Зарубіжний та міжнародний досвід запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності
Комплексній розробці заходів запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності в Україні сприятиме дослідження зарубіжного та міжнародного досвіду боротьби з цим негативним явищем.
Передові країни світу і міжнародні організації, усвідомлюючи значення інтелектуальної власності для економічної безпеки, виробили дієві стратегії протидії піратству та поширенню контрафактної продукції як на внутрішньому ринку, так і на міжнародній арені. У результаті такої науково обґрунтованої політики зазначеним державам вдалося знизити рівень злочинності у сфері інтелектуальної власності, виробити позитивну практику правоохоронних органів у боротьбі з нею. Але через науково-технічний прогрес, який призвів до динамічного розвитку права інтелектуальної власності та поширення правового захисту на нові об’єкти творчої діяльності, такі стратегії вимагають постійної адаптації до змін законодавства і розробки нових напрямів у запобіганні досліджуваній злочинності. Таким чином, вважаємо за необхідне ознайомитися з досвідом Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації та деяких інших країн, що мають певні досягнення у протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності, а також з досвідом Європейського Союзу та Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу) у протидії цьому негативному соціальному явищу.Великобританія стала однією з перших країн, уряд якої визнав загальнонаціональну значущість протидії злочинам проти інтелектуальної власності (Intellectual Property Crimes (IP Crimes). Наслідком цього стало прийняття урядом у 2004 р. програмного документу під назвою «Національна стратегія протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності» (National IP Crime Strategy) [28, c. 44]1. Ця стратегія започаткувала комплексний підхід до організації протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності, мета якого - об’єднати дії уряду, бізнесових структур і громадських організацій для забезпечення функціонування потужної мережі захисту прав інтелектуальної власності (enforcement network).
При цьому було поставлене завдання створити єдину національну систему розслідування і аналізу криміногенної ситуації у сфері інтелектуальної власності, досліджувати та впроваджувати зарубіжний досвід протидії вказаній злочинності у власну правоохоронну практику [25, c. 49] .Національна стратегія протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності передбачала залучення уряду, виробників інтелектуальної продукції та правоохоронних органів до підготовки щорічної «Національної доповіді про стан злочинності у сфері інтелектуальної власності» (National Enforcement Report), а також створення спеціальної Стратегічно- координаційної групи (Strategic Tasking and Coordinating Group), яка на підставі цих доповідей буде визначати пріоритетні напрямки діяльності з протидії вказаній злочинності. У зв’язку з чим, Відомство з питань інтелектуальної власності (Intellectual Property Office (IPO) у 2004 р. утворило Групу з протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності (Intellectual Property Crime Group), завданнями якої стало: а) вибудовування більш системного підходу до протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності; б) проведення дискусій по стратегічним питанням політики відносно злочинів у сфері інтелектуальної власності; в) координація зусиль уряду, правоохоронних органів, промисловості і громадських організацій для [174] [175] визначення єдиної стратегії та спільних дій; г) визначення існуючих загроз і конкретної шкоди, яка завдається суспільству цим видом злочинності; ґ) проведення точного виміру стану злочинності у сфері інтелектуальної власності в Об’єднаному королівстві, підготовка щорічних інформаційно- аналітичних доповідей; д) підтримка системи підготовки працівників правоохоронних органів для боротьби із злочинністю у сфері інтелектуальної власності і розповсюдження передового досвіду (spread best practice) у цій сфері; е) підвищення інформованості споживачів про небезпеку підроблених товарів [25, c. 50]1. На сьогодні Група з протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності діє у складі Групи з протидії контрафакту (The л Anti-Counterfeiting Group) [163] , що представляє інтереси більш ніж 140 -з міжнародних компаній та надає допомогу у боротьбі з підробками [161] . У серпні 2011 р. урядом Великобританії була прийнята нова стратегія (The UK IP Crime Strategy 2011) [172][176] [177] [178] [179], яка значно поширила межі дії попередньої. У цій стратегії визначаються нові напрямки протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності, пов’язані з розвитком новітніх технологій, зокрема, боротьба з піратством в мережі Інтернет, проведення роботи з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, поширення інформації про нові форми підробок та вироблення нових способів захисту продукції від контрафакції, створення урядових програм для вирішення конкретних завдань, які з’являються в поточній діяльності. Окремий розділ нової Стратегії присвячений розподілу компетенції між урядом, правоохоронними органами та виробниками інтелектуальної продукції у сфері протидії злочинам проти інтелектуальної власності. Починаючи з вересня 2013 р. у складі Лондонської поліції (City of London Police) утворено Відділ з протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності (The Police Intellectual Property Crime Unit (PIPCU), що є спеціалізованим поліцейським підрозділом, завданням якого є захист національних виробників інтелектуальної продукції від злочинності у цій сфері. Відділ складається з детективів, аналітиків та дослідників, діяльність яких спрямована, в першу чергу, на протидію організованій злочинності у сфері інтелектуальної власності та інтернет-піратству [150]1. Як вже зазначалося, щорічно у Великобританії публікуються Доповіді про стан злочинності у сфері інтелектуальної власності (The annual IP Crime Report). Остання Доповідь була підготовлена Г рупою з протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності і оприлюднена 10 жовтня 2014 р. [170] . Окрім детальної характеристики досліджуваної злочинності та її наслідків, вказаний документ містить аналіз сучасних нововведень у практику боротьби з контрафактом та неліцензійною продукцією. Серед яких: а) нові способи боротьби з онлайн-піратством (скасування реєстрації доменних імен; блокування поточних рахунків, що належать власникам сайтів з продажу контрафакту; блокування доступу до сайту за рішенням суду тощо); б) посилення координації між правоохоронними органами Великобританії та органами Європейського Союзу шляхом забезпечення інформаційної взаємодії та проведення спільних операцій з викриття організованих мереж виробництва і збуту контрафакту; в) збільшення фінансування інформаційних компаній у засобах масової інформації для збільшення обізнаності споживачів про значну суспільну небезпечність порушення прав [180] [181] інтелектуальної власності та шкоду, що спричиняється економіки держави, життю та здоров’ю, а також дрібному та середньому бізнесу. На підставі вищенаведеного, можна зробити висновок, що уряд Великобританії приділяє особливу увагу протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності. Боротьба з цим негативним явищем базується на потужній взаємодії державних органів, громадськості та виробників інтелектуальної продукції, а також посиленій координації з правоохоронними органами Європейського Союзу. Значна увага в країні приділяється інформуванню населення про стан злочинності у сфері інтелектуальної власності, її наслідки та результати боротьби з нею. Інтелектуальна власність у Сполучених Штатах Америки є однією з найважливіших сфер економіки. На території США знаходяться деякі з найбільших в світі інноваційних компанії, продукція яких експортується по всьому світу. За даними департаменту торгівлі, в 2010 р. у сфері виробництва інтелектуальної власності було зайнято більш ніж 27 мільйонів працівників (одна шоста всіх робочих місць в США). Прибутки цієї сфери приносять одну третину внутрішнього валового продукту США [156][182]. Наведені дані пояснюють особливу увагу уряду до проблем боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності. Проблема контрафакту та піратства на політичному рівні вже давно вийшла за межі виключно питань економіки. Кримінально-правовий захист інтелектуальної власності відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки США на міжнародній арені, а також в забезпеченні охорони життя та здоров’я споживачів. Визнаючи серйозність загрози злочинності у сфері інтелектуальної власності Конгрес, Адміністрація та Міністерство юстиції взяли курс на зміцнення захисту інтелектуальної власності всередині країни і за кордоном. Так, протягом останніх п'яти років Конгрес прийняв кілька великих законодавчих актів стосовно розширення повноважень органів кримінального переслідування у боротьбі з досліджуваною злочинністю, підвищення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів пов’язаних з незаконним використанням торгової марки, тяжким порушенням авторських прав, економічним шпигунством, підробленням ліків та контрафактними військовими товарами та послугами [167, р. Конгресом у 2008 р. був створено Управління координації захисту інтелектуальної власності (Intellectual Property Enforcement Coordinator (IPEC) при Адміністрації Президента. На цей орган покладається завдання вироблення єдиного цілісного підходу щодо протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності та об’єднання зусиль органів держаної влади у цій сфері [164] . Управління також взаємодіє з урядами інших держав, досліджує та узагальнює напрацювання в сфері захисту інтелектуальної власності за кордоном та звітує про роботу зарубіжних правоохоронних органів стосовно припинення злочинних порушень прав інтелектуальної власності національних товаровиробників. У зв’язку зі збільшення кількості злочинів проти прав інтелектуальної власності в середині країни та за кордоном Генеральним прокурором у 2010 р. була створена Оперативна група з інтелектуальної власності (Task Force on Л Intellectual Property) [157] , в яку входять високорангові посадовці Міністерства юстиції та очолює один з заступників Г енерального прокурора. Оперативна група зосереджена на зміцненні зусиль по боротьбі зі злочинами проти інтелектуальної власності через тісну взаємодію з державними та місцевими органами державної влади, а також міжнародними партнерами. Група тісно взаємодіє з Управлінням координації захисту інтелектуальної власності, надає рекомендації стосовно вдосконалення кримінально- правового захисту інтелектуальної власності. [183] [184] [185] При Міністерстві юстиції створено Відділ комп’ютерної злочинності та злочинності у сфері інтелектуальної власності (Criminal Division’s Computer Crime and Intellectual Property Section (CCIPS) [152]1, в який входить команда спеціально підготовлених фахівців (прокурорів, слідчих, експертів). Відділ відповідає за реалізацію державної стратегії протидії кіберзлочинності та злочинності у сфері інтелектуальної власності у всьому світі, проводить наукові дослідження та надає правові, технічні, оперативні та інші рекомендації, надає допомогу при вирішенні складних питання, що виникають в слідчій практиці, коментує законодавство та бере участь у міжнародних заходах по боротьбі зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності. Незважаючи на значні досягнення у боротьбі зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності, влада має також і політичні поразки. Так, не знайшов своєї підтримки у Конгресі законопроект «Акт про припинення онлайн-піратства» (Stop Online Piracy Act (SOPA) або H.R. 3261), який був поданий до Палати Представників 26 жовтня 2011 р. Ламаром Сміттом [160][186] [187]. Вказаний законопроект передбачав розширення можливостей правоохоронних органів США у боротьбі з неліцензійною та контрафактною продукцією у мережі Інтернет. Законопроект одразу підтримали телевізійні мережі, видавники музики та книг, органи кіноіндустрії, відомі продюсери та деякі інші виробники інтелектуальної продукції. Відповідно до положень «Акту про припинення онлайн-піратства» будь-який учасник діяльності в мережі Інтернет - починаючи з провайдерів, пошукових систем і навіть рекламодавців, - зобов'язаний фактично за будь- якою вимогою правовласника припинити надання послуг ресурсу обвинуваченому у піратстві і будь-яку взаємодію з цим суб’єктом (наприклад, закрити канал оплати контенту, призупинити рекламний контракт, обмежити дію платіжної системи, виключити сайт з пошукової видачі, видалити посилання на сайт, повністю заблокувати сайт для відвідування, заборонити платіжним системам проводити платежі на користь сервісів); в іншому випадку будь-який з прямих і непрямих контрагентів обвинуваченого сайту буде розцінюватися як його співучасник [149]1. Вчинення діянь стосовно об’єктів, захищених авторським правом, десять або більше разів протягом шести місяців передбачає відповідальність у виді покарання, що полягає у тюремному ув’язненні строком на п’ять років. При цьому не підлягають відповідальності інтернет-провайдери, які блокують доступ до веб-сайтів, що містять несанкціонований матеріал, захищений авторським правом. Законопроект дає можливість уряду, блокувати діяльність будь-якого сайту, що обвинувачується в «піратстві» або у допомозі «піратству» (наприклад, якщо він містить посилання на підозрілі сайти); вимагати від пошукових систем блокувати вказані сайти та посилання на них; блокувати сайти, на яких міститься інформація про те, як обійти блокування, а також інші технічні засоби захисту інтелектуальної продукції [169] . Окрім вищезазначеного, законопроект передбачає посилення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти інтелектуальної власності у мережі Інтернет. Так, за поширення в мережі об’єктів авторського права або суміжних прав більше десяти разів протягом шести [188] [189] місяців без відповідного дозволу правовласника, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до п’яти років. «Акт про припинення онлайн-піратства» також зустрів й масовий супротив громадськості та був відкладений на невизначений строк. Противники його прийняття вказували на обмеження свободи слова, можливість незаконної конкурентної боротьби тощо. Критиками вказаного законопроекту виступили навіть такі відомі корпорації як Google, Facebook, Twitter, Wikipedia, Yahoo, eBay, Linkedln, AOL, Zynga та багато інших. Отже, виходячи з вищезазначеного, можна побачити, що проблема злочинності у сфері інтелектуальної власності є важливою для США і знаходиться під постійним наглядом Конгресу, Президента та Міністерства юстиції. Державна політика боротьби з досліджуваної злочинністю полягає в професійній спеціалізації працівників правоохоронних органів у виявленні та розслідуванні злочинів проти інтелектуальної власності, координації роботи державних органів у цій сфері, а також на міжнародній взаємодії та допомозі. Велике значення також має інформування населення про небезпечність для життя та здоров’я, економіки США, дрібного та середнього бізнесу злочинні посягання на інтелектуальну власність. [101]1. Що стосується Російській Федерації, то боротьба зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності була значно активізована прийняттям Федерального закону Російської Федерації від 2 липня 2013 р. № 187-ФЗ «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації про питання захисту інтелектуальних прав в інформаційно-телекомунікаційних мережах» [106] . Закон набрав чинності 1 серпня 2013 р. та надає можливість блокування інтернет-ресурсів у досудовому порядку, якщо цей ресурс був звинувачений правовласником в розміщенні нелегального контенту. [190] [191] Для блокування сайту, який підозрюється в порушенні інтелектуальних прав, правовласнику буде потрібно судовий акт, з яким він може звернутися до регулятора - Роскомнагляду. Далі регулятор повинен у триденний термін визначити хостинг-провайдера і направити йому повідомлення про видалення інформації. Якщо вимогу Роскомнагляду не буде виконано, то доступ до ресурсу буде обмежений. Закон допускає блокування інтернет- сайту як по IP-адресою, так і по URL - по окремій сторінці. Правовласник повинен звернутися до суду з моменту прийняття рішення про блокування того чи іншого ресурсу. Якщо заявник не зробить це вчасно або ж отримає відмову в задоволенні позову, то організація або громадянин, чиї інтереси були порушені блокуванням контенту, зможе вимагати відшкодування збитків. Великі російські та міжнародні інтернет-компанії, що працюють в Росії, вимагають переглянути закон, враховуючи інтереси інтернет-галузі. Серед негативних наслідків називали ризики, пов'язані з судовими помилками, що може призвести до погіршення інвестиційного клімату і переходу російських інтернет-компаній в іноземні юрисдикції. Також інтернет-компанії вважають, що Закон не сприятиме боротьбі з піратством, але може ускладнити роботу засобів масової інформації в Інтернеті та надасть можливості для недобросовісної конкуренції. Тим більш сучасні технології дозволяють піратам при необхідності обходити блокування. До вимоги приєдналися компанії Google в Росії, фонд Wikimedia, компанії «Яндекс», Mail.ru Group, Об'єднана компанія «Афіша - Рамблер - СУП», Ozon.ru, хостинг- провайдери Ru-Center і «Хостинг-Центр», а також фонд сприяння розвитку технологій та інфраструктури Інтернету, Російська Асоціація електронних комунікацій та Асоціація інтернет-видавців [8][192]. Що стосується наслідків дії «антипіратського закону», то з моменту вступу закону в силу станом на 1 жовтня 2013 р. всього було подано 54 таких скарги. У 46 випадках ці скарги приводили до того, що піратський контент добровільно віддалявся адміністрацією інтернет-сайтів на вимогу правовласників [146]1. Глава Мінкомзв'язку Микола Нікіфоров заявив, що зазначений закон став стимулом для придбання легального контенту. Л Прибуток російських компаній зріс на 30% [96] . Власні «антипіратські» закони були прийняті і в деяких інших країнах: Японії, Філіппінах, Туреччині, Бельгії, Швейцарії, Нідерландах та ін. [4, с. 88-91] . Зазначені закони спрямовані на посилення захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет та підвищення кримінальної відповідальності за такі посягання. В цілому зазначені закони містять приблизно аналогічні положення, отримують руйнівну критику серед населення, тому й досі тривають дискусії з приводу їх подальшої чинності. У контексті інтеграції України до європейського співтовариства, важливим є дослідження досвіду Європейського Союзу (далі - ЄС) у протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності. Розвиток права інтелектуальної власності ЄС є результатом об’єктивних вимог утворення спільного ринку Співтовариства. На першому етапі законодавство з охорони інтелектуальної власності формувалося як розподіл права конкуренції та вільного обігу товарів. З часом акцент було перенесено на гармонізацію окремих матеріальних норм відносно певних об’єктів права інтелектуальної власності з запровадженням вищого рівня уніфікації законодавства за договорами Всесвітньої організації інтелектуальної власності [69, с. 48][193] [194] [195] [196]. 29 квітня 2004 р. Європейський Парламент та Рада Європи прийняли новий принципово важливий документ - Директиву 2004/48/ЄС «Про забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності», а 10 листопада 2004 р. Європейська комісія офіційно оприлюднила документ під назвою «Стратегія забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності в третіх країнах», яка доповнила директиву 2004/48/ЄС [27, с. 49-50]1. У Стратегії визначені такі напрямки її реалізації: а) виявлення пріоритетних країн, де відбувається суттєво порушення права інтелектуальної власності (на підставі проведення щорічного аналітичного огляду); б) підвищення свідомості (інформування населення третіх країн про негативні наслідки порушення права інтелектуальної власності для життя та здоров’я, економіки, інвестицій та бізнесу); в) політичний діалог, стимули і технічне співробітництво (науково-технічне співробітництво, обмін ідеями та концепціями для запобігання дублювання зусиль, а також проведення спільних наукових досліджень); г) механізм захисту прав інтелектуальної власності в багатосторонніх, регіональних і двосторонніх угодах (постійна увага до масштабів кримінального ринку інтелектуальної продукції, виявлення його причин та умов, закріплення заходів запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності у багатосторонніх угодах); ґ) врегулювання спорів санкцій (застосування економічних та політичних санкцій до тих країн, де відбувається порушення права інтелектуальної власності); д) створення різноманітних видів державно-приватного партнерства тощо [27, с. 50-51][197] [198]. Окрім цього, в ЄС щорічно приймаються директиви спрямовані на запобігання злочинів проти інтелектуальної власності в різних сферах суспільного життя. Так, у 2011 р. була прийнята Директива 2011/62/ЄС «Про фальсифіковані ліки», яка була введена в дію для боротьби з контрафактними медичними препаратами, які проникають до ЄС через спеціально створені мережі поставок у країнах Співтовариства. Директива передбачала такі зміни до законодавства країн як: додаткові зобов’язання для оптових торгівців медичними препаратами, розширення існуючих ліцензійних вимог для експортерів лікарських засобів в країни ЄС (в тому числі і імпортерів, які імпортують ці засоби з цією метою), нові вимоги щодо реєстрації брокерів та виробників медичних препаратів та обладнання тощо. Положення цієї Директиви були доповнені Директивою 608/2013 «Про прикордонне затримання». Як бачимо, запобіганню злочинності у сфері інтелектуальної власності в ЄС відведено чинне місце. Тому у випадку вступу України до Європейського співтовариства, уряду потрібно буде підготувати зміни до внутрішнього законодавства країни та готуватися до масштабної протидії досліджуваному явищу. Важливе місце в протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності належить Міжнародній організації кримінальної поліції (Інтерпол), діяльність якої спрямована на викриття транснаціональних організованих мереж виробництва та збуту контрафактної продукції. Починаючи з 2002 р., Інтерполом впроваджується спеціальна Програма щодо інтелектуальної власності (IPR Programme), що має такі цілі: 1) розробка стратегій боротьби з транснаціональної організованою злочинністю у сфері інтелектуальної власності; 2) підвищення обізнаності серед політиків, зацікавлених сторін та громадськості про центральну роль злочинних організацій в поширенні контрафактної продукції; 3) посилення ефективності національних та регіональних правоохоронних органів у протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності; 4) координація правоохоронних органів у зазначеному напрямку; 5) надання допомоги міжнародним правоохоронним органам та проведення навчання їх співробітників [151, р. 328]1. На виконання зазначеної Програми діяльність Інтерполу була зосереджена навколо «п’яти наріжних каменів» [173][199] [200] [201]: 1. «Операції»: підтримка регіональних і глобальних операцій щодо виявлення мереж розповсюдження контрафакту та вилучення з обігу небезпечних для життя та здоров’я товарів. Так, наприклад, в результаті операції «Юпітер» проведеної у 2008 р. Інтерполом і Світовою митною організацією в Південній Америці було заарештовано 185 злочинців та -з вилучено підроблених товарів на суму 121 млн. дол. США [158] . 2. «Нарощування потенціалу та навчання»: розробка сучасних навчальних програм під егідою Міжнародного коледжу для слідчих у сфері інтелектуальної власності (International IP Crime Investigators College - IIPCIC), для підвищення ефективності слідчих в розслідуванні злочинів проти інтелектуальної власності. 3. «Підвищення обізнаності»: глобальна інформаційна компанія, що спрямована на підвищення обізнаності громадськості та правоохоронних органів про зв’язок між незаконним обігом контрафактних товарів та фінансуванням транснаціональних злочинних організацій. 4. «Юридична допомога»: надання технічної правової допомоги для країн на прохання їх урядів (розробка законопроектів, проведення експертиз законодавства). 5. «I-Checkit»: спеціальна програма, що полягає у створенні уніфікованих баз даних для швидкого виявлення контрафактного товару громадянами та правоохоронними органами. Підсумовуючи вище наведене, можна зробити висновок, що зарубіжний та міжнародний досвід запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності характеризується комплексним підходом до протидії цієї злочинності, а також залученням громадськості та виробників інтелектуальної продукції. Важливе місце у практиці протидії займає високий рівень професійної підготовки працівників правоохоронних органів, проведення наукових досліджень злочинності у сфері інтелектуальної власності, розробка технічних заходів виявлення досліджуваних злочинів та осіб, що їх вчинили, фіксацій доказів, які будуть використанні під час обвинувачення. Проведене дослідження підтверджує тезу про те, що чим краще захищена виключні майнові та немайнові права правовласників в державі, тим більше прибутку приносить національна інтелектуальна продукція. 3.2.