Основні тенденції рівня, структури та динаміки грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях

До статистично значущих показників злочинності в цілому, окремих її видів (груп) насамперед слід віднести рівень, структуру та динаміку. Здійснити безпосередній аналіз рівня грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, вельми проблематично.

2003 р. - 28 792 і 3 188, 2004 р. - 27 756 і 2 819, 2005 р. - 27 663 і 2 964,

2006 р. - 22 358 і 2 598, 2007 р. - 16 543 і 2 684, 2008 р. - 16 092 і 2 276,

2009 р. - 15 668 і 2 158, 2010 р. - 15 055 і 1 844, 2011 р. - 16 311 і 2 016 відповідно. Ситуація з реєстрацією грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми, виглядає так: 2002 р. - 2 383 і 785, 2003 р. - 2 782 і 768, 2004 р. - 3 084 і 840, 2005 р. - 3 504 і 840, 2006 р. - 3 603 і 850, 2007 р. - 3 297 і 805, 2008 р. - 2 621 і 652, 2009 р. - 2 451 і 591, 2010 р. - 1 560 і 378, 2011 р. - 1 471 і 284 відповідно.

Викладений матеріал дає підстави для наступних висновків.

Як зазначає О. Г Кулик, внаслідок зміни керівництвом МВС України у 2003 р. вимог і підходів до реєстрації злочинів, вчинених у громадських місцях, що передбачало суттєве розширення переліку таких місць, відбулося різке перевищення показників реєстрації такої категорії діянь порівняно з 2002 р.

Дещо іншою була тенденція з реєстрацією кількості грабежів і розбійних нападів, вчинених неповнолітніми. У період 2002-2006 рр. число грабежів поступово збільшується, а із 2007 р. до 2011 р. послідовно скорочується. Більш виразно зазначена тенденція спостерігається на прикладі реєстрації розбоїв. Враховуючи, що, за даними нашого дослідження, приблизно 80% грабежів та 70% розбоїв вчиняються саме у громадських місцях, є всі підстави припускати певне збільшення в період 2002- 2006 рр. частки аналізованих злочинів серед облікованих за вказаною територіальною ознакою. Скоріш за все, це може бути пов’язано як із посиленням у згаданий період вимог керівництва МВС України до обліково-реєстраційної дисципліни, так із пріоритетним виявленням і реєстрацією галузевими службами та підрозділами ОВС саме корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх у громадських місцях як відносно масових і нескладних для розкриття.

Кримінологічний аналіз структури грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях, пропонуємо проводити за статистичними даними МВС України, а також за результатами власного емпіричного дослідження, що полягає у вибірковому узагальненні 271 кримінальної справи. Такий підхід забезпечить всебічну якісну характеристику злочинів, що нас цікавлять. За статистичними даними МВС, частка грабежів у структурі злочинності неповнолітніх становила: 2002 р. - 7,4%, 2003 р. - 8,3%, 2004 р. - 10,0%, 2005 р. - 13,2%, 2006 р. - 18,1%, 2007 р. - 17,4%, 2009 р. - 15,9%, 2010 р. - 9,0%, 2011 р. - 8,2%. Аналогічний відносний показник щодо розбоїв складав: 2002 р.

2004 р. - 2,7%, 2005 р. - 3,2%, 2006 р. - 4,3%, 2007 р. - 4,3%, 2008 р. - 4,1%, 2009 р. - 3,8%, 2010 р. - 2,2%, 2011 р. - 1,6%. Зростання питомої ваги грабежів і розбоїв серед усіх злочинів, вчинених неповнолітніми та за їх участю упродовж 2002-2006 рр., пов’язане зі щорічним збільшенням абсолютних показників реєстрації цих злочинів щодо загальної кількості злочинів неповнолітніх. Зворотна тенденція до зниження частки вказаних злочинів, починаючи із 2007 р. до 2011 р., пояснюється тими ж причинами, тобто зниженням абсолютних показників їх реєстрації серед загальної кількості злочинів, вчинених неповнолітніми. Отже, виявити якусь специфіку скоєння досліджуваних злочинів досить складно. Для цього необхідно звернутися до матеріалів авторського емпіричного вивчення.

За результатами дослідження, відображеними в додатку 3, у низькоконтрольованих громадських місцях неповнолітніми вчиняється переважна більшість грабежів та розбоїв - 71,1 %, у середньоконтрольованих - 23,4%, у висококонтрольованих - 5,5%.

Структурний розподіл низькоконтрольованих громадських місць згідно додатком 3.1, є такими: територія вулиць із обмеженим для руху простором (внутрішні двори багатоквартирних будинків, провулки, завулки і глухі кути, входи до під’їздів зі сторони вулиць) - 60,1%, прилегла до розважальних закладів територія - 6,6%, відкритий простір з обмеженою видимістю (тротуари, алеї і доріжки в житлових масивах) - 4,4 %.

Топографічний розподіл середньоконтрольованих громадських місць вчинення грабежів і розбоїв неповнолітніми включає: зупинки громадського транспорту - 7,4%; ринки і торговельні точки - 5,8%; місця масового відпочинку громадян - 5,4% (парки, сквери, площі); ігрові площадки, спортивні майданчики - 4,8 (див. додаток 3.2).

Серед висококонтрольованих громадських місць фігурують: проїжджа частина автомобільних доріг - 2,6%, вокзали та привокзальна територія - 1,5%; спортивні споруди та прилегла до них територія - 0,7%; місця громадського харчування - 0,7% (див.

Таким чином, переважна частина грабежів і розбоїв вчиняється неповнолітніми правопорушниками у громадських місцях з низьким рівнем контрольованості. В цілому «вуличний» характер вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв кримінологами традиційно пояснюється спонтанністю злочинної мотивації та ситуативністю вчинення цих злочинів. У сучасних реаліях подібне твердження є певною мірою застарілим, оскільки воно недостатньо враховує зв'язок між корисливою мотивацією, місцем та іншими важливими обставинами вчинення грабежів та розбоїв неповнолітніми (час, перебіг конкретної життєвої ситуації, поведінка потерпілого). Досить часте обрання неповнолітніми для насильницького заволодіння майном громадян саме прибудинкової території (внутрішні двори багатоквартирних будинків, провулки, завулки і тупики, вхід до під’їздів), пов’язано, з одного боку, із наявністю там місць, де зловмисники можуть непомітно підстерігати підходящу жертву і розраховувати на раптовість посягання, а з другого боку, обмеженість простору тимчасового перебування потенційної жертви - підвищує «шанси» успішного досягнення злочинного результату і безперешкодного покинення місця події.

Окрім цього, очевидно існує зв’язок між місцем вчинення злочину та механізмом індивідуальної злочинної поведінки, зокрема мотивацією, плануванням та вчиненням грабежів і розбоїв. При плануванні та підготовці злочинних посягань неповнолітні беруть до уваги декілька обставин. Серед них чинне місце посідають обзорність місця вчиненого злочину для оточуючих, замкнутість простору, що обмежує рух та маневри потенційної жертви, можливість безперешкодно покинути місце події після посягання. Все це, дає додатковий час на підготовку та виконання об’єктивної сторони злочинного посягання, дозволяє обрати найбільш підходящу жертву, додає рішучості реалізувати замислений злочин.

Так, злочини, що вчиняються у висококонтрольованих громадських місцях мають спонтанну корисливу мотивацію, раптово виниклий умисел на заволодіння будь-яким майном випадкових перехожих за першої ліпшої нагоди.

Злочини, що вчиняються у середньоконтрольованих громадських місцях мають ситуативну мотивацію, зумовлену одиноким перебуванням жертви на відкритому просторі з обмеженою видимістю, відсутністю на момент посягання свідків та очевидців, і частіше за все вчиняються шляхом «ривка».

Злочини, що вчиняються у низькоконтрольованих громадських місцях переважно вмотивовані інтересом до заволодіння не будь-яким, а найбільш цінним майном, що є при жертві на момент посягання. Вони завчасно плануються, натомість умисел реалізується вибірково, залежно від потрапляння жертви на територію з обмеженим для руху простором, візуальної оцінки її фізичних даних, приблизної вартості вбрання та особистих носильних речей.

Типовою рисою вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях є груповий характер посягання (62%), що пояснюється не тільки віковими особливостями спілкування та схильністю до колективних форм діяльності. За словами Б. М. Головкіна, в основі об’єднання зусиль корисливих насильницьких злочинців лежить інструментальна складова виконання спільної домовленості про досягнення єдиної для всіх мети та індивідуально вигідного для кожного результату. Фактично йдеться про завчасну згоду учасників групи щодо обставин злочину, вчинення якого планується, і ця домовленість закріплюється змістом попередньої змови [93, с. 188]. На підтвердження правильності наведених суджень наведемо авторські результати інтерв’ювання засуджених неповнолітніх грабіжників і розбійників. На питання щодо причин вчинення злочину саме в групі були отримані наступні відповіді: «тому, що всі домовилися завчасно» - 44,4%, «гуртом не так страшно, потрібна моральна підтримка» - 29,1%, «щоб бути впевненим у подоланні опору жертви» - 20,0%, «потрібно було розподілити ролі» - 6,7%. За чисельністю злочинні групи корисливого-насильницького спрямування переважно складалися із двох (42,9%), чотирьох (38,0%) та п’яти осіб (16,7%), рідше із трьох учасників (2,4%). При цьому у 64,6% випадків перед вчиненням злочину мала місце проста змова: всі особи були співвиконавцями грабежу або розбою.

Щодо моменту виникнення умислу зауважимо, що зі слів самих неповнолітніх злочинців, у більшості випадків він виникав завчасно (64,5%). Раптово, у тому числі безпосередньо на місці події умисел виникав у 35,5% випадків. Останній обумовлювався, зокрема, зовнішнім виглядом майбутньої жертви, відсутністю свідків та очевидців у громадському місці у певний час, кількісною перевагою злочинців та ін. Так, наприклад, неповнолітні Ж. і С. попередньо домовилися заволодіти майном і грошовими цінностями громадян, що чекають громадський транспорт на зупинці. З метою реалізації умислу, вони три дні поспіль приходи на зупинку громадського транспорту і вичікували слушну нагоду для вчинення злочину. Однак присутність випадкових очевидців не дозволяла здійснити злочинний намір. Через тиждень, вони знову повернулися на дану зупинку у темний час доби і, використовуючи погрозу фізичною розправою, відкрито заволоділи сумкою з особистими речами жінки похилого віку [94].

Нерідко час здійснення умислу пов’язувався з конкретним часом доби. Адже переважна кількість грабежів і розбоїв реалізовувалися у вечірній час з 18 до 24 години (49,4%), коли громадські місця характеризувалися низьким рівнем контрольованості відповідними органами, громадськістю тощо. Проте чимало цих злочинів вчинялося й у денний час - у період з 12 до 18 години. На їх частку припадає 29,2% всіх вивчених нами корисливо-насильницьких злочинів підлітків, вчинених у громадських місцях. На ранок (з 6 до 12 години) та ніч (з 24 до 6 години) відповідно припадає 8,1% і 13,3% грабежів і розбоїв.

Доповнює розподіл злочинів за часом доби і пора року. Найбільша кількість зазначених злочинів вчиняється узимку (41,3%), що пояснюється збільшенням періоду темної частини доби. Навесні підлітками вчинюється 28,1% грабежів і розбоїв, у літню пору - 22,1% і, нарешті, восени 8,5%. Дещо більша кількість грабежів і розбоїв навесні, пов’язана із після зимовим відпочинком людей на відкритому просторі (див. додаток 4).

Проведене дослідження дає уявлення про предмети злочинних посягань при вчиненні неповнолітніми грабежів та розбоїв у громадських місцях (див. додаток 5). Найчастіше це були мобільні телефони (72,3%) та грошові кошти (15,3%), вироби із дорогоцінних металів (3,3%), носильні речі (9,1%), серед яких фігурують сумки, годинники, пристрої для прослуховування музики. При цьому розмір вилученого майна у грошовому виразі складав: до 100 грн. (12,5%); 100-200 грн. (7,4%), 200-300 грн. (6,3%), 300-500 грн. (11,8%), 500-700 грн. (15,5%), 700-800 грн. (5,2%), 800-1000 грн. (11,4%), 10001500 грн. (20,6%), 1500-2000 грн. (4,1%), 2000-2500 (2,2%), 3000-3500 грн. (3,0%).

У зв’язку з наведеним необхідно дослідити питання щодо розпорядження майном та грошима. Переважна більшість неповнолітніх злочинців витрачали гроші на власні потреби - на розваги, алкогольні напої, цигарки, придбання мобільних телефонів, одяг та ін. (62,9%). Це загалом відповідає їх маргінальному статусу, способу життя, віковим уявленням про матеріальні потреби та інтереси. Іноді отримані речі злочинці залишали собі і використовували за їх прямим призначенням або дарували друзям (13,7%). Також речі могли продаватися невдовзі після вчинення злочину (23,4%).

Дослідження питання щодо способу і знарядь вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях показало наступне. Майже у половині випадків застосовувалося фізичне насильство над потерпілим - 49,2%, психічне насильство мало місце у 29,4% злочинів. Також майно переходило до винного шляхом ривка (21,4%), що характерно для грабежу. Частіше за все фізичне насильство застосовувалося у формі нанесення ударів руками і ногами по різним частинам тіла - 46,9%, а також нанесення ударів «підручними» предметами, безпосередньо підібраними на місці події (1,6%). Поряд з цим, знаряддями вчинення цих злочинів виступали предмети, спеціально пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень (9,9%). Переважно це були різної конструкції ножі, кастети, фрагмент арматури, пневматичний пістолет тощо. Для решти випадків характерний беззнарядійний спосіб протиправного впливу на тіло і психіку потерпілих.

Структура корисливо-насильницької злочинності неповнолітніх у громадських місцях у різних регіонах України й навіть усередині окремих регіонів неоднакова. Регіональні розбіжності у структурі злочинності не лише у країні, але й в областях, районах, селах охоплюються поняттям „географія злочинності”. З позиції географічного розподілу досліджуваний вид злочинних діянь не знає обмежень - він присутній у будь-якій області, населеному пункті України.

З огляду на абсолютні показники злочинів, учинених у громадських місцях, в останні роки найбільш кримінально ураженими є Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька і Харківська області, м. Київ. Лише на ці п’ять областей Східної України і м. Київ припадає 58-62 % всіх цих злочинів. Хоча, на жаль, в офіційній статистиці МВС України не надається окремо відомостей по областях ані щодо корисливо-насильницьких злочинів, учинених у громадських місцях у цілому, ані щодо цих злочинів неповнолітніх, проте з великою імовірністю можна припустити, що в зазначених областях корисливо-насильницькі злочини неповнолітніх дають левову частку всієї злочинності неповнолітніх даного виду в Україні.

Найменша кількість злочинів, учинених у громадських місцях, фіксується у Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Чернігівській, Закарпатській та інших областях. Вважаємо, що кількість корисливо-насильницьких злочинів у цих областях теж невелика, що пояснюється не лише меншими розмірами територій даних областей, а й дійсно нижчою їх криміногенною ураженістю. Відповідно невисокою є й корисливо-насильницька злочинність неповнолітніх у громадських місцях.

Аналіз динаміки грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях зробити досить складно через відсутність в існуючих формах статистичної звітності інформації щодо кількості зареєстрованих цих злочинів по рокам. Втім, результати вивчення нами матеріалів кримінальних справ свідчать, що абсолютна більшість розбоїв та грабежів вчиняються неповнолітніми саме у громадських місцях. Якщо виходити з того, що динаміка руху грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях в цілому відповідає динаміці грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми, тоді слід орієнтуватися на аналіз останніх. За статистичними даними МВС України: у 2003 р. зафіксований приріст грабежів, вчинених неповнолітніми на 16,7 % (2 782 проти 2 383); у 2004 р. - на 10,9% (3 084 проти 2 782); у 2005 р. - на 13,6% (3 504 проти 3 084); у 2006 р. - на 2,8 % (3 603 проти 3 504). За наведений період кількість грабежів, вчинених неповнолітніми збільшилася на 26,0%. У цей же час щорічний приріст розбоїв не носить такого виразного характеру: 2003 р.: -2,2% (768 проти 785), 2004 р.: 9,4% (840 проти 768), 2005 р.: не зафіксовано приросту (840 проти 840), 2006 р.: 1,2% (850 проти 840). Зниження динаміки розбоїв у 2003 р. та відсутність приросту у 2005 р., що відбувалося на фоні стабільного і значного приросту грабежів, високовірогідно носить штучний характер і пов’язано із частковим приховуванням від обліку розбоїв як більш суспільно небезпечних злочинів, розкриття яких перебуває на посиленому контролі з боку керівництва ОВС та органів прокуратури. Скоріш за все, органи досудового

слідства вдавалися до відомого «прийому» невірної кваліфікації розбоїв як грабежів та реєстрували перші серед других.

Починаючи з 2007 р. фіксується низхідна динаміка реєстрації грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми: (-8,5 і -5,3% відповідно), 2008 р. (-20,5 і 19,0%), 2009 р. (-6,5 і -9,4%), 2010 р. (-36,4 і -36,0% відповідно). Вважаємо, що динамічні особливості корисливо-насильницької злочинності неповнолітніх у громадських місцях у загальних рисах повторюють, з одного боку, особливості розвитку корисливо-насильницької злочинності в цілому, а з другого, - відповідні закономірності розвитку злочинності в громадських місцях.

Таким чином, проведений кримінологічний аналіз грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях дозволив встановити основні тенденції поширення цих злочинів, структурний розподіл за територіальною ознакою та особливості їх вчинення.

1.4.