<<
>>

Поняття незаконного використання бюджетних коштів у Збройних Силах України

Забезпечення реалізації зовнішніх і внутрішніх функцій держави неможливо без формування та використання фінансових ресурсів [196, с. 3]. Згідно зі ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності є найважливішими функціями держави і покладаються на ЗС України.

До 2014 р. фінансування ЗС України здійснювалося виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. На сьогодні ж передбачена можливість проведення додаткового фінансування за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб у порядку, визначеному КМ України. Контроль за виконанням Державного бюджету України в частині витрат на забезпечення функціонування ЗС України здійснюється згідно із чинним законодавством (ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України») [135].

Ефективність виконання ЗС України своїх функцій і завдань залежить від повноти, своєчасності й пріоритету фінансування військ, а також забезпечення дієвого контролю за використанням бюджетних коштів. Як зазначає В. В. Пивоваров, незбалансована фінансова система сприяє недбалому відношенню і зловживанням з боку службових осіб [104, с. 20, 21]. При хронічному недофінансуванні національної оборони (на рівні 65 % від мінімально необхідних потреб) левова частка воєнного бюджету (понад 80 %) спрямовувалася на оплату поточних видатків (утримання ЗС України). При цьому бюджетні видатки на капітальні вкладення, пов’язані із закупівлею озброєнь, військової техніки, розвитком інфраструктури, а також бойовою підготовкою особового складу, залишалися набагато нижчими від реальних потреб. Тривалий час в Україні формувався бюджет-утримання ЗС, замість бюджету-розвитку, що серед іншого, створювало умови для масштабного розкрадання фінансових ресурсів держави [9]. За роки незалежності у сфері фінансування ЗС України утворилося явище незаконного використання бюджетних коштів, що стало нелегальним джерелом стабільного збагачення розпорядників та отримувачів бюджетних коштів різних рівнів.

Виходячи з цього, для пізнання кримінологічної природи явища незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України потрібно звернутися до вивчення різних його сторін, встановлення характерних особливостей. У зв’язку із цим предметом дослідження стануть: 1) сфера існування та відтворення цього явища; 2) порядок фінансового забезпечення ЗС та розподілу бюджетних коштів; 3) суб’єкт незаконного збагачення і предмет злочинних посягань; 4) структура незаконного використання бюджетних коштів; 5) типові форми прояву досліджуваного явища [95].

Сфера існування та відтворення будь-якого явища окреслює коло і зміст суспільних відносин та видів діяльності, що складаються у певній галузі суспільного життя. Що стосується явища незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України, то межі його існування та відтворення охоплюються бюджетними відносинами у воєнній сфері. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання й контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу [21].

На законодавчому рівні прийнято понад 120 нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань [175]. Воєнна сфера охоплює суспільні відносини, регламентовані Законом України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 р. Так, у ст. 1 цього Закону ЗС України визначені як військове формування, на яке Конституцією України покладаються оборона держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Ці завдання досягаються шляхом реалізації низки важливих напрямів діяльності, а саме: здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану; боротьби з тероризмом й піратством; посилення охорони державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та континентального шельфу; протидії незаконним перевезенням зброї і наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у відкритому морі; ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; надання військової допомоги іншим державам; міжнародного військового співробітництва; участі у міжнародних антитерористичних, антипіратських та інших операціях щодо підтримання миру і безпеки тощо [135].

Управління державними ресурсами у воєнній сфері регулюється Законом України «Про організацію оборонного планування» від 18 листопада 2004 р. Відповідно до ст. 3 цього Закону оборонне планування здійснюється з метою забезпечення перспективних і поточних планів, державних програм матеріальними, фінансовими і людськими ресурсами, необхідними для розвитку ЗС України, відповідно до засад державної політики у воєнній сфері. Оборонне планування передбачає застосування програмно-цільового методу для забезпечення оптимального та ефективного використання державних ресурсів [140].

Суспільні відносини, що складаються при визначенні та здійсненні процедур закупівлі продукції, виконання робіт та надання послуг оборонного призначення, регулюються Законом України «Про державне оборонне замовлення» від 3 березня 1999 р. Державне оборонне замовлення - це засіб державного регулювання економіки для задоволення наукових та матеріально - технічних потреб із забезпечення національної безпеки і оборони шляхом планування обсягу фінансових ресурсів, визначення видів та обсягів продукції, робіт і послуг, а також укладення з виконавцями державних контрактів на постачання (закупівлю) продукції, робіт і послуг [122].

У Статуті внутрішньої служби ЗС України закріплені обов’язки посадових осіб фінансово-економічної служби полку, відповідальних за стан фінансового господарства, організацію бухгалтерського обліку у військових частинах, планування й затребування необхідних коштів, підготовку проекту кошторису на наступний період, здійснення контролю за дотриманням фінансово-бюджетної дисципліни посадовими особами, а також за витрачанням коштів [157].

Дисциплінарний Статут ЗС України визначає зміст військової дисципліни, обов’язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок притягнення винних у вчиненні правопорушень (у тому числі корупційних) до відповідальності, відшкодування завданої державі шкоди, а також запобігання порушенням військової дисципліни [126].

Згідно з чинним законодавством ЗС України можуть здійснювати господарську діяльність. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями ЗС України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків (ст.14) [136]. Відповідно до Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями ЗС України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливо - мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, побутове, інженерне та інше майно. МО України як центральний орган управління ЗС України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо його перерозподілу між військовими частинами ЗС України, в тому числі у разі їх розформування [147].

Отже, специфіка воєнної сфери визначається функціями і завданнями, покладеними на ЗС України, порядком управління державними ресурсами у воєнній сфері, правовим режимом військового майна та особливостями фінансового забезпечення ЗС України.

Фінансове забезпечення ЗС України здійснюється шляхом призначення і переказу бюджетних асигнувань вищим за підлеглістю розпорядником коштів нижчому, з подальшим наданням коштів військовим частинам і підрозділам [102, с. 31]. Воно має низку особливостей. Серед останніх - централізація фінансового забезпечення, єдність та узгодженість роботи фінансово- економічної служби МО України з фінансовою системою держави, відповідність організації фінансового забезпечення особливостям діяльності ЗС України, програмно-цільовий підхід до фінансового забезпечення [102, с. 15].

Централізація фінансового забезпечення передбачає єдине керівництво МО України бюджетним фінансуванням ЗС України, зокрема, організацією розподілу і використання бюджетних коштів у відповідності до затверджених кошторисів.

Правовою основою централізованого підходу у розподілі виділених асигнувань й оплаті наданих товарів, послуг чи виконаних робіт є постанова КМ України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 р. № 228 зі змінами, внесеними відповідною постановою від 27 серпня 2014 р. № 477 [133], а також інші відомчі нормативно-правові акти МО України.

Суть цього порядку полягає в тому, що Міністром оборони України затверджується зведений кошторис на відповідний рік. На підставі цього кошторису формуються плани розподілу бюджетних асигнувань між розпорядниками коштів нижчих рівнів. У централізованому порядку проводяться як видатки бюджетних коштів на потреби ЗС України, так і перераховуються надходження до Державного бюджету, зароблені у процесі господарської діяльності підвідомчих підприємств та організацій (військово- ремонтних, будівельно-монтажних, науково-дослідних), а також від реалізації надлишкового озброєння, військового обладнання, спеціальної і військової техніки, нерухомого військового майна ЗС України, надання в оренду майнових об’єктів, які належать до основних фондів (споруд, земель, обладнання), коштів від відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування ЗС України [125].

Особливістю зазначеного порядку видатків і надходжень до Державного бюджету також є централізований контроль з боку службових осіб Департаменту фінансів та Департаменту внутрішнього аудиту і фінансового контролю МО України, зокрема, питань договірної роботи, ціноутворення та закупівель для української армії. Централізований порядок оплати товарів, робіт і послуг передбачає єдиний облік фінансово-господарських операцій і бухгалтерську звітність.

Єдність і узгодженість роботи фінансово-економічної служби ЗС із фінансовою системою країни полягає в тому, що фінансові ресурси ЗС є частиною фінансової системи держави, а зазначена служба використовує форми і методи роботи фінансових органів держави (здійснення кошторисно - фінансового планування, внутрішньовідомчого фінансового контролю, розвиток госпрозрахунку у промисловості та на будівництві, застосовування безготівкових та готівкових розрахунків), має єдиний порядок формування і використання бюджетних коштів [102, с.

16]. Зокрема, кошти за кошторисом МО України можуть витрачатися тільки на протязі того фінансового року, в якому вони відпущені. Невикористані залишки бюджетних коштів, утворені на кінець року, вилучаються до Державного бюджету України, а бюджетні кошти поточного року не дозволяється використовувати в кінці року для оплати товарів і послуг, що фактично будуть отримані у новому році [102,

с. 26].

Раціональне управління коштами, виділеними на потреби ЗС України має забезпечуватися шляхом впровадження з 2002 р. прогресивної технології управління і бюджетного планування. Остання передбачає застосування програмно-цільового методу формування і виконання бюджету ЗС України. Він полягає в установленні безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання [159]. Складовими елементами цього методу у бюджетному процесі є: заходи (дії) та їх виконавці, цілі і результативні показники оцінювання їх виконання, паспорти бюджетних програм [107]. Бюджет, складений за цим методом, суттєво відрізняється від постатейного кошторису [54]. Тут зміщується акцент з планування граничних потреб у коштах для утримання ЗС України на конкретні результати, яких необхідно досягти завдяки їх розподілу і раціональному використанню відповідно до затверджених цільових програм та пріоритетів проведення воєнної політики держави. Особливістю програмно-цільового методу є планування на середньострокову перспективу, а не на один поточний рік, як це було при постатейному складанні оборонного бюджету. Ідеологія програмно-цільового методу полягає у переході від принципу управління затратами (пасивного утримання військ) до принципу управління результатами (досягнення розвитку ЗС за пріоритетними напрямами і підготовка військ) з єдиною метою - підвищення боєздатності армії та виконання поставлених перед нею завдань [107].

Програмно-цільовий підхід до формування та виконання оборонного бюджету - загальновизнана найбільш прогресивна технологія управління фінансовими ресурсами держави. У воєнній сфері програмно-цільовий метод реально забезпечує розвиток системи оборонного фінансування, прозорість усіх ланок бюджетного процесу у ЗС України, що у кінцевому підсумку призводить до цільового та максимально ефективного використання бюджетних коштів для досягнення запланованих у державних програмах конкретних результатів. Разом із тим серед недоліків переходу на програмно- цільовий метод управління бюджетними коштами ЗС України фахівці називають, зокрема, формальний підхід до його упровадження, недотримання засадничих положень, методик і принципів реалізації бюджетних програм [107]. Також відсутній єдиний підхід до класифікації видатків на різні види діяльності ЗС України. Так, до 2013 р. діяв підхід багатоспрямованості формування цільових програм. Наприклад, у 2010 р. було сформовано 19 бюджетних програм, на фінансування яких виділялося 13,5 млрд. грн. [123]. При цьому реальне фінансування бюджетних програм Державним казначейством України забезпечувалося не у повному обсязі і нерівномірно упродовж бюджетного року [24, с. 32]. Існування великої кількості програм у бюджетному процесі ЗС України призводило до розпорошення фінансових ресурсів, формалізації відповідальності численних виконавців і співвиконавців за кінцеві результати та об’єктивно ускладнювало контроль за законністю використання бюджетних коштів.

У 2013 р. згідно із бюджетними запитами та призначеннями, установленими Законом України «Про Державний бюджет України», сформовано 7 бюджетних програм. Серед них: КПКВК 2101010 «Керівництво та військове управління Збройними Силами України»; КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України та підготовка військ»; КПКВК 2101080 «Медичне лікування, реабілітація та санаторне забезпечення особового складу Збройних Сил України, ветеранів військової служби та членів їх сімей, ветеранів війни»; КПКВК 2101100 «Підготовка військових фахівців у вищих навчальних закладах І-IV рівня акредитації, підвищення кваліфікації та перепідготовка військових фахівців і державних службовців, початкова військова підготовка молоді»; КПКВК 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України»; КПКВК 2101210 «Утилізація боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива, забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз і складів Збройних Сил України»; КПКВК 2101150 «Розвиток озброєння та військової техніки Збройних Сил України» [124].

Із зменшенням кількості бюджетних програм помітно зросли обсяги фінансування, виділені на потреби МО України. Станом на 2014 р. воно складає близько 15,3 млрд грн., не рахуючи додаткові 6,8 млрд. грн. [165], виділених ВР України у березні 2014 р. для проведення часткової мобілізації та приведення військових формувань у стан бойової готовності у зв’язку з анексією РФ території АРК. З урахуванням додаткових бюджетних асигнувань загальні витрати на оборону й безпеку у 2014 р. становили 52,4 млрд. грн., тобто 3,4 % ВВП [173]. Що стосується 2015 р., то у Державному бюджеті України на 2015 р. передбачено збільшення видатків на потреби МО України порівняно із 2014 р. у два з половиною рази: з 15,3 млрд грн до 40,2 млрд грн. відповідно. У другому півріччі 2015 р. розмір бюджетного фінансування збільшено до 45,8 млрд грн., при цьому МО України зробило запит на додаткове фінансування в обсязі понад 5 млрд грн [125]. До 2020 р. Урядом планується привести військові витрати на рівні 5 % від ВВП країни [192].

Тісно пов’язаним із порядком фінансового забезпечення є розподіл бюджетних видатків у воєнній сфері. Для здійснення програм та заходів, що проводяться за рахунок державних фінансів, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення витрат бюджету [133]. Залежно від типу діяльності в бюджетному процесі, ступеня підпорядкованості і обсягу наданих прав розпорядники коштів державного бюджету поділяються на головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня та одержувачів коштів державного бюджету. За кожним бюджетом, що входить до бюджетної системи, формуються мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Так, у 2010 р. безпосередньо через Департамент фінансів МО України включено 135 розпорядників та одержувачів коштів, із них: розпорядників першого ступеня - 1 (МО України), розпорядників другого ступеня - 8 (Г оловне фінансово-економічне управління

ГШ ЗС України, фінансові управління видів ЗС, територіальні квартирно- експлуатаційні управління), розпорядників третього ступеня - 126 (військові частини, військові комісаріати, військово-навчальні заклади, наукові центри тощо). У 2011 р. включено 137 розпорядників коштів, із них: розпорядників першого ступеня - 1, розпорядників другого ступеня - 8, розпорядників третього ступеня - 128. На 2012 р. до мережі включено 136 розпорядників коштів, із них: розпорядників першого ступеня - 1, розпорядників другого ступеня - 8, розпорядників третього ступеня - 127 [3, с. 10].

Для здійснення програм та заходів, що реалізуються за рахунок коштів бюджету, розпорядникам бюджетних коштів надаються бюджетні асигнування [39, с. 101].

Головним розпорядником коштів Державного бюджету (розпорядник першого ступеня) виступає МО України в особі Міністра оборони України через Департамент фінансів МО України [100, с. 30-42]. Поряд із цим існують відповідальні виконавці бюджетних програм у МО України. Головний розпорядник наділений правом витрачання бюджетних призначень на утримання апарату установи, на централізовані заходи, що здійснюються МО України, розподіляти і перерозподіляти бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачам, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.

Розпорядники коштів Державного бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядковані головному розпоряднику. Розпорядники нижчого рівня поділяються на розпорядників другого та третього ступенів. Розпорядниками коштів Державного бюджету другого ступеня є ГШ ЗС України, види ЗС України, армійські корпуси (повітряні командування), територіальні квартирно-експлуатаційні управління, а також військові комісаріати АРК, обласні, Київський міський військовий комісаріат в особі їх керівників. На цьому рівні існують відповідальні виконавці бюджетних програм у ГШ ЗС України. Зазначені розпорядники одержують кошти на видатки установи та розподіляють суму коштів, визначену головним розпорядником для переказу безпосередньо підпорядкованим їм установам, підприємствам і організаціям. Вони здійснюють свої повноваження з розпорядження коштами через відповідні фінансові органи, а саме: Головне фінансово-економічне управління ГШ ЗС України, фінансово-економічне управління видів ЗС України, фінансово-економічні відділи і служби територіальних органів управління МО України.

Розпорядниками коштів Державного бюджету третього ступеня виступають оперативні командування Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил, Високомобільних десантних військ, військові частини, військово-навчальні заклади, наукові центри, підприємства, установи, організації, квартирно-експлуатаційні відділи, а також районні військові комісари. Їх фінансовими органами є фінансово-економічні відділи та відділи соціального забезпечення, фінансово-економічні служби, відділи, відділення, бухгалтерії військових частин, підприємств, установ, організацій, підпорядкованих МО України [83; 84].

До одержувачів коштів Державного бюджету належать суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, що не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує для їх здійснення кошти бюджету [133].

Службові особи вказаних розпорядників відповідно до ст. 121 БК України можуть притягатися до юридичної відповідальності (цивільної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної) за порушення бюджетного законодавства.

Слід зазначити, що за порушення законодавства про бюджетну систему кримінальна відповідальність установлюється лише у ст. 210 КК України («Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням») та ст. 211 КК України («Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону»). Водночас злочини, які вчиняються військовими та цивільними службовими особами при складанні, виконанні та здійсненні контролю за виконанням оборонного бюджету, кваліфікуються за різними статтями КК України, оскільки спеціальних кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за незаконне використання бюджетних коштів саме у ЗС України, немає. Разом із цим, у літературі та при веденні єдиного обліку злочинів у сфері економіки вирізняється група злочинів, що іменуються «злочини, пов’язані із незаконним використанням бюджетних коштів». Серед критеріїв віднесення до даної групи злочинів називають:

1) вчинення злочинів при складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджету, а також при здійсненні контролю за виконанням бюджету;

2) предметом злочинних посягань є бюджетні кошти; 3) суб’єктом виступають службові особи, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності; 4) переважно умисна форма вини і корисливі мотиви; 5) як правило, заподіюється матеріальна шкода, хоча можуть бути порушені конституційні права громадян. Об’єктом злочинних посягань цієї групи виступають бюджетні відносини або бюджетний процес чи його складові. Під злочинами, пов’язаними із незаконним використанням бюджетних коштів пропонується розуміти: переважно умисні суспільно-небезпечні діяння, які вчиняються під час виконання бюджету за видатками службовими особами або фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності в процесі надання, отримання та використання бюджетних коштів шляхом зловживань, які заподіюють шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадян, суспільству, державі та державним інтересам [72, с. 19, 20].

У цілому ми поділяємо такий підхід, однак вважаємо, що незаконне використання бюджетних коштів у ЗС України має свою специфіку. Остання полягає у складі суб’єктів учинення вказаної групи злочинів, що умовно поділяється на військових і цивільних службових осіб. У ролі військових службових осіб виступають розпорядники бюджетних коштів у ЗС України трьох ступенів. Цивільними службовими особами є одержувачі цих коштів (керівники небюджетних установ, які уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників). Проміжне місце належить службовим особам, які здійснюють контроль за використанням бюджетних коштів (загальнодержавний і відомчий контроль, оскільки вони можуть належати як до державних органів фінансового контролю, так і до органів відомчого контролю).

Відповідно до вищенаведеної трирівневої класифікації розпорядників бюджетних коштів головним розпорядником є Міністр оборони України, особи, які його заміщають, а також директор Департаменту фінансів МО України. Останній контролює виконання укладених договорів, своєчасність подання документів до оплати, подання претензій та позовів у разі невиконання зобов’язань. Зазначені особи є суб’єктами вчинення злочинів, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів.

Суб’єктами незаконного використання бюджетних коштів виступають також розпорядники нижчого рівня - другого і третього ступенів. До розпорядників другого ступеня належать Начальник ГШ - Головнокомандувач ЗС України, командувачі видів ЗС України, командири армійських корпусів (повітряних командувань), керівники Головного фінансово-економічного управління ГШ ЗС України, фінансово-економічного управління видів ЗС України, військові комісари військових комісаріатів АРК, обласних, Київського міського військового комісаріату, а також начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь.

Коло розпорядників третього ступеня охоплює: командувачів оперативних командувань, начальників фінансово-економічних відділів і служб, командирів військових частин, військових комісарів районних військових комісаріатів, начальників військово-навчальних закладів, наукових центрів, керівників підприємств, установ, організацій, підпорядкованих МО України.

Суб’єктами вчинення злочинів досліджуваної категорії можуть бути одержувачі бюджетних коштів в особі керівників не бюджетних установ, громадських організацій, які отримали бюджетні кошти для використання їх на певні цілі [167, с. 26], а також службові особи, уповноважені на здійснення контрою за законністю використання бюджетних коштів у ЗС України. Слід мати на увазі, що зазначені особи частіше за все виконують роль співучасників учинення низки службових, господарських, військових та інших злочинів, що мають ознаки незаконного використання бюджетних коштів.

Предметом злочинних посягань досліджуваної категорії злочинів виступають бюджетні кошти. Згідно із приміткою 1 до ст. 210 КК України до бюджетних коштів належать кошти, що включаються до державного бюджету і місцевих бюджетів незалежно від джерела їх формування [70, с. 298]. Враховуючи бланкетний характер диспозиції цієї статті, необхідно звернутися за уточненням до галузевого бюджетного законодавства. В основному нормативно-правовому акті, що регулює бюджетні правовідносини - БК України, у п. 11 ст. 2 зазначено, що бюджетні кошти - це належні відповідно до законодавства надходження та витрати бюджету. При цьому у ст. 13 БК України відзначено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, окрім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів із бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

До елементів спеціального фонду бюджету віднесено: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету [21].

Слід погодитися з думкою окремих науковців, що бюджет охоплює кошти, які фактично надійшли на казначейські рахунки або в касу їх розпорядника чи одержувача та мають бути зараховані на такі рахунки. Кошти, що ще не зараховані, юридично існують як грошові зобов’язання. Після їх виконання гроші надходять на рахунки в органах державного казначейства. Моментом появи коштів й набуття ними статусу бюджетних слід вважати їх реальне зарахування на рахунки в органах Держказначейства або в касу розпорядника чи одержувача бюджетних коштів [167, с. 37; 168, с. 17]. При цьому йдеться про рахунки відповідних розпорядників трьох ступенів чи одержувачів військових бюджетних коштів, згаданих раніше.

Певні особливості має і спосіб вчинення злочинів, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів ЗС України. Так, заволодіння бюджетними коштами відбувається шляхом використання службовою особою влади і службових повноважень у різних формах. Такими формами виступають: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень; привласнення, розтрата чужого майна з використанням службового становища; незаконне одержання матеріальних або інших благ, пільг, переваг; пропозиція або надання неправомірної вигоди службовій особі; використання службового становища для перерозподілу державних коштів в комерційні структури підконтрольні посадовцю; багаточисельні порушення в процесі приватизації, здачі в оренду державного майна, проведенні тендерів та ін.

Таким чином, група злочинів, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів у ЗС України включає такі підгрупи злочинних посягань:

а) господарські злочини (статті 210 КК України («Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням»); 211 КК України («Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону»); 222 КК України («Шахрайство з фінансовими ресурсами»);

б) службові злочини (статті 364 КК України («Зловживання владою або службовим становищем»); 366 КК України («Службове підроблення»); 367 КК України («Службова недбалість»); 368 КК України («Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»); 368 КК України («Незаконне збагачення»);

в) злочини проти власності (ст. 191 КК України («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»);

г) інші злочини наприклад, ч. 2 ст. 175 КК України «Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат внаслідок нецільового використання коштів», ст. 424 КК України «Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень».

Незважаючи на різні об’єкти злочинних посягань перелічених видів злочинів, усіх їх об’єднує спільна корупційна спрямованість проти встановленого порядку бюджетного фінансування ЗС України, корислива мотивація і мета, а також підвищена суспільна небезпечність, що полягає в одночасному заподіянні шкоди державному бюджету, обороноздатності держави та авторитету органів державної влади.

Явище незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України має типові форми прояву. Залежно від сфер діяльності МО України, які визначаються конкретними бюджетними програмами, основні порушення бюджетного законодавства, що містять ознаки незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України, умовно було розділено на кілька груп.

1. Незаконне використання бюджетних коштів у сфері закупівель товарів, оплати виконаних робіт і надання послуг, охоплює:

- незаконні операції при централізованій закупівлі паливно-мастильних матеріалів, продовольства, обмундирування, медикаментів, обладнання, а саме: порушення тендерних процедур, закупівля прострочених товарів, речового майна та обладнання, в якому не було потреби, оплата робіт і послуг, фінансування яких не передбачено або за завищеними тарифами;

- безпідставне завищення потреби в бюджетних коштах у кошторисах установ МО України та військових формувань;

- здійснення видатків із перевищенням бюджетних призначень за розрахунками за виконані роботи, надані послуги внаслідок завищення їх обсягів чи очікуваної вартості, а також перерахування авансових платежів постачальникам і виконавцям без виконання ними договірних зобов’язань.

Прикладом незаконного використання бюджетних коштів, виділених на утримання особового складу ЗС України, може слугувати кримінальне провадження, розглянуте Печерським районним судом м. Києва про незаконне використання бюджетних коштів, пов’язане із закупівлею спеціального одягу для військовослужбовців. Так, у 2012 р. у МО України створено робочу групу із розроблення перспективного переліку предметів речового майна та спорядження для підрозділів спеціального призначення. До складу цієї групи входив радник Міністра оборони, який водночас очолював ТОВ «Тактичні системи». МО України уклало з цією фірмою договори на придбання експериментального одягу на суму 4,8 млн. грн. із порушенням процедури конкурсних торгів та прийняттям замовником невигідної цінової пропозиції: пара шкарпеток зимових коштувала 215 грн., чоловіча нижня білизна - 430 грн. Із 150 придбаних комплектів 60 зберігалися на складах та не використані за призначенням [69].

2. Незаконне використання бюджетних коштів при будівництві та придбанні на вторинному ринку житла для військовослужбовців ЗС України включає:

- перевищення видатків відповідних бюджетних програм на придбання службового житла для військовослужбовців, у тому числі на умовах пайової участі у будівництві;

- закупівля житла у місцях (гарнізонах), де відсутня потреба в забезпеченні житлом військовослужбовців [198];

- перевищення кошторисних призначень на закупівлю житла внаслідок завищених розрахунків очікуваної вартості квадратного метру загальної площі порівняно із середніми цінами на ринку нерухомості у регіонах.

Прикладом цього виду незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України є кримінальне провадження, розглянуте за фактом закупівлі МО України квартир у м. Василькові Київської області. Під час закупівлі у 2011 р. двадцяти трьох службових двокімнатних квартир загальною площею 52 м2 кожна встановлено чисельні порушення законодавства України про порядок здійснення процедур закупівлі. Це стосується відсутності інформації про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики квартир, а також неправильних розрахунків очікуваної вартості житла. Із запланованих на придбання двадцяти трьох квартир 10 068 тис. грн. фактично було витрачено 15 759, 315 тис. грн., тобто очікувану вартість предмету закупівлі збільшено на 5 691, 315 тис. грн. [68].

3. Незаконне використання бюджетних коштів при оплаті речового забезпечення і харчування передбачає:

- надмірне використання бюджетних коштів унаслідок безпідставного завищення обсягів централізованої закупівлі продуктів харчування понад реальні потреби особового складу (призводить до накопичення неврахованих залишків продуктів у військових підрозділах і збільшення непорушних запасів), а також збільшення очікуваної вартості добової норми харчування понад існуючі середні ціни у регіоні. Завищення цін на послуги харчування оформляється через укладання додаткових угод [198];

- необгрунтоване завищення потреб у закупівлі речового майна і завищення його очікуваної вартості;

- надмірне витрачання бюджетних коштів при централізованих розрахунках за послуги з пошиття військового обмундирування. Зокрема, у технічній документації конкурсних торгів відсутня детальна специфікація вимог до матеріалів (сировинного складу, стійкості фарбування та щільності тканини), що дозволяє виробникам здешевлювати собівартість продукції за рахунок використання неякісних матеріалів та поставляти у війська продукцію з низьким ресурсом експлуатації [198].

4. Незаконне використання бюджетних коштів, пов’язане з управлінням військовим майном та його використанням:

- неперерахування (неповне перерахування) до Державного бюджету доходів, отриманих від оренди майна, військового обладнання, земельних ділянок. Приховування фактичних доходів від орендних відносин із суб’єктами господарювання здійснюється шляхом заниження вартості майна, розмірів орендованих площ та неправильного розрахунку орендних ставок;

- безпідставне покриття з бюджету витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, спожитих орендарями;

- незаконне взяття до сплати зобов’язань підприємств, установ, організацій, що не належать до сфери управління МО України;

- неперерахування до доходів Держбюджету коштів, отриманих за здані у виді брухту чорних і кольорових металів та рідкоземельних елементів;

- незаконне відчуження майна, що перебуває на балансі підприємств, установ, організацій МО України;

- незаконне списання дебіторської і кредиторської заборгованості, а також списання матеріальних цінностей;

- безпідставне покриття за рахунок коштів загального фонду кошторису витрат, що мають здійснюватися за спеціальним фондом (при виплаті грошових надбавок, разових премій, відряджень тощо);

- надмірне витрачання коштів на утримання майна, що підлягає реалізації згідно із затвердженими планами.

Окрім зазначених, незаконне використання бюджетних коштів має місце і на інших напрямах діяльності МО України (наприклад, при здійсненні медичного та санітарно-курортного забезпечення військовослужбовців, нарахуванні та виплаті грошового забезпечення тощо). Поширеність явища незаконного використання бюджетних коштів у всіх сферах діяльності МО України свідчить про його системність та масштабність, різноманітні форми прояву, ієрархічну і мережеву структурну організацію, значні обсяги заподіяної шкоди державі і ЗС України, підвищену суспільну небезпечність.

Визначивши особливості явища незаконного використання бюджетних коштів у ЗС України, необхідно дати його кримінологічну характеристику.

1.2

<< | >>
Источник: ОЛІЙНИК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ. ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ВИКОРИСТАННЮ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ - 2015. 2015

Еще по теме Поняття незаконного використання бюджетних коштів у Збройних Силах України:

  1. ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні
  2. 1.4. Суб’єкти управління загальної компетенції та їх функції і повноваження щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави
  3. 2.3. Завдання, функції та повноваження Служби безпеки України щодо забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз
  4. 1.4. Суб’єкти управління загальної компетенції та їх функції і повноваження щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави
  5. 2.3. Завдання, функції та повноваження Служби безпеки України щодо забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз
  6. 2.1. Правові засади реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами
  7. Поняття незаконного використання бюджетних коштів у Збройних Силах України
  8. Аналіз основних кількісно-якісних показників незаконного використання бюджетних коштів у Збройних Силах України
  9. Нормативно-правові чинники та їх вплив на детермінацію злочинів, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів у Збройних Силах України
  10. 3.1 Шляхи удосконалення державної політики у сфері фінансового забезпечення Збройних Сил України
  11. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
  12. Удосконалення законодавства у сфері адміністративно- правового захисту прав і законних інтересів нотаріусів в Україні
  13. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів
  14. Поняття матеріального забезпечення працівників ОВС
  15. Господарсько-правовий статус військових частин Збройних Сил України
  16. Правовий режим майна військових частин Збройних Сил України
  17. Правова характеристика видів господарської діяльності, здійснення яких дозволяється військовим частинам Збройних Сил України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -