Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності.
Під спеціально-кримінологічним запобіганням злочинності розуміється сукупність заходів протидії злочинності, змістом яких є різноманітна робота державних органів, громадських організацій, соціальних груп і громадян, спрямована на усунення причин та умов, що породжують і сприяють злочинності, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки [80, с.
144] . Слід погодитися з В. В. Голіною, що ці заходи спрямовані на вчинення руйнівного впливу на явища і процеси, які зумовлюють або можуть зумовлювати активізацію криміногенного потенціалу суспільства у виді злочинних проявів [37, с. 21][222] [223] [224].На наш погляд, спеціально-кримінологічне запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності потрібно проводити в межах трьох основних стратегічних напрямах впливу: 1) обмеження обігу контрафактної продукції; 2) посилення захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності; 3) мінімізація наслідків вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності.
Обмеження обігу контрафактної продукції, як перший напрям спеціально-кримінологічного впливу, включає комплекс профілактичних заходів, що системно впливають на попит і пропозицію на кримінальному ринку інтелектуальної власності з метою зменшення його обсягів, а також припинення незаконного використання та розповсюдження контрафакту.
Важливого значення мають заходи, спрямовані на зниження попиту на контрафактну продукцію серед споживачів. В першу чергу, це створення повноцінного ринку інтелектуальної власності для забезпечення просування легальної продукції, що створить конкуренцію контрафакту за якістю, асортиментом та ціною. Цей ринок зробить інтелектуальну продукцію більш доступною для населення, зменшить трансакційні витрати виробників та створить реальну альтернативу кримінальному ринку.
Для забезпечення попиту на оригінальну продукцію на ринку інтелектуальної власності необхідно створити ефективні механізми впливу на цінову політику виробників цієї продукції.
Так, правовласники повинні враховувати платоспроможність більшої частини населення країни, де буде відбуватися реалізації інтелектуальної продукції. Слід погодитись з думкою О. Дворянкіна, що якби ці корпорації не були монополістами на ринках об'єктів інтелектуальної власності та вели соціально орієнтовану цінову політику, спрямовану не на отримання максимальної вигоди, а на задоволення потреб широких верств населення, то багато тіньових виробництв були б природним чином втягнуті в випуск легальної продукції. Вони б виробляли продукцію за цінами, доступними не тільки для населення високорозвинених країн, і проблема піратства вже на державному рівні (Китай, Болгарія, Україна) була б вирішена [48, с. 39—40][225]. За таких умов, виробники інтелектуальної продукції, наприклад, можуть вводити в обіг більш дешеві аналоги своєї продукції з обмеженою кількістю функцій, яку зможуть придбати ті верстви населення, в яких не вистачає коштів на основну продукцію. Вдало зарекомендувала себе регіональна цінова політики деяких транснаціональних корпорацій, що виробляють інтелектуальну продукцію.Сприятиме зниженню попиту на контрафактну продукцію також підвищення рівня правосвідомості населення та прищеплення навичок поваги до інтелектуальної власності. З цією метою необхідно проводити інформування населення через засоби масової інформації про небезпечність для життя та здоров’я використання підробленої продукції (особливо харчової та медичної) та відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Системному впливу на обмеження обігу контрафактної продукції, сприятимуть заходи, що спрямовані на скорочення пропозиції на контрафактну продукцію. Ці заходи повинні обмежувати виробництво контрафакту, його ввезення на територію України, а також мережу розповсюдження підроблених товарів.
З метою недопущення виготовлення контрафактної продукції правоохоронним та контролюючим органам потрібно посилити контроль за великими підприємствами на території України, що займаються виготовленням та тиражуванням легальної продукції.
