Адміністративна правосуб’єктність приватної особи

5.2.1. Адміністративна правоздатність

Основною ознакою суб’єктів є їх правосуб’єктність, що охоплює правоздатність (наявність прав і обов’язків) і дієздатність (здатність реалізовувати права й обов’язки).

Правоздатність - це здатність особи бути носієм прав і обов’язків. Загальною умовою вступу організацій та осіб в адміністративно -правові відносини є наявність у них адміністративної правоздатності.

Адміністративна правоздатність - це фактична можливість особи (громадянина) бути носієм прав і обов’язків у сфері публічного адміністрування. Вона виникає з моменту народження людини й підтверджується документами про громадянство - паспортом громадянина України, а для осіб до 14 років - свідоцтвом про народження. Правоздатність не може бути обмежена або відчужена. Від неї неможливо відмовитися добровільно, оскільки така відмова не має юридичної сили. Правоздатність людини утворює юридичне поняття особи і громадянина^[CXXXII].

Адміністративна правоздатність органів публічного адміністрування виникає одночасно з їх утворенням і визначенням компетенції. При цьому зазвичай органи публічного адміністрування зобов’язані вступати в адміністративно-правові відносини, які відіграють роль основного засобу практичної реалізації належної їм компетенції.

Обсяг і зміст адміністративної правоздатності визначається законами й ухваленими на їх основі актами публічного управління, у яких містяться відповідні норми адміністративного права.

Конкретний обсяг прав, свобод і обов’язків громадян у сфері публічного управління визначається низкою обставин - віком, станом здоров’я, наявністю освіти тощо. Наприклад, родинні відносини можуть бути підставою для обмеження права на заняття посади в державному органі.

5.2.2. Адміністративна дієздатність

На відміну від адміністративної правоздатності, яка визначає потенційну здатність суб’єкта мати публічні права та юридичні обов’язки у сфері юридичного управління, адміністративна дієздатність - це здатність особи (громадянина) своїми діями набувати та здійснювати права, виконувати покладені обов’язки та нести юридичну відповідальність.

Адміністративна правоздатність становить підґрунтя адміністративної дієздатності особи (громадянина), оскільки визначає умови, за яких реалізуються суб’єктивні публічні права й обов’язки. У повному обсязі адміністративна дієздатність настає з досягненням 18 -річного віку. Частково вона виникає і по досягненні 14-річного віку - з одержанням паспорта, дотриманням правил паспортної системи тощо. Адміністративна дієздатність може наставати в деяких випадках і до досягнення 14 -річного віку.

Поєднання адміністративної правоздатності та дієздатності створює умови, за яких суб’єкт адміністративного права стає учасником (стороною) адміністративно-правових відносин.

Фізична особа - це будь-яка народжена й жива людина, що здійснює різні акти соціально значущого поводження й несе відповідальність згідно зі своїм рівнем, віком, психічним і фізичним здоров’ям. Правоздатність фізичних осіб виникає в момент народження і припиняється зі смертю. Дієздатність фізичних осіб пов’язана з психічними і віковими властивостями людини і залежить від них. Частковою дієздатністю володіють неповнолітні громадяни, що не досягли 14-річного віку (малолітні громадяни), і неповнолітні у віці від 14 до 18 років. Повний обсяг дієздатності настає з моменту повноліття - 18 років, але адміністративній відповідальності

підлягають особи, що досягли на момент здійснення правопорушення 16-річного віку. Державою передбачається обмеження дієздатності та визнання громадянина недієздатним.

Юридичні особи - це органи публічної влади, будь-які інші органи публічної адміністрації, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їх керівників, які очолюють органи публічного адміністрування цих підприємств, установ, організацій). До них також належать і структурні підрозділи органів

114 публічної адміністрації, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні тощо).

Невід’ємними суб’єктами адміністративно-правових відносин є різноманітні інші адміністративні органи - наприклад, на яких нормами адміністративного права покладено обов’язок державного контролю пожежних, санітарних та інших загальнообов’язкових норм і правил.

5.2.3. Адміністративна деліктоздатність

Деліктоздатність - це здатність особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями. Полягає вона в здатності суб’єкта самостійно усвідомлювати свій вчинок і його шкідливі результати, відповідати за свої протиправні дії й нести за них юридичну відповідальність.

Деліктоздатність є окремою, специфічною, але все ж частиною дієздатності. Вона має характерну нормативну конструкцію, що передбачає можливість притягнення до відповідальності частково дієздатного суб’єкта права. Окрема частина дієздатності, поєднуючись із деліктоздатністю, додає до здатності реалізовувати права та обов’язки (як правового змісту дієздатності) здатність нести юридичну відповідальність. Одночасно з набуттям дієздатності суб’єкт права набуває й іншого елементу правосуб’єктності - здатності вчинювати правопорушення¹.

Адміністративна деліктоздатність у фізичних осіб, за загальним правилом, настає з 16 років. Якщо абстрагуватись від усталеного розуміння адміністративної відповідальності та, як наслідок, адміністративної деліктоздатності, можна зробити висновок, що порушення учнем (дитиною шкільного віку) правил шкільного розпорядку також перебуває в площині публічних відносин і характеризується використанням адміністративних методів адміністрування. Тому часткова деліктоздатність виникає з моменту зарахування дитини до навчального закладу (тобто вже з 6-7 років).

Питання деліктоздатності юридичної особи викликали чимало дискусій. З ухваленням КАСУ, який визнав відповідачем орган державної влади та орган місцевого самоврядування як суб’єкт владних повноважень, це питання вирішено на користь розширення можливостей притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб і за інші адміністративні правопорушення (наприклад, у природоохоронній сфері, податкових відносинах тощо). У будь-якому разі деліктоздатність юридичної особи має виникати одночасно з правосуб’єктністю, оскільки саме вона зумовлює обсяг компетенції (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, власне, юридична особа й нестиме відповідальність 2.

^[133] ^{^[134]
Отже, адміністративна деліктоздатність полягає у здатності фізичних осіб нести адміністративну відповідальність, а юридичних осіб - відповідальність в адміністративному порядку, зокрема й матеріальну.
5.2.4. Загальний та спеціальний адміністративно-правовий статус приватної особи
Адміністративна правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права включає адміністративну правоздатність і дієздатність (що у свою чергу включає деліктоздатність).
У сфері публічного управління правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів має як загальні ознаки, так й ознаки, що дозволяють їх розмежовувати, через що виділяють загальну та спеціальну адміністративну правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права.
Загальну ознаку прийнято називати статусом громадянина. За змістом розрізняються такі групи прав громадян: на участь у публічному управлінні, на державну участь, сприяння, допомогу компетентних органів публічного адміністрування, право на захист, право на допомогу недержавних організацій.
Для всіх осіб, які перебувають на території України та не є її громадянами, законодавством встановлено певні особливості право - дієздатності: вони не можуть бути державними службовцями, займати окремі посади, працювати в правоохоронних органах; не допускаються до діяльності, пов’язаної з державною таємницею; на них не поширюється військовий обов’язок; їх адміністративна деліктоздатність специфічна; вони проживають і здійснюють свою діяльність на підставі спеціальних документів (це, наприклад, довідка на проживання, закордонний паспорт тощо). Для них можуть бути встановлені обмеження в пересуванні й виборі місця проживання, коли це потрібно для дотримання національної безпеки, суспільного порядку, захисту прав і законних інтересів громадян тощо.
Спеціальна адміністративна правосуб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права. У реальному житті існує розмаїття спеціальних адміністративно -правових статусів.
До них можна віднести:
- статус членів адміністративних колективів (розрізняються статуси осіб, які навчаються, мілітаризованих службовців, осіб, свобода яких обмежена в адміністративному порядку);
У статус суб’єктів адміністративної опіки (установлення державної опіки над особами, що її потребують, безробітними, чорнобильцями, біженцями і змушеними переселенцями, інвалідами війни і прирівняними до них особами, дітьми-сиротами, багатодітними батьками тощо);
- статус жителів територій з особливим адміністративно -правовим режимом (території, що тимчасово чи постійно перебувають на особливому правовому положенні: райони проведення антитерористичної операції, режими прикордонної зони, закритих міст, заповідників, вільних економічних зон, карантини тощо). Спеціальна адміністративна право - суб’єктність індивідуальних суб’єктів адміністративного права таких територій містить у собі особливі правила в’їзду в зону, виїзду, пересування, діяльності в ній, здійснення адміністративного нагляду, застосування адміністративного примусу;
S статус суб’єктів дозвільної системи («дозвільна система» - це сукупність правил, що вимагають одержання дозволу на здійснення визначеної діяльності й регулюють контроль за нею).
5.3.}

<< | >>

↑

Источник: Адміністративне право Украіни. Повний курс: підручник / за ред. В. Галунька, О. Правоторової. Видання третє. Київ: Академія адміністративно-правових наук,2020. 466 с.. 2020

Еще по теме Адміністративна правосуб’єктність приватної особи:

- Административное право зарубежных стран - Административное право России - Адміністративне право України -