Висновки до розділу 1
Підсумовуючи викладене у першому розділі, необхідно зазначити про
таке.
1. Під громадськими місцями в Україні пропонується розуміти територію невиробничого і нежитлового призначення, в межах якої складаються анонімні зв’язки та випадкові відносини між людьми під час спільного пересування, спілкування, відпочинку, що підвищує ризик стати жертвою злочинних посягань.
Різностороннє суспільне призначення, спільне використання громадських місць для задоволення потреб та інтересів членів суспільства зумовлює їх класифікацію. В її основу покладено критерій контрольованості громадських місць в Україні суб’єктами охорони громадського порядку. Доведено, що повнота контролю і міра захисту користувачів громадськими місцями прямо пропорційна доступності цих місць для широкого загалу та інтенсивності їх використання для задоволення повсякденних потреб життєдіяльності у різний час доби. Відкритість території та суспільне призначення для щоденного використання - збільшує коло потенційних користувачів і ускладнює їх захист на час перебування у громадських місцях, наприклад, у темний час доби. Обмежений доступ - навпаки звужує коло останніх та позитивно впливає на міру контрольованості громадського порядку і забезпечення захисту від протиправних посягань. Градація за вказаним критерієм передбачає поділ громадських місць на три категорії: 1) низькоконтрольовані; 2) середньоконтрольовані; 3) високо контрольовані громадські місця.2. Аналіз рівня, структури і динаміки грабежів і розбоїв, що вчиняються у громадських місцях дозволив виявити наступні тенденції їх поширення упродовж останніх десяти років (2002-2011рр). За період 2002 по 2006 р. кількість реєстрованих грабежів і розбоїв, вчинених у громадських місцях зросла у 3,6 рази (22 358 проти 6 266). У цей же час фіксується тенденція до зростання у 2,5 рази кількості грабежів і розбої, вчинених неповнолітніми (2 538 проти 1051).
Беручи до увагу той факт, що за даними нашого дослідження приблизно 80 % грабежів та 70 % розбоїв вчиняються саме у громадських місцях приходимо до висновку про високовірогідне кількаразове зростання рівня грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях за цей період. Протягом 2007-2010 рр. спостерігається певна стабілізація показників щорічної реєстрації злочинів в обох групах і навіть незначне зниження на 5,3 і 19,6% відповідно. У 2011 р. кількість зареєстрованих грабежів і розбоїв, вчинених у громадських місцях зростає, а кількість цих злочинів вчинених неповнолітніми продовжує знижуватися, що може свідчити як про неповну реєстрацію корисливо-насильницьких злочинів вчинених неповнолітніми у 2011 р., так і про зниження кримінальної активності неповнолітніх щодо вчинення грабежів і розбої у громадських місцях.Аналіз структури досліджуваної категорії злочинів показав, що абсолютна кількість грабежів і розбоїв вчиняється неповнолітніми правопорушниками у громадських місцях з низьким рівнем контрольованості - 71,1 %, у середньоконтрольованих громадських місцях - 23,4%, у висококонтрольованих - 5,5%.
Структурний розподіл низькоконтрольованих громадських місць виглядає так: територія вулиць із обмеженим для руху простором, а саме: внутрішні двори багатоквартирних будинків, провулки, завулки і тупики, вхід до під’їздів зі сторони вулиць - 60,1 %, а також прилеглу до розважальних закладів територію - 6,6%, відкритий простір з обмеженою видимістю (тротуари, алеї і доріжки у житлових масивах - 4,4 %).
Топографічний розподіл середньоконтрольованих громадських місць вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми включає: зупинки громадського транспорту - 7,4%; ринки і торговельні точки - 5,8%; місця масового відпочинку громадян - 5,4% (парки, сквери, площі); ігрові площадки, пляжі, спортивні майданчики - 4,8%.
Серед висококонтрольованих громадських місць фігурують: проїжджа частина автомобільних доріг - 2,6%, вокзали та привокзальна територія - 1,5%; спортивні споруди та прилегла до них територія - 0,8%; місця громадського харчування - 0,6%.
3. Вивчення особистості неповнолітніх грабіжників і розбійників дозволило встановити їх типові соціально-демографічні, морально- психологічні та кримінально-правові риси, за сукупністю яких було створено узагальнений соціальний образ. Отже, абсолютна більшість (96-98%) неповнолітніх злочинців, які вчинили грабежі і розбої у громадських місцях - це 17-річні (64-69%) і 16-річні (17-23%) чоловіки із базовою загальною середньою та повною загальною середньою освітою. Переважна більшість із них (56-58%) до вчинення злочину не навчалися і не працювали, і, відповідно, не мали стабільного джерела доходів. Втрату інтересу до навчання і неналежне виконання учнівської ролі неповнолітні злочинці компенсували вживанням психоактивних речовин у неформальних групах криміногенної спрямованості. Встановлено, що 75,6% грабіжників і розбійників вживали спиртні напої, 44,4% респондентів вживали наркотичні засоби, а отже постійно зіштовхувалися з проблемою пошуку грошових коштів для підтримання антисуспільного способу життя. Показовим є ї той факт, що 68,9% неповнолітніх грабіжників і розбійників до вчинення злочину мали приводи до кримінальної міліції у справах дітей за вчинення різного роду правопорушень.
Таким чином, за результатами нашого дослідження ранній період соціалізації майже 70% неповнолітніх грабіжників і розбійників проходив у несприятливих умовах особистого розвитку, без належного виховання і контролю з боку дорослих, а формування їхньої особистості переважно відбувалося під негативним впливом неформальних груп криміногенної спрямованості за місцем проживання і проведення дозвілля. У криміногенних групах вони опановують злочинну поведінку шляхом засвоєння кримінальних стандартів мислення і моделей поведінки, навчання способам вчинення злочинів, раціоналізації (виправдовування) кримінальних дій. В результаті - формується прихильне ставлення до порушення кримінально-правових заборон, яке надалі і визначає пріоритетну корисливу спрямованість їхньої особистості та насильницьку модель поведінки у громадських місцях.