Це зумовлено тим, що зазначені суб’єкти мають значні потужності виробництва, що дає можливості в позаробочий час виготовляти й контрафактну продукцію. Особливо це стосується підприємств, що виготовляють аудіовізуальну продукцію. У зв’язку з цим, необхідно проводити планові та позапланові перевірки діяльності зазначених суб’єктів контролюючими органами, проводити профілактичні бесіди з керівниками підприємств про недопущення порушення права інтелектуальної власності під час виробництва, посилити технічний контроль за виготовленням продукції (наприклад, шляхом встановлення лічильників на відповідне промислове обладнання тощо).Окремий комплекс спеціально-кримінологічних заходів повинен бути спрямований на запобігання ввезенню на територію України контрафактної продукції. Митний Кодекс України передбачає активну позицію митних органів у сприянні захисту прав інтелектуальної власності, яка полягає у застосуванні процедури призупинення заявлених до митного оформлення товарів щодо яких є підстави вважати, що їх переміщення здійснюється з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності [75, c. 96-97]1.
Для удосконалення роботи у зазначеному напрямку необхідно підвищувати кваліфікацію та професіоналізм посадових осіб зазначених органів, розробити Методологічні рекомендації з виявлення контрафактних товарів та розслідування адміністративних і кримінальних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності. Необхідно також вжити заходів щодо недопущення контрабандного переміщення контрафактних товарів на територію України. Це можливо зробити вчасним виявленням та перекриванням митними органами нелегальних каналів, через які відбувається ввезення контрафакту.
Важливе значення мають також заходи у ході митного контролю після пропуску товару. У зв’язку з масовим порушенням прав правовласників масштабний характер набули перевірки митними органами законності використання підприємцями товарного знаку на внутрішніх ринках при роздрібній чи оптовій торгівлі імпортними товарами [134, с.
32] . Потрібно провести ряд заходів з підвищення ефективності таких перевірок та [226] [227] залучення представників власників прав на об’єкти інтелектуальної власності.В свою чергу, Державній службі інтелектуальної власності України та громадським організаціям необхідно постійно проводити моніторинг ринку інтелектуальної власності з метою виявлення безпідставних змін в обсягах обороту оригінальної продукції для своєчасного виявлення правопорушень у цій сфері.
Важливе значення мають заходи, спрямовані на перешкоджання незаконному розповсюдженню та використанню інтелектуальної продукції. Так, з метою запобігання розповсюдження контрафактної продукції потрібно розробити та регулярно вживати ряд оперативно-профілактичних заходів з відпрацювання суб’єктів ринку інтелектуальної власності, що спрямовані на запобігання та припинення лоткової торгівлі контрафактної продукції на вулицях, проїзних частинах, в переходах та інших місцях масового перебування населення [85, c. 92][228]. Таким чином, вірогідні місця реалізації контрафактної продукції повинні бути під постійним наглядом правоохоронних і контролюючих органів.
Доволі ефективно зарекомендували себе профілактичні бесіди з організаторам торгівлі та реалізаторами на ринку стосовно адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності, розповсюдження агітаційних плакатів про суспільно-небезпечні наслідки зазначених посягань, постійні перевірки діяльності торгових точок контролюючими та правоохоронними органами.
Було б доцільним оснащувати роз’яснювальними плакатами про ознаки контрафакції та підроблених товарних знаків місця торгівлі окремих видів інтелектуальною продукцією. На кожній торговій точці повинні бути в наявності накладні з поіменною вказівкою на назву об’єктів інтелектуальної власності та данні про їх правовласників. Також потрібне проведення обов’язкового регулярного навчання правилам розповсюдження продукції інтелектуальної власності керівників підприємств та продавців.
Деякі заходи повинні бути спрямовані на запобігання використання об’єктів інтелектуальної власності у підприємницькій діяльності. Так, потрібно здійснювати перевірку діяльності тих підприємств та організацій, які, по-перше, використовують у своїй діяльності технології, що можуть бути об’єктами промислової власності, по-друге, для роботи яких необхідне використання комп’ютерних програм та баз даних. До останніх належать суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги, наприклад, у сфері дизайну, інжинирінгу, ІТ, фотографування та обробки фотографій. Частіше за все, працівники цих юридичних осіб використовують контрафактні комп’ютерні програми. У зв’язку з цим, було б доцільне перевіряти наявність ліцензійного програмного забезпечення під час видачі окремих ліцензій цим суб’єктам господарювання, проведення роз’яснювальної робота під час реєстрації юридичних осіб.
Ряд заходів повинні бути спрямовані на обмеження розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Для цього потрібно удосконалити правове регулювання відносин, що виникають у зв’язку з використанням засобів електронного та цифрового зв’язку.
Сучасні «комп'ютерні пірати» активно використовують прогалини національного законодавства і створюють нові технологічні способи розповсюдження об'єктів інтелектуальної власності в мережі Інтернет. Широке поширення набули торрент-ресурси, що дозволяють за допомогою спеціальних програм здійснювати обмін інформацією великого обсягу між кінцевими користувачами. При цьому об'єкти інтелектуальної власності не розміщуються на самих торрент-ресурсах, що дає можливість їх власникам уникати будь-якої відповідальності за подібні послуги. У зв'язку з цим, назріла необхідність встановлення в національному законодавстві механізму притягнення до відповідальності власників торрент-ресурсів.
Більш якісному захисту виняткових прав в мережі Інтернет буде сприяти введення норм про притягнення до відповідальності і власників сайтів, що надають можливість доведення до загального відома об'єктів авторських і суміжних прав шляхом розміщення посилань для доступу до таких об'єктів, що знаходяться на сторонніх серверах, що не належить власникам цих сайтів [116, c.
17]1. Ефективним є застосування до власників відповідних Інтернет-сайтів заходів адміністративного впливу: відключення та блокування сайтів, що розповсюджують контрафактну продукцію, від доступу до мережі Інтернет [4, с. 91] .В свою чергу, правовласники повинні розуміти, що створені ними об’єкти інтелектуальної власності потрібно забезпечувати спеціальними програмними засобами захисту. Сучасні інформаційні технології, які застосовуються в Інтернеті, дозволяють реалізувати можливість накласти на нього реальні захисні й інформаційні функції на основі легальної процедури електронного документування з використанням технології електронно- цифрового підпису, який забезпечує юридичну силу документів. У західному сегменті Інтернету широко поширений інший спосіб захисту - водяні знаки в електронних копіях фотографій і зображень. Вони наносяться за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке вміщує прихований код певного
-Э
формату в файли [82, с. 153] . Наприклад, стосовно музичних творів в Інтернеті існує можливість встановити на всіх творах спеціальний код, який є своєрідним музичним водяним знаком. Прослухати чи скачати файли, що ним охороняються, можна лише попередньо оплативши доступ до нього [119, c. 35][229] [230] [231] [232]. Правовласники об’єктів інтелектуальної власності повинні також позначати свої продукти спеціальними знаками, щоб можна було встановити належність їм цих об’єктів, проводити агітаційні компанії на своїх інтернет- ресурсах про недопустимість порушення права інтелектуальної власності. Сприятиме запобіганню злочинності у сфері інтелектуальної власності посилення захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності, як другий напрям спеціально-кримінологічного впливу, що включає в себе комплекс спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на удосконалення діяльності контролюючих та правоохоронних органів, залучення громадськості до захисту прав інтелектуальної власності, посиленні мотивації правовласників до активної участі в процесі боротьби з обігом контрафакту. В цьому напрямі, важливе значення має удосконалення діяльності державних та правоохоронних органів у сфері протидії досліджуваної злочинності. Так, необхідно створити ефективне законодавче регулювання функціонування спеціальних підрозділів правоохоронних органів, що займаються виявленням та розслідуванням кримінальних правопорушень, шляхом розширення їх повноважень та налагодження внутрішнього та міжнародного співробітництва, а також створити законодавчі передумови для збереження фактичних даних в Інтернеті, що в майбутньому можуть бути використані як докази під час розслідування кримінальних правопорушень. Наприклад, встановити вимогу для провайдерів зберігати log-файли доступу клієнтів до мережі та процедуру їх надання органу досудового розслідування за постановою суду; передбачити дієвий механізм нотаріального посвідчення веб-сторінок. На сьогодні існують також певні недоліки в процедурі знищення контрафакту. В деяких країнах існують спеціальні установи, що займаються знищенням та переробкою відповідної контрафактної продукції. Так, наприклад, в США існують спеціальні центри переробки дисків для лазерних систем зчитування. В Україні вся контрафактна продукція знищується відповідно до Інструкції «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», що затверджена спільним наказом Генеральної прокуратура України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрація України, Служби безпеки України, Верховного суду України та Державної судової адміністрації України. Зазначена Інструкція передбачає аналогічний порядок знищення контрафакту, як і для інших речових доказів. Це є недоліком правового регулювання, через який існують певні складнощі в утилізації конфіскованої підробленої продукції. Пропонуємо передбачити для деяких контрафактних товарів окремі процедури їх знищення. Одним з перспективних напрямів підвищення ефективності протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності є впровадження в процес досудового слідства нових інформаційних систем та технологій. Щодо процесу розслідування, то передусім йдеться про розробку і використання комп’ютерних програм як підґрунтя інформаційного забезпечення підтримки прийняття рішення слідчим, котрий здійснює розслідування по конкретній кримінальній справі, а саме про забезпечення такої діяльності, як планування, і таких його аспектів, як висунення робочих версій та обрання оптимальних систем слідчих дій і оперативно-розшукових заходів щодо їх перевірки [54, с. 241-242]1. Необхідно вирішити також кадрові проблеми державних органів, діяльність яких пов’язана зі сферою інтелектуальної власності. Потрібно розробити та проводити регулярні програми підвищення кваліфікації зазначеної категорії осіб з залученням фахівців Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності, проводити спеціалізовані міжвідомчі конференції та семінари з актуальних питань, а також розробити спеціальні засоби виявлення кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності та забезпечити впровадження сучасних методик такого виявлення. Було б доцільно передбачити в штаті спеціалістів з комп’ютерних технологій з гідною заробітною платнею. Нагально треба вирішити питання розподілу компетенції спеціальних органів в структурі Міністерства внутрішніх справ, що займаються протидією злочинності у сфері інтелектуальної власності. Так, у міністерстві завдання з виявлення та припинення фактів порушення прав інтелектуальної власності покладено на Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю. У свою чергу, відповідно до Конвенції про кіберзлочинність у структурі міністерства питання протидії порушенню авторських і суміжних прав у мережі Інтернет належить до компетенції підрозділів боротьби з кіберзлочинністю. Більш доцільним, на наш погляд, було б створення спеціального окремого підрозділу, який би займався питаннями запобігання та розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності (наприклад, Департамент боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності). Такі підрозділи в системі правоохоронних органів створені в США, Франції, Великобританії та багатьох інших країнах. Зазначений підхід забезпечив би відповідну спеціалізацію співробітників цього підрозділу, а також профільну роботу у зазначеному напрямі. Значну актуальність має створення відповідного «єдиного банку даних контрафактної продукції», де повинні знаходитися відомості про осіб, що притягалися до адміністративної та кримінальної відповідальності за правопорушення у сфері інтелектуальної власності, відомості про підроблену продукцію, потерпілих осіб, зв’язки між виробниками та продавцями контрафактної продукції та інші значущі для наступного виявлення та розслідування фактичні данні. Потрібно також забезпечити більш тісну взаємодію між правоохоронними органами та професійними організаціями, правовласниками з питань виявлення, розкриття та розслідування злочинів проти інтелектуальної власності. Наприклад, можна використовувати можливості і активно співпрацювати з компаніями, що на підставі агентських угод займаються виявленням підробок. Не зайвим було б прийняття та реалізація загальнодержавних і регіональних програм боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності. З метою підвищення якості координації правоохоронних та контролюючих органів необхідно