<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення та запропоновано вирішення теоретичних та практичних проблем використання традицій і звичаїв у системі заходів запобігання злочинності в Україні на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Основні наукові здобутки дисертанта полягають, зокрема, у такому:

1. Традиції та звичаї суспільства є предметом вивчення в межах різних

гуманітарних галузей науки. Праці кримінологів присвячено здебільшого дослідженню злочинних традицій та звичаїв як елементів кримінальної субкультури, що детермінують злочинність. Окремі публікації щодо запобіжної ролі позитивних традицій та звичаїв не розкривають в повному обсязі їх значення в системі заходів запобігання злочинності, а також їх місце й роль на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та

індивідуальному рівнях запобігання злочинності.

2. Витоки традицій та звичаїв у системі заходів запобігання злочинності сягають часів до появи писаних джерел права, і саме вони багато в чому визначили зміст писаних правових пам’яток у галузі кримінального права. В історичній ретроспективі визначальну профілактичну роль у запобіганні злочинам виконують духовно-сімейні та культурні традиції й звичаї. Акцентовано, що стародавні морально-етичні традиції слов’ян, закріплені в десяти Біблійних заповідях, до сьогодні є загальновизнаними людськими цінностями, що підлягають кримінально-правовій охороні. Традиції та звичаї виконують профілактичну роль через прислів’я та приказки, що виражають національний характер українців і уособлюють колективний дух нації.

3. Традиція є більш широким поняттям, ніж звичай, її розглядають здебільшого як: 1) процес передачі від покоління до покоління певної спадщини (матеріальних та духовних цінностей, знань, звичаїв, правил, уявлень, принципів, досвіду, світогляду); 2) колективну пам’ять та родовий досвід культури, що забезпечує стійкість; 3) спосіб самоідентифікації суспільства.

Розкрито поняття звичаю в широкому значенні - як єдність доправового звичаю (правила поведінки та настанови виконання чітких дій), правового звичаю й постправового звичаю (у результаті криміналізації певних діянь став необхідним правилом поведінки, якого потрібно дотримуватися).

4. Надано авторське розуміння традицій та звичаїв у системі заходів запобігання злочинності як елементів соціальної й культурної спадщини, що виступають формою передачі досвіду поколінь і міжособистісних відносин під час зберігання духовно-моральних ціннісних орієнтацій та формування правомірної поведінки, а також набутих у процесі розвитку суспільства професійних знань, ідей і належних зразків поведінки суб’єктів запобігання злочинам.

5. На основі критерію суспільної корисності та впливу на особу в системі заходів запобігання злочинності виокремлено суспільно прийнятні (позитивні) традиції та звичаї, що мають антикриміногенний вплив та сприяють правомірній поведінці (зокрема, морально-етичні, релігійні, духовно-сімейні), негативні - такі, що чинять криміногенний вплив та сприяють девіантній чи злочинній поведінці (злочинні традиції та звичаї кримінальної субкультури) та змішані - залежно від ситуації мають криміногенний або антикриміногенний вплив. Констатовано, що дотримання позитивних традицій та звичаїв сприяє невчиненню кримінально-караних діянь.

6. Вплив традицій та звичаїв на формування поведінки особи відбувається через виконання такими соціальними нормами функцій: регулятивної (регулювання відносин між людьми шляхом узгодження їх інтересів); стимулюючої (заохочення дотримання традицій та звичаїв через їх авторитет або під впливом суспільної думки); пропагандистської (здатність традицій та звичаїв проникати в різні сфери суспільного життя в разі підтримання їх малими соціальними групами й розповсюджуватися на широкі верстви населення, застосовуючись більшою кількістю осіб). Зазначено, що вплив традицій та звичаїв на особу починається з дитячого віку, через формування характеру, інтересів, потреб, детермінуючи певний тип поведінки.

У процесі соціалізації особи вплив відбувається через диференційну асоціацію.

7. Суб’єктами запобігання злочинам, діяльність яких пов’язана з

упровадженням позитивних традицій та звичаїв суспільства, є: державні органи, що формують політику запобігання злочинності (Верховна Рада України, Президент України); органи виконавчої влади, що реалізують політику запобігання злочинності (зокрема, Кабінет Міністрів України та відповідні міністерства); судові та правоохоронні органи; органи

прокуратури. Важливу роль у впровадженні позитивних традицій та звичаїв відіграють суб’єкти, повноваження яких цілеспрямовано не справляють запобіжного впливу, проте вони опосередковано діють на злочинність через систему соціального контролю (зокрема, сім’я, заклади освіти, релігійні та громадські організації).

8. На загальносоціальному рівні запобігання злочинності в межах соціальної, молодіжної, сімейної політики держави втілені релігійні, національні та культурні традиції й звичаї суспільства. Релігійні традиції та звичаї (християнські) втілюються через прийняття чи відторгнення населенням нав’язуваних законодавцем цінностей. Національні традиції й звичаї на загальносоціальному рівні втілюються через патріотичне виховання населення, освітні програми для дітей і молоді та сприяють подоланню безкультур’я, що провокує злочинність. Культурні традиції й звичаї популяризуються через соціальну рекламу та інформаційно-профілактичні акції. Зазначені норми посідають базове, фундаментальне місце в системі загальносоціальних заходів, оскільки на їх основі формуються ціннісні орієнтації громадян, ставлення до норм моралі й права.

9. У системі спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності професійні та морально-етичні традиції й звичаї відіграють запобіжну роль у межах діяльності суб’єктів запобігання злочинам через програми морально-етичного виховання працівників правоохоронних органів (Кодекси етики), удосконалення ними професійних знань і навичок, усунення стереотипів та упереджень (зокрема, формалізм, зневіра у виправленні злочинців), дотримання присяги.

Діяльність суб’єктів запобігання злочинам стає більш ефективною в разі залучення громадськості до боротьби зі злочинністю, що відтворює прадавній національний звичай українців участі у вирішенні державних справ.

10. Традиції та звичаї, як неофіційні соціальні регулятори людської поведінки, відіграють профілактичну роль на індивідуальному рівні через їх спрямування на свідомість особи, яка демонструє ознаки девіантної поведінки. Позитивні традицій та звичаї на цьому рівні виступають як інструменти неформального соціального контролю за поведінкою особи.

11. Суб’єкти запобігання злочинам найбільш ефективно можуть використовувати традиції та звичаї, впливаючи на повнолітніх засуджених у пенітенціарний період і період ресоціалізації та соціальної адаптації таких осіб. Підтримано пропозиції щодо найбільш широкого впровадження душпастирської опіки засуджених, з огляду на те, що традиційні канони здійснення такої діяльності (зокрема таємниця сповіді) значною мірою можуть сприяти здійсненню виправлення засуджених, знімати соціальну, психологічну напругу, зумовлену перебуванням в ізоляції та тимчасовою або навіть і постійною втратою позитивних соціальних зв’язків (сімейних, родинних стосунків, дружніх колективних стосунків тощо).

<< | >>
Источник: БОСАК КАТЕРИНА СЕРГІЇВНА. ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ В СИСТЕМІ ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Запоріжжя - 2015. 2015

Еще по теме ВИСНОВКИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -