<<
>>

1.4. Соціальні наслідки злочинності у сфері інтелектуальної власності

Явище злочинності у сфері інтелектуальної власності здійснює значний негативний вплив на суспільство. Прояви цієї злочинності завдають суттєвої шкоди економічній безпеці держави, життю та здоров’ю громадян, погіршують міжнародний імідж та негативно впливають на стан розвитку науки і техніки.

Без наукового підходу, важко уявити та оцінити, які збитки несе українське суспільство у зв’язку з існуванням цього явища. Тому дослідження соціальних наслідків злочинності у сфері інтелектуальної власності сприятиме комплексному осмисленню її впливу на різні сфери життєдіяльності, а також дозволить оцінити негативні зміни в суспільних відносинах, до яких призводить існування та відтворення цього негативного явища соціальної дійсності.

Питання соціальних наслідків злочинності на сьогодні залишаються малодослідженим. Причини цього вбачаються в недооцінці кримінологами суспільної значущості зазначеної проблеми, важкістю розробки єдиних методологічних підходів до підрахунку шкоди, що спричинює існування злочинності у державі; а також недосконалістю державної системи статистики та існуванням латентної злочинності, наслідки якої залишаються поза офіційним обліком. З цього приводу В. В. Лунєєв пише: «Соціальні наслідки злочинності можуть руйнувати різноманітні сфери життя та діяльності людей. До них належать: моральні, психологічні, сімейні, фізичні, медичні, економічні, виробничі, технічні, політичні, організаційні, воєнні, наукові та інші небажані для суспільства наслідки. Їх дуже важко не тільки звести до єдиного знаменника, а й взагалі виразити кількісно» [90, c. 37-38]1.

Значний вклад у розробку проблематики соціальних наслідків злочинності було здійснено М. М. Бабаєвим [12] . На думку дослідника, саме [82] [83] тяжка шкода, що виникає як наслідок протиправної поведінки в більшості її форм, була і залишається в числі головних, якщо не найголовнішим з факторів, що пояснюють, чому боротьба із злочинністю розглядається як одна з важливих соціальних проблем [12, c.

3]1. Під соціальними наслідками злочинності дослідник розуміє реальну шкоду, яка спричинена злочинністю суспільним відносинам, що знаходить своє вираження у сукупності прямих і непрямих, безпосередніх і опосередкованих негативних змін (шкоди, збитків, витрат), яких у кінцевому підсумку зазнають соціальні (економічні, моральні, правові) цінності, а також сукупність економічних витрат суспільства на організацію боротьби зі злочинністю [12, c. 21][84] [85] [86]. Вчений погоджується з думкою А. Е. Жалінського про нерівнозначність соціальної шкоди від злочинності та матеріальних збитків від злочинів. Перша категорія не завжди піддається вартісному вираженню, бо складно визначити, які втрати несе суспільство у зв’язку із необхідністю ускладнювати протікання соціальних

процесів через небезпеку злочинних посягань [53, с. 60] . Із функціональної точки зору кримінологічна категорія «соціальних наслідків злочинності» виступає інтегративним критерієм оцінки суспільної небезпечності явища злочинності на основі аналізу обсягу, характеру і тяжкості його проявів [12, с. 36][87]. Підсумовуючи вищевикладене, можна погодитися з думкою Б. М. Г оловкіна, що соціальні наслідки злочинності потрібно аналізувати за допомогою дворівневого підходу: у площині злочинних проявів та надбудові більш вищого порядку узагальнення, що відбиває соцієтабельні негативні зміни системно-структурного значення [40, с. 107][88]. Звідси випливає необхідність поступового дослідження соціальних наслідків злочинності у сфері інтелектуальної власності, починаючи з сукупної (прямої та непрямої) шкоди, що спричиняють злочини проти інтелектуальної власності, та закінчуючи негативними змінами у реальних суспільних відносинах, що відбуваються в результаті існування явища злочинності у сфері інтелектуальної власності.

Отже, почнемо дослідження цих соціальних наслідків з аналізу прямої шкоди, що спричиняється вчиненням злочинів проти інтелектуальної власності.

