Відвернення та припинення вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях на індивідуальному рівні

Спеціально-кримінологічне запобігання щодо осіб, схильних до вчинення злочинів та їхнього найближчого оточення у кримінології називають індивідуальним запобіганням злочинам [2, с.

Враховуючи викладене, пропонуємо наступні напрями здійснення індивідуального запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях: 1) виявлення, облік та проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях; 2) посилення контролю за громадськими місцями і зменшення практичних можливостей для вчинення грабежів і розбоїв на їх території; 3) здійснення віктимологічної профілактики серед населення; 4) припинення підготовлюваних і вчинюваних злочинних посягань.

1. Виявлення неповнолітніх осіб, поведінка та спосіб життя яких дають підстави прогнозувати високу ймовірність вчинення ними правопорушень і злочинів, у тому числі грабежів чи розбоїв у громадських місцях, постановка їх на облік та проведення профілактичної роботи, безпосередньо входять до обов’язку кримінальної міліції у справах дітей. До здійснення зазначеної діяльності також активно залучаються органи виконавчої влади, місцевого самоврядування у межах їх компетенції і громадськість.

Виявлення осіб зазначеної категорії, здійснюється цілеспрямовано спеціально уповноваженими службами і підрозділами на проведення роботи по виявленню, запобіганню, припиненню і розслідуванню злочинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю і нецілеспрямовано - при повсякденному виконанні службових обов’язків, не пов’язаних із такими повноваженнями. Цілеспрямоване виявлення неповнолітніх, схильних до вчинення загальнокримінальних злочинів, у т. ч. грабежів і розбоїв, а також дорослих осіб, які втягують їх у цю протиправну діяльність, полягає у своєчасному та максимально повному збиранні з різних джерел, накопиченні, аналізі й перевірці інформації про наміри окремих осіб щодо вчинення таких злочинів, їх планування та підготовку. Вказана інформація збирається гласним і негласним шляхом службами КМСД, ДІМ, оперуповноваженими КР, БНОН, ППС, слідчими, працівниками спеціальних підрозділів державної пенітенціарної служби. Поряд з цим, інші суб’єкти соціальної роботи з дітьми, що перебувають у конфлікті із законом, також зобов’язані своєчасно повідомляти уповноважені служби і підрозділи органів внутрішніх справ про дітей, поведінка і спосіб життя яких свідчать про їхню схильність до вчинення правопорушень і злочинів. Зокрема, такий обов’язок покладається на відповідальних осіб управлінь (відділів) у справах сім’ї, молоді та спорту обласних (районних, міських) державних адміністрацій; обласних, міських, районних, районних у містах служб у справах неповнолітніх; територіальні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади; заклади охорони здоров’я; органи праці і соціального захисту населення.

Як показало авторське інтерв’ювання неповнолітніх грабіжників та розбійників у виховних колоніях, особистість переважної більшості з них формувалася у сім’ях, які опинилися у складних життєвих обставинах, тобто в умовах, що порушують їх повноцінну життєдіяльність та соціалізацію. Останні передбачають наркотичну або алкогольну залежність одного із членів сім’ї, перебування у місцях позбавлення волі, насильство в сім’ї, зумовлене сімейним неблагополуччям безпритульність і бродяжництво дітей, сирітство, зневажливе ставлення і негативні стосунки батьків з дітьми, інвалідність, офіційне безробіття одного із членів сім’ї [224]. За даними Державного департаменту з усиновлення та захисту дітей на кінець 2010 р. взято на облік 36 386 дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, а на кінець 2011 р. - ця цифра збільшилася мало не втричі, до 95 956 осіб [227, с. 96; 228, с. 34]. Неповнолітні-вихованці сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах мають були під пильною увагою суб’єктів соціальної роботи, а у разі вчинення ними правопорушень чи злочинів - вони підлягають постановці на профілактичний облік кримінальної міліції у справах дітей. Останній включає систему профілактично-наглядових заходів з метою фіксації відомостей про дитину, яка вчинила адміністративні, кримінальні правопорушення, проведення індивідуальної профілактики та здійснення контролю за її поведінкою [229, с. 2]. Підрозділами кримінальної міліції у справах дітей ставляться на профілактичний облік наступні категорії дітей: засуджені судом до покарання, не пов’язаного із позбавленням волі; звільнені від кримінальної відповідальності за рішенням суду із застосуванням примусових заходів виховного характеру без поміщення до школи або професійного училища соціальної реабілітації; звільнені від кримінальної відповідальності та покарання на підставі Закону України «Про амністію»; яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; звільнені із виховних установ Державної пенітенціарної служби України; яким винесено офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї; які вчинили адміністративне або кримінальне правопорушення і яким закладом охорони здоров’я встановлено діагноз «наркоманія», «токсикоманія», «алкоголізм»; які два і більше разів учинили адміністративне правопорушення [229].

Окрім профілактичного обліку, підрозділами КМСД ведеться алфавітно-довідковий облік дорослих осіб. На нього ставляться засуджені умовно або до громадських чи виправних робіт особи, а також стосовно яких виконання вироку про позбавлення волі відстрочено за вчинення таких кримінальних правопорушень як: використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом; примушування дитини до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства, жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість чи дискримінацію; примушування дитини до участі у створенні творів, зображень або кіно-відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру; створення або утримання місць розпусти, звідництво, учинені із залученням дитини; примушення до заняття проституцією чи втягнення її в такі заняття; втягнення дитини у злочинну діяльність, пияцтво, азартні ігри, жебрацтво; схиляння дитини до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. На зазначений облік ставляться також особи, яким винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї щодо дитини [229].

На підоблікових неповнолітніх заводиться обліково-профілактична справа, в якій накопичуються документи, що стали підставою для профілактичного обліку, характеристики неповнолітніх, службові рапорти та план заходів індивідуальної профілактики.

На думку автора, заходи індивідуальної профілактики повинні включати: а) первинне дослідження поведінки, проблем та особистості неповнолітніх правопорушників (способу життя, ціннісних орієнтацій та поведінкових настанов, характеристик із навчального закладу, трудового колективу, за місцем проживання, у разі очевидної потреби психіатричне діагностування розладів психіки і поведінки); б) вивчення батьківської сім’ї, обстеження житлово-побутових умов проживання, виявлення недоліків виховання та негативного впливу з боку окремих членів сім’ї; в) вивчення найближчого оточення за місцем навчання, проживання, проведення дозвілля на предмет встановлення членства у неформальних групах антисоціальної спрямованості, зв’язків із кримінальними елементами, вживання психоактивних речовин, вчинення правопорушень і злочинів у громадських місцях; г) здійснення психокорегуючого впливу на особистість та поведінку неповнолітнього правопорушника, відновлення та укріплення його соціально корисних зв’язків, створення умов для повноцінної соціалізації.

Своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання вчиненню грабежів і розбоїв неповнолітніми у громадських місцях, суттєво залежить від правильної організації індивідуально-профілактичної роботи, вибору оптимального тактичного варіанта її безпосереднього проведення, який має бути зорієнтований, з одного боку, на нейтралізацію негативних впливів найближчого оточення (сімейного і поза сімейного), а з другого боку, передбачати психокорегуючий вплив на психіку та поведінку профілактованої дитини. За першим напрямом комплексному вирішенню підлягають проблеми батьківських сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Вказану профілактичну діяльність у межах компетенції здійснюють суб’єкти соціальної роботи з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом у тісній взаємодії із підрозділами служби КМСД територіальних органів внутрішніх справ. Зокрема, управління (відділи) у справах сім’ї, молоді та спорту обласних, районних міських державних адміністрацій сприяють працевлаштуванню та зайнятості членів сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах; вирішують питання щодо надання сім’ям означеної категорії матеріальної допомоги; організовують оздоровлення та відпочинок дітей із таких сімей.

Комплексне вирішення проблем нейтралізації негативного впливу мікросередовища на формування особистості неповнолітнього правопорушника також передбачає планування й здійснення профілактичних заходів щодо поза сімейного оточення (кола знайомих, неформальних груп). Предметом спільних профілактичних зусиль педагогів, інспекторів КМСД, дільничних інспекторів за місцем проживання, а також інших суб’єктів соціальної роботи з дітьми, що перебувають у конфлікті із законом, має стати переорієнтація останніх на зміну способу життя і кола спілкування. Це досягається інспектуванням родин, в яких виховуються неповнолітні, встановленням контролю за формою проведення ними свого дозвілля, колом спілкування та місцем перебування у темний час доби. При констатації членства у неформальних групах антисуспільної спрямованості, уповноваженими працівниками КМСД проводиться робота по дискредитації лідера, притягненню до адміністративної чи кримінальної відповідальності дорослих осіб, які примушують або втягують неповнолітніх у вчинення правопорушень і злочинів. !тоді працівникам карного розшуку, КМСД, дільничному інспектору міліції достатньо публічно проявити оперативний (профілактичний) інтерес до особи лідера та його найближчого оточення, як у решти членів групи виникають сумніви про можливість реалізації запланового грабежу чи розбою у громадських місцях.

Враховуючи той факт, що певна частина неповнолітніх і дорослих членів подібних об’єднань мають судимості, відповідальні працівники кримінально-виконавчої інспекції спільно із дільничними інспекторами міліції мають регулярно перевіряти дотримання підконтрольними особами обмежень, які їм встановленні у зв’язку зі звільненням від відбування покарання. Зусиллями служби ДІМ і ППС виявляються і перевіряються місця концентрації неформальних груп неповнолітніх на території обслуговування, за наявності законних підстав проводяться особисті огляди членів таких груп, огляди і вилучення речей і предметів, що можуть бути речовими доказами у адміністративному чи кримінальному провадженні, а також здійснюють тимчасові затримання і поміщення до спеціальних установ дітей, які вчинили адміністративне правопорушення.

Психокорегуючий вплив на психіку та поведінку профілактованої дитини, як правило, здійснюють шкільні психологи, працівники медичних закладів наркологічного профілю (у разі добровільного звернення), центрів соціально-психологічної реабілітації дітей, а найчастіше - інспектори кримінальної міліції у справах дітей. Форми і засоби позитивного впливу на психіку та поведінку профілактованої дитини доволі різноманітні.

Інспекторами КМСД та іншими суб’єктами соціальної роботи з дітьми традиційно використовуються методи переконання (у формі виховних та попереджувальних бесід, відвідування за місцем проживання, проведення роз’яснювальної роботи з батьками), надання допомоги (в організації дозвілля, установлення соціально корисних зв’язків та нейтралізації соціально шкідливих впливів, залучення до соціально корисних занять, спортивного творчого та самодіяльного характеру), а також примус (схиляння до добровільного проходження курсу лікування залежності від психоактивних речовин, притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності). Ефективність цих заходів багато в чому залежить від їх спланованості, системності проведення та закріплення результатів.

По-іншому повинні діяти співробітники ОВС за наявності достовірної інформації про замислені та підготовлювані неповнолітніми корисливо- насильницькі злочини у громадських місцях. Уповноважені особи мають вжити невідкладних заходів по недопущенню переростання наміру в приготування до насильницького заволодіння майном громадян шляхом грабежу чи розбою, а підготовчих дій - у вчинення вказаних посягань. Залежно від стадії формування та реалізації наміру вживаються різноспрямовані заходи відвернення загрози вчинення грабежів і розбоїв. Зокрема, йдеться про схиляння неповнолітніх до добровільної відмови від участі у злочинній діяльності; створення ситуації або умов, що виключають або ускладнюють реалізацію умислу та досягнення злочинного результату; притягнення до кримінальної відповідальності за підготовчі дії, які містять ознаки інших злочинів (придбання зброї, наркотичних засобів, втягнення неповнолітнх у злочинну діяльність); усунення різних чинників, які полегшують вчинення кримінального вуличного посягання, наприклад, зміна маршрутів патрулювання вулиць співробітниками патрульно-постової служби та членами народних дружин, застереження громадян не з’являтися поодинці у темний час доби в окремих малолюдних місцях тощо.

Зазначені методи і тактичні прийоми проведення заходів відвернення загрози злочинного посягання у діяльності oргaнiв внутрішніх cпрaв зaлeжнo від специфіки об’єкта запобіжного впливу мoжуть здiйcнювaтиcя як caмocтiйнo, тaк і в cукупнocтi, рaцioнaльнo пoєднуючи в собі інтенсивність впливу нa особу потенційного злочинця, ситуацію чи умови, що полегшують вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях.

2. Посилення контролю за громадськими місцями і зменшення практичних можливостей для вчинення грабежів і розбоїв на їх території, передбачає комплекс заходів, вжиття яких максимально ускладнювало б реалізацію злочинного умислу. Заходи посилення контролю службами і підрозділами ОВС за оперативною обстановкою, що складається у громадських місцях на території обслуговування, були докладно розглянуті нами раніше. Це, головним чином, правильна розстановка та комплексне використання сил і засобів територіального органу внутрішніх справ. Для посилення контролю правоохоронними органами за місцями ймовірного вчинення грабежів і розбоїв необхідно створити сприятливі умови. Як уже зазначалося, органи виконавчої влади на місцях і місцевого самоврядування силами підпорядкованих їм служб мають здійснювати планомірну роботу по антикриміногенному архітектурному проектуванню і плануванню місто забудови і транспортних розв’язок, продуманому інженерно-технічному обладнанню системою відеоспостереження за місцями масового перебування громадян, освітленню громадських місць, благоустрою прибудинкових територій, місць масового відпочинку, занедбаних недобудов та інших об’єктів інфраструктури. Певні кроки у цьому напрямі органами державної влади вже робляться. Взяти, приміром, реалізацію міжнародної програми «Безпечне місто». Остання передбачала введення в дію системи централізованого управління нарядами міліції, шляхом створення розгалуженої системи відеоспостереження у громадських місцях. Цілодобовий моніторинг в режимі он-лайн території масового перебування людей виступає стримуючим чинником для правопорушників, оскільки унеможливлює вчинення грабежів і розбоїв в умовах неочевидності. Подібне технічне ноу-хау почало впроваджуватися в Україні з 2009 року і особливо активно - перед проведенням чемпіонату Європи з футболу 2012 р. Відеокамерами були оснащені центральні вулиці і проспекти міст Київ, Харків, Донецьк та Львів. Це дозволило вивільнити частину патрульно- постових нарядів з вулиць та перенаправити їх у найбільш віддалені мікрорайони міста з ускладненої криміногенною обстановкою [227, с. 169]. Справою майбутнього залишається установлення вказаних систем у містах районного значення та найбільш криміногенних мікрорайонах районах.

Іншим напрямом зменшення можливостей для вчинення

досліджуваних корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніми у громадських місцях, є реалізація органами виконавчої влади та місцевого самоврядування спільно із уповноваженими службами і підрозділами ОВС законодавчих ініціатив по обмеженню перебування неповнолітніх без супроводу батьків та законних представників у темний час доби у громадських місцях. Йдеться про тимчасове запровадження на рівні територіальних громад так званих комендантських годин, що передбачають заборону знаходитися на вулицях та інших громадських місцях, особам, які не мають на це відповідного дозволу у визначений час доби (як правило нічний) з метою встановлення та підтримання громадського порядку [230, с. 1]. Практика введення «комендантської години» є досить поширеною у зарубіжних країнах. Так, наприклад в Естонії діти у віці до 16 років не повинні перебувати на вулицях без супроводу дорослих з 23 до 6 години ранку; у літню пору - з 00.00 до 05.00 ранку. Аналогічні заборони діють в Англії, Шотландії, Франції, США, Німеччині, Росії та інших країнах світу [231, с. 291]. Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку перебування дітей у закладах, у яких проводиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування у нічний час» від 16.05.2013 р. Відповідно до Закону діти віком до 16 років з 22.00 до 06.00 години ранку можуть перебувати у закладах у яких провадиться діяльність у сфері розваг, або закладах громадського харчування лише в присутності хоча б одного з батьків чи іншого законного представника дитини. У разі порушення зазначеного положення відповідальності підлягають власники зазначених закладів, яка передбачає виплату штрафу у розмірі від 20 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [232, с. 2]. Що ж стосується «часових обмежень» перебування дітей саме в громадських місцях, то поки що вони діють лише в деяких містах Кіровоградської, Львівської, Дніпропетровської та Миколаївської областей України на рівні рішень міських Рад. Практика поширення такого запобіжного заходу та закріплення її на законодавчому рівні, на нашу думку сприяла б суттєвому зменшенню кількості загальнокримінальних злочинів,у т. ч. грабежів і розбоїв, що вчинюються неповнолітніми в громадських місцях.

Стримуючим чинником для реалізації злочинного умислу на вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми у громадських місцях також може стати організація патрулювання таких місць у темний час доби добровільними народними дружинами, до складу яких доцільно включати членів батьківського комітету навчальних закладів за місцем проживання профілактованих дітей та членів їхніх сімей.

3. Здійснення віктимологічної профілактики серед населення передбачає комплекс заходів, спрямованих на зниження рівня віктимності потенційних жертв та забезпечення їх особистої і майнової безпеки [187, с. 241]. Зниження рівня віктимності найбільш уразливих категорій громадян, які виявляють підвищену схильність опинитися в ролі жертв грабежів і розбоїв в умовах, коли об’єктивно можна було б уникнути злочинного посягання, головним чином досягається шляхом проведення просвітницької і виховної роботи серед них. Цілі такої діяльності різні. Це і належна поінформованість про ймовірні кримінальні загрози у громадських місцях, навчання правилам безпечної поведінки, активізація захисних можливостей потенційних жертв та убезпечення їх від заподіяння фізичної і майнової шкоди.

Інформаційно-роз’яснювальна робота серед найбільш уразливих до корисливо-насильницьких злочинів верств населення передбачає проведення потужної пропаганди безпечної поведінки в місцях та ситуаціях, які несуть реальну загрозу заподіяння шкоди здоров’ю та майну. Використовуючи засоби масової інформації, телебачення, радіо, Інтернету, навчальні програми в школах та інших закладах освіти громадянам необхідно прищеплювати культуру безпечної поведінки у громадських місцях, виховувати почуття перестороги і взаємовиручки, навчати правильним діям в екстремальних ситуаціях, прийомам самозахисту. Тиражувати ці знання в маси можна через започатковані цикли телепередач як не стати жертвою злочину у т. ч. грабежу чи розбою, лекції та публічні виступи правоохоронців, поширення пам’яток і буклетів, уроки самооборони. В той же час, виникає необхідність проведення цілеспрямованої профілактичної роботи серед окремих категорій громадян, які відносно частіше опиняються у ролі жертв грабежів і розбоїв. Нагадаємо, що за результатами нашого дослідження, третина потерпілих були однолітками із неповнолітніми злочинцями, на другому місці йде вікова група 18-24 роки - кожен четвертий, також вирізняються вікові групи 40-49 років і 50-59 років - кожен сьомий і восьмий потерпілий, відповідно. За родом занять переважають тимчасово непрацюючі і безробітні (47,7%), учні навчальних закладів різних рівнів акредитації - 24,7%, працівники сфери торгівлі та обслуговування - 21,4%, пенсіонери - 6,2%. Саме на вказані цільові соціальні групи першочергово рекомендується спрямовувати заходи індивідуальної віктимологічної профілактики, завданням якої є активізація захисних можливостей потенційних жертв та недопущення поведінки, яка б привернула увагу зловмисників.

Забезпечення особистої і майнової безпеки громадян у громадських місцях покладається на відповідні служби і підрозділи міліції, а також на добровільні об’єднання громадян по охороні громадського порядку.

Убезпечення громадян від грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях належить до групи заходів щодо усуненням умов та ситуацій, які полегшують реалізацію умислу та досягнення злочинного результату. Нами встановлено переважання так званої ситуативної віктимності жертв, що пов’язувалася із перебуванням у безлюдних місцях в темний час доби. А тому, раніше викладені заходи посилення формального і громадського контролю за громадськими місцями, неформальними групами дітей та підобліковим контингентом, з-поміж іншого, мають і вагоме віктимологічне значення, оскільки кінцевою метою їх здійснення є убезпечення потенційних жертв від спонтанних злочинних посягань у вказаних місцях.

На окрему увагу заслуговують заходи колективної безпеки і взаємовиручки громадян, які опинилися в ситуації розпочатого злочинного посягання. Розрахунку злочинців на умови неочевидності та невтручання сторонніх осіб у перебіг події насильницького заволодіння майном громадян у громадських місцях, треба протиставити згуртованість мешканців територіальної громади у протистоянні кримінальним проявам, високу готовність прийти на допомогу жертвам грабежів і розбоїв. Забезпечення колективної безпеки на рівні територіальної громади покладається на добровільні об’єднання громадян по охороні громадського порядку, а також на небайдужих до чужого лиха громадян, здатних втрутитися у ситуацію злочинного посягання, захистити жертв та вжити заходів по затриманню злочинців.

Припинення підготовлюваних і вчинюваних неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях здійснюється шляхом негайного реагування органів і підрозділів ОВС на інформацію про такі злочини, направлення на місця подій сил і засобів, необхідних для захисту порушених конституційних прав громадян [216]. Припинення злочинів полягає у своєчасному втручанні компетентних органів на стадії підготовки та замаху у вчинення злочину з метою недопущення заподіяння шкоди фізичним особам, а також вжиття невідкладних заходів по його розкриттю. Своєчасність такого втручання залежить від оперативного отримання (надходження) достовірної інформації про підготовку злочину, вчинення якого можна запобігти. Набагато складніше реагувати на інформацію про розпочате злочинне посягання (на стадії замаху) в цілях недопущення доведення його до кінця та зменшення тяжкості наслідків. У першому випадку, необхідна інформація збиралася і перевірялася в ході проведення оперативно-розшукової діяльності відповідних служб і підрозділів міліції (карного розшуку, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків та ін.). За результатами перевірки вживалися упереджувальні заходи, що забезпечували запобігання підготовлюваним злочинам. В умовах дії чинного КПК України такі можливості суттєво обмежені, адже гласні і негласні слідчі (розшукові) дії дозволяється здійснювати лише в межах кримінального провадження за письмовим дорученням слідчого. В той же час, слід брати до уваги, що специфіка вчинення неповнолітніми більшої половини грабежів і розбоїв полягає у спонтанності і короткостроковості злочинного посягання в умовах неочевидності. Насильницьке заволодіння майном потерпілих триває лічені хвилини чи навіть секунди, а сам злочин (наприклад розбій) вважається закінченим в момент нападу (при застосуванні протиправного насильства). А тому, частіше за все, реагувати доводиться на закінчений злочин і вживати заходи по встановленню й затриманню підозрюваних осіб, збиранню речових доказів, наданню допомоги потерпілим, ліквідації негативних наслідків злочину.

Враховуючи викладене, виявлення злочинів, що готуються головним чином, має відбуватися в ході проведення профілактичної роботи з підобліковим контингентом, його найближчим оточенням за місцем навчання, роботи, проживання, проведення дозвілля, а також з населенням. Необхідні відомості отримуються також із заяв і повідомлень фізичних та юридичних осіб, ЗМІ та під час самостійного виявлення службовими особами, уповноваженими розпочати досудове розслідування з будь-якого джерела обставин, що свідчать про підготовку чи вчинення вказаних злочинів. Зазначена інформація надходить (передається) до чергових частин територіального органу внутрішніх справ, які забезпечують негайне реагування на них силами добових нарядів. Наряди патрульно-постової та дорожньо-патрульної служб, групи швидкого реагування при несенні служби на маршруті згідно з планом єдиної дислокації, зобов’язані прибути на місце події не пізніше 20 хвилин з моменту отримання повідомлення чергової частини [216]. Окрім цього, патрульно-постові наряди можуть самостійно виявити на маршруті патрулювання факти вчинення грабежу чи розбою неповнолітніми у громадських місцях і вжити невідкладних заходів по його припиненню, виявленню і затриманню правопорушників, наданню допомоги потерпілим, встановленню свідків і очевидців і до прибуття слідчо- оперативної групи забезпечити охорону місця події, недоторканість обстановки, слідів, знарядь злочинів та інших речових доказів [212]. До складу слідчо-оперативних груп, які перебувають на добовому чергуванні і виїжджають на місце події окрім слідчого, працівників науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів, входять працівники карного розшуку, міліції громадської безпеки, служби боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах дітей. Зазначених працівники забезпечуються вогнепальною зброєю, боєприпасами і спецзасобами індивідуального захисту та активної оборони (бронежилет, захисна каска, гумовий кийок та ін..). За рішенням начальника ОВС їм можуть видаватися автоматична зброя та інші спеціальні засоби [216].

Працівники добових нарядів та слідчо-оперативних груп наділені достатніми повноваженнями щодо реагування на повідомлення про підготовку до вчинення або про вчинені грабежі та розбої. Зокрема, вони мають право: вимагати від неповнолітніх, які порушують громадський порядок припинити такі дії, а у разі невиконання законних вимог застосовувати передбачені законодавством заходи примусу; перевіряти при підозрі у вчиненні правопорушення документи, які посвідчують особу;

затримувати і доставляти до ОВС осіб, підозрюваних у вчинені вказаних злочинів або замаху на них, у тому числі неповнолітніх, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність; вилучати предмети і речі, заборонені чи обмежені до обігу; застосовувати фізичний вплив, спеціальні засоби і вогнепальну зброю, а також здійснювати інші повноваження, передбачені Законом України «Про міліцію» [216].

Вчасне реагування служб і підрозділів територіального органу внутрішніх справ на повідомлення про підготовлювані і вчинювані грабежі і розбої неповнолітніх у громадських місцях залежить від належної організації роботи чергових частин, забезпечення взаємодії з іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадськими об’єднаннями, при опорі на допомогу населення. Ефективність узгоджених дій різних суб’єктів реагування, значною мірою залежить від дієвої координації такої роботи штабними підрозділами і керівниками.

Таким чином, запропоновані напрями удосконалення діяльності із протидії та запобігання грабежам і розбоям, що вчинюються неповнолітніми у громадських місцях, а також розроблені рекомендації і заходи їх здійснення, при дотриманні комплексного підходу, сприятимуть зниженню рівня досліджуваної категорії злочинів та забезпеченню особистої і майнової безпеки громадян.