № 1412, № 1413; накази МОН України від 16.03.2015: № 292, № 293; накази МОН України від 10.07.2015: №№ 739-743 та б.

ін. [33].

Заклад професійної освіти створюється відповідно до соціально - економічних потреб держави чи окремого регіону, що визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - МОН України за пропозиціями міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади. Засновниками можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади;

підприємства, установи, організації та їх об’єднання незалежно від форм власності та підпорядкування; громадяни України. Крім того, такі заклади можуть бути створенні спільно з іноземними фірмами, установами, організаціями та іноземцями, якщо це не суперечить законодавству [11]. Таким чином, у сфері професійної освіти держава не володіє монополією щодо створення закладів освіти. Разом із тим, суб’єкти публічного та приватного права, які мають на меті бути їхнім заставником повинні чітко дотримуватися нижче наведених вимог законодавства.

З метою здійснення освітньої діяльності заклади професійно - технічної освіти зобов’язанні отримати ліцензію, у порядку передбаченому Ліцензійними умовами провадження освітньої діяльності закладів освіти, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 № 1187. Процедура ліцензування має багато спільних етапів із отриманням цього дозвільного документу закладами загальної середньої освіти, саме тому сконцентруємо увагу лише на певних відмінностях. Так, згідно п. 26 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти здобувач ліцензії разом із заявою про отримання ліцензії подає низку документів, серед яких копії документів про відповідність приміщень та матеріально-технічної бази санітарним нормам, вимогам правил пожежної безпеки, а також нормам з охорони праці - для навчання за професіями з підвищеною небезпекою, копії освітньо-кваліфікаційної характеристики випускника або кваліфікаційної характеристики професії, або професійного стандарту, навчальних планів [90].

Окремо встановлено вимоги щодо подачі додаткових документів до ліцензіатів, які планують провадити діяльність за програмами іноземних закладів освіти, у тому числі: копія документа про реєстрацію закладу освіти в державі місцезнаходження та його переклад українською мовою; дозвіл закладу освіти на право використання освітніх і професійних програм і видачу документа про професійну освіту; довідка уповноваженого органу управління освітою держави місцезнаходження закладу освіти про визнання освітньої чи професійної програми та переклад довідки українською мовою; освітня програма та навчальний план українською мовою, за якими провадитиметься освітня діяльність [90].

У відповідності до Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

05.08.1998 № 1240, заклади професійно-технічної освіти розпочинають діяльність не лише за умови отримання ліцензії для провадження діяльності з надання освітніх послуг, але й за наявності необхідної матеріально-технічної, навчально-методичної бази та педагогічних кадрів. Дані заклади є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України - для державних і комунальних закладів освіти та банках - для приватних закладів освіти, штамп, печатку із своїм найменуванням. Вони діють на підставі статуту, розробленого та затвердженого згідно Положення про порядок затвердження та погодження статутів вищих та професійно -технічних навчальних закладів у Міністерстві освіти України, затвердженого наказом МОН України від

27.10.1999 № 370, а також можуть створювати філії, відділення, а також

навчально-виробничі, навчально-комерційні, видавничо-поліграфічні,

спортивно-оздоровчі та інші підрозділи [110].

У відповідності до п. 10 Положення про професійно-технічний навчальний заклад до напрямів діяльності закладів професійно-технічної освіти належать: організація навчально-виховного процесу, обрання форм та методів навчання; навчально-виробнича, навчально-виховна, навчально- методична, фінансово-господарська та виробничо-комерційна діяльність; формування разом з органами управління професійно-технічною освітою планів прийому учнів, слухачів з урахуванням державного замовлення, потреб ринку праці та потреб громадян, замовлень підприємств; атестація педагогічних працівників; здійснення професійного навчання незайнятого населення, безробітних громадян та перепідготовки, підвищення кваліфікації працівників підприємств, установ, організацій; організація виробничого навчання учнів, слухачів на виробництві та у сфері послуг; забезпечення, здійснення заходів з охорони праці учнів, слухачів, працівників та ін. [110]. Отже, система закладів професійно-технічної освіти поєднує у собі освітянські функції, які гармонійно доповнюються виробничою діяльністю та професійною підготовкою і перепідготовкою робітничих професій різної категорії осіб [111, с. 138].

Важливим є те, що професійна освіта є ступеневою, що визначається у відповідних закладах освіти за певними рівнями кваліфікації і складністю професій. Як зауважує О. Е. Коваленко, саме за таких умов можливим стає підготовка висококваліфікованих працівників, оскільки кожний ступінь навчання має бути теоретично і практично завершеним і підтверджуватися присвоєнням учням робітничої кваліфікації [112, с. 46-47].

Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999 № 956, визначено, що відповідно до ступенів професійно-технічної освіти встановлюється три атестаційні рівні закладів професійно-технічної освіти. Перший атестаційний рівень представляють навчальні курси певного професійного спрямування, професійні школи, навчально-курсові

комбінати, автомобільні навчальні комбінати та ін. Слід зауважити на тому, що від учнів і слухачів не вимагається наявність базової чи повної загальної середньої освіти, оскільки у даному випадку забезпечується формування відповідного рівня кваліфікації з технологічно нескладних професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з раніше вивченими предметами, виконувати конкретні дії та роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнем кваліфікації [113].

До другого атестаційного рівня включені професійно -технічні училища відповідного профілю, професійно-художні училища, училища- агрофірми, училища-заводи, навчально-виробничі центри, навчальні центри, навчання у яких, на відмінну під першого зазначеного рівня, здійснюється вже на державними стандартами професійно -технічної освіти.

У свою чергу, вищі професійні училища, вищі художні професійно-технічні училища, вищі училища-агрофірми, центри професійно-технічної освіти, центри підготовки і перепідготовки робітничих кадрів включені до третього атестаційного рівня, нормативний термін навчання в яких не перевищує 2 роки на базі повної загальної середньої освіти. За результатами навчання проводиться кваліфікаційна атестація з присвоєнням кваліфікації «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видачою диплома [113], за зразок згідно Переліку документів про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатків до них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 № 645.

Велика кількість типів закладів професійно-технічної освіти, які різняться між собою за статутними цілями у ході здійснення освітньої діяльності, зумовило впровадження низки нормативно-правових актів, що врегульовують функціонування кожного окремого закладу освіти. Мова йде, наприклад, про Положення про вище професійне училище та центр професійно-технічної освіти, затверджене наказом МОН України від

20.06.2000 № 225; Тимчасове положення про професійний ліцей,

затверджене наказом МОН України від 17.10.2002 № 587; Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) професійно- технічного навчального закладу, затверджене наказом МОН України від 14.06.2012 № 694; Положення про навчальний центр при кримінально- виконавчій установі закритого типу, затверджене наказом МОН України та Міністерства юстиції України від19.12.2013 № 1794/2691/5 та ін.

Громадяни України мають рівні права на здобуття професійно - технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів для здобуття професій за освітньо-кваліфікаційними рівнями кваліфікований робітник чи молодший спеціаліст. У свою чергу, первинна професійна підготовка здійснюється за рахунок видатків з Державного бюджету України або видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів у державному бюджеті на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах державного замовлення у закладах професійно- технічної освіти державної та комунальної власності. Згідно п.п. 3.1.-5.7. Типових правил прийому до професійно-технічних навчальних закладів України, затверджених наказом МОН України від 14.05.2013 № 499, прийом здійснює приймальна комісія на підставі особистої заяви та відповідних доданих документів [114].

Прийом до закладів освіти проводиться шляхом конкурсного відбору вступників на навчання за: рейтинговим списком вступників; результатами співбесіди; результатами середнього бала свідоцтва про базову загальну середню освіту або середнього бала атестата про повну загальну середню освіту; результатами вступних випробувань; запровадження інших критеріїв відбору, що не суперечать законодавству України [114]. Зараховуються поза конкурсом особи, перелік яких передбачено Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про підвищення престижності шахтарської праці»; указом Президента України від 19.05.1999 № 524; постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226.

