<<
>>

Охорона громадського порядку в системі заходів спеціально- кримінологічного запобігання грабежам і розбоям,що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях

Діяльність органів внутрішніх справ по охороні громадського порядку, спрямована на реалізацію комплексу правоохоронних функцій, які гарантують надійний захист прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань [209, с.

9]. Як зазначалося раніше, функції охорони і забезпечення громадського порядку та захисту власності від злочинних посягань, зокрема грабежів і розбоїв, що вчинюються неповнолітніми в громадських місцях, виконує міліція громадської безпеки. Водночас, аналіз наукової літератури та діючого законодавства, яким врегульовано діяльність зазначених органів показав, що натепер відсутня єдина думка щодо пріоритетних напрямів протидії злочинності у підлітковому середовищі. У зв’язку з цим, виникає необхідність вирішення низки питань, пов’язаних з ефективною охороною громадського порядку, що є пріоритетним напрямом запобігання грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях.

У літературі охорона громадського порядку розуміється як здійснювана органами внутрішніх справ, іншими державними органами і громадськими об’єднаннями система виховних, організаційних та правових заходів, спрямованих на дотримання правил, що регулюють відносини людей у сфері суспільно-політичного життя, профілактику і припинення порушень, притягнення винних у порушенні встановлених правил до відповідальності, захист прав і свобод громадян, інтересів держави і суспільства від злочинних та інших антигромадських посягань [210, с. 23]. Сутність охорони громадського порядку визначається по різному, так само як і наводиться багато точок зору, щодо напрямів його забезпечення відповідними підрозділами. Так, серед основних напрямів можна виділити наступні: контроль за дотриманням порядку в громадських місцях та створення обстановки спокою; попередження і припинення будь-яких правопорушень; боротьба з різноманітними посяганнями на власність, в тому числі з грабежами та розбоями; протидія пияцтву, наркоманії, алкоголізму та проституції; попередження правопорушень, які вчинюються неповнолітніми, зокрема вжиття заходів проти їхньої бездоглядності; проведення спеціалізованої виховної роботи з громадянами, у трудових колективах із населенням взагалі [88, с.

7].

Як бачимо, охорона громадського порядку передбачає підтримання режиму законності неформальних відносин, що складаються у громадських місцях та убезпечення громадян-учасників цих відносин, їх благ, прав та інтересів від протиправних посягань. Звідси, охорона громадського порядку поряд з основною правоохоронною функцією (забезпечення правопорядку у громадських місцях), виконує і запобіжну функцію, виступає засобом протидії злочинам, у тому числі і грабежам та розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

Підвищення рівня охорони громадського порядку з метою спеціально- кримінологічного запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, бачиться за такими основними напрямами: 1) удосконалення організації та управління діяльністю ОВС по забезпеченню охорони громадського порядку та запобіганню грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях; 2) покращення інформаційно-аналітичного забезпечення управлінської і виконавчої діяльності; 3) оптимізація взаємодії й координації дій органів, служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання злочинам неповнолітніх у

громадських місцях; 4) підвищення ефективності контролю й нагляду за запобіжною діяльністю.

1. Заходи організаційно-управлінського характеру, спрямовані на усунення визначених у підрозділі 2.2. недоліків в організації, управлінні та здійсненні службами і підрозділами ОВС охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місця. Нагадаємо, що йдеться про діяльність служби охорони громадського порядку та громадської безпеки, її структурних підрозділів (патрульно-постову службу, службу дільничних інспекторів міліції), а також кримінальну міліцію у справах дітей.

Як писав академік А. П. Закалюк, вкрай вразливим місцем діяльності щодо запобігання злочинності в Україні є зовсім неприйнятне організаційно- структурне та кадрове її забезпечення. Це стосується визначення суб’єктів діяльності, організаційного та штатного забезпечення можливостей її здійснення, досягнення у ній бажаних результатів.

На переконання відомого науковця, слід змінювати сам підхід, коли функції профілактики покладено на всі служби поряд із виконанням ними інших службових обов’язків. Через знеособлення профілактики злочинності та її фактичну недооцінку центральним апаратом МВС України знизився рівень навчання особового складу, бракує забезпечення методичними рекомендаціями [103, с. 362-363]. У зв’язку з цим слід наголосити, що в Україні досі не створено центрального органу з протидії кримінальним правопорушенням, що вчиняються неповнолітніми та за їх участю.

Однією із засадничих умов підвищення ефективності протидії злочинності неповнолітніх, у тому числі грабежам і розбоям, що вчиняються ними у громадських місцях, є належна організація та управління вказаним видом діяльності. У зв’язку з цим, першочерговим завданням залишається створення або відокремлення органу управління із протидії злочинності неповнолітніх. Згідно з положеннями Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» серед завдань, що ставляться перед уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах сім’ї та молоді, немає спеціального завдання протидії злочинності неповнолітніх, і тим паче, управління вказаною діяльністю. Таке завдання у ст. 5 покладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ. Однак відсутність централізованого органу управління запобіжною діяльністю щодо злочинності неповнолітніх ставить під сумнів існування згаданої системи державних і недержавних органів. Як зазначають О. М. Бандурка, О. М. Литвинов, поряд з метою діяльності, наявність органу управління для системи профілактики злочинів є не тільки необхідним, але й інтегративним (системоутворюючим) фактором, який відрізняє її від інших соціальних систем. Важливе значення має також формування у системі зв’язків, що закріплюють субординаційні та координаційні управлінські відносини [211].

Оскільки створення органу управління системою протидії злочинності неповнолітніх вимагає значних фінансових, ресурсних та кадрових витрат - доцільно виокремити такий орган управління у структурі центрального апарату органів внутрішніх справ і покласти на нього відповідальність за стан протидії злочинам і правопорушенням неповнолітніх.

Метою управління органами внутрішніх справ називають оптимізацію (удосконалення) діяльності органів загальної і спеціальної компетенції щодо забезпечення боротьби з правопорушеннями, охорони та захисту громадського порядку, громадської безпеки та власності [87, с. 207]. Зазначене управління здійснюється за двома напрямами: 1) внутрішньо системні або організаційні заходи, які спрямовані на упорядкування управлінських відносин, що виникають з питань організації самої системи та структури внутрішніх справ, забезпечення необхідних умов для її функціонування (управління системою внутрішніх справ, удосконалення структури служб, їх апаратів, забезпечення кадрової роботи, фінансового і матеріально-технічного забезпечення, прийняття управлінських рішень з питань діяльності ОВС та контролю за їх реалізацією); 2) позасистемні, які виходять за межі системи органів внутрішніх справ і пов’язані із правоохоронною діяльністю (охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, правил дозвільної системи, охорона власності, тощо) [87, с. 207, 211].

До внутрішньосистемних функцій управління органами внутрішніх справ (УМВС, ГУМВС, міськрайлінорганів) належить упорядкування виконавчої діяльності служб і підрозділів за різними напрямами. Серед останніх: організація та управління запобіганням правопорушенням та злочинам (у тому числі і вчиненими неповнолітніми); оптимальна розстановка сил і засобів та підтримання їхньої постійної готовності до оперативного реагування на повідомлення про злочини й інші правопорушення; вирішення питань кадрового, ресурсного та матеріально- технічного забезпечення служб і підрозділів органів внутрішніх справ; організація взаємодії підпорядкованих служб і підрозділів між собою та з іншими суб’єктами загальної і спеціальної компетенції по виконанню спільних завдань щодо охорони громадського порядку, захисту власності від протиправних посягань (у тому числі з боку неповнолітніх); здійснення контролю та нагляду за правозастосовчою діяльністю у сфері протидії злочинності неповнолітніх.

До зовнішньосистемних функцій управління органами внутрішніх справ відносяться такі напрями діяльності: забезпечення охорони громадського порядку, захисту власності, запобігання та припинення злочинів й інших правопорушень на стадії підготовки та замаху; організація роботи з дотримання порядку прийняття, реєстрації та розгляду повідомлень і заяв про кримінальні правопорушення та інші події; організація інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності служб і підрозділів ОВС; організація своєчасного та дієвого реагування на заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення; організація роботи чергових частин, чергувань слідчо-оперативних та оперативних груп, патрулювання території оперативного обслуговування працівниками патрульної служби, нарядами ДПС та підрозділів міліції особливого призначення «Беркут»; організація розкриття злочинів, затримання осіб, які їх вчинили, усунення негативних наслідків таких діянь.

Нижче по тексту розглядатимуться лише деякі із вищевказаних заходів, у першу чергу ті, що носять організаційно-управлінську спрямованість у сфері охорони громадського порядку та захисту власності від грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях. У наступному підрозділі будуть висвітлені заходи відвернення і припинення цих злочинів.

У структурі внутрішньосистемного управління органами внутрішніх справ чинне місце посідають заходи по оптимальній розстановці та комплексному використанню сил і засобів у сфері охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях. В якості «сил» розуміється особовий склад, який перебуває на службі в органах внутрішніх справ, а також інші особи, які співпрацюють з ними відповідно до закону, з метою охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю [210, с. 23]. За критерієм розподілу сил органів внутрішніх справ щодо вирішення задач охорони громадського порядку виокремлюють основні та додаткові сили. До основних належать частини та стройові підрозділи міліції, головним призначенням яких є охорона громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях (полки, окремі батальйони, взводи ППС, стройові підрозділи міліції територіальних органів внутрішніх справ та ін.). Додаткові сили представлені підрозділами міліції, які окрім своїх основних функцій активно приймають участь в охороні громадського порядку по принципу єдиної дислокації (приймальники розподільники, дорожньо-патрульна служба ДАІ, оперативно- начальницький склад органів та установ внутрішніх справ, які залучаються до охорони громадського порядку) [209, с. 54-55].

Засоби забезпечення охорони громадського порядку та запобігання злочинам складають: автомашини, мотоцикли, велосипеди, службові собаки, коні; табельна зброя, спорядження і спеціальні засоби, електромегафони, освітлювальні прибори інші технічні засоби.

Як зазначалося раніше, першочергову роль у забезпеченні охорони громадського порядку та запобіганні корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх відіграє патрульно-постова служба міліції. Заходи по оптимальній розстановці і комплексному використанню сил і засобів ППСМ в охороні громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, включають належну організацію та ефективне керівництво патрульно-постовою службою на різних рівнях управлінської діяльності. Начальники Головних управлінь МВС України в АРК, м. Києві, управлінь МВС України в областях та м. Севастополі зобов’язані забезпечувати комплексне використання у забезпеченні охорони громадського порядку усіх сил і засобів органів внутрішніх справ, їх взаємодію, своєчасно проводити маневрування силами й засобами в масштабах республіки, області, міста, району, залізниці з урахуванням змін в оперативній обстановці. Посадові особи вказаних управлінь забезпечують удосконалення форм організації і керівництва ППСМ та підставі впровадження передового досвіду і сучасних технічних засобів; вирішують питання матеріально-технічного постачання та соціально- побутового забезпечення особового складу, який несе патрульно-постову службу; мають право здійснювати перерозподіл чисельності особового складу у підрозділах ППСМ, залежно від змін в оперативній обстановці, а також тимчасово використовувати підлеглих працівників міліції для забезпечення охорони громадського порядку та запобігання злочинам в межах території обслуговування [212].

Начальники міськрайлінорганів внутрішніх справ та їх заступники - начальники міліції громадської безпеки, несуть відповідальність за організацію діяльності патрульно-постової служби на території обслуговування, за стан і показники оперативно-службової діяльності цих підрозділів. Вони приймають управлінські рішення щодо узгодженого використання сил і засобів ППСМ, Державної служби охорони, ДАІ по єдиній дислокації з метою посилення охорони громадського порядку на дільницях, де склалася напружена криміногенна обстановка. Начальник територіального органу внутрішніх справ здійснює також і підбір кандидатів на службу в підрозділи ППСМ, організовує навчання та виховання особового складу, проводить інструктажі нарядів, що заступають на службу, залучає до участі в них керівників і оперативно-начальницький склад інших служб, проводить роботу по залученню до охорони громадського порядку членів громадських об’єднань і населення тощо [212].

Командир підрозділу патрульно-постової служби (полку, батальйону, роти) відповідає за забезпечення оперативно-службової діяльності підрозділу, вдосконалення його організаційно-штатної структури, щоденну готовність особового складу до виконання завдань по охороні громадського порядку [212].

Управління патрульно-постовими нарядами під час несення служби покладається на чергові частини місьрайлінорганів, що забезпечують безперервне керівництво нарядами, їх чітку взаємодію і маневрування [186].

Удосконалення організації охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях загалом полягає в оптимізації діяльності служб і підрозділів ОВС з метою підвищення її ефективності, зниження рівня цих злочинів та запобігання їм. Заходи по оптимізації діяльності служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям неповнолітніх у громадських місцях включають раціональну розстановку та комплексне використанні сил і засобів ОВС у межах штатної чисельності, їх єдину дислокацію та повне закриття території обслуговування для забезпечення контролю за оперативною обстановкою та запобігання вчиненню загальнокримінальних злочинів. Серед вказаних заходів слід назвати: чітке визначення необхідних і достатніх сил і засобів для забезпечення охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям неповнолітніх у громадських місцях, правильне комплексне використання підпорядкованих структурних підрозділів, особового складу та технічних засобів, визначення оптимальної дислокації марштурів патрулювання і постів, своєчасне маневрування силами і засобами у разі ускладнення оперативної обстановки, організацію взаємодії з іншими галузевими підрозділами, контроль за несенням служби підлеглими особами рядового і начальницького складу.

Дислокація маршрутів патрулювання і постів, а також визначення їх кількості має розроблятися на весняно-літній та осіннє-зимовий періоди на підставі аналізу місця і часу вчинення неповнолітніми злочинів у громадських місцях, виходячи із завдання повного закриття території, що обслуговує орган внутрішніх справ. Для цього створюється карта-схема населеного пункту, на якій відображаються найбільш криміногенні громадські місця та мережа існуючих маршрутів патрулювання і постів, громадських формувань. Картографічний метод поточного аналізу оперативної обстановки доволі ефективний. На карті-схемі мають бути докладно зображені так звані малоконтрольовані громадські місця, передусім вулиці, бо за нашими даними 60,1% грабежів і розбоїв вчиняються неповнолітніми саме в межах вуличного простору. Слід брати до уваги специфіку вулиць, на яких вчиняється дана категорія злочинів. Передусім йдеться про вулицї, прилєглі дo квaртaлiв житлoвих бaгaтoквaртирних будинкїв i нoвoбудoв, двoри цих будинкїв i утвoрeнi між ними прoвулки й тупики, а також затемнені алеї, пішохідні доріжки, зупинки громадського транспорту, підземні переходи розміщені у цих густонаселених житлових масивах; вулиці, прилєглі дo рoзвaжaльних закладів; рoзтaшoвaнi в рaйoнaх приватного житлового сектору та ін.

Командир стройового підрозділу ППСМ спільно із дільничним інспектором вносять пропозицію начальнику територіального органу внутрішніх справ щодо оптимальної розстановки нарядів і постів. Остання включає комбінування маршрутів патрулювання і виставлення постів таким чином, щоб забезпечити ефект постійної присутності працівників міліції у громадських місцях не тільки центральної частини населеного пункту, але й віддаленої від центру місцевості, де порівняно частіше неповнолітні вчиняють грабежі та розбої. Як зазначає С. М. Алфьоров, сьогодні кожна галузева служба самостійно організовує роботу підлеглих підрозділів і в межах компетенції здійснює суворий контроль за виконанням функціональних завдань. Таким чином, через галузеву спеціалізацію служб і підрозділів та відповідну їй систему показників оцінювання роботи, втрачається головний напрям діяльності міліції громадської безпеки - забезпечення громадського порядку [213, с. 70].

Ефективність несення патрульно-постової служби також залежить і від правильного використання існуючих видів нарядів (патрульна група, пересувні міліцейські групи, спільні наряди, спеціалізована патрульна група, пост охорони порядку та ін.). Так, наказом № 133 від 23 лютого 2005 р. МВС України був затверджений порядок проведення експерименту щодо спільного несення служби з охорони громадського порядку працівниками патрульно- постової служби та ДАІ, які отримали назву - патруль міліції громадської безпеки (ПМГБ). Для проведення експерименту цілодобово залучалося близько 80 нарядів ПМГБ, до складу яких входило більше 200 працівників ППСМ та ДАІ. Патрулі міліції виконували свої функції виключно на службовому автотранспорті, що давало змогу оперативно реагувати на всі криміногенні явища у громадських місцях. За час проведення експерименту було розкрито близько 450 злочинів, у тому числі грабежів і розбоїв [214, с. 43]. Але, як показала практика проведення зазначених заходів має з одного боку - позитивні, з іншого - негативні сторони. Дійсно, в результаті сумісного патрулювання вулиць співробітниками ППС та ДАІ значно зменшилася кількість злочинів, вчинених у громадських місцях, їх питома вага у структурі зареєстрованих злочинів загальнокримінальної спрямованості скоротилася з 19,3 % до 15,7 % [215, с. 48]. Разом з тим, така форма здійснення контролю за криміногенною обстановкою у громадських місцях передбачає виключно автомобільне патрулювання і при цьому не передбачає несення служби пішими патрулями. На нашу думку, слід поєднати обидві форми патрулювання. Це дозволить охопити більшу територію, забезпечить спостереження не тільки за проїжджою частиною вулиць, а й за внутрішніми дворами та провулками, затемненими алеями уздовж прилеглої території багатоповерхівок, тобто низькоконтрольованими громадськими місцями, де за нашими даними, неповнолітніми вчинюється 71,1% грабежів та розбоїв. Необхідно врегулювати дане питання відомчим нормативним актом і тим самим усунути паралелелізм та дублювання повноважень працівників різних служб та підрозділів.

Як самостійна форма організації охорони громадського порядку та запобігання корисливо-насильницьким злочинам неповнолітніх може застосовуватися патрулювання по зонах, патрульних дільницях, виставлення постійних піших постів у криміногенних місцях, використання кінних нарядів у парках, скверах та лісопаркових зонах. У віддалених від територіального органу внутрішніх справ населених пунктах, а також у сільській місцевості, де складається несприятлива оперативна обстановка рекомендується використовувати пересувні пункти міліції (ППМ). Останній становить мобільну міліцейську групу у складі 4 та більше працівників міліції, якій надається спеціально обладнаний автобус для забезпечення охорони громадського порядку на вулицях, площах, парках, місцях масового відпочинку громадян. Для несення служби у складі ППМ створюються постійні 2-3 екіпажі. Крім цього, залежно від оперативної обстановки і мети, до складу екіпажів можуть залучатися працівники ДАІ, карного розшуку, інших служб і представники громадськості [212]. При ускладненні оперативної обстановки доцільно частіше використовувати спеціалізовані патрульні групи - наряди, що призначені для протидії найпоширенішим видам злочинів на вулицях та інших громадських місцях. Члени цієї групи несуть службу у цивільному одязі під керівництвом оперативного працівника або дільничного інспектора міліції. До складу таких груп слід включати і працівника кримінальної міліції у справах дітей.

Дільничні інспектори міліції відіграють важливу роль у підвищенні ефективності організації охорони громадського порядку та запобігання вчиненню неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях. Як уже зазначалося, вони вносять пропозицію щодо раціональної розстановки та маневрування патрульно-постових нарядів на території обслуговування. Крім цього, дільничні інспектори здійснюють разом з ППСМ обхід місць вірогідного вчинення злочинів та можливої появи розшукуваних осіб. За потреби, залежно від стану оперативної обстановки, за згодою керівництва, дільничні інспектори можуть здійснювати маневрування нарядами (організоване і своєчасне зосередження необхідних сил і засобів там, де виникає напружена криміногенна обстановка) в межах території обслуговування [212].

Значна увага має бути приділена проведенню перед виходом на маршрут щоденних цільових інструктажів та розводів працівників патрульної служби і підрозділів особливого призначення «Беркут». Зазначені заходи здійснюються безпосередньо начальником або відповідальним від керівництва працівником територіального органу внутрішніх справ. Також у їх проведенні бере участь працівник карного розшуку. Перед заступанням на службу перевіряється екіпірування особового складу, ставляться задачі, визначається маршрут патрулювання, даються прикмети розшукуваних осіб, ознаки викрадених речей, визначаються місця концентрації осіб, схильних до вчинення злочинів, а також територіальна дислокація місць найчастішого вчинення грабежів і розбоїв. Начальники територіальних органів внутрішніх справ забезпечують підтримання постійної готовності сил і засобів до оперативного реагування на повідомлення про вчинені чи підготовлювані кримінальні правопорушення (у тому числі вчинені неповнолітніми), навчання підлеглого особового складу дій у типових та екстремальних ситуаціях, підвищення професійної майстерності, вжиття заходів недопущення втрат та поранень працівників ОВС [216].

Однією із нагальних проблем, вирішення якої сприятиме підвищенню ефективності діяльності не тільки патрульної служби, а всіх служб і підрозділів, які залучаються до охорони громадського порядку - є належне кадрове та інше ресурсне забезпечення. Заходи кадрового забезпечення включають підбір, навчання, розстановку та виховання кадрів, підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу ОВС України. Необхідно також вирішувати питання штатної неукомплектованості підрозділів, органів і служб, що здійснюють протидію злочинності неповнолітніх. Це може бути оптимізація структурної організації підрозділів і служб із паралельними повноваженнями, обґрунтоване визначення необхідної штатної чисельності особового складу і керівного апарату, забезпечення реалізації існуючих та запровадження нових пільг і фінансових заохочень, що підвищать престиж праці та стимулюватимуть конкурсний відбір найбільш підготовлених до служби в ОВС претендентів. Якість кадрового забезпечення залежить і від формування системи профілактики та запобігання корупційних правопорушень серед співробітників ОВС, спрямованої на зміцнення службової дисципліни; здійснення заходів по недопущенню вимивання «професійного ядра» ОВС, відновленню інституту наставництва, зниженню відтоку кадрів шляхом справедливої розстановки досвідчених спеціалістів на керівних посадах тощо.

Заходи матеріально-технічного та іншого ресурсного забезпечення включають подолання хронічного дефіциту щодо забезпечення згідно із потребами особового складу службовим транспортом, форменим одягом, озброєнням, спецзасобами, засобами зв’язку, індивідуального захисту, оперативною, криміналістичною та іншою технікою, канцелярськими приладдям та витратними матеріалами.

2. Покращення інформаційно-аналітичного забезпечення управлінської і виконавчої діяльності служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання злочинам неповнолітніх у громадських місцях. Ефективне керівництво наявними силами і засобами

ОВС та здійснення оперативного реагування на зміни в оперативній обстановці на території обслуговування, багато в чому, залежать від належного рівня організаційного та методичного забезпечення штабними підрозділами інформаційно-аналітичної роботи відповідного органу внутрішніх справ на центральному, обласному, міському та районному рівнях управління. Штаб органу внутрішніх справ є своєрідним центром оперативного й стратегічного управління діяльністю усіх служб і підрозділів. У свою чергу, діяльність штабу координується і контролюється начальником територіального органу внутрішніх справ. Саме на штаби міських, районних та лінійних органів внутрішніх справ, а також штаби ГУМВС, УМВС, УМВС на транспорті покладається функція забезпечення координації, аналізу, планування, контролю та узгодження дій територіальних органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку та запобігання злочинам. До завдань штабу належать: моніторинг оперативної обстановки та організація реагування на її зміни; аналітична робота і планування; розробка спільно з підрозділами територіального органу внутрішніх справ планів основних робочих заходів цього органу, спільних заходів з іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади і управління; організаційне забезпечення діяльності нарад керівництва територіального органу внутрішніх справ; забезпечення систематичного аналізу стану обліково- реєстраційної дисципліни; інформування керівництва територіального органу внутрішніх справ про стан виконання структурними підрозділами покладених на них завдань у сфері правоохоронної діяльності та ін. [217].

Аналітична робота штабу ОВС - це постійна дослідницька діяльність (функція процесу управління), що охоплює за своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан злочинності та громадського порядку на території обслуговування, результати практичної діяльності органів по виконанню поставлених перед ними завдань, а також про умови, в яких ці завдання виконуються. Зазначена діяльність забезпечує цілеспрямоване управління та оцінку ефективності управляючих впливів [218].

Провідним напрямом діяльності штабу на рівні територіального органу внутрішніх справ є моніторинг оперативної обстановки та організація реагування на її зміни. Однак за словами Є. М. Блажівського, у жодному правоохоронному органі досі не створено чіткої, науково обґрунтованої системи комплексного моніторингу протидії злочинності, а результати аналітичної роботи відображаються у формі статистичних зведень, аналітичних довідок, наказів, інструкцій, і то, як правило, у прив’язці до проблем удосконалення управління органами і підрозділами [219, с. 105]. Більш того, за даними вказаного науковця, комплексний аналіз стану злочинності на практиці не здійснюється взагалі або проводиться в елементарних формах [219, с. 111].

На переконання А. П. Закалюка, аналіз стану злочинності, що проводиться штабом територіального органу внутрішніх справ, має за мету своєчасно відслідковувати зміну оперативної обстановки та визначати відповідність цим змінам розстановки працівників, виконання ними поставлених завдань, службових обов’язків, результативність вжитих заходів, необхідність прийняття додаткових рішень, внесення до них коректив тощо [220, с. 114].

Показником ефективності інформаційно-аналітичної роботи є вироблення професійно компетентних, законних та своєчасних управлінських рішень, які спрямовані на усунення існуючих недоліків у роботі галузевих служб і підрозділів, посилення протидії злочинам за окремими напрямами.

Удосконалення моніторингу оперативної обстановки стану злочинності неповнолітніх та охорони громадського порядку на рівні територіального органу внутрішніх справ бачиться в таких заходах. 1. Удосконалення якості інформаційного ресурсу, що включає: а) розширення джерел надходження вихідної для аналізу інформації б) раціоналізація інформаційних потоків. 2. Удосконалення методики обробки вихідної інформації та створення

систематизованого банку даних. 3. Розширення можливостей використання систематизованої аналітичної інформації.

За джерелами надходження інформація, яка постійно збирається та накопичується в інформаційно-аналітичних підрозділах правоохоронних органів поділяється на внутрішню і зовнішню. Джерелами внутрішньої інформації про стан охорони громадського порядку на вулицях, парках скверах та інших громадських місцях, кількість вчинених неповнолітніми грабежів та розбоїв у громадських місцях та осіб, які їх вчинили є заяви та повідомлення, прийняті черговою частиною за добу та відображені в оперативному добовому зведенні, а також листи, скарги та звернення громадян, прийняті при особистому прийомі та зареєстровані у канцелярії. Йдеться про звернення фізичних і юридичних осіб та самостійно виявленні слідчим або іншою службовою особою з будь-якого джерела обставини, що містять ознаки грабежів і розбоїв, вчинених неповнолітніми у громадських місцях; звернення представників влади, громадськості, які затримали підозрювану особу на місці вчинення вказаних злочинів; інформація, що надійшла засобами телефонного зв’язку, телеграфом та іншими засобами зв’язку про вчинення цих злочинів; повідомлення працівників медичних установ про звернення за медичною допомогою осіб з тілесними ушкодженнями, отриманими внаслідок учинення проти них грабежів і розбоїв неповнолітніми у громадських місцях. Крім цього, отримати максимально повну інформацію про події, що місять ознаки грабежів і розбоїв та осіб, які їх вчинили, можна шляхом цілеспрямованого збирання, вивчення і порівняння такої документації як: рапорти, службові записки, доповіді патрульно-постових нарядів, оргдовідка про вчинені злочини і розшук злочинців та інша оперативно-службова інформація галузевих служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання злочинам неповнолітніх, акти інспекторських перевірок штабом стану обліково-реєстраційної дисципліни в підлеглому ОВС, аналітичні довідки штабу за звітній період, матеріали комплексних прокурорських перевірок і наглядових проваджень, інформаційні листи прокуратури про стан злочинності на підвідомчій території подані в орган місцевого самоврядування та ін.

Джерелами зовнішньої по відношенню до правоохоронних органів інформації є: повідомлення про вчинені неповнолітніми у громадських місцях грабежі та розбої, опубліковані у засобах масової інформації та розміщені на електронних ресурсах у мережі Інтернет, опубліковані у ЗМІ матеріали журналістських розслідувань, телерепортажі, результати

анонімного вивчення громадської думки, дані моніторингів криміногенної ситуації неурядових організацій, а також відомчих науково-дослідних установ тощо.

Раціоналізація інформаційних потоків передбачає предметне

визначення видів і обсягу інформації, необхідної для вирішення поточних аналітичних завдань для кожної галузевої служби територіального органу внутрішніх справ. З цією метою пропонується розробити перелік мінімально необхідної інформації для поглибленого аналізу стану громадського порядку та протидії грабежам і розбоям неповнолітніх у громадських місцях і при цьому звільнити інформаційний фонд від надлишкових відомостей, що не становлять аналітичного інтересу. В основу переліків обов’язкової для аналізу інформації можуть бути покладені оціночні показники, що характеризують стан охорони громадського порядку та результати реагування компетентних служб ОВС на вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях. Увесь масив інформації, що надходить до інформаційно- аналітичних підрозділів доцільно систематизувати в однорідні групи за такими напрямами: 1) характеристики адміністративно-територіальної одиниці обслуговування (соціально-економічні, демографічні, географічні та інші дані); 2) відомості про рівень, структуру та динаміку грабежів і розбоїв, що вчиняються у громадських місцях, дані про неповнолітніх, які їх вчиняють, згруповані за зонами оперативного обслуговування, мікрорайонами, маршрутами патрулюванням; 3) інформація про розстановку сил та засобів територіального органу внутрішніх справ; 4) відомості про результати оперативно-службової та профілактичної діяльності по запобіганню та розкриттю цих злочинів, а також показники ефективності вказаної діяльності різних служб і підрозділів [218].

2. З метою удосконалення методики обробки вихідної інформації та створення систематизованого банку даних, Є. М. Блажівський пропонує розробку та застосування комп’ютерних програм і алгоритмів, що допомагають суб’єкту протидії злочинності об’єктивно оцінювати

отримувану з різних джерел інформацію, здійснювати правильну кваліфікацію подій, моделювати сценарії розвитку криміногенних ситуацій, оперативно реагувати на зміни в оперативній обстановці [219, с. 295]. Комп’ютеризація аналітичних процедур передбачає накопичення, переробку, системний аналіз кримінологічної інформації, необхідної для автоматизованого складання аналітичних документів, у першу чергу прогнозу розвитку оперативної обстановки та планування на цій основі запобіжної діяльності за різними напрямами та по лініях різних служб; ведення власних автоматизованих банків даних, швидке отримання обліково-довідкової та іншої необхідної інформації [219, с. 287].

3. Результати аналізу і оцінки стану охорони громадського порядку та рівня вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях можуть використовуватися для оптимальної розстановки і маневру силами й засобами територіального органу внутрішніх справ; для внесення змін і доповнень до плану заходів із запобігання та розслідування вказаної категорії злочинів; посилення контролю за діяльністю окремих підрозділів та службових осіб; введення посиленого варіанту несення служби працівниками підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку у разі погіршення оперативної обстановки; з метою удосконалення механізму відомчої та міжвідомчої взаємодії з питань комплексної протидії грабежам і розбоям неповнолітніх, що вчиняються у громадських місцях

3. Заходи оптимізації взаємодії і координації дій органів, служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

Оптимізація взаємодії уповноважених служб і підрозділів органів внутрішніх справ між собою по виконанню спільних завдань щодо охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях може бути різною за формами та напрямами діяльності.

Насамперед йдеться про спільну участь у розробці комплексного плану єдиної дислокації сил і засобів територіального органу внутрішніх справ, обмін письмовою та усною інформацією та підтримання постійного зв’язку між різними структурними підрозділами під час добового чергування, розроблення та здійснення узгоджених заходів по закриттю території обслуговування. Також це може бути участь у спільних навчаннях і тренуваннях по відпрацюванню взаємодії підрозділів і служб при здійсненні профілактичних рейдів, оперативне реагуванню на повідомлення про вчинений злочин, узагальнення підсумків роботи, поширення передового досвіду, формування рекомендацій по підвищенню ефективності роботи, взаємодія із засобами масової інформації.

Взаємодія організаційно підпорядкованих служб і підрозділів територіального органу внутрішніх справ передбачає централізоване управління начальником, вибудовування відносин субординації і координації дій із підлеглими керівниками нижчих ланок та безпосередніми виконавцями. Оптимізація управління полягає в узгодженні дій спеціально уповноваженого органу, яким є кримінальна міліція у справах дітей, із підрозділами служби охорони громадського порядку та громадської безпеки й іншими службами і підрозділами, що паралельно із основними функціями здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх. Дуже важливо, щоб у розробці комплексного плану єдиної дислокації сил і засобів територіального органу внутрішніх справ, окрім командира стройового підрозділу ППСМ також приймали участь працівники КМСД, дільничні інспектори міліції та командири громадських об’єднань по охороні громадського порядку. Зазначені особи, з одного боку, добре обізнані із підобліковим контингентом неповнолітніх, схильних до вчинення грабежів і розбоїв у громадських місцях, а з другого боку, знають територію обслуговування (рельєф місцевості, особливості архітектурної забудови, розміщення зупинок громадського транспорту, внутрішніх дворів, тупикових провулків тощо). А тому, при визначенні кількості та щільності виставлення нарядів і постів, маршрутів нарядів, їх довжини і меж, об’єктів і зон (квадратів), які потребують посиленого контролю, послідовності і переміщення нарядів з одного маршруту на інший, вказані посадові особи можуть надати вагому консультативну допомогу по уточненню розстановки та оптимальному використанню сил і засобів територіального органу внутрішніх справ в межах штатної чисельності.

Необхідно удосконалювати механізм взаємодії і підтримання постійного зв’язку між нарядами і постами 1111СМ, що одночасно несуть службу на території обслуговування, між нарядами і дільничним інспектором, представниками громадських формувань, інспектором КМСД, працівниками підрозділу спеціального призначення «Беркут», працівниками груп швидкого реагування тощо. Під час несення служби забезпечують взаємодію між підрозділами патрульно-постової служби і патрульно-постовими нарядами чергові частини місьрайлінорганів внутрішніх справ. Інспектори чергової частини підтримують постійний зв'язок, забезпечують оперативний обмін інформацією між структурними підрозділами, що здійснюють охорону громадського порядку, своєчасно здійснюють маневрування силами і засобами. При введені посиленого варіанту несення служби керівництво нарядами забезпечується спеціально створеним штабом [212].

Формами оптимізації взаємодії можуть бути планування та проведення спільних заходів працівниками КМСД, ДІМ, БНОН, карного розшуку на території оперативного обслуговування по профілактиці правопорушень серед дітей, які перебувають у конфлікті із законом; виконання доручень і вказівок щодо перевірки інспекторами КМСД оперативної інформації карного розшуку про причетність до протиправної діяльності конкретних неповнолітніх та дорослих осіб, які їх втягують у злочинну діяльність. У свою чергу, інспектори КМСД, працівники приймальників-розподільників для неповнолітніх мають своєчасно надавати наявні у них матеріали профілактичного та оперативного обліку для ознайомлення і службового користування працівникам карного розшуку та органам досудового розслідування тощо.

Вищевказана спільна діяльність КМСД із іншими службами і структурними підрозділами територіального органу внутрішніх справ по запобіганню правопорушенням і злочинам серед дітей, які перебувають у конфлікті із законом, створює сприятливі умови для ефективного виконання функціональних обов’язків працівниками служби охорони громадського порядку та громадської безпеки. В той же час, КМСД для ефективного здійснення своїх повноважень щодо запобігання грабежам і розбоям неповнолітніх у громадських місцях має максимально повно використовувати можливості служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку.

Окремим напрямом взаємодії спеціально уповноважених органів і служб у сфері охорони громадського порядку та запобігання грабежам й розбоям, що вчиняються неповнолітніми - є взаємодія з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо спільної реалізації регіональних програм протидії злочинності, а також участі в архітектурному плануванні та інженерно-комунікаційному забезпеченні населених пунктів, реконструкції і проведенню робіт по благоустрою та освітленню вулиць, парків, скверів, прибудинкової території, внутрішніх дворів, зупинок громадського транспорту, підземних переходів та інших громадських місць.