Така шкода має певну специфіку, що зумовлена особливостями об’єкту, на який спрямовані ці злочини. Як вдало висловився В. Б. Харченко, саме настання суспільно-небезпечних наслідків перетворюють посягання у сфері інтелектуальної власності на злочин, їх розмір і тяжкість водночас є критерієм оцінки вчиненого, що дозволяє проводити розмежування з правопорушеннями та виступає найважливішим критерієм криміналізації зазначених діянь [139, c. 270-271][89]. З цього випливає необхідність встановлення точної матеріальної шкоди, що заподіюється конкретним посяганням на виключні майнові права інтелектуальної власності, для кваліфікації діяння як злочинне. На жаль, узагальнених статистичних даних про таку шкоду офіційна статистика не містить. Тому єдиним джерелом інформації можуть служити узагальнені матеріали судової практики.

Аналіз 179 архівних кримінальних справ засвідчив значні збитки, які несуть власники виключних майнових прав інтелектуальної власності. Сукупний розмір матеріальної шкоди заподіяної досліджуваними злочинами у сфері інтелектуальної власності сягнув 36 657 007 грн., з яких за ст. 176 КК України (154 кримінальні справи) - 29 365 097 грн., а за ст. 229 КК України (25 кримінальних справ) - 7 291 910 грн. Такі розміри збитків підтверджені експертизою по кожній кримінальній справі. Фактично це упущена вигода, яку б отримали власники прав інтелектуальної власності, якщо б за звичайних обставин їх право не було порушене [140, c. 232]1. Серед потерпілих юридичних осіб фігурують такі відомі американські компанії як Microsoft, Adobe System, Corel, Adidas Group, Nike Intemation LTD, Kraft Foods Inc.

Слід зауважити, що наведені розміри прямої шкоди не повністю відбивають існуючий стан соціальних наслідків проявів досліджуваної злочинності. Так, існують різні підходи до визначення вартості, а й у зв’язку з цим і шкоди, що заподіюється конкретним посяганням на об’єкти інтелектуальної власності.

Національний стандарт № 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» для проведення оцінки вказаних прав передбачає аж три методологічні підходи: доходний, порівняний та витратний [122][90] [91] [92].

Згідно з п. 19 Методики оцінки майнових прав інтелектуальної власності саме витратний підхід дозволяє визначити вартість витрат, необхідних для відтворення або заміщення об’єкта оцінки. Такий підхід ґрунтується на визначенні поточної вартості витрат, пов’язаних зі створенням (розробленням) або придбанням на дату оцінки майнових прав інтелектуальної власності, які оцінюються, приведенням об’єкта права інтелектуальної власності в стан, що забезпечує його найбільш ефективне використання, з урахуванням витрат на правову охорону, маркетингові дослідження, рекламу тощо, а також розмір прибутку суб’єкта

господарювання, який створив (розробив) такий об’єкт [140] .

В економічній теорії існують також й інші методики визначення вартості об’єктів права інтелектуальної власності, наприклад, виходячи з попиту та пропозиції на нього чи шляхом порівняння з аналогічними об’єктами тощо [114, c. 86]1. Доволі популярною є методика, що побудована на сукупності умов вартості об’єкта інтелектуальної власності [72, с. 54][93] [94] [95]. Також вартість об’єкта інтелектуальної власності визначають розміром прибутку, який може отримати особа від реалізації своїх виключних майнових прав на його використання [65, с. 40] .

Відповідно до останньої методики, конкретний розмір шкоди, завданої посяганням, правоволодільцям на об’єкти інтелектуальної власності визначається шляхом визначення упущеної вигоди. Як зазначає В. Б. Харченко, стосовно віднесення до суспільно-небезпечних наслідків злочинів проти інтелектуальної власності упущеної вигоди, то в науці кримінального права ставлення до цього питання має діаметрально протилежні підходи. Але у випадку порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності законодавець не віднайшов більш сприятливого способу засвідчення та закріплення загрозу суспільству в цілому, державі як виразнику його інтересів, між визначення певного виду та розміру шкоди, що спричиняється окремому власнику прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації [139, с.

232][96].

Аналізуючи архівні кримінальні справи, можна побачити, що у всіх випадках розмір матеріальної шкоди, яку понесли правовласники вираховувався експертами на підставі поточних цін на об’єкти

інтелектуальної власності помножену на кількість цих об’єктів, які намагався

реалізувати обвинувачений. Таким чином, розмір шкоди завданий продажем контрафактної продукції дорівнюється вартості оригінальних примірників товару, який було підроблено. Отже, судова практика погоджується з теорією, що один примірник контрафактного товару витісняє один оригінальний примірник товару.

Цей підхід дійсний у тих випадках, коли особа видає контрафактний примірник об’єкта права інтелектуальної власності за справжній, про що свідчить ціна, за якою реалізується такий примірник, так й інші обставини. Таким чином, особа, яка придбала або використовує контрафактний примірник об’єкта права інтелектуальної власності, має за мету придбати або використовувати саме ліцензійний примірник, але введена в оману щодо саме цієї ознаки, а власнику права на зазначений об’єкт спричинено шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості ліцензійного продукту, який особа бажала та могла придбати [140, c. 231]1. У цьому випадку, дійсно є всі підстави визначати заподіяну правовласнику шкоду упущеною вигодою.

Але у більшості випадків, особа через високу вартість об’єкта інтелектуальної власності не має бажання придбати чи використовувати саме такий ліцензійний примірник і тим самим, порушуючи право на об’єкт інтелектуальної власності, задовольняється контрафактом. Якщо б цього не відбулося, особа все одно не придбала б ліцензійний примірник об’єкта інтелектуальної власності через його вартість або з інших підстав [140, c. 231] [97] [98].

У зв’язку з цим, наведені нами сукупні матеріальні збитки, що понесли правовласники від злочинів проти інтелектуальної власності, не відбивають реальної дійсності. А враховуючи високий рівень латентності взагалі важко навіть уявити, які реальні збитки суспільству несуть прояви злочинності у сфері інтелектуальної власності.

Так, лише корпорація Microsoft оцінює свої збитки від контрафактного продажу програмного забезпечення в нашій державі у 200 млн. дол. США [35]1. У зв’язку з цим, не дивно, що Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IIPA), у своєму звіті за 2013 рік, визнав Україну країною-піратом №1 в світі [166] .

За даними узагальнення судової практики майже у 95% кримінальних справ були заявлені цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди. Це пояснюється повідомленням слідчими уповноважених на захист прав інтелектуальної власності осіб. Але, розуміючи неплатоспроможність обвинувачених, уповноважені представники потерпілих свідомо не приймали участь у судових засіданнях. Через це у більшості кримінальних справ суд приймав рішення про незадоволення цивільних позовів з причин неявки цивільного позивача. А тих випадках, коли приймав позитивне рішення про відшкодування шкоди, можемо припустити, що навряд чи вона була відшкодована засудженою особою.

Хоча наша спроба продемонструвати наслідки злочинів проти інтелектуальної власності має локальний характер, бо вона здійснена переважно за матеріалами вибіркового узагальнення кримінальних справ, ми можемо побачити, що сумарні збитки цих злочинів сягають мільйонів гривень. Успішне вирішення проблеми більш повного осмислення наслідків злочинів проти інтелектуальної власності залежить від належного статистичного забезпечення та більш точної методики обчислення шкоди, що заподіюється власникам виключних майнових прав інтелектуальної власності. Вважаємо за необхідне включити в офіційну державну статистику [99] [100] дані відносно майнової шкоди, що була заподіяна досліджуваними злочинами [105]1.

Тепер потрібно перейти до соціальних наслідків явища злочинності у сфері інтелектуальної власності. Існування досліджуваної злочинності призводить до значних негативних змін у суспільному житті та суспільній свідомості, які не піддаються грошовому виміру. Усвідомлюючи важливість інтелектуальної власності для розвитку та функціонування економіки, розвинуті країни світу щорічно підраховують свої збитки від злочинності у цій сфері. Цим питанням займаються державні органи, міжнародні організації, дослідницькі установи. Кожен з цих суб’єктів застосовує різні методики розрахунку такої шкоди, тому і не дивно, що інформація яку вони надають не завжди співпадає. Так, наприклад, у Великобританії річний звіт про злочинність у сфері інтелектуальної власності готує Британське відомство інтелектуальної власності (UK IPO) разом з Групою протидії злочинам проти інтелектуальної власності. Цей звіт не містить інформації про загальні збитки, які несе економіка Великобританії від досліджуваної злочинності, а ділить їх за галузями економіки, а й окремими виробниками продукції [155] . У Сполучених Штатах Америки звіти окремо готує ФБР, Міністерство Юстиції, Всесвітня організація інтелектуальної власності. Перші два суб’єкти звітують про збитки від контрафакту на території країни, а останній - на міжнародній арені. Популярною є також практика щорічного опублікування звітів великих корпорацій про шкоду, що заподіюється підробкою їх продукції споживачам та самим суб’єктам ринку.

Що стосується України, то, на жаль, щорічний загальний звіт про злочинність у сфері інтелектуальної власності відсутній. Така ситуація є результатом не усвідомлення урядом та правоохоронними органами значення інтелектуальної власності для економічної безпеки держави. Певні щорічні [101] [102] звіти з приводу інтелектуальної власності готує Державна служба інтелектуальної власності України [115]1, але вони стосуються виключно її діяльності, тому робити якісь висновки про злочинність за ними не вдається можливим.

У зв’язку з вищенаведеним, не можливо точно оцінити, які збитки несе економіка України від злочинності у сфері інтелектуальної власності. Але можна зробити висновок, що акумулятивним негативним впливом на суспільство від функціонування цього різновиду злочинності є стан незахищеності права інтелектуальної власності, що заважає нормальному розвитку суспільних відносин з приводу реалізації прав інтелектуальної власності, та уповільнює розвиток національної економіки.

Соціальні наслідки злочинності у сфері інтелектуальної власності слід поділити на чотири великі взаємопов’язані між собою блоки: соціально- економічні, науково-технічні, міжнародно-політичні та наслідки для широкого кола споживачів.

Соціально-економічні наслідки включають прямі та непрямі матеріальні збитки від функціонування в суспільстві злочинності у сфері інтелектуальної власності. Сучасний соціально-економічний розвиток характеризується зростанням ролі та значення факторів, пов’язаних з інтелектуалізацією та інформатизацією господарської діяльності. В таких умовах інформація та знання перетворюються на рушійну силу інноваційного розвитку суспільства, а творча розумова активність набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності [14, с. 7] . У свою чергу, інноваційний розвиток економіки передбачає широкомасштабні впровадження в господарський обіг новітніх продуктів інтелектуальної праці (передових технологій, науково-технічних розробок, винаходів тощо) з метою їх комерціалізації, отримання дієвих організаційно-управлінських рішень. [103] [104]

Таким чином, об’єкти інтелектуальної власності як товар дають значні прибутки. Згідно Звіту Всесвітньої організації інтелектуальної власності за 2012 р. частка продукту «творчої» економіки, пов'язаного тільки з авторськими і суміжними правами (преса і література - 40,5%, програмне забезпечення та бази даних - 23,2%, радіо і телебачення - 12,2%, реклама - 8,6%, музика і спектаклі - 5,7%, організації колективного управління авторськими правами - 4,1%), в загальному обсязі ВВП 30 досліджуваних країн склала в середньому 5,4%, в т.ч.: США - 11,1%, Австралія - 10,3%, КНР - 6,4%, РФ - 6,1% [67][105]. Цим пояснюється усвідомлення значення інтелектуальної діяльності для економіки передовими країнами світу та створення потужної системи захисту прав інтелектуальної власності.

Що стосується України, то у зв’язку розвитком ринку контрафактної продукції, наша держава виступає в більшій мірі споживачем інтелектуальної продукції, що безумовно призводить до втрат української економіки через відсутність науково-технічних розробок. Доки в обігу знаходиться дешевий або безкоштовний контрафактний примірник товару неможлива нормальна конкуренція на внутрішньому ринку. Все це заважає комерціалізації інтелектуальної власності українських товаровиробників та призводить до втрати інтересу до науково-технічних розробок, а на державному рівні заважає розвитку інформаційної економіки, що є основою постіндустріального суспільства.

Негативним соціально-економічним наслідком злочинності у сфері інтелектуальної власності є, серед інших, і несплата податків з проданої контрафактної продукції. Державний бюджет щорічно втрачає мільйони гривень доходів через функціонування кримінального ринку інтелектуальної продукції. У зв’язку із законспірованістю такої діяльності, злочинці не сплачують податки, пов’язані з виробництвом контрафактної продукції та її продажем, та й взагалі зазначені особисті доходи не обліковуються в податкових деклараціях.

Отже, підробки і піратство складають дуже велику частку «тіньової економіки». За деякими даними, в 2008 р. збитки економіки України від підробок сягали близько $ 710 млн., тоді як сукупні збитки від піратської музики, кінофільмів та програмного забезпечення складали $ 720 млн. Це означає, що підробки і піратство разом складають 33 % від загального обсягу «чорного ринку» України. За оцінками Українського альянсу по боротьбі з підробками і піратством, щорічні обсяги торгівлі підробками в Україні можуть оцінюватися в 1.3 мільярда доларів, але ця сума може бути навіть вищою [174][106].

Науково-технічні наслідки включають збитки, які відбувають у сфері науки та техніки у зв’язку з існуванням явища злочинності у сфері інтелектуальної власності. Результати науково-технічної творчості користуються підвищеним попитом на ринку науково-технічної продукції. Ця продукція (товар) відображає науково-технічний процес у суспільстві і тому має важливе значення. Можливість безкоштовного протиправного використання зарубіжних технологій, відсутність реального захисту права інтелектуальної власності призводить до відсутності необхідності власних розробок. Таким чином, відбувається занепад сфери науки, не створюється цивілізований ринок вітчизняного інтелектуального продукту, що призводить до значних відставань у сфері інноваційних технологій, бо інтелектуальна власність науково-дослідних установ в розвинутих країнах є одним з основних джерел доходів цих суб’єктів.

Міжнародно-політичні наслідки включають негативні зміни в міжнародних відносинах нашої держави з іншими країнами у зв’язку з функціонуванням явища злочинності у сфері інтелектуальної власності. Як вже зазначалося раніше, Міжнародний альянс інтелектуальної власності визнав Україну «піратом №1». Зараз Україна очолює так званий список 301 IIPA. Країни, що потрапили до нього через півроку виключаються з «Загальної системи привілеїв» (GSP) - програми американського уряду з підтримки економічного зростання країн. У зв’язку з цим українські економіка буде втрачати більше 100 млн. дол. щороку [72]1. Міжнародні фахівці прогнозують позитивні наслідки для України у вигляді 500 млн. доларів інвестицій у випадку зниження рівня піратської продукції на 10% протягом 4 років [65][107] [108]. Таким чином, поширена у світі думка про Україну як країну з найбільшим порушенням права інтелектуальної власності шкодить міжнародному іміджу держави та призводить до відтоку інвестицій.

Наслідки для широкого кола споживачів проявляються у шкоді певним інтересам споживачів інтелектуальної продукції. Так, купуючи продукти харчування, ліки, прикраси, косметику, побутову техніку чи іншу продукцію відомих товаровиробників, більшість споживачів розраховують на відповідну якість товару, його безпечність для їх життя та здоров’я. Але значна частина підробленої продукції виготовляється таким чином, щоб бути лише схожою на оригінальну, але в ній використовуються інгредієнти та компоненти поганої якості, які є шкідливими для людини.

Розглянуті соціально-економічні, міжнародно-політичні, науково- технічні та наслідки для широкого кола споживачів злочинності у сфері інтелектуальної власності не вичерпують проблеми негативних змін суспільного життя і суспільної свідомості, причинно пов’язаних із функціонуванням та відтворенням цього явища. Однак вони демонструють зворотний вплив наслідків на різні сфери суспільного життя та показують їх роль у процесі само детермінації злочинності у сфері інтелектуальної власності.

Висновки до першого розділу

Підсумовуючи теоретичні положення першого розділу, приходимо до таких висновків:

1. Сфера інтелектуальної власності являє середовище, в якому здійснюється сукупність різноманітних видів творчої, інтелектуальної діяльності людини, унаслідок чого створюються об'єкти інтелектуальної власності, права на які охороняються чинним законодавством і за своєю природою є нематеріальними.

Злочинність у сфері інтелектуальної власності є структурною частиною більш загального явища - злочинності у сфері економіки. Тому досліджуваному різновиду злочинності будуть характерні усі риси економічної злочинності. Але, в свою чергу, злочинність у сфері інтелектуальної власності має власні істотні ознаки, що дозволяють виокремити її серед інших видів злочинної діяльності.

Виявлено наступні ознаки злочинності у сфері інтелектуальної: 1) межі її існування та відтворення окреслюються сферою інтелектуальної власності; 2) об’єктом посягання виступають сукупність суспільних відносин, що забезпечують недоторканість виключних майнових прав суб’єктів інтелектуальної діяльності; 3) наявність потерпілого (суб’єкта правовідносин інтелектуальної власності) від такого протиправного виду діяльності; 4) небезпечність наслідків для економічної безпеки держави.

Визначено поняття злочинності у сфері інтелектуальної власності як явище масового порушення у різних формах права інтелектуальної власності, спрямоване на незаконне збагачення, уникнення витрат на купівлю об’єктів інтелектуальної власності або отримання економічних переваг в господарській діяльності.

2. При дослідження стану злочинності у сфері інтелектуальної власності, встановлено, що протягом 2007-2013 рр. щорічно відбувалося поступове зростання кількість зареєстрованих злочинів у цій сфері (в середньому обліковується 612 злочинів на рік); середній коефіцієнт злочинної інтенсивності на 100 тис. населення становив 1,26; основний масив зареєстрованих злочинів проти інтелектуальної власності складають передбачені ст. ст. 176 (75%) та 229 (21%) КК України. Для досліджуваного виду злочинності характерний високий рівень латентності.

3. Серед контингенту осіб, які вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності, можна виділити дві соціально-демографічні групи Перша об’єднує осіб віком від 19 до 24 років, з середньою або професійно- технічною освітою, що не навчаються та не працюють. Такі особи здійснюють реалізацію контрафактних дисків для лазерних систем зчитування, що порушує авторське право і суміжні права. Другу групу утворюють особи віком від 31 до 40 років, з вищою освітою, що займаються приватною підприємницькою діяльністю. Такі особи більш схильні до вчинення злочинів, пов’язаних з незаконним використанням знаків для товарів та послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару.

За підсумками дослідження кримінально-правових рис осіб, що вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності, зроблено висновок про не стійку антисуспільну спрямованість їх особистості. Одноособове вчинення переважної частини злочинів у сфері інтелектуальної власності пояснюється великою питомою вагою діянь пов’язаних з продажем контрафактного програмного забезпечення.

Аналіз морально-психологічні риси осіб, які вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності, зроблено висновок про те, що структура мотиваційної сфери і характер домінуючих мотивів цих осіб мають певну однорідність. В їх основі лежать три групи спонукань: отримати грошові кошти, певні переваги у господарській діяльності або уникнути необхідних витрат.

4. Соціальні наслідки злочинності були проаналізовані за допомогою дворівневого підходу: у площині злочинних проявів та надбудові більш вищого порядку узагальнення.

Акумулятивним негативним впливом на суспільство від функціонування цього різновиду злочинності є стан незахищеності права інтелектуальної власності, що заважає нормальному розвитку суспільних відносин з приводу реалізації прав інтелектуальної власності.

Соціальні наслідки злочинності у сфері інтелектуальної власності поділено на чотири великі взаємопов’язані між собою блоки: соціально- економічні, науково-технічні, міжнародно-політичні та наслідки для широкого кола споживачів. Соціально-економічні наслідки включають прямі та непрямі матеріальні збитки від функціонування в суспільстві злочинності у сфері інтелектуальної власності. Науково-технічні наслідки включають збитки, які відбувають у сфері науки та техніки у зв’язку з існуванням явища злочинності у сфері інтелектуальної власності. Міжнародно-політичні наслідки включають негативні зміни в міжнародних відносинах нашої держави з іншими країнами у зв’язку з функціонуванням явища злочинності у сфері інтелектуальної власності. Наслідки для широкого кола споживачів проявляються у шкоді певним інтересам споживачів інтелектуальної продукції.

<< | >>
Источник: Новіков Олег Володимирович. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2015. 2015

Еще по теме 1.4. Соціальні наслідки злочинності у сфері інтелектуальної власності:

  1. § 6. Інфляція, її причини та наслідки
  2. Інформація та управління в соціальних, технічних та біологічних системах як об’єкт дослідження
  3. Новіков Олег Володимирович. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2015, 2015
  4. ЗМІСТ
  5. ВСТУП
  6. РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  7. Поняття злочинності у сфері інтелектуальної власності
  8. 1.2. Аналіз кількісних і якісних показників вимірювання злочинності у сфері інтелектуальної власності. Оцінка рівня її латентності
  9. 1.3. Основні риси та класифікація осіб, що вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності
  10. 1.4. Соціальні наслідки злочинності у сфері інтелектуальної власності
  11. РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
  12. Недоліки й прорахунки політики держави в умовах становлення постіндустріальної економіки та їх роль у детермінації злочинності у сфері інтелектуальної власності
  13. 2.2. Кримінальним ринок інтелектуальної продукції у структурі детермінації злочинності у сфері інтелектуальної власності
  14. 2.3. Вплив конфлікту інтересів виробників (продавців) та споживачів інтелектуальної продукції на детермінацію злочинності у сфері інтелектуальної власності
  15. РОЗДІЛ 3 ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -