ВСТУП

Актуальність теми. Посилення уваги до питань про природу та причини насильства є однією з характерних ознак розвитку сучасного світового співтовариства. Жіноча насильницька злочинність – одна з соціально значимих проблем українського суспільства, якій притаманна певна специфіка, що і визначає актуальність вивчення даного виду злочинності.

Спостерігаються деякі негативні тенденції зміни кількісних та якісних показників жіночої насильницької злочинності. Зокрема, збільшується відсоток насильницьких злочинів, вчинених жінками, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, відмічено тенденцію до «фемінізації» традиційно «чоловічих» злочинів: тероризм, захоплення заручників, викрадення людини, бандитизм, злочини, пов'язані з незаконним обігом зброї та наркотиків і т. і. Чисельність жінок, які вчинили злочини, щорічно є стабі­льною. За даними Державної судової адміністрації України усього у 2014 році засуджено 12812 осіб жіночої статі, за 2013 рік – 15505 осіб, за 2012 рік – 20293 осіб. Кількість засуджених жінок за насильницькі злочини складає 1563 особи у 2014 році; 2012 осіб у 2013 році; 1408 осіб у 2012 році. За умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини у 2012 році було засуджено 7 жінок, у 2013 році – 10 (з них 1 неповнолітня засуджена особа жіночої статі), а у 2014 році вже 12 осіб жіночої статі (з них 5 неповнолітніх засуджених осіб жіночої статі). У 2014 році одна жінка була засуджена за злочин проти основ національної безпеки України.

Тому існує необхідність всебічного дослідження та систематичного вивчення особливостей сприйняття жінкою соціальних, економічних, політичних змін у державі, породжених умовами нового часу.

Кримінально-правові та кримінологічні аспекти насильства та питання жіночої злочинності в різні часи досліджувалися такими вітчизняними та зарубіжними вченими, як С.Н. Абельцев, Е.О. Алауханов, Ю.М. Антонян, О.А. Алексєєв, О.М. Бандурка, В.С. Батиргареєва, А.Б. Блага, В. Будз, В.А. Внуков, А.А. Габиани, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, М.Н. Голоднюк, К. Гюнтер, І.М. Даньшин, Т.М. Денисова, О.М. Джужа, А.В. Дворкова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, К.І. Ілікчієва, С.М. Іншаков, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.П. Краснова, В.М. Куц, В.О. Меркулова, О.М. Неживець, С.В. Нікітенко, О.Л. Пелих, О.М. Подільчак, Т.В. Радіонова, О.М. Руднєва, В.А. Серебрякова, Н.С. Скриннікова, І.Б. Степанова, М.В. Стрюк, П.Н. Тарновская, В.В. Федусик, І.Я. Фойницький, Л.О. Шевченко, Д.А. Шестаков, Л.М. Щербакова, Т.М. Явчуновська, а ще раніше Ч. Беккаріа, Ч. Ломброзо та інші.

Роботи зазначених авторів мають, безумовно, неоціненне наукове і практичне значення, однак в них не розглядалося багато питань, пов'язаних зі специфікою жіночої насильницької злочинності, з урахуванням кардинальної зміни економічних, політичних, демографічних та інших умов життя нашого суспільства. Проблема природи жіночого кримінального насильства все ще залишається недостатньо розробленою у кримінологічній науці. Зокрема, подальшого дослідження потребують питання, пов'язані з визначенням особливостей феноменології жіночого насильства в Україні на сучасному етапі, дослідженням механізму насильницької злочинної поведінки жінки, а також аналізом вітчизняного та зарубіжного досвіду у сфері протидії злочинності осіб жіночої статі.

З урахуванням актуалізації ґендерного підходу в українській юридичній науці, особливу значимість набуває вивчення комплексу соціально-психологічних детермінант жіночої насильницької злочинності. Дана обставина обумовлена їх тісним зв'язком з особистісними особливостями жінок-злочинниць, необхідністю розгляду виконуваних виключно жінкою соціальних ролей.

Сучасні тенденції розвитку злочинності в Україні зумовлюють необхідність подальшого вивчення різних аспектів жіночого кримінального насильства, виходячи з розуміння антропологічних, соціально-психологічних та культурно-історичних особливостей досліджуваного об'єкта.

Все вищенаведене обумовило актуальність, важливість і необхідність обраної для дослідження теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі кримінального права та процесу Київського університету права НАН України згідно з планом науково-дослідної роботи університету «Доктринальні засади розвитку держави і права: аналіз національних і міжнародних тенденцій» (номер державної реєстрації 0112U000270, 2012 – 2013 рр.); «Дослідження основних інститутів держави та суспільства: компаративістичний аналіз сучасних правових доктрин» (номер державної реєстрації 0114U000796, 2014 – 2015 рр.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад кримінологічного вчення про феноменологію насильницької злочинності осіб жіночої статі і на цій основі внесення конкретних пропозицій стосовно вдосконалення законодавства в зазначеній сфері.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі задачі:

- здійснити історичний аналіз феномену жіночого насильства;

- вивчити сучасний стан насильницької злочинності осіб жіночої статі;

- визначити поняття «кримінологія насильства осіб жіночої статі»;

- дати кримінологічну характеристику різним проявам насильницької поведінки жінки;

- дослідити феномен жіночого тероризму як виду жіночого насильства;

- дослідити механізм насильницької злочинної поведінки жінки;

- розглянути співвідношення соціальних, антропологічних та культурно-історичних факторів в природі жіночого кримінального насильства;

- вивчити вітчизняний і зарубіжний досвід у сфері протидії жіночому насильству;

- сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації із вдосконалення кримінологічної профілактики насильницьких злочинів, скоєних жінками.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується внаслідок вчинення насильницького злочину особою жіночої статі.

Предметом дослідження є кримінологія насильства осіб жіночої статі.

Методи дослідження. У процесі дослідження використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. При вирішенні поставлених завдань застосовувалися, зокрема, такі методи: історичний (при дослідженні проявів жіночого насильства в історії людства); формально-логічний (при дослідженні змісту правових норм, які передбачають відповідальність за дії насильницького характеру); порівняльно-правовий (використовувався при аналізі кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, які передбачають відповідальність за прояви насильства в сім´ї); соціологічний (при проведенні анкетування 110 осіб – працівників пенітенціарної служби, науково-педагогічних працівників та студентів юридичного факультету щодо проблемних питань насильницької жіночої злочинності); статистичний (застосовувався при узагальненні матеріалів статистичних матеріалів Департаменту інформаційних технологій МВС України щодо кількості зареєстрованих злочинів, а також Державної судової адміністрації щодо кількості засуджених).

Емпірична база дослідження. Проаналізовано понад 200 вироків, ухвал та постанов судів за Єдиним державним реєстром судових рішень по кримінальних справах та кримінальних провадженнях, статистичні дані Державної судової адміністрації, МВС України та Державного Департаменту України з питань виконання покарань. Науково-теоретичним підґрунтям роботи стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінології, кримінального права, соціології, філософії, психології та психіатрії.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному, з врахуванням ґендерного підходу, дослідженні феномену жіночого насильства та формулюванні рекомендацій щодо вдосконалення шляхів протидії насильницькій злочинності осіб жіночої статі. У роботі висунуто й обґрунтовано низку положень, висновків і пропозицій, що, на думку автора, характеризуються науковою новизною, а саме:

вперше:

1) сформульовано поняття «кримінологія жіночого насильства», під яким пропонується розуміти напрям кримінології, який вивчає насильницькі злочини, вчинені особами жіночої статі, детермінанти та особливості механізму таких злочинів, особистість жінки-злочинниці та протидію жіночій насильницькій злочинності;

2) на основі соціально-натуралістичної доктрини кримінального правознавства, визначено поняття «жіноча злочинність» – соціально- негативне явище, що полягає у вчиненні злочинів особами жіночої статі та порушує закони соціальної природи, закріплені у нормах Кримінального кодексу України;

3) розроблено модель співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості жінки, яка вчинила насильницький злочин крізь призму поняття «ґендер».

4) виявлено, що особливістю механізму жіночого тероризму як виду жіночого насильства є те, що стереотип залежності від чоловіка, закріплений в свідомості жінки, стає стійкою рисою її особистості, яка проявляється в терористичній активності;

5) існуючу в кримінології класифікацію мотивів злочинів пропонується доповнити мотивом ґендерної нетерпимості, під яким пропонується розуміти упереджене ставлення до представників іншої статі, надання переваги однієї статі над іншою;

6) на основі вивчення досвіду зарубіжних країн (Німеччина, Великобританія, Італія, Індія, Японія) щодо підвищення рівня ґендерної адекватності, пропонується створення спеціалізованих жіночих підрозділів поліції і в Україні, завдання яких полягатиме в здійсненні профілактичних заходів щодо осіб жіночої статі, які перебувають на обліку за скоєння правопорушень, а також робота з жінками та підлітками, які знаходяться у стані соціальної занедбаності;

удосконалено:

7) наукову позицію, яка полягає в критичній оцінці рішення законодавця виключити статті 160, 161, 162 КВК України щодо громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання. Вказані зміни є необґрунтованими, оскільки вітчизняні науковці та практики і міжнародна спільнота відзначають важливу роль виправленню та ресоціалізації засуджених жінок саме громадським організаціям, діяльність яких у багатьох країнах світу довела свою ефективність (Голландія, Японія, Канада, Австралія, Велика Британія);

8) кримінологічну типологію жінок-злочинниць та виділено такий тип жінок, які застосовують будь-які форми злочинного насильства щодо чоловіків з мотивів ґендерної нетерпимості;

дістали подальший розвиток:

9) положення про те, що природа жіночої агресії соціальна, а тому рівень проявів злочинної агресії можна зменшити за допомогою усунення деструктивних факторів економічного, соціального, культурного та ін.

10) вчення про механізм злочинної мотивації у чоловіків та у жінок. Зокрема, біологічна відмінність між чоловіком та жінкою по-різному проявляється в їхній поведінці, в тому числі і злочинній, а сфери прояву соціальної і кримінальної активності чоловіка та жінки можуть відрізнятися в залежності від особливостей їхньої ґендерної природи;

11) знання про основні детермінанти в механізмі поведінки осіб жіночої статі, які вчинили насильницький злочин. Так, одні й ті ж сприятливі умови для вчинення злочину на різних осіб діють неоднаково, оскільки у кожної людини є індивідуальний стан волі та свідомості, які формуються впродовж усього життя, взаємодіючи з навколишнім середовищем.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані:

– у науково-дослідницькій діяльності як основа для подальшої розробки теоретичних та прикладних проблем кримінології насильства осіб жіночої статі;

– у правотворчій діяльності – під час опрацювання пропозицій щодо вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність, розробки й прийняття програм протидії жіночому кримінальному насильству;

– у правозастосуванні – як рекомендації щодо вдосконалення організаційних і методичних засад слідчої, прокурорської і судової практики;

– у навчальному процесі – під час викладання курсів «Кримінологія» та «Криміналістика» у вищих навчальних закладах, при проведенні науково-дослідницької роботи студентів та аспірантів (акт про впровадження результатів дослідження у навчальний процес кафедри кримінального права та процесу юридичного факультету Київського університету права НАН України від 15 жовтня 2014 р.), а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних і методичних посібників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 24 листопада 2011 р.); «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (м. Харків, 12 квітня 2012 р.); «Правонарушение и юридическая ответственность» (г. Тольятти, 27 апреля 2012 г.); «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 20 квітня 2012 р.); «Європейська юридична освіта і наука» (м. Ужгород, 12-14 жовтня 2012 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 22 листопада 2012 р.); «Актуальні проблеми криміналістики» (м. Київ, 15 лютого 2013 р.); «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1-2 березня 2013 р.); «Розвиток єдиного європейського освітнього простору: поєднання зарубіжного досвіду з національними традиціями», (м. Ужгород-Кошице-Мішкольц, 21-24 травня 2013 р.); «Актуальні проблеми криміналістики» (м. Київ, 22 листопада 2013 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 28 листопада 2013 р.); «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 27 листопада 2014 р.); «Наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького» (м. Київ, 26 лютого 2015 р.); звітній науковій конференції «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства» (м. Львів, 28 вересня 2012 р.); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 29 березня 2012 р.); «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 27 березня 2014 р.); міжвузівських науково-практичних конференціях «Кримінологія і медіація» (м. Луганськ, 25 жовтня 2012 р.); «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 18 жовтня 2013 р.); «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 16 травня 2014 р.);

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і практичні результати, отримані в процесі роботи над дисертацією, опубліковано в 8 наукових статтях у виданнях, визнаних фаховими для юридичних наук, 1 з яких – у іноземному виданні та тезах 19 доповідей на науково-практичних конференціях.