<<
>>

2.3 Організаційно-управлінські чинники детермінації злочинів, пов’язаних із незаконним використання бюджетних коштів у Збройних Силах України

Досліджувана група детермінант в цілому пов’язана із недоліками управління бюджетними коштами, виділеними на потреби МО України та недоліками контролю за їх використанням.

Як раніше вже зазначалося, у загальнодержавному масштабі однією з головних проблем бюджетного процесу залишається неповноцінне втілення прогресивних технологій управління бюджетними ресурсами.

Зокрема, це стосується застосування програмно-цільового методу складання і виконання бюджету ЗС України. Останній передбачає якісно нову систему управління державними фінансами, моніторинг і контроль за ефективністю та законністю бюджетних видатків, оцінку результативності діяльності розпорядників і отримувачів бюджетних коштів. Як зазначають В. В. Голіна, С. Ю. Лукашевич, М. Г. Колодяжний, органи влади за часів незалежності так і не спромоглися виробити чітку стратегію державного програмування і планування протидії злочинності. Державне управління в цій сфері має безсистемний і суперечливий характер. На законодавчому рівні неврегульованим залишається питання щодо порядку програмування і планування заходів протидії злочинності. Зокрема, не регламентована процедура складання програми і планування заходів запобігання злочинності, не встановлений чіткий розподіл відповідальності за реалізацію бюджетних програм між головним розпорядником коштів і безпосередніми виконавцями, не розроблені єдині показники оцінювання ефективності виконання програми, не передбачений обов’язок втілення рекомендацій аудиту щодо усунення умов неефективного використання бюджетних коштів. Серед недоліків організації та здійснення державного програмування зазначається також: збіг замовників державних цільових програм із суб’єктами їх виконання та суб’єктами контролю; декларативність заходів реалізації державних програм; недостатня конкретизація очікуваних результатів; не оприлюднення актів ревізій Держфінінспекції та результатів аудиту Рахункової палати України щодо ефективності виконання державних цільових програм та законності витрачання бюджетних коштів [33, с.
55-65]. Зазначені недоліки державного програмування поширюють свою дію і на сферу фінансування ЗС України.

На думку фахівців, застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі здебільшого має формальний характер, що свідчить про непослідовність єдиної бюджетної політики держави, у тому числі у воєнній сфері [189]. Незаконному використанню бюджетних коштів у ЗС сприяє визначений розпорядчими документами МО України порядок виконання його структурними підрозділами бюджетних програм. Дублювання функцій, нечіткий розподіл завдань між департаментами та фінансовими органами МО України і відповідними підрозділами ГШ ЗС України породжують ситуацію, за якої жодний із підрозділів, визначених виконавцем або співвиконавцем бюджетної програми, не ніс відповідальності за кінцеві результати її виконання та неефективне використання бюджетних коштів [38].

Враховуючи викладене, пропонуємо дослідити організаційно - управлінські чинники незаконного використання бюджетних коштів за напрямами діяльності розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також органів, що здійснюють фінансовий контроль та запобігання злочинам бюджетної спрямованості у ЗС України.

Організаційно-управлінські чинники у сфері діяльності розпорядників бюджетних коштів можна назвати основними, оскільки від управлінських рішень та виданих нормативно-правових актів головних розпорядників і розпорядників нижчого рівня залежить виконання бюджетних програм, ефективність та законність використання бюджетних коштів у ЗС України.

Центральне місце у структурі організаційно-управлінських чинників належить корупції [172, с. 56; 28]. За висновками А. М. Бойка, корупції, в тому числі й у ЗС України, сприяє низка обставин, зокрема:

- швидка та невпорядкована зміна системи соціального управління, що призвела до заміни системи патронату і привілеїв на відверто грошову корупцію;

- стрімкий перехід у нашій державі до нової економічної системи, який не був підкріплений адекватною зміною відповідних соціально-економічних, правових й соціально-контрольних інститутів;

- відсутність належного соціального контролю за управлінням державними матеріальними та фінансовими ресурсами;

- домінування корпоративно-бюрократичних груп, включаючи воєнну сферу, у вирішенні багатьох економічних і політичних питань;

- слабкість інститутів громадянського суспільства;

- не вкоріненість демократичних політичних цінностей;

- вакуум моральних цінностей, властивих демократичному суспільству

[13].

За словами А. М. Бойка, корупційні «можливості» посади сприймаються державними чиновниками (в нашому випадку службовими особами розпорядників військових бюджетних коштів) як бонус за «надійність». Обіймаючи певну посаду, чиновник завжди бере на себе певні обов’язки перед своїми колегами, перед корпоративно-бюрократичною групою (кланом), перед політичною партією, видає векселі, які має сплатити, використовуючи можливості посади. Практично ніколи він не розпоряджається своєю посадою самостійно. Відстоюючи та зміцнюючи власні інтереси у конкурентній боротьбі, корпоративно-бюрократичні групи фінансують політичні партії, окремих політиків, призначення на відповідальні державні посади, беруть на постійне фінансове утримання окремих чиновників [13].

Звідси випливає, що сприяння у призначенні нових Міністрів оборони України та інших представників центрального апарату МО України можна розглядати в якості своєрідного капіталовкладення з боку зацікавлених фінансово-промислових груп, що найближчим часом розраховують заволодіти активами ЗС України. На вказаній проблемі особливий наголос у своїй промові на інавгурації зробив Президент України П. О. Порошенко. Він зазначив, що «.. .слово «генерал» має асоціюватися не зі словом «корупція», а зі словом «герой».» [166].

Наведені судження підтверджуються результатами проведених в Україні досліджень щодо поширеності корупції у секторі безпеки. Відомою міжнародною організацією Transparency International у 2013 р. вивчався рівень корупції у 82 країнах світу, що виділяють найбільше коштів на оборону та безпеку. За результатами дослідження Україна опинилася посередині рейтингу і посіла 41 позицію. Крім цього, фахівці Transparency International відзначили великий обсяг прихованого фінансування ЗС України із Державного бюджету [46].

Подібні дослідження здійснювались і соціологічними установами України, зокрема, Центром Разумкова, який вважається провідним недержавним соціологічним аналітичним центром країни. В останньому його опитуванні (2009 р.) щодо поширеності корупції у воєнній сфері 14,4 % респондентів вказали на тотальну корумпованість МО України, а 26,6 % - зазначили про високий рівень корупції у ЗС України [199].

Корупція проявляється у різних напрямах діяльності розпорядників бюджетних коштів ЗС України. На це вказують дані антикорупційного аналізу операцій в основних господарських сферах діяльності МО України, здійсненого у 2013-2014 рр. Департаментом внутрішнього аудиту та фінансового контролю. На думку фахівців, корупційні ризики існують у двох сферах бюджетного процесу: 1) надходження коштів із Державного бюджету України; 2) видатків за існуючими бюджетними програмами. Найвищі корупційні ризики невиконання результативних показників бюджетних програм виявлені за такими напрямами діяльності ЗС України:

а) проведення закупівель товарів, робіт і послуг (визначення очікуваної вартості предмета закупівлі; розробки проекту документації конкурсних торгів; організації роботи комітету з конкурсних торгів);

б) медичне та санаторно-курортне забезпечення (визначення очікуваної вартості ліків та медичного обладнання; процедури проведення торгів; планування обсягів закупівель лікарських засобів та інших виробів; контролю якості під час приймання продукції, її зберігання та списання);

в) будівництво та придбання на вторинному ринку житла для військовослужбовців (придбання житла в місцях, де відсутня потреба у забезпеченні житлом військовослужбовців; розподіл квартир; придбання житла у населених пунктах із нерозвинутою інфраструктурою, де його вартість набагато менша за обласні центри);

г) наявність та якісний стан речового майна, що надходить до ЗС (ризики на етапах: планування потреб, прийняття рішення щодо закупівлі за децентралізованими розрахунками; проведення конкурсних торгів, надання висновків щодо відповідності зразкам-еталонам; контролю якості на усіх стадіях виробництва; приймання продукції, що постачається для потреб ЗС України);

д) харчування військовослужбовців (визначення очікуваної вартості послуг; організація, проведення та визначення переможців торгів; отримання послуг із забезпечення продуктами харчування військових частин в особливий період; отримання продуктів від підприємств Державного резерву України на підставі мобілізаційних планів; оформлення актів виконаних робіт);

е) орендні відносини (складання переліку нерухомого військового майна, яке пропонується до передачі в оренду; процедура оцінки вартості нерухомого військового майна; проведення конкурсу і визначення переможця на право укладання договору оренди; отримання дозволів на передачу в оренду нерухомого військового майна, погодження проекту договору оренди; укладання договору, передача військового майна в оренду та контроль за дотриманням орендарем умов договору; продовження, припинення договору оренди, повернення військового майна);

є) процес утилізації боєприпасів та реалізація продуктів зазначеної діяльності (вибір виконавця робіт з утилізації боєприпасів; затвердження ціни на проведення робіт з утилізації; затвердження планового й фактичного виходу продуктів утилізації; калькуляція фактичних витрат; обліку продуктів утилізації; реалізація продуктів утилізації);

ж) відчуження та реалізації військового майна ЗС України (отримання відповідним структурним підрозділом МО актів технічного стану; визначення на конкурсних засадах суб’єкта оціночної діяльності для виконання робіт з оцінки військового майна; проведення оцінки вартості військового майна) [4; 198].

Як бачимо, корупційні ризики у сфері діяльності МО України відповідають указаним раніше напрямам діяльності військового відомства, де найбільше за все поширені злочини, пов’язані із незаконним використанням бюджетних коштів у ЗС України.

У період проведення АТО у Донецькій та Луганській областях зловживання у бюджетній сфері ЗС України набувають особливого резонансу. Результатами спеціального розслідування представниками депутатського корпусу встановлено, що парламентом додатково виділено на потреби ЗС України близько 5 млрд грн. При цьому спостерігається дуже низьке технічне, медичне, військове, харчове та інше забезпечення учасників АТО. Такому стану справ сприяє організаційно-управлінський чинник у виді недосконалості тендерного процесу та штучного затягування керівництвом МО України закупівлі необхідних товарів для української армії. Товари і послуги закуповуються переважно у фіктивних фірм, що створені лише за кілька днів до безпосереднього проведення конкурсних торгів. На думку представників Комітету із національної безпеки ВР України, деякі генерали зацікавлені у збереженні на рахунках військового відомства мільярдів гривень, що дозволяє реалізовувати існуючі та розробляти нові схеми незаконного використання державних коштів [99]. Указана ситуація привернула увагу Прем’єр-міністра України, який доручив фіскальним й правоохоронним органам провести перевірки фінансової діяльності МО

України і тимчасово відсторонити від виконання своїх повноважень окремих розпорядників бюджетних коштів вищого рівня [6].

Вагомим організаційно-управлінським чинником, що сприяє поширенню незаконного використання бюджетних коштів у воєнний час при проведенні АТО у Луганській та Донецькій областях, є непрозоре, із порушенням норм БК України, використання бюджетних коштів. Насамперед йдеться про перевищення законодавчо допустимого обсягу коштів, що виділяються із резервного фонду бюджету для потреб ЗС України при проведенні АТО. Відповідно до ст. 24 БК України резервний фонд бюджету не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету [21].

У 2014 р. на потреби всіх силових структур, включаючи ЗС України, залучених до проведення АТО, із загального фонду Державного бюджету України було виділено 40,5 млрд грн, із резервного фонду - 18,3 млрд грн, зі спеціального фонду - 5 млрд грн [197]. Тобто обсяг фінансування із резервного фонду становить 45% від видатків із загального фонду. Це створює умови для незаконного використання бюджетних коштів. На фінансові зловживання вказують заплутані розрахунки видатків на проведення одного дня бойових дій у зоні АТО. За заявами адміністрації Президента України, йдеться про 70 млн грн [90]. Однак такі суми жодного разу не були публічно підтверджені представленням відповідних кошторисів. Посилює підозри у незаконному використанні бюджетних коштів відсутність публічних звітів про фінансові витрати на проведення АТО. У звіті розподілу бюджетних коштів, що виділені протягом 2014 р. різним силовим структурам на боротьбу із сепаратизмом у Донецькій та Луганській областях, представлені лише укрупнені дані, без постатейного розпису видатків [197]. Окрім цього, головним розпорядником бюджетних коштів недотримується черговість бюджетних видатків [72, с. 123; 175]. Відповідно до чинного законодавства України вони мають використовуватись у такій послідовності: 1) заробітна плата та прирівняні до неї платежі; 2) оплата харчування та медикаментів; 3) оплата комунальних послуг; 4) інші платежі [134].

Узагальнення господарської діяльності МО України дає підстави стверджувати, що досить часто закупівля товарів та послуг для ЗС України здійснюється за умови існуючих непогашених боргів по заробітній платі, інших соціальних платежів військовослужбовців. Іноді такі оплати здійснюються за рахунок коштів, виділених в межах інших бюджетних програм [83; 84].

Неефективному управлінню бюджетними коштами у ЗС України сприяють прорахунки у підборі та розстановці військових кадрів на посади, пов’язані із розпорядженням державними фінансами. За даними опитування населення Центром Разумкова (2009 р.), головною причиною критичного стану фінансування ЗС України є некомпетентність керівництва держави та командування МО України. Так вважають 46,8 % респондентів [199]. Неякісний підбір кадрів на посади розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня породжують недоліки в організації та здійсненні бюджетної діяльності. Зазначені недоліки й упущення полягають у такому:

- прийняття необгрунтованих рішень, що призводять до збільшення видатків Державного бюджету понад затверджені бюджетом ліміти;

- несвоєчасність затвердження паспортів бюджетних програм використання бюджетних коштів;

- низька якість планування результативних показників і показників спеціального фонду державного бюджету;

- невиконання планових результативних показників бюджетних програм;

- несвоєчасна та неякісна підготовка звітів про виконання паспортів бюджетних програм;

- недостатній контроль з боку МО України за діяльністю розпорядників нижчого рівня [103];

- незабезпечення контролю за своєчасним і повним виконанням договірних зобов’язань постачальниками товарів, робіт і послуг;

- невиконання планових показників надходжень до спеціального фонду від господарської діяльності та неперерахування в повному обсязі цих коштів підпорядкованим військовим частинам.

Результати проведеного анонімного опитування працівників військових прокуратур України розширили перелік чинників, пов’язаних із незаконним використанням бюджетних коштів у ЗС України. Серед них: відсутність єдиного реєстру військового майна (12,2 % опитаних), непублічний характер розподілу бюджетних коштів для ЗС України (5,1 % респондентів), широкі повноваження МО України щодо розподілу бюджетних коштів (1,5 %).

Організаційно-управлінських чинники у сфері діяльності одержувачів бюджетних коштів найчастіше полягають у службових зловживаннях та порушеннях процедури проведення централізованих державних закупівель товарів, робіт і послуг, необхідних для утримання і розвитку ЗС України.

При здійсненні тендерних процедур, незаконні дії одержувачів бюджетних коштів у воєнній сфері виражаються у такому:

- застосування неконкурентних процедур при закупівлі товарів і послуг (залучення до участі у тендері афілійованих структур, які штучно завищують ціни на свої послуги, з метою забезпечення перемоги основного недобросовісного учасника, а також недопущення до участі в торгах конкурентів тощо);

- не проведення під час визначення очікуваної вартості предметів закупівлі цінового моніторингу ринку товарів і послуг;

- включення до цінової пропозиції на товари, роботи і послуги суми неправомірної вигоди за перемогу на аукціоні;

- укладання додаткових угод щодо відтермінування строку виконання договірних зобов’язань постачальниками товарів, виконавцями робіт, надавачами послуг, а також перегляду цін протягом строку дії договорів (контрактів);

- здійснення авансових платежів без зустрічних поставок товарів, робіт і послуг.

Наочним прикладом незаконного використання бюджетних коштів за активної участі їх одержувачів є централізована тендерна закупівля МО України ПММ для проведення АТО. Так, наприклад, за результатами журналістського розслідування, а також публічних даних, висвітлених у Віснику державних закупівель, МО України закупило в одного з учасників біржових торгів паливо за ціною вищою за ринкову на три гривні за один літр [61]. Враховуючи, що тендер оцінюється у 357 млн грн, незаконний прибуток одержувача бюджетних коштів власника паливно -промислової групи «Континуум» сягнув кількох мільйонів грн [42].

Слід звернути увагу й на організаційно-управлінські чинники у сфері діяльності органів, що здійснюють фінансовий контроль та запобігання злочинам бюджетної спрямованості у ЗС України.

Діюча організаційна структура органів внутрішнього аудиту і контролю МО України недосконала, оскільки відсутній чіткий розподіл окремих функцій, обов’язків і відповідальності між фінансовими органами МО України і ГШ ЗС України, а також їх фінансово-економічними службами. Неефективність фінансового контролю за використанням бюджетних коштів пов’язана із низькою якістю його організації і здійснення. На сьогодні контрольно-ревізійними органами відзначається незадовільний стан бухгалтерського обліку і фінансової звітності у МО України внаслідок не приведення їх до повної відповідності до вимог чинного законодавства України. Окремо наголошується на низькому рівні внутрішнього фінансового контролю в частині здійснення належної реалізації територіальними контрольно-ревізійними управліннями результатів контролю [115, с. 149].

Фінансово-економічні служби структурних підрозділів МО України застосовують застарілу нормативно-правову базу для ведення бухгалтерського обліку [74]. Не зважаючи на те, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. (зі змінами) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимір, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, фінансово-економічними службами структурних підрозділів МО України та інших органів військового управління, які визначені відповідальними за формування та ведення бюджетних програм, здійснюється лише оперативний облік використання коштів і майна. Це призводить до недостовірності фінансової звітності МО України [115, с. 149]. Зокрема, наслідком ведення фінансово-економічним управлінням Г оловКЕУ лише оперативного обліку руху нерухомого майна (будівель та споруд) стала розбіжність між обліковими даними про первісну вартість цього майна в ГоловКЕУ та даними фінансової звітності Департаменту фінансів МО України у розмірі 365,5 млн грн [115, с. 149].

Досі не вироблено стандартизованих форм і методів перевірок фінансової діяльності ЗС України, відзначається низький рівень професійної компетентності інспекторів-ревізорів, неналежне

інформаційно-аналітичне забезпечення [74]. До недоліків контролюючих органів, що суттєво впливають на рівень фінансово-бюджетної дисципліни та стан законності у фінансово-бюджетній сфері діяльності МО України, слід віднести:

- низьку ефективність попереднього та поточного контролю з боку

Департаменту фінансів, Департаменту внутрішнього аудиту та

фінансового контролю та інших структурних підрозділів МО України на етапах бюджетного планування і використання бюджетних коштів головним розпорядником і розпорядниками нижчого рівня [38];

- штатний некомплект інспекторів-ревізорів Рахункової палати України (призвів до скорочення кількості перевірок на одну третину, а також до скорочення кількості виявлених порушень фінансово-бюджетної дисципліни у два рази) [52];

- неналежну організацію та проведення аудитів і ревізій, неповне охоплення об’єктів контролю, низьку реалізація матеріалів контрольних заходів;

- обмежене використання Рахунковою палатою України і

Держфінінспекцією заходів впливу на порушників бюджетного законодавства (пріоритетне застосування фінансових санкцій до юридичних і фізичних осіб, замість складання протоколів про адміністративні правопорушення, виявлення ознак службових та господарських злочинів і направлення матеріалів за належністю);

- обмежений доступ до матеріалів проведених Держфінінспекцією у МО України контрольних заходів, що мають різний гриф таємності («для службового використання», «таємно», «цілком таємно»);

- низький рівень відомчої і міжвідомчої взаємодії й координації діяльності структурних підрозділів контролюючих органів МО України з іншими контролюючими та фінансовими органами держави і правоохоронними органами;

- низький рівень співробітництва з міжнародними організаціями (Міжнародна та Європейська організації вищих органів фінансового контролю «INTOSAI» та «EUROSAI», а також Радою керівників вищих органів фінансового контролю держав -учасниць Союзу Незалежних Держав).

До організаційно-управлінських чинників у сфері діяльності правоохоронних органів, що зумовлюють бюджетні зловживання у ЗС України, можна віднести:

- орієнтованість галузевих служб і підрозділів на першочергове виконання показників оцінювання оперативно-службової діяльності та формальне реагування на матеріали перевірок господарської діяльності МО України;

- суттєве збільшення (у 2,5-3 рази) навантаження на оперативних працівників, які виявляють злочини бюджетної спрямованості;

- непослідовність у реформуванні правоохоронних органів, що викликає плинність кадрів (лише протягом 2010-2011 рр. звільнився кожний п’ятий правоохоронець) [66];

- відсутність критичного підходу до правової оцінки актів ревізії контролюючих фінансових органів, на підставі яких відкриваються кримінальні провадження [16];

- недостатній рівень взаємодії контрольно-ревізійних та

правоохоронних органів при виявленні та розслідуванні злочинів бюджетної спрямованості (на це вказали 6,1 % опитаних працівників прокуратури);

- не призначення судово-бухгалтерських та судово-економічних експертиз за відображеними в актах ревізій господарської діяльності МО України фактами порушень фінансово-бюджетної дисципліни;

- застарілість методик розслідування злочинів у сфері бюджетних правовідносин, включаючи незаконне використання бюджетних коштів [25, с. 133].

Чільне місце у структурі організаційно-управлінських чинників досліджуваної категорії злочинів відіграють недоліки у діяльності Війської служби правопорядку ЗС України. Згідно із чинним законодавством України на цього суб’єкта, окрім іншого, покладається завдання захисту майна ЗС України від розкрадання та інших злочинних посягань. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» безпосереднє керівництво даним органом здійснює Головне управління Служби правопорядку. При цьому склад Головного управління призначається на посаду Міністром оборони України за поданням начальника ГШ ЗС України [116]. Існуючий порядок призначення керівників зазначеного суб’єкта свідчить про їх залежність від волі командування центрального апарату МО України. Водночас левова частка бюджетних коштів незаконно використовується саме за участі службових осіб головного розпорядника, контролювати яких по суті нікому.

Окрім цього, до 2012 р. МО України були підпорядковані військові прокуратури, головним завданням яких є нагляд за додержанням законності у воєнній сфері та запобігання правопорушенням і злочинам. У 2012 р. військові прокуратури були ліквідовані, замість них створені спеціалізовані прокуратури з нагляду за додержанням законності у воєнній сфері. Зазначений орган увійшов до структури Генеральної прокуратури України, а її керівник став підлеглим Генерального прокуророві України. У 2014 р. діяльність ліквідованих прокуратур було поновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо утворення військових прокуратур» від 14 серпня 2014 р. [119]. При цьому військові прокуратури залишилися підпорядкованими Генеральній прокуратурі України.

До організаційно -управлінських чинників також належить недосконалий громадський контроль за використанням бюджетних коштів у ЗС України. На це вказали 12,7 % респондентів. Поки що вказаний громадський контроль перебуває на стадії формування, а діяльність громадської Ради при МО України донедавна мала формальний характер і не здійснювала реального запобіжного впливу на бюджетний процес. Громадський контроль за використанням у ЗС України бюджетних коштів ускладнений з багатьох причин. Із суб’єктивного боку, спостерігається пасивність громадянського суспільства. Активність й послідовність дій можна відзначити з боку хіба що Спілки офіцерів та волонтерів. Вони сприяють захисту соціальних та економічних прав військовослужбовців та їх сімей. До об’єктивних причин можна віднести закритість воєнної сфери від суспільного впливу, захищеність витрат на національну оборону та утримання ЗС України державною таємницею. Це заважає громадськості стежити за законністю розподілу та використання МО України бюджетних коштів.

Отже, проаналізовані воєнно-політичний, бюджетний, соціально- економічний детермінуючі комплекси, а також нормативно-правові та організаційно-управлінські криміногенні чинники стануть об’єктами запобіжного впливу.

<< | >>
Источник: ОЛІЙНИК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ. ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННОМУ ВИКОРИСТАННЮ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. ХАРКІВ - 2015. 2015

Еще по теме 2.3 Організаційно-управлінські чинники детермінації злочинів, пов’язаних із незаконним використання бюджетних коштів у Збройних Силах України:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -