Висновки до розділу 2

1. Криміналізація молодіжного середовища розглядається як потужний фактор у системі детермінації корисливо-насильницької злочинності неповнолітніх. Процес криміналізації середовища, життя і діяльності неповнолітніх аналізується у двох взаємозалежних напрямах.

Другий напрям пов'язаний із добровільним включенням девіантної частини неповнолітніх до складу криміногенно орієнтованих дозвільних груп за місцем проживання та поступове становлення окремих членів таких об’єднань на шлях вчинення грабежів та розбоїв у громадських місцях.

2. Враховуючи вікові особливості психіки та поведінки неповнолітніх корисливо-насильницьких злочинців, їхню природну потребу до об’єднання у неформальні групи та конформну залежність від колективу, механізм впливу криміногенного соціального середовища на формування особистості підлітка-злочинця пояснюється положеннями соціального закону наслідування. Відстоюється позиція про навчання злочинній поведінці під час взаємодії з малими соціальними групами та окремими особами, що мають досвід протиправної діяльності.

Серед факторів криміналізації свідомості і поведінки неповнолітніх розглядаються такі як: наслідування прикладу кримінальної поведінки від членів батьківської сім’ї; вплив криміногенних дозвільних груп; рання наркотизація та алкоголізація підлітків; деформація розвитку та виховання дітей елементами кримінальної субкультури; взаємодія криміногенних груп неповнолітніх із злочинними групами дорослих. Названі фактори перебувають у системних зв’язках і залежностях.

3. Недоліки діяльності правоохоронних органів у сфері забезпечення охорони громадського порядку та захисту власності від грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях пропонується об’єднати у дві умовні групи: 1) недоліки, пов’язані із організацією, управлінням та здійсненням протидії грабежам і розбоям неповнолітніх у громадських місцях; 2) недоліки, пов’язані із координацією, взаємодією на наглядом за діяльністю суб’єктів запобіжної діяльності.

Перша група недоліків аналізується на прикладі діяльності спеціальних суб’єктів протидії: підрозділів і служб міліції громадської безпеки (патрульно-постової служби та служби дільничних інспекторів міліції), а також кримінальної міліції у справах дітей. Серед недоліків патрульно- постової служби називаються: нераціональна розстановка сил і використання засобів, що полягає: у прорахунках планування та визначення дислокації маршрутів патрулювання і постів на території обслуговування; у неврахуванні сезонних коливань грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях; у надмірному зосередженні підрозділів і патрульних нарядів у центральних (відносно благополучних) частинах міста та інших населених пунктів і при цьому недостатній контроль віддалених від центру мікрорайонів і громадських місць, де зазвичай складна криміногенна ситуація; у недостатньому врахуванні топографічних особливостей місцевості (освітлення території, наявність тупикових і прохідних дворів та провулків, затемнених алей, занедбаних приміщень, зелених насаджень, які використовуються неповнолітніми при плануванні грабежів і розбоїв у громадських місцях).

Серед недоліків діяльності служби дільничних інспекторів міліції називаються: постійне відволікання від основної профілактичної роботи з населенням на території обслуговування на виконання «разових» доручень, спільних заходів із іншими органами та службами міліції; відсутність дільничного на робочому місці і пов’язана з цим не поінформованість про його роботу мешканців адміністративно-територіальної одиниці; неналагоджена взаємодія із населенням, громадськими формуваннями та добровільними помічниками на території обслуговування щодо охорони громадського порядку; неналежне виконання посадових обов’язків по проведенню профілактичної роботи серед підлітків групи криміногенного ризику у навчальних закладах; недостатнє відвідування підоблікового контингенту за місцем проживання, навчання, роботи; слабка довіра і підтримка населення тощо.

До прорахунків діяльності кримінальної міліції у справах дітей віднесено: брак знань по віковій психології, що звужує арсенал заходів запобіжного впливу на свідомість і поведінку неповнолітніх злочинців; неповний облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, а також неповне виявлення та ведення обліку дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну та іншу антигромадську діяльність; неналежна профілактична та виховна робота серед підоблікового контингенту неповнолітніх; зволікання або не реагування на повідомлення та звернення громадян про порушення громадського порядку неповнолітніми; службова недбалість і формалізм при проведення досудової підготовки матеріалів про правопорушення неповнолітніх; низька професійність при здійснення оперативно-розшукових заходів по виявленню, припиненню та розкриттю грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми або за їх участю у громадських місцях, а також по розшуку осіб, які переховуються від органів слідства та суду. Допускаються порушення законності при проведенні огляду дітей, їх речей, вилучення документів і предметів, що можуть бути речовими доказами злочину; під час затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях, направлення до приймальників-розподільників дітей, які не досягли віку кримінальної відповідальності, застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Недоліки, пов’язані із координацією, взаємодією на наглядом за діяльністю суб’єктів запобіжної діяльності, як правило, зводяться до такого: не вироблення єдиного підходу щодо протидії злочинності неповнолітніх (у тому числі корисливо-насильницькій); брак інформаційно-аналітичного забезпечення координаційно-управлінської діяльності; складність узгодження спільних дій, процедур, прийняття оптимальних управлінських рішень;

дублювання повноважень органів і служб з однаковою компетенцією; існування конкуренції між підрозділами і службами, що належать до різних відомств з приводу присвоєння показників оцінювання їх роботи; недостатня відомча та міжвідомча взаємодія; низька виконавча дисципліна і формальна відповідальність за виконання координаційних рішень та відповідних розпорядницьких документів.

Вагомим недоліком у діяльності суб’єктів протидії корисливо- насильницькій злочинності неповнолітніх є неналежний рівень здійснення прокурорського нагляду, що виражається у несвоєчасних та неповно вжитих заходах прокурорського реагування по усуненню порушень законності, поновленню прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної їм шкоди, притягнення винних до законної відповідальності. Прокурори, в межах законних повноважень, далеко не завжди у повному обсязі забезпечують нагляд за додержанням прав і свобод дітей органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, діяльність щодо попередження, своєчасного виявлення, припинення і розкриття грабежів і розбоїв, учинених неповнолітніми та за їх участю у громадських місцях, розшуку осіб, які переховуються від органів слідства та суду. Неефективно здійснюються перевірки щодо додержання прав дітей у спеціальних закладах та установах режимного типу.

4. Конкретна життєва ситуація та віктимна поведінка потерпілих відіграють роль сприяючих умов у механізмі злочинної поведінки. Зазначені чинники по-різному впливають на стадії формування та реалізації наміру щодо вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях. Дослідженням встановлено, що у 64,5% неповнолітніх злочинний умисел був сформований завчасно і охоплювався змістом попередньої домовленості, при цьому у 35,5% - виник спонтанно, внаслідок сприятливого збігу зовнішніх ситуативних обставин.

Певну роль у формуванні та реалізації наміру у неповнолітніх грабіжників і розбійників на насильницьке заволодіння майном у

громадських місцях, відіграє вікова віктимність потерпілих, оскільки із них також неповнолітні. Однак для переважної частини потерпілих, характерна ситуативна віктимність, пов’язана із перебуванням жертв у низькоконтрольованих громадських місцях у темний час доби та порушенням ними правил особистої і майнової безпеки.

Констатовано тісний зв'язок між місцем і часом злочинного посягання, з одного боку, та сприятливим перебігом конкретної життєвої ситуації, з другого боку. При плануванні грабежів і розбоїв неповнолітні свідомо підбирали малолюдні громадські місця та вичікували настання темного часу доби, що дозволяло більшості із них реалізувати злочинний намір в умовах неочевидності.

При виборі окремих осіб в ролі потерпілих злочинці враховують сукупність антропологічних ознак (вік, фізичні дані, статура), порушення правил особистої і майнової безпеки у громадських місцях (нетверезий стан, виставляння на показ цінних носильних речей та іншого високоліквідного майна), перебування у малолюдних місцях у темний час доби, а також раптовість нападу і чисельну перевагу.