Висновки до розділу 2

1. Сукупність криміногенних чинників, що впливають на поширення явища незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України та формують мотивацію до вчинення відповідної категорії злочинів, згруповано у воєнно-політичний, бюджетний й соціально-економічні детермінуючі комплекси.

Зазначені детермінаційні комплекси поєднані різними за природою зв’язками та залежностями, мають довготривалу дію, а тому здійснюють порівняно сильніший криміногенний вплив на колективну свідомість і волю службових осіб розпорядників й одержувачів бюджетних коштів ЗС України.

Системним недоліком розбудови ЗС України та управління фінансовими ресурсами слід визнати незавершеність жодної із розпочатих реформ, невиконання бюджетних програм, нераціональне і малорезультативне витрачання державних фінансів, а також формальна відповідальність розпорядників бюджетних коштів за недосягнення кінцевих цілей бюджетного фінансування ЗС України.

Воєнно-політичний детермінуючий комплекс включає сукупність чинників, пов’язаних із прорахунками у воєнній політиці щодо запобігання збройним конфліктам; неправильним визначенням у Воєнній доктрині України сучасних викликів і загроз для національної безпеки; помилками у підході до фінансування ЗС України за принципом мінімальної достатності, стратегічними прорахунками у реформуванні й розвитку ЗС України та їх програмному забезпеченні; непослідовністю кадрової політики в українській армії.

Бюджетний детермінуючий комплекс відображає низьку ефективність управління МО України фінансовими ресурсами ЗС України, що пов’язано із дисбалансом між великою величиною витрат та низькою результативністю досягнутих результатів. Вказаний комплекс охоплює сукупність чинників, пов’язаних із невірними пріоритетами у бюджетному плануванні, що не розраховане на середньострокову та довгострокову перспективу і не узгоджується зі стратегічними програмними документами щодо розвитку ЗС України; «ручним режимом» управління бюджетними видатками; незбалансоване виділення коштів упродовж бюджетного періоду; несвоєчасне перерахування коштів головним розпорядником, розпорядникам нижчого рівня.

Соціально-економічний комплекс детермінант передбачає: недостатнє фінансове забезпечення потреб оборони, що упродовж 2008-2012 рр. не перевищувало 1% ВВП України; необгрунтований розподіл бюджетних коштів за різними напрямами діяльності МО України; незадовільне грошове забезпечення військовослужбовців та їх недостатній соціальний захист (невисокий розмір посадових окладів розпорядників бюджетних коштів другого та третього ступенів; не проведення індексації заробітної плати; недоплата грошової допомоги на оздоровлення); незабезпечення

військовослужбовців житлом (45 тис. з них не має власного житла).

Із наведеного випливає, що саме соціально-економічний

детермінуючий комплекс здійснює найбільший каузальний вплив на свідомість і волю службових осіб розпорядників й одержувачів бюджетних коштів, приводячи її у стан підвищеної готовності до вчинення злочинів, пов’язаних із незаконним використання бюджетних коштів у ЗС України.

2. Нормативно-правові чинники, що зумовлюють вчинення злочинів бюджетної спрямованості у ЗС, класифіковано за галуззю законодавства, в якій вони діють. На цій підставі вирізняються детермінанти бюджетного законодавства (неузгодженість бюджетного законодавства із кодифікованими галузевими законами; велика чисельність підзаконних нормативно-правових актів; нечітке формулювання поняття бюджетного правопорушення у ст. 116 БК України; відсутність вичерпного переліку діянь, віднесених до незаконного використання бюджетних коштів; не розробленість нормативно- методичного забезпечення державного аудиту виконання бюджетних програм в Україні; прогалини законодавства у сфері державних закупівель); податкового законодавства (відсутність законодавчої вимоги обов’язкового декларування громадянами доходів і витрат); кримінального законодавства (недосконалість конструкції статей 210 і 211 КК України); адміністративного законодавства (конкуренція статей 164-12 і 164-14 КУпАП), законодавства у сфері протидії злочинності (неприйняття законів України «Про основи державної політики щодо протидії злочинності», «Про профілактику злочинів та інших правопорушень»; «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів»); законодавства у сфері реформування підприємств ОПК (відсутність розробленої Програми розвитку та реформування державних підприємств і господарських структур, що належать до сфери управління МО України).

3.

Організаційно-управлінські детермінанти у сфері діяльності розпорядників бюджетних коштів насамперед пов’язані із поширенням корупції на усіх стадіях бюджетного процесу та за провідними напрямами бюджетного фінансування діяльності ЗС України. Окрім цього, до чинників вказаної групи належать: негативний вплив фінансово-промислових груп на формування кадрової та бюджетної політики МО України; недосконалість процедур державних закупівель; перевищення законодавчо допустимого обсягу коштів, що виділяються із резервного фонду на потреби МО України; відсутність розрахунків проведення одного дня АТО у Донецькій та Луганській областях; непослідовний підбір та розстановку військових кадрів; зловживанням службовими особами МО України повноваженнями щодо розподілу і перерозподілу бюджетних коштів.

Організаційно-управлінські чинники у сфері діяльності одержувачів бюджетних коштів проявляються у службових зловживаннях та корупційних проявах під час державних закупівель товарів, робіт і послуг для потреб ЗС України.

Організаційно-управлінські детермінанти у сфері діяльності органів, що здійснюють внутрішній і зовнішній контроль за законністю й ефективністю використанням бюджетних коштів полягають у прорахунках у роботі фінансово-економічних служб структурних підрозділів МО України (Департамент фінансів МО, Департамент внутрішнього аудиту і фінансового контролю МО, територіальні управління аудиту і контролю у ЗС та ін.), а також низки контрольно-ревізійних органів (Рахункова палата України, Держфінінспекція, Держказначейство, Державна фіскальна служба України), правоохоронних органів (військова прокуратура, СБУ, Військова служба правопорядку ЗС України) та об’єднань громадян.

Недоліки в роботі фінансово-економічних служб структурних підрозділів МО України виявляються у нечіткому розподілі функцій, обов’язків і відповідальності за окремі напрями роботи; відсутності стандартів перевірок фінансової і господарської діяльності ЗС; неналежному інформаційно-аналітичному забезпеченні; низькому рівні попереднього і поточного фінансового контролю.

Недоліки і прорахунки в діяльності контрольно-ревізійних органів стосуються штатного некомплекту ревізорів Держфінінспекції та Рахункової палати України; неналежної організації перевірок, інспектування й фінансових аудитів; неповного охоплення об’єктів контролю; недостатнього використання заходів впливу на порушників бюджетного законодавства; обмеженого доступу до матеріалів перевірок, що мають різний гриф таємності; низького рівня відомчої й міжвідомчої взаємодії та координації діяльності і фінансового контролю тощо.

Організаційно-управлінськими чинниками незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України у сфері діяльності правоохоронних органів названо: формальне реагування на встановлені порушення бюджетного законодавства за матеріалами актів ревізій, перевірок і аудиторських звітів; збільшення навантаження на оперативних працівників; плинність кадрів; недостатній рівень взаємодії із контролюючими органами; застарілість методик розслідування бюджетних злочинів; залежність керівника Військової служби правопорядку ЗС України від центрального апарату МО України.

Недосконалість громадського контролю в указаній сфері пояснюється пасивністю в нашій країні громадянського суспільства; закритістю воєнної сфери; захищеністю реальних видатків на оборону державною таємницею; намаганнями керівництва МО України впливати на громадську раду при МО, перешкоджанням останній у прийнятті незалежних управлінських рішень й наданні об’єктивних рекомендацій розвитку ЗС України.