Зважаючи на те, що учні закладів професійно -технічної освіти - це випускник основної або старшої загальноосвітньої школи, зарахованих на навчання за програмами первинної професійної підготовки, а тому діяльність таких навчальних закладів має відповідати відразу державним стандартам загальної середньої освіти та державним стандартам професійно-технічної освіти. Дана обставина вимагає від педагогічних та інших працівників спеціальної організації та здійснення освітнього процесу. Науковці та практичні працівники, які займаються питаннями професійно-технічної освіти, серед яких М. В. Вачевський,

В. І. Жигірь [115], О. П. Кондратюк, Н. Г. Ничкало [116], О. В. Чернєга, вказують, що дитині 14-15 років досить складно опановувати загальноосвітню програму та паралельно отримувати теоретичні та практичні навички з конкретної професії. Зауважимо, що понад 60% учнів поступають на навчання до закладів професійно -технічної освіти на підставі документів про базову загальну середню освіту.

Згідно Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН України від 30.05.2006 № 419, навчальні заняття включають теоретичну та виробничу складові. Основними формами теоретичної підготовки є: лекції, теоретичні та практичні семінари, лабораторно -практичні заняття тощо; індивідуальне заняття учнів, слухачів; консультації; виконання учнями, слухачами індивідуальних завдань; навчальні екскурсії. Професійно- практична підготовка складається з виробничого навчання, у тому числі уроки виробничого навчання, уроки виробничого навчання на виробництві чи у сфері послуг; виробничої та переддипломної практики [117].

Забезпечення освітнього процесу відповідних закладів освіти здійснюють педагогічні працівники, до яких належать викладачі, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, інструктори виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники та інші працівники. На сьогодні якісний склад закладів професійно-технічної освіти включає наступне: 35% від загальної кількості педагогічних працівників - викладачі; 46% - майстри; 19% - інші категорії працівників. Наведені дані засвідчують, що фактично половина педагогічних працівників є особи, які мають професійно-технічні знання та практичні навички, таким чином, на нашу думку, виробниче навчання має першочергове значення у підготовці висококваліфікованих робочих кадрів.

Вказані особи повинні мати відповідну професійну освіту та професійно-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає змогу виконувати обов’язки педагогічного працівника [110]. Вимоги до даної категорії осіб визначаються Кваліфікаційними характеристиками професій (посад) педагогічних та науково -педагогічних працівників навчальних закладів, затверджених наказом МОН України від 01.06.13 № 665. Інше правове підґрунтя діяльності педагогічних працівників закладів професійно-технічної освіти складають Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту»; Положення про професійно- технічний навчальний заклад; Положення про організацію навчально- виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах; Типове положення про атестацію педагогічних працівників та б. ін.

Належна теоретична та професійно-практична підготовка учнів і слухачів є основою майбутньої професії, саме тому уповноважені органи державної влади приділяють цьому питанню значну увагу, зокрема розробивши Типову базисну структуру навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затверджених наказом МОН України від 13.10.2010 № 947, що враховує ступеневість професійно-технічної освіти та рівень загальної середньої освіти, що мають учні або отримують у процесі навчання. Загальноосвітня підготовка передбачає: суспільно-гуманітарну підготовку в обсязі 770 годин; природничо-математичну підготовку - 752 години [118]. З цього слідує, що у закладах професійної освіти розподіл годин між суспільно - гуманітарними та природничо-математичними предметами розподіляється фактично однаково. Таким чином, основна мета освітнього процесу полягає у гармонійному розвитку та засвоєнні усіх необхідних знань без перенавантаження навчальних програм різними спеціалізаціями та однотипними предметами.

Складовими професійної підготовки учнів є: загальнопрофесійна підготовка - вивчення таких предмети, як «Основи правових знань», «Основи галузевої економіки і підприємництва», «Інформаційні технології», «Правила дорожнього руху», «Основи енергоефективності» та ін.; професійно-теоретична підготовка - вивчення спеціальних предметів, що є основним джерелом навчальної інформації для оволодіння певною професією, у тому числі предмет «Охорона праці»; професійно-практична підготовка - проходження виробничої практики у навчально-виробничих майстернях, на полігонах, тренажерах, автодромах, у навчально- виробничих підрозділах, а також на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг [117].

Більше того, при державних закладах професійно-технічної освіти створюються навчально-практичні центри за галузевим спрямуванням, які переважно й стають базами проходження виробничої практики. Відповідно до п. 1.2. Положення про навчально-практичний центр (за галузевим спрямуванням) професійно-технічного навчального закладу, затвердженого наказом МОН України від 14.06.2012 № 694, головною метою діяльності таких центів є реалізація завдань щодо вдосконалення практичної підготовки учнів, слухачів, студентів вищих навчальних закладів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників, фахівців підприємств, організацій, установ, впровадження у освітній процес новітніх виробничих технологій із застосуванням сучасного обладнання, інструментів і матеріалів тощо [119].

Основним нормативно-правовим документом, який визначає

підстави, порядок та умови проходження виробничого навчання та виробничої практики є Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів

виробничого навчання та виробничої практики, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.1999 № 992. З урахуванням пропозицій підприємств-замовників підготовки кваліфікованих робітників, організацій роботодавців, місцевих органів виконавчої влади на договірних засадах підприємства, установи та організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики [120].

Практиканти виконують роботи безпосередньо на робочих місцях підприємств, будівельних об’єктах, полях, фермах у складі навчальних груп, учнівських бригад або індивідуально. Виробниче навчання переслідує мету закріплення одержаних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами тощо. Водночас виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, а також професійної адаптації в трудових колективах. За фактично виконаний обсяг робіт учнями та слухачами за період виробничого навчання чи практики, підприємство нараховує їм заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, ставками з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Нараховані кошти переказуються для виплати на рахунок закладу професійно-технічної освіти або виплачуються їм безпосередньо не пізніше п’яти днів після виплати заробітної плати працівникам підприємства [120].

Виробниче навчання та виробнича практика передбачає у більшості випадків використання чи застосування здобувачами освіти низки потенційно небезпечних для життя і здоров’я механізмів, інструментів, приладів тощо. Саме тому, надзвичайно важливим завданням уповноважених органів публічної адміністрації є організація належної охорони праці у закладах професійно-технічної освіти. Нормативно- правовий масив у вказаній сфері охоплює наступне:

1) Закони України: «Про охорону праці», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров’я», «Про охорону навколишнього природного середовища» та ін.;

2) нормативно-правові акти МОН України: Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затверджено наказом від 01.08.2001 № 563 [121]; Положення про кабінет охорони праці та безпеки життєдіяльності професійно-технічного навчального закладу, затверджено наказом від 20.10.2005 № 609; Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, затверджено наказом від 18.04.2006 № 304 та ін.;

3) нормативно-правові акти Державного комітету України по нагляду за охороною праці: Положення про порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, а також з роботами підвищеної небезпеки, затверджено наказом від 30.12.1994 №130; Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджено наказом від 29.01.1998 № 9; Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затверджено наказом від 26.01.2005 № 15 та ін.

Останнім етапом навчання у закладах професійно-технічної освіти є проходження кваліфікаційної атестації здобувачів освіти у відповідності до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та МОН України від 31.12.1998 № 201/469. У результаті успішної здачі державного кваліфікаційного іспиту або проміжного кваліфікаційного іспиту за рішенням державної кваліфікаційної комісії особам, які завершили повний курс первинної професійної підготовки, видаються дипломи державного зразка. Особам, які завершили курс професійно - технічного навчання видається свідоцтво встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації відповідного розряду, класу чи категорії [122].

Обов’язковою складовою адміністративно -правового забезпечення діяльності закладів професійно-технічної освіти є також здійснення державних замовлень в аналізованій сфері. Під державним замовленням розуміють певний обсяг підготовки фахівців різних профілів, який визначається уповноваженими органами публічної адміністрації та фінансується з Державного бюджету України. При цьому таке замовлення має виходити з реальних потреб довгострокового соціального й економічного розвитку нашої країни. Державне замовлення в системі професійно-технічної освіти відіграє особливо значну роль, оскільки слугує одним із критеріїв визначення обсягу бюджетного фінансування діяльності професійно-технічної освіти [123, с. 21].

Не вдаючись до ґрунтовного правового аналізу процедури здійснення державного замовлення у сфері професійно-технічної освіти, акцентуємо увагу на основних нормативно-правових актах. Порядок формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково- педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2013 № 306, визначає правовий механізм взаємодії органів виконавчої влади, Національної академії наук, обласних державних адміністрацій, інших головних розпорядників бюджетних коштів та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в процесі формування державного замовлення на підготовку, зокрема робітничих кадрів, та основні напрями його формування [124]. У свою чергу, Порядок розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 363, встановлює процедуру розміщення

державного замовлення на підготовку робітничих кадрів, що здійснюється державними замовниками на конкурсних засадах з урахуванням оцінювання конкурсних пропозицій закладів професійно-технічної освіти [125].

Конкретні обсяги державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для державних потреб та відповідне фінансування щорічно визначаються вищим органом у системі органів виконавчої влади. Так, згідно постанови Кабінетом Міністрів України від 12.07.2017 № 511 обсяги державного замовлення у 2017 році передбачають підготовку 29053 осіб, на загальну суму понад 381 млн. грн. Державними замовниками виступають наступні центральні органи виконавчої влади: МОН України - 26843 осіб, Міністерство внутрішніх справ України - 2210 осіб [126].

По завершенню підготовки у закладах професійно-технічної освіти, передбаченого державним замовленням, відбувається працевлаштування відповідно до договорів про надання освітніх послуг. Порядком працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 784, визначено, що випускники направляються на роботу до замовників і зобов’язані відпрацювати строк, передбачений багатостороннім договором, але не менше ніж два роки [127].

За результатами проведеного дослідження слід зробити висновки, що адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів професійно- технічної освіти спрямоване на створення уповноваженими органами публічної адміністрації належних умов функціонування відповідних закладів освіти з метою формування у здобувачів освіти професійних знань, умінь та навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.

Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів

професійно-технічної освіти включає до себе наступні напрями: а) адміністративно-правове забезпечення загальнопрофесійної та

професійно-теоретичної підготовки здобувачів освіти; б) адміністративно- правове забезпечення виробничого навчання та виробничої практики; в) адміністративно-правове забезпечення охорони праці при здійсненні

освітнього процесу; г) адміністративно-правове забезпечення

працевлаштування випускників-робітничих кадрів.

2.2.

<< | >>
Источник: ОЗЕРНА ІРИНА ВІКТОРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УКРАЇНІ Київ - 2018. 2018

Скачать оригинал источника

Еще по теме Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів професійно-технічної освіти:

  1. Реформа адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування: основні принципи і напрями
  2. Інформаційне забезпечення діяльності державної виконавчої служби
  3. Діяльність закладів освіти як об’єкт адміністративно - правового забезпечення
  4. Система та повноваження суб’єктів адміністративно- правового забезпечення діяльності закладів освіти
  5. Ґенеза адміністративно-правового забезпечення діяльності закладів освіти
  6. Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів загальної середньої освіти
  7. Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів професійно-технічної освіти
  8. Адміністративно-правове забезпечення діяльності закладів вищої освіти
  9. Міжнародні стандарти та зарубіжний досвід у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності закладів освіти
  10. Шляхи розвитку адміністративно-правового забезпечення діяльності закладів освіти у контексті реформування освітнього законодавства
  11. 2.2. Методи адміністративної діяльності стосовно функціонування системи електронних закупівель в Україні
  12. 2.3. Адміністративні процедури адміністративно-правового забезпечення функціонування системи електронних закупівель в Україні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -