ВСТУП

Актуальність теми. Одним із міжнародних критеріїв оцінювання рівня цивілізованості держави, утвердження в ній європейських цінностей і демократичних ідеалів є стан законності та правопорядку, захищеність громадян від злочинних посягань.

За встановленням контролю над вуличним простором десятиліттями триває позиційна боротьба між злочинним середовищем і правоохоронними органами. Активну участь у ній беруть діти, які перебувають у конфлікті із законом. Із кола таких осіб утворюються неформальні групи антисуспільної спрямованості, діяльність яких, зокрема, передбачає вчинення загальнокримінальних злочинів у громадських місцях, зокрема й грабежів та розбоїв. У середньому неповнолітніми в Україні вчиняється 8 грабежів і 23 розбійні напади щодня. За даними дослідження, 70-80% із них припадає саме на громадські місця. Більшість із цих злочинів вчиняються в умовах неочевидності у темний час доби, що суттєво ускладнює їх розкриття і покарання винних. Зазначена особливість негативно позначається на довірі населення до правоохоронних органів, які не можуть гарантувати особисту та майнову безпеку громадян під час перебування у громадських місцях, а також на міжнародному іміджі держави, що свідчить про суспільно- політичну значущість обраної теми дисертації.

Дослідженню широкого кола питань протидії злочинності неповнолітніх, зокрема грабежам і розбоям, присвятили свої роботи С.М. Абельцев, С.В. Албул, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, В.С. Батиргареєва, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов,

A. І. Долгова, В.П. Ємельянов, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, А.А. Курашвілі,

B. М. Куц, Ю.О. Левченко, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, П.С. Матишевський, М.Г. Міненок, С.В. Нікітенко, С.С. Овчинський, М.І. Панов, А.О. Пінаєв,

А.П. Тузов, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, О.М. Цалієв, Н.С. Юзікова, Н.В. Яницька, Н.М. Ярмиш та інші вітчизняні й зарубіжні вчені. Теоретичні положення, висновки і рекомендації вказаних вище авторів поширюються на всю категорію корисливо-насильницьких злочинів безвідносно до специфіки місця їх вчинення та вікових груп контингенту злочинців.

У 2013 році А.В. Півень захистив кандидатську дисертацію на тему «Кримінологічна характеристика та профілактика вуличної насильницької злочинності». Автор в ній дослідив масив різноспрямованих злочинів, що вчиняються насильницьким способом в умовах вуличного простору (ст.ст. 115, 121, 122, 155, 186, 187, 289, 286 КК України) і запропонував комплекс заходів з удосконалення профілактичної діяльності органів внутрішніх справ. При цьому грабежі та розбійні напади, які вчиняються неповнолітніми на вулицях, окремо не вивчалися. Наступного року було захищено кандидатську дисертацію М.О. Маршубою «Кримінологічна характеристика особи неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця», але грабежі й розбої в громадських місцях кримінологічному аналізу не піддавалися, відповідно, не здійснювалась і їх кримінологічна характеристика та не пропонувались заходи із запобігання цим злочинам.

Отож, незважаючи на посилений міждисциплінарний інтерес вчених до проблематики протидії грабежам і розбоям, у вітчизняній науці дотепер не проводилось жодного монографічного дослідження специфіки злочинів, що вчиняються неповнолітніми саме у громадських місцях. Нез’ясованими залишаються також тенденції та закономірності, причини й умови вчинення грабежів і розбійних нападів неповнолітніми в таких місцях, тоді як у Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні передбачено необхідність удосконалення наявної системи профілактики злочинів серед дітей, які потрапили у конфлікт із законом, зокрема і розробку нових заходів запобігання грабежам та розбоям, що вчиняються в указаних місцях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію підготовлено відповідно до Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні (Указ Президента України від 24 травня 2011 р. № 597/2011), плану заходів із виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р. (постанова Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 р. № 767). Роботу виконано згідно з планом наукової роботи Національної академії прокуратури України.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є надання кримінологічної характеристики грабежам та розбоям, що вчиняються неповнолітніми в громадських місцях, і вироблення на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій із запобігання їх вчиненню. Для досягнення вказаної мети у дисертації були поставлені й вирішені такі задачі:

- з’ясувати поняття громадських місць, сформулювати їх визначення і здійснити кримінологічну класифікацію таких місць;

- здійснити кримінологічну характеристику грабежів і розбоїв, вчинюваних неповнолітніми у громадських місцях;

- виявити характерні риси особистості неповнолітнього грабіжника і розбійника та їх зв’язок зі спрямованістю злочинної поведінки;

- охарактеризувати процес криміналізації підліткового середовища та його вплив на вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях;

- визначити недоліки діяльності правоохоронних органів у сферах забезпечення громадського порядку та захисту власності від грабежів і розбоїв неповнолітніх у громадських місцях;

- проаналізувати вплив конкретної життєвої ситуації та віктимної поведінки потерпілих у механізмі вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях;

- запропонувати основні заходи загальносоціального, спеціально- кримінологічного й індивідуального запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

Об’єктом дослідження є протидія насильницько-корисливій

злочинності неповнолітніх.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний підхід до пізнання дійсності, у тому числі грабежів і розбоїв як складової частини цілісного явища злочинності неповнолітніх у його кількісно-якісному вимірі, єдності суперечностей, взаємозв’язків і залежностей від інших соціальних явищ та процесів, що дає змогу розкрити його причиновий характер і розробити систему заходів запобігання. За допомогою логіко-семантичного методу сформульовано такі поняття та визначення, як: громадські місця (підрозділ 1.1), особа неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця (підрозділ 1.3). Статистичний метод використовувався при аналізі показників рівня, структури та динаміки грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, на підставі чого було встановлено тенденції їх поширення, зв’язки і залежності від інших видів злочинів (підрозділ 1.2). Конкретно-соціологічний метод (формалізоване інтерв’ювання неповнолітніх у виховній колонії, вивчення матеріалів судово-слідчої практики) дав змогу визначити етапи формування особистості неповнолітнього злочинця, пізнати природу мотивації та з’ясувати особливості злочинної поведінки (підрозділ 1.3). Системно- структурний метод застосовано при дослідженні причин та умов, що сприяють вчиненню вказаних злочинів, зокрема складного процесу криміналізації молодіжного середовища (підрозділ 2.1), визначенні системних недоліків у діяльності правоохоронних органів (підрозділ 2.2), а також при формулюванні пропозицій щодо удосконалення системи заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального запобігання (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3).

Емпіричну базу дослідження становили: вибіркове узагальнення 271 кримінального провадження за ст.ст. 186, 187 КК України, що були розглянуті місцевими районними судами Чернігівської, Київської, Полтавської областей у 2009-2011 рр., формалізоване інтерв’ювання 45 засуджених неповнолітніх грабіжників і розбійників у Прилуцькій виховній колонії Чернігівської області (2012 р.), статистична звітність Державного комітету статистики України, Міністерства освіти і науки України, Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України, а також особистий досвід роботи автора в органах прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, присвяченим кримінологічній характеристиці грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, та їх запобіганню.

До найбільш значущих результатів, що відображають новизну положень, висновків і рекомендацій роботи та виносяться на захист, належать такі:

вперше:

- здійснено класифікацію громадських місць за критерієм

контрольованості суб’єктами охорони громадського порядку з вирізненням трьох категорій: низькоконтрольовані, середньоконтрольовані та

висококонтрольовані;

- встановлено, що абсолютна більшість грабежів і розбоїв (понад 70%) вчиняється неповнолітніми у низькоконтрольованих громадських місцях, із яких 60% - на вулицях з обмеженим рухом, у внутрішніх дворах багатоквартирних будинків, провулках, входах до під’їздів, а трохи більше 10% - на інших територіях з обмеженою видимістю, у тому числі прилеглих до розважальних закладів;

- визначено типові кримінологічні ознаки особистості неповнолітнього грабіжника і розбійника, що вчиняє зазначені злочини в громадських місцях: це - шістнадцяти-сімнадцятирічні соціально невлаштовані юнаки, понад половина з яких на момент вчинення злочину не працювали і не навчалися, не мали постійних джерел доходів, вели антисуспільний спосіб життя;

- з’ясовано умови перебігу дитинства неповнолітніх правопорушників, які вчинили грабежі та розбої у громадських місцях: майже у 70% ранній період соціалізації проходив у несприятливих умовах особистого розвитку; 57,8% неповнолітніх виховувались у неповних сім’ях, а у 49% із них батьки та члени родини мали судимості, зловживали спиртними напоями і на цьому ґрунті конфліктували та вдавались до актів сімейного насильства;

удосконалено:

- тлумачення поняття особистості неповнолітнього корисливо- насильницького злочинця, яке пропонується співвідносити із сукупністью соціально-типових ознак суб’єкта, сформованих у неповнолітньому віці в процесі несприятливого розвитку особистості та девіантних форм поведінки, що визначають її корисливо-насильницьку мотивацію;

- уявлення про негативний вплив криміногенних груп підлітків на формування особистості неповнолітнього корисливо-насильницького злочинця, а саме: уточнено, що 66,7% із них входили до складу таких груп;

- елементи кримінологічної характеристики грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях: переважна більшість цих злочинів вчинюється взимку (41,3%) та навесні (28,1%) у темний час доби (49,4%) проти своїх ровесників (44,6%) та осіб у віці 18-24 років, у яких найчастіше відбираються мобільні телефони (72,3%) і грошові кошти (15,3%);

- положення про формування злочинного умислу у неповнолітніх на вчинення корисливо-насильницьких злочинів у громадських місцях, зокрема у 64,5% він був сформований заздалегіть і обумовлювався змістом попередньої домовленості, тоді як у 35,5% виник спонтанно, внаслідок сприятливого розвитку ситуаційних обставин;

дістало подальший розвиток:

- знання про механізм прийняття неповнолітніми рішення щодо насильницького заволодіння майном потерпілих шляхом грабежу чи розбою, а саме: встановлено, що реалізація умислу ставиться ними в залежність від перебування потенційних жертв у місцях обмеженого для пересування вуличного простору в темний час доби;

- підходи щодо доцільності впровадження міжнародної стратегії та цільових державних програм забезпечення особистої і майнової безпеки громадян від корисливо-насильницьких злочинних посягань підлітків на вулицях та в інших громадських місцях;

- теоретичні засади реформування системи запобігання злочинності неповнолітніх і комплексу заходів до її реалізації у контексті положень Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в дисертації висновки і рекомендації становлять науково- теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані у:

а) науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення проблеми корисливо-насильницької злочинності серед неповнолітніх (акт впровадження у діяльність Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України від 3 лютого 2015 року);

б) нормотворчому процесі - для вдосконалення Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах, а також кримінального законодавства України;

в) правозастосовній діяльність - при підготовці методичних рекомендацій службам і підрозділам органів внутрішніх справ, що забезпечують охорону громадського порядку та здійснюють протидію дитячій злочинності;

г) навчальному процесі - для підготовки навчально-методичних видань з питань протидії злочинності неповнолітніх, при проведенні лекцій і семінарських занять із дисциплін «Кримінологія» та спецкурсу «Проблеми кримінальної відповідальності» на тему «Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх» (акт впровадження в діяльність Інституту підготовки кадрів Національної академії прокуратури України від 21 січня 2015 року) .

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені на п’яти наукових і науково-практичних конференціях та круглих столах: міжвузівській науково-практичній конференції молодих учених «Протидія злочинності: теорія та практика» (м. Київ, 19 жовтня 2012 р.); круглому столі у рамках VII Всеукраїнського фестивалю науки «Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень в Україні» (м. Харків, 25 квітня 2013 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 18-19 травня 2013 р.); міжнародній науково- практичнаій конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 7-8 березня 2014 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука України: історія, сучасність, майбутнє» (м. Донецьк, 5-6 грудня 2014 р.).

Публікації. Основні положення і висновки, що містяться в дисертації, відображено в одинадцяти одноособових наукових публікаціях автора, серед яких шість статей, що вийшли друком у виданнях, включених до переліку наукових фахових видань з юридичних наук (одну опубліковано в зарубіжному фаховому виданні), та п’ять тез наукових повідомлень у збірниках матеріалів відповідних наукових заходів).