вжити комплекс заходів спрямованих на обмін інформацією, що стосується порушення права інтелектуальної власності (створення та ведення в міністерствах спеціальних інформаційних баз даних про факти виготовлення та розповсюдження контрафакту), проведення спільних аналітичних досліджень, вироблення спільних пропозицій щодо протидії злочинності у сфері інтелектуальної власності. У зв’язку з транснаціональним характером злочинності у сфері інтелектуальної власності важливого значення набуває налагодження міжнародної взаємодії у боротьбі зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності. В цьому контексті, необхідно інформувати міжнародні організації, Інтерпол, Європол, поліцейські підрозділи зарубіжних держав про організації, що займаються виготовленням та реалізацією контрафактної продукції. Також потрібно запитувати аналогічну інформацію про зазначені фірми, діяльність яких поширюється на територію України. Необхідно забезпечити участь представників правоохоронних органів України в щорічних міжнародних конференціях з питань боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності. Правовласники повинні підвищувати свою ініціативність та значення в запобіганні злочинності у сфері інтелектуальної власності. Так, в США більша частина матеріалів про злочини у сфері інтелектуальної власності (більше 80%) надходить від представників правовласників майже в готовому вигляді, з документальним підтвердженням протиправної діяльності аж до попередніх експертних висновків [133, c. 62-66][233]. З цією метою власникам прав на об’єкти інтелектуальної власності, по-перше, необхідно розширювати мережу своїх офіційних представників на території України. Це дасть змогу, з одного боку, проводити самостійний контроль та моніторинг обігу власної інтелектуальної продукції, а, з іншого боку, оперативно взаємодіяти з правоохоронними органами у випадку виявлення останніми порушення прав інтелектуальної власності. По-друге, правовласники повинні створювати відповідні сертифіковані експертні центри, які будуть швидко та якісно проводити відповідні експертизи в кримінальних справах досліджуваної категорії. По-третє, правовласники повинні фінансувати агітаційні акції про недопустимість та небезпечність для життя та здоров’я контрафактної продукції, а також поширювати інформацію про ознаки легальної продукції та способи виявлення підробленої продукції. Не можна применшити значення діяльності правовласників щодо створення технічних перешкод у розповсюдженні контрафактної продукції. На наш погляд, ці технічні засоби можна розділити на 2 види: технічні засоби захисту авторського права та технічні засоби забезпечення індивідуалізації виробників інтелектуальної продукції. Технічні засоби захисту авторських прав (англ. DRM - Digital rights management) - програмні, програмно-апаратні засоби або інші технологічні механізми, які навмисно створюють перешкоди для незаконного поводження з об’єктами інтелектуальної власності (копіювання, модифікації, перегляду тощо), що втілені в електронній формі, або дозволяють відстежити такі дії. На цей момент DRM використовується безліччю компаній по всьому світу, серед яких Amazon, Apple Inc., Microsoft, Electronic Arts, Sony, 1C, Akella та ін. Так, наприклад, стосовно дисків для лазерних систем зчитування існують технічні способи захисту, що не дозволяють протиправно зчитувати інформацію з конкретного носія. Ці види захисту засновані на складних системах шифрування, які пов’язують записану інформацію з певним унікальним кодом диска-носія. Усі пристрої зчитування інформації перевіряють відповідність цих ключів і при виявленні невідповідності не можуть дешифрувати запис. Широко використовується також система маркування ліцензійної продукції. Більшість дослідників рекомендують використовувати такі технічні засоби захисту авторського права як: а) саморуйнування документа при несанкціонованому копіюванні; б) криптографічні конверти; в) подання твору з обмеженою функціональністю; г) використання кодових слів; д) створення спеціалізованого архіву для об’єктів інтелектуальної власності тощо [91, с. 7]1. Що стосується технічних засобів забезпечення індивідуалізації виробників інтелектуальної продукції, то вони спрямовані на створення можливості користувачам відрізнити оригінальну продукцію від підробленої. Ці засоби постійно вдосконалюються та ускладнюються, у зв’язку з чим, дорожчає інтелектуальна продукція. Таким чином, виробникам інтелектуальної продукції потрібно шукати більш раціональні та ефективні засоби захисту продукції від контрафакції. Важливе значення має залучення громадськості у протидію злочинності у сфері інтелектуальної власності. Великим компаніям необхідно проводити певні стимулюючі акції та надавати винагороду тим особам, які повідомили про факти порушення їх прав. Доволі ефективним є впровадження правовласниками нових моделей бізнесу з використанням об’єктів права інтелектуальної власності. Ці моделі повинні стимулювати користувачів купувати оригінальний контент або приносити кошти компаніям іншим чином. В віртуальній індустрії популярними стали цифрові сервіси розповсюдження комп’ютерних ігор та програм, що надають значні переваги користувачам оригінальних програм, забезпечуючи їм доступ до конкретної віртуальної мережі та надаючи багато інших привілеїв (наприклад, «Steam» та «Origin»). У зв’язку з цим, неліцензійне програмне забезпечення стає не [91] Мамон З. В. Захист авторського права у мережі Інтернет / З. В. Мамон // Юридичний вісник України. - 2007. - № 7. - С. 7. функціональним. Подібні сервіси створені і в аудіовізуальній індустрії в мережі Інтернет. Останнім часом популярним стало отримання прибутку правовласниками не безпосередньо шляхом продажу своєї продукції, а через рекламу. Так, існують безліч сервісів, які надають безперешкодний доступ до аудіо та відео продукції, але користувач повинен продивитися рекламу. Певна частина переданих від рекламодавців коштів передається правовласнику інтелектуальної продукції. Третім напрямом спеціально-кримінологічного впливу є мінімізація наслідків вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності. Він охоплює комплекс заходів спрямованих на усунення шкоди від посягань на права інтелектуальної власності. Необхідно провести ряд заходів для забезпечення виплати компенсації правовласникам, що стали потерпілими від злочинів проти інтелектуальної власності. Для цього необхідно удосконалити механізм обчислення суми збитків, що будуть відшкодовуватися. Було б доречно, закріпити в законодавстві України аналогічні положення ЦК Німеччини про три альтернативні способи обчислення суми відшкодування збитку, яку потерпілий може вимагати від правопорушника: 1) стягнення конкретної суми своїх витрат як упущену вигоду; 2) виплати всього отриманого порушником прибутку в повному розмірі; 3) виплати відповідних ліцензійних відрахувань [3, c. 128]1. Усуненню шкоди від порушення права інтелектуальної власності сприятиме страхування підприємницького ризику правовласників. За кордоном широко використовуються різноманітні види страхування інтелектуальної власності на випадок: втрати прав на об’єкт інтелектуальної власності, документів (патентів, свідоцтв і т.п.); професійної відповідальності патентних повірених; відповідальності за випадкове та ненавмисне використання чужих об’єктів інтелектуальної власності; фінансових ризиків; відмови у видачі патенту або свідоцтва; розголошення конфіденційної інформації; судових витрат; непередбачених збитків або втрати доходу у випадку встановлення контрафактного використання об’єкта інтелектуальної власності і у зв’язку з появою на ринку товарів-аналогів [113, c. 97][234]. З метою забезпечення виплат компенсацій потерпілим від злочинів у сфері інтелектуальної власності є доцільним створення державних та недержавних фондів, внески в які можуть бути як обов’язковими (наприклад, з податку на продаж інтелектуальної продукції), так і добровільними. Висновки до третього розділу За підсумками дослідження питань запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності можна сформулювати наступні висновки. 1. Вивчення зарубіжного та міжнародного досвіду допомогло зробити висновок про необхідність комплексного підходу до боротьби зі злочинністю у сфері інтелектуальної власності, а також широкої взаємодії громадськості, виробників інтелектуальної продукції та правоохоронних органів. Визначено, що важливе місце у практиці протидії також займає високий рівень професійної підготовки працівників правоохоронних органів, проведення наукових досліджень злочинності у сфері інтелектуальної власності, розробка технічних заходів виявлення досліджуваних злочинів та осіб, що їх вчинили, фіксацій доказів, які будуть використанні під час обвинувачення. Підтверджено тезу про те, що чим краще захищені виключні майнові та немайнові права правовласників в державі, тим більше прибутку приносить національна інтелектуальна продукція. 2. Визначено, що запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності, повинно складатися з комплексної системи заходів, яка буде спрямована на виконання таких завдань: 1) зниження попиту на контрафактну продукцію; 2) скорочення незаконної пропозиції такої продукції; 3) формування культури поваги до права інтелектуальної власності; 4) створення ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності та захист інтересів правовласників; 5) забезпечення економічної безпеки України. Пропонується в межах загальносоціального різновиду запобіжної діяльності виділити комплекс соціально-економічних, суспільно- політичних, правових, соціокультурних, організаційно-управлінських заходів. Головною метою заходів соціально-економічного характеру, які набувають найважливішого значення для запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності, є створення відповідних умов для сприяння економічного розвитку України в інноваційному напрямі, тим самим, здійснення впливу на попит та пропозицію контрафактної продукції. Важливого значення набуває створення системи стимулів для розвитку сфери інтелектуальної власності та впровадження об'єктів інтелектуальної власності в інноваційний процес. Доведена необхідність впровадження специфічних соціально-економічних заходів, що спрямовані на підтримку національного виробництва інтелектуальної продукції. Для залучення інвестицій приватного сектору в інвестування в національне інноваційне виробництво, слід забезпечити сприятливі умови для функціонування венчурних інвестиційних фондів. Акцентована увага, на необхідності вирішення проблеми витоку за кордон висококваліфікованих кадрів шляхом створення та забезпечення відповідних матеріальних та інших умов для нормальної праці висококваліфікованих кадрів, особливо тих, що працюють у державному секторі економіки. Обґрунтовується значення науково-технічних заходів для впровадження інноваційної економіки. Підіймається питання створення необхідних умов для збереження й зміцнення свого інтелектуального потенціалу, а також для пошуку шляхів його якісного розвитку. Окремий комплекс заходів соціально-економічного характеру повинен бути спрямований на формування та забезпечення функціонування легального ринку інтелектуальної власності та створення умов для його моніторингу. За допомогою застосування зазначених заходів, можна буде вивести із тіньової сфери значні кошти та спрямувати їх на удосконалення процесу виробництва для виготовлення більш досконалих та конкурентоспроможних вітчизняних товарів. Це допоможе поступово зменшити попит на товари та послуги, що знаходяться в обігу на кримінальному ринку інтелектуальної продукції. Розвиток інноваційної економіки в Україні призведе до підвищення рівня життя та платоспроможності населення, створить нові робочі місця, надасть можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, що фактично виступає основою інноваційного розвитку. Загальносоціальні заходи у суспільно-політичній сфері характеризуються поступовим впровадження в суспільне життя, політику та виробництво основних принципів постіндустріального суспільства, потужною боротьбою з корупцією у сфері інтелектуальної власності, захистом інтересів національних виробників інтелектуальної продукції на міжнародній арені та забезпечення економічної безпеки України. Доведена необхідність здійснення політичної підтримки сектору інтелектуальної власності органами державної влади. Важливим напрямком розробки та застосування суспільно-політичних заходів є боротьба з корупцією у сфері інтелектуальної власності, в правоохоронних та судових органах. Зосереджена увага на тому, що держава повинна захищати та лобіювати інтереси своїх інноваційних виробників на міжнародній арені. Заходи правового характеру мають бути спрямовані на удосконалення сфери правового регулювання інтелектуальної власності. Визначається, що законодавство у цій сфері у цілому відповідає міжнародним стандартам, але існує велика кількість законів та підзаконних нормативно-правових актів, що підлягають узгодженню між собою. Так, певна розгалуженість системи нормативних актів, що регулюють інноваційну діяльність, призвела нас до необхідності погодитись з думкою про доцільність розроблення та прийняття Інноваційного кодексу України. Наголошується на необхідності продовження процесу адаптації законодавства в сфері інтелектуальної власності до законодавства ЄС, а також продовження гармонізації законодавства у сфері інтелектуальної власності із загальним законодавством України та законодавством, що регулює інші сфери, законодавчих і відомчих нормативних актів, а також систематизація та уніфікація норм, що регулюють відносини в сфері інтелектуальної власності. Нарешті, обґрунтовується необхідність розвивати та удосконалювати адміністративно - правовий та кримінально-правовий захист інтелектуальної власності, а також кримінально-процесуальне законодавство. Соціокультурні заходи запобігання полягають в інформуванні населення про роль і значення інтелектуальної власності, для підвищення інтересу до створення та правомірного використання об'єктів інтелектуальної власності. Доводиться запровадження у вищих навчальних закладах викладання дисциплін у сфері інтелектуальної власності не у вигляді спецкурсів (а це 14-20 годин в середньому), а у вигляді повноцінних начальних курсів. Підкреслюється необхідність запровадження заходів, спрямованих на підвищення винахідницької активності, популяризацію прав інтелектуальної власності серед молоді, підвищення зацікавленості молоді в отриманні знань у сфері інтелектуальної власності, визначення перспектив розвитку сфери в цілому, освоєння сучасних інформаційних технологій тощо. Ряд заходів повинен бути спрямований на формування правової культури з питань інтелектуальної власності серед широких верств населення. Організаційно-управлінські заходи повинні бути, в першу чергу, спрямовані на оптимізацію створеної інституційної системи охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, удосконалення координації та зв’язків між відповідними державними органами та підприємствами, що входять до цієї системи. Негайного удосконалення потребує розподіл повноважень між різними державними органами та підприємствами у сфері інтелектуальної власності, шляхом усунення дублювання управлінських функцій між органами виконавчої влади. Потрібно також наділити Міністерство освіти і науки України прямими функціями в сфері інтелектуальної власності. Європейський досвід та удосконалення судової реформи потребує створення спеціалізованого патентного суду. 3. Загальносоціальні заходи у сфері інтелектуальної власності є лише базовою основою для побудови і ефективної дії спеціально-кримінологічних заходів запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності, завданням яких є вже безпосередня протидія явищу досліджуваною злочинністю. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинності у сфері інтелектуальної власності потрібно проводити в межах трьох основних стратегічних напрямах впливу: 1) обмеження обігу контрафактної продукції; 2) посилення захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності; 3) мінімізація наслідків вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності. Обмеження обігу контрафактної продукції, як перший напрям спеціально-кримінологічного впливу, охоплює комплекс профілактичних заходів, що системно впливають на попит і пропозицію на кримінальному ринку інтелектуальної власності з метою зменшення його обсягів, а також припинення незаконного використання та розповсюдження контрафакту. Посилення захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності, як другий напрям спеціально-кримінологічного впливу, включає в себе комплекс спеціально-кримінологічних заходів, спрямованих на удосконалення діяльності контролюючих та правоохоронних органів, залучення громадськості до захисту прав інтелектуальної власності, посиленні мотивації правовласників до активної участі в процесі боротьби з обігом контрафакту. Мінімізація наслідків вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності, як третій напрям спеціально-кримінологічного впливу, охоплює комплекс заходів спрямованих на усунення шкоди від посягань на права інтелектуальної власності та включає в себе страхування підприємницького ризику правовласників, створення державних та недержавних фондів з метою забезпечення компенсації шкоди, а також законодавче врегулювання оцінки розмірів шкоди.