Загальносоціальне запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності
Проблематика запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності на вітчизняному просторі ще не була предметом конкретного аналізу, а розглядалася в контексті розробки заходів запобігання економічній злочинності.
Але через те, що досліджувана злочинність має свою власну специфічну систему детермінант, ці заходи виявлялися неефективними. Таким чином, у нашій державі на теперішній час не створено єдиної дієвої науково обґрунтованої концепції запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності і, як наслідок, з кожним роком відбуваєтьсязагострення ситуації зі злочинним порушення прав інтелектуальної власності в Україні.
Під запобіганням злочинності прийнято розуміти соціальну політику держави, що спрямована на подолання криміногенно небезпечних протиріч у суспільних відносинах з метою їх позитивного вирішення і поступового витіснення (загальносоціальне запобігання), а також спеціальна випереджальна практика протидії формуванню і реалізації на різних стадіях злочинних проявів (спеціально-кримінологічне запобігання) [37, c. 16]1. Отже, запобігання злочинності має двоєдину діалектичну природу: з одного боку, це руйнація дії причин злочинності, а з другого - творення причин доброчинності [77, c. 70][202] [203]. Запобігання злочинності проявляється у двох взаємопов’язаних різновидах запобіжної діяльності: загальносоціального та спеціально- кримінологічного. Слід погодитися з В. В. Голіною, що загальносоціальне запобігання - це, так би мовити, стратегія, а спеціально-кримінологічне - тактика боротьби зі злочинністю, і тільки поєднання заходів цих напрямів спроможне ефективно протистояти злочинності [36, c. 133][204]. Загальносоціальне запобігання являє собою такі продумані економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, культурно-виховні, організаційно- управлінські, правові та інші за характером та природою реформування, які обов’язково об’єктивно повинні здійснювати суспільство і держава з метою послаблення і усунення деструктивних явищ і процесів, що сприяють злочинності, і посилення чинників, що стримують її [38, с. Загальносоціальні заходи, що проводяться державними та громадськими організаціями в масштабах всієї держави чи на регіональному рівні, є базовою основою для реалізації спеціально-кримінологічного запобігання злочинності [45, c. 13]1. Ці заходи реалізують антикримінальний потенціал суспільства в цілому, усіх його інститутів. Це відбувається шляхом не спрямованого впливу на кримінологічні детермінанти в процесі позитивного, прогресивного розвитку суспільства, вирішення економічних, соціальних та інших глобальних задач, в результаті чого як би попутно досягаються антикримінальні цілі, зокрема, усуваються, обмежуються, локалізуються протиріччя, диспропорції, кризові явища, які живлять та відтворюють злочинність [2, с. 26][206] [207]. Як стверджував А. П. Закалюк, заходи загальносоціального запобігання злочинності мають своїм об’єктом тільки ті явища, факти, прояви тощо, які мають із злочинністю, хоч і не спричинюючий чи обумовлюючий, але інший детермінуючий, здебільшого кореляційний зв'язок або зв’язок станів [56, с. 327-328][208]. У зв’язку з цим, для розробки ефективних та дієвих загальносоціальних заходів запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності, необхідно спиратися на попередньо здобуті знання про детермінацію аналізованої злочинності. Враховуючи вищевикладене, запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності, на наш погляд, повинно складатися з комплексної системи заходів, яка буде спрямована на виконання таких завдань: 1) зниження попиту на контрафактну продукцію; 2) скорочення незаконної пропозиції такої продукції; 3) формування культури поваги до права інтелектуальної власності; 4) створення ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності та захист інтересів правовласників; 5) забезпечення економічної безпеки України. Таким чином, пропонуємо в межах загальносоціального різновиду запобіжної діяльності виділити комплекс соціально-економічних, суспільно-політичних, правових, соціокультурних, організаційно-управлінських заходів. Як зазначалося раніше, злочинність у сфері інтелектуальної власності є різновидом економічної злочинності, а в структурі детермінації останньої - чинники економічного характеру є визначальними [68, c. 113]1. За таких умов, найважливішого значення для запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності набуває проведення заходів соціально- економічного характеру. Головною метою цих заходів є створення відповідних умов для сприяння економічного розвитку України в інноваційному напрямі, тим самим, здійснення впливу на попит та пропозицію контрафактної продукції. Щоб країна змогла перейти від індустріальної економіки до суспільства знань і успішно конкурувати з іншими країнами в постіндустріальному світі, вона повинна володіти системою інновацій, наукових досліджень і технічних розробок [64, с. 37] . Отже, важливого значення набуває створення системи стимулів для розвитку сфери інтелектуальної власності та впровадження об'єктів інтелектуальної власності в інноваційний процес. Для забезпечення цього процесу державі необхідно надавати певні податкові пільги підприємствам, що виробляють чи намагаються ввести в обіг інноваційний продукт. У світовій практиці податкового стимулювання інноваційної діяльності існує три основні напрямки заохочення суб’єктів підприємницької діяльності: створення спеціальних податкових режимів підтримки інноваційної діяльності в рамках технопарків; податкові пільги для діяльності інноваційних організацій, а також надання окремих податкових пільг підприємствам, пов’язаних з реалізацією ними [209] [210] С. 6-7. інноваційних проектів [62, c. 254]1. На наш погляд, зазначені напрямки стимулювання інноваційного виробництва повинні функціонувати і в Україні. Важливим механізмом стимулювання створення об’єктів інтелектуальної власності є пряме державне фінансування фундаментальних та прикладних наукових досліджень і розробок шляхом надання субсидій і грантів, а також забезпечення пільгового доступу до вітчизняних науково- технічних розробок підприємствам, що виступають резидентами України. Окремої уваги потребує впровадження певних специфічних соціально - економічних заходів, що спрямовані на підтримку національного виробництва інтелектуальної продукції. У цьому контексті, дієвим заходом може стати інститут надання пільгових кредитів для українських інноваційних виробників, наприклад, шляхом повного безвідсоткового кредитування пріоритетних інноваційних проектів за рахунок бюджетних коштів тощо. Ефективним заходом також є застосування зменшеного мита або його анулювання на імпорт сучасних технологій та обладнання для вітчизняних наукових досліджень. Ще одним важливим елементом підтримки національних інноваційних підприємств повинні стати державні замовлення на високотехнологічну продукцію. Наприклад, замість закупівлі програмного забезпечення для органів державної влади, уряд міг спрямувати кошти на державні замовлення українським ІТ-компаніям на розробку власних національних комп’ютерних програм та баз даних. Таким чином, на ринку інтелектуальної продукції з’явився би дешевий та функціональний аналог, який можливо користувався би попитом не тільки в самій країни, але й міг стати об’єктом міжнародної торгівлі. Для залучення інвестицій приватного сектору в інвестування в національне інноваційне виробництво, слід забезпечити сприятливі умови для функціонування венчурних інвестиційних фондів (фондів з ризик- капіталом). Так, О. П. Орлюк пропонує три основні напрямки розвитку венчурного інвестування в Україні: 1) нормативно-правове забезпечення (формування нормативно-правової бази, що регулює відносини у сфері венчурного інвестування; забезпечення державної підтримки системи венчурного інвестування; створення належних правових механізмів для розвитку вторинного фондового ринку); 2) організаційний (створення регіональних і галузевих венчурних інвестиційних інститутів); 3) кадровий (підготовка кадрів для венчурної індустрії) [109, c. 66-67]1. В контексті захисту національного виробництва, слід зупинитися на проблемі витоку за кордон висококваліфікованих кадрів. Для вирішення зазначеної проблеми необхідно створити та забезпечити відповідні матеріальні та інші умови для нормальної праці висококваліфікованих кадрів, особливо тих, що працюють у державному секторі економіки. Наприклад, можна запозичити досвід Сінгапуру, де рівень зарплати держслужбовця прирівнюється та змінюється пропорційно середній заробітній платні відповідного працівника приватного сектору економіки. Таким чином, до державного сектору економіки перейшли найкращі фахівці, що стало однією з причин швидкого економічного зростання країни. Висококваліфіковані кадри - запорука стабільного економічного розвитку. Важливого значення для впровадження інноваційної економіки в Україні набувають науково-технічні заходи. Держава повинна створити необхідні умови для збереження й зміцнення інтелектуального потенціалу, а відшуковувати нові ефективні шляхи його якісного розвитку. Без ґрунтовної і всебічної підтримки з боку держави наша вітчизняна наука, а отже, і глибокі економічні реформи, які мають базуватися на повсякденному запровадженні високих технологій, виявляються неперспективними. Сьогодні на світовому ринку товарів та послуг щодня триває жорстка безкомпромісна конкуренція інтелектів. Якщо ми не випускаємо наукоємної продукції високого рівня переробки, якщо не виходитимемо на світовий ринок з високими технологіями, то ніколи не поставимо на ноги своєї економіки [147, c. 389]1. У зв’язку з цим, необхідно провести модернізацію сектору Науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт і переорієнтацію фундаментальної науки для підвищення їх ефективності. Сконцентрувати дослідження на проривних науково-технологічних напрямах, які дозволять розширити застосування вітчизняних розробок і поліпшити позиції України на світовому ринку високотехнологічної продукції і послуг. Слід проводити щорічні конкурси з відбору на навчання за державні кошти студентів та аспірантів, а також наукових та науково-педагогічних працівників до найбільш рейтингових вищих навчальних закладів світу. Зазначені заходи повинні проводитися з метою підвищення рівня теоретичної та практичної підготовки відповідних кадрів, отримання ними знань в певних галузях науки та техніки, а також отримання відповідної вищої освіти. Окремий комплекс заходів соціально-економічного характеру повинен бути спрямований на формування та забезпечення функціонування [213] [214] легального ринку інтелектуальної власності та створення умов для його моніторингу. Цей ринок сприятиме формуванню легального попиту та пропозиції щодо інтелектуальної продукції, а також забезпечить певну частину населення робочими місцями. В результаті цього відбудеться відповідне зменшення активності населення на кримінальному ринку інтелектуальної продукції, що призведе до суттєвого обмеження його масштабів. В цьому аспекті треба приділити особливу увагу організаційному забезпеченню просування науково-технічних досягнень України на світові інноваційні ринки. Необхідно сформувати організаційно-технічні та юридичні умови для забезпечення активності провідних українських компаній на міжнародному ринку ліцензій шляхом створення, наприклад, відповідних бірж промислової власності. Така біржа надасть можливість розмістити інформацію підприємців про потрібні їм технології. Це допоможе спрямувати винахідницьку думку у продуктивному напрямі, а власникам патентів, «ноу-хау» та перспективних ідей знайти потенційних суб’єктів комерціалізації конкретного об’єкта інтелектуальної власності [145]1. Держава також повинна забезпечити розвиток інфраструктури внутрішнього ринку інтелектуальної власності в Україні, яка охоплює діяльність творців (авторів, винахідників, раціоналізаторів, виконавців тощо), представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), оцінювачів, організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права або суміжних прав, інформаційних і консалтингових структур, структур з трансферу технологій, а також структуру інноваційного процесу [98] . [215] [216] Підсумовуючи наведене, в результаті застосування зазначених вище заходів можна буде вивести із тіньової сфери значні кошти та спрямувати їх на удосконалення процесу виробництва для виготовлення більш досконалих та конкурентоспроможних вітчизняних товарів. Останні стануть якісними альтернативами високовартісній зарубіжній продукції і зможуть забезпечити реальну пропозицію на внутрішньому ринку інтелектуальної продукції. Через це у населення з’являться додаткові можливості легального задоволення своїх потреб, певним чином зупиниться витік коштів та капіталів за кордон. У таких умовах, буде відбуватися поступовий спад попиту на товари та послуги, що знаходяться в обігу на кримінальному ринку інтелектуальної продукції. Розвиток інноваційної економіки в Україні призведе до підвищення рівня життя та платоспроможності населення, створить нові робочі місця, надасть можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, що фактично виступає основою інноваційного розвитку. У зв’язку з цим, в обігу населення з’являться кошти, що можуть бути вільно витрачені на потрібну інтелектуальну продукцію. Таким чином, поступово зменшуватиметься попит на контрафактну продукцію, у зв’язку з чим, підірветься економічна основа кримінального бізнесу у сфері інтелектуальної власності. Загальносоціальні заходи у суспільно-політичній сфері характеризуються поступовим впровадження в суспільне життя, політику та виробництво основних принципів постіндустріального суспільства, потужною боротьбою з корупцією у сфері інтелектуальної власності, захист інтересів національних виробників інтелектуальної продукції на міжнародній арені та забезпечення економічної безпеки України. Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та інші органи державної влади повинні здійснювати політичну підтримку сектору інтелектуальної економіки. Влада повинна взяти курс на інноваційний розвиток України та проголосити важливе значення підтримання правопорядку у сфері інтелектуальної власності. Захист прав фізичних та юридичних осіб на об’єкти інтелектуальної власності повинен мати загальнодержавне значення. Тільки за наявність політичної волі можливий реальний та ефективний вплив на детермінанти злочинності у сфері інтелектуальної власності. Важливим напрямком розробки та застосування суспільно-політичних заходів є боротьба з корупцією у сфері інтелектуальної власності, в правоохоронних та судових органах. Низький рівень корупції є неодмінною умовою нормального функціонування системи захисту інтелектуальної власності, створить серйозні бар’єри для входження та зайняття кримінальним бізнесом у сфері інтелектуальної власності. Заходи у цій сфері повинні бути спрямовані на підвищення престижності державної служби (збільшення розміру заробітної плати, соціальних гарантій, високі вимоги до професіоналізму державних службовців), забезпечення відкритості адміністративних послуг у сфері інтелектуальної власності, доступність реєстрів прав інтелектуальної власності для широкого загалу населення та інші. Неодмінно держава повинна захищати та лобіювати інтереси своїх інноваційних виробників на міжнародній арені. Україна повинна тісно співпрацювати з урядами інших країн у сфері захисту інтелектуальної власності, укріплювати співробітництво з установами ЄС у цій сфері, поглиблювати співпрацю з національними патентними відомствами, міжнародними організаціями, задіяними у сфері інтелектуальної власності. Також необхідно налагодити співробітництво правоохоронних органів України з правоохоронними органами інших держав. Важливого значення також має проведення заходів правового характеру, що повинні бути спрямовані на удосконалення сфери правового регулювання інтелектуальної власності. Процеси удосконалення та гармонізації нормативної бази в сфері інтелектуальної власності в Україні є постійними в зв'язку з необхідністю враховувати новації міжнародного правового регулювання у цій сфері, її взаємодією з іншими сферами життя суспільства, що постійно розвиваються - економікою, наукою, культурою як на національному, так і на міжнародному рівнях [98]1. Хоча, в цілому, законодавство у цій сфері відповідає міжнародним стандартам, але існує велика кількість законів та підзаконних нормативно- правових актів, що підлягають узгодженню між собою. Певні проблеми викликає розгалужена система зазначених нормативних актів, що регулюють інноваційну діяльність. У зв’язку з цим, ми погоджуємося з думкою про доцільність розроблення та прийняття Інноваційного кодексу України, який мав би врегулювати відносини, що складаються у зв’язку із розробленням, створенням, розповсюдженням інноваційних продуктів та їх впровадженням як інновацій протягом повного інноваційного циклу, а також ті, що пов’язані з організаційним, фінансовим, правовим забезпеченням, стимулюванням, управлінням та контролем за інноваційними процесами [11, с. 178] . Як вже зазначалося раніше, для успішної інтеграції України до ЄС необхідно продовжити процес адаптації внутрішнього законодавства у сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС, а також узгодити законодавство у цій сфері з іншим галузевим законодавством. Окрім цього, потрібно розвивати та удосконалювати адміністративно - правовий та кримінально-правовий захист інтелектуальної власності, а також кримінально-процесуальне законодавство. Зокрема, норми законодавства повинні забезпечувати можливості проведення слідчих дій та притягнення до відповідальності осіб, що вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності у мережі Інтернет. Наприклад, досі важко встановити розмір шкоди, що заподіюється розповсюдженням творів у віртуальному просторі. Через це не можливо притягнути до відповідальності осіб, винних у порушенні авторських та суміжних прав. [217] [218] Загальносоціальні заходи запобігання в соціокультурній сфері полягають в інформуванні населення про роль і значення інтелектуальної власності, для підвищення інтересу до створення та правомірного використання об'єктів інтелектуальної власності. З цією метою необхідно реалізувати ряд заходів спрямованих на розповсюдження та популяризація знань про законодавство в сфері інтелектуальної власності та про різні види відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності. Ця діяльність спрямована на активізацію осмислення українським суспільством необхідності законного застосування прав інтелектуальної власності. Саме правильне застосування таких прав забезпечить розвиток економіки, буде достойно стимулювати творчу активність та інноваційний процес на благо всієї країни. Актуальним є запровадження у вищих навчальних закладах викладання дисциплін у сфері інтелектуальної власності не у вигляді спецкурсів (а це 1420 годин в середньому), а у вигляді повноцінних начальних курсів. У свою чергу на спецкурсах повинні викладатися питання супровідних галузей наук, таких як: методи захисту інформації, інформаційних технологій, механізмів захисту авторського права та суміжних прав, охорони програмного забезпечення, економічного ризику та управління інноваційною діяльністю, експертизи об’єктів промислової власності тощо [111, с. 36]1. Треба запроваджувати заходи, спрямовані на підвищення винахідницької активності, особливо серед молодого покоління, популяризувати отримання освіти у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності. Ряд заходів треба спрямувати на формування правової культури поваги до прав інтелектуальної власності серед широких верств населення. Наприклад, шляхом інформування населення про негативні наслідки використання підробленої продукції, видання щорічних звітів про наслідки для економіки від функціонування злочинності у сфері інтелектуальної власності. Залучення до цієї діяльності засобів масової інформації, а також національних та іноземних виробників інтелектуальної продукції Що стосується організаційно-управлінських заходів, то вони повинні бути, в першу чергу, спрямовані на оптимізацію створеної інституційної системи охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, удосконалення координації та зв’язків між відповідними державними органами та підприємствами, що входять до цієї системи. Негайного удосконалення потребує розподіл повноважень між різними державними органами та підприємствами у сфері інтелектуальної власності, шляхом усунення дублювання управлінських функцій між органами виконавчої влади. Потрібно також наділити Міністерство освіти і науки України прямими функціями в сфері інтелектуальної власності. Наприклад, для проведення освітніх заходів у сфері інтелектуальної власності [98]1. Європейський досвід удосконалення судової системи потребує створення спеціалізованого патентного суду для розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності, а також запровадженню альтернативних способів вирішення спорів [29, c. 216][219] [220] [221]. До переваг судової спеціалізації вчені відносять більш швидке і якісне прийняття рішень у спорах, розвиток кваліфікованої експертизи, удосконалення законодавства, уніфікація правозастосовної практики, спеціалізацію адвокатури, передбачуваність результатів та правову визначеність, а також можливість концентрації ресурсів для підготовки суддів та експертів [26, с. 19-34] . Особливої уваги потребують заходи щодо підготовки наукових кадрів у сфері інтелектуальної власності, запровадження різних форм і методів перепідготовки й підвищення кваліфікації різних соціальних категорій - патентних повірених, керівників підприємств, установ та організацій, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, які в силу службових обов’язків причетні до сфери управління інтелектуальною власністю [29, с. 216]1. Отже, підсумовуючи вищенаведене, слід ще раз підкреслити, що загальносоціальні заходи є лише базовою основою для реалізації спеціально - кримінологічного запобігання злочинності. Останні пропонуємо розглянути у наступному підрозділі. 3.3.