Потребує підсилення взаємодія правоохоронних органів із місцевими засобами масової інформації та населенням. Мас-медіа стали головним ретранслятором інформації для широких верств населення. Для поширення серед населення інформації використовуються різні форми впливу на суспільну свідомість: випуск і поширення інформаційних бюлітнів, прес- оглядів, відеоматеріалів, інформаційних збірників, брифінгів, телевізійних дебатів, підготовка і проведення телепередач, розміщення веб-сторінок в Інтернеті тощо. Залучення органами внутрішніх справ ЗМІ до профілактики злочинності неповнолітніх допомагає вирішити низку проблем, зокрема таких як: інформування громадськості з питань протидії найбільш поширеним злочинам неповнолітніх у громадських місцях; забезпечення необхідної відкритості діяльності правоохоронних органів; формування правосвідомості і правозацікавленості населення; одержання допомоги від населення у вирішенні проблем забезпечення правопорядку; розширення джерел інформації, необхідної для виконання певних функцій [221].

Взаємодія із населенням полягає у взаємодопомозі при виконанні єдиного завдання - охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях. Формами такої взаємодії можуть бути: своєчасне інформування мешканцями населеного пункту про неповнолітніх, схильних до правопорушень у громадських місцях, а також дорослих осіб, які втягують їх у протиправну діяльність, про неформальні молодіжні групи та місця їх концентрації; участь у подомових обходах разом із дільничним інспектором міліції; участь у профілактичній роботі разом із службовими особами спеціально уповноважених органів і служб серед дітей, що перебувають у конфлікті із законом; проведення спільних рейдів по громадських місцях на предмет виявлення дітей, які займаються бродяжництвом, зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, порушують громадських порядок і вчиняють правопорушення та ін.

Ефективність протидії грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, значною мірою залежить і від налагодженої взаємодії уповноважених підрозділів ОВС з органами та службами у справах дітей та спеціальними установами для дітей, до компетенції яких належить соціальний захист та профілактика правопорушень у молодіжному середовищі. Тісно пов’язаною із взаємодією є координаційна діяльність.

Згідно з Положенням про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю та корупцію координаційну діяльність здійснює Генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори. Як випливає із п. 6 Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» від 01.11.2012. р. № 16гн, керівникам прокуратур обласного та районного рівнів приписано: з метою узгодження дій правоохоронних органів щодо протидії злочинності в молодіжному середовищі активно використовувати можливості проведення координаційних заходів. На координаційних і міжвідомчих нарадах заслуховувати інформацію керівників відповідних органів і служб про виконання вимог законів щодо захисту прав і свобод дітей, у тому числі у сфері профілактики правопорушень серед дітей, запобігання бродяжництву та бездоглядності, притягнення до відповідальності осіб за втягнення дітей у злочинну та іншу протиправну діяльність [178].

Основною формою координації є проведення координаційної наради керівників правоохоронних органів. Окрім цього, можуть використовуватися такі форми координації як: проведення спільних засідань правоохоронних органів; проведення міжвідомчих нарад за участю керівників правоохоронних органів, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування; видання спільних наказів, вказівок, інформаційних листів та інших документів організаційного та методичного характеру; розробка і здійснення узгоджених заходів з метою виявлення, припинення та профілактики злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню; спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених заходів, перевірок і надання допомоги правоохоронним органам на місцях; взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підготовки і навчання кадрів, підвищення їх кваліфікації; проведення спільних семінарів, конференцій та інших навчально-практичних заходів [222].

Слід відмітити, що насьогодні координаційна діяльність прокуратур різних рівнів включає більшість із перелічених вище форм узгодженої діяльності суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх. Однак при цьому, не вироблено єдиного підходу (стратегії) протидії злочинності неповнолітніх загалом і тактики протидії корисливо-насильницьким злочинам, що вчиняються у громадських місцях, зокрема. Якщо у сфері загальносоціального запобігання негативним явищам і процесам, тісно пов’язаних із злочинністю неповнолітніх, діє низка міжвідомчих нормативно- правових актів, що регулюють порядок взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, які реалізують державну політику у сфері захисту прав дітей із уповноваженими органами і службами за різними напрямами роботи (попередження насильства в сім’ї [223], здійснення соціальної роботи із дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах [224], контроль за умовами утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [225] та ін. [226]), то у сфері спеціально- кримінологічних заходів запобігання злочинності неповнолітніх, у тому числі, грабежам і розбоям, що вчиняються у громадських місцях, покищо не розроблено аналогічних документів. У зв’язку з цим, важливого значення набуває видання міжвідомчих нормативно-правових актів про порядок взаємодії спеціально-уповноважених суб’єктів у сфері охорони громадського порядку та запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, а також спільне узгоджене планування і виконання заходів за різними напрямами запобіжної діяльності, що з-поміж іншого, включає розподіл повноважень, послідовність і строки виконання, закріплення відповідальних осіб за проведення спільних заходів та їх ефективність.

4. Підвищення ефективності контролю й нагляду за діяльністю суб’єктів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання злочинам неповнолітніх, що вчиняються у громадських місцях передбачає низку різноспрямованих заходів з боку керівного та інспекторського складу органів внутрішніх справ та прокурорів різних рівнів.

Існуюча система контролю за організацією та несенням патрульно- постової служби міліції з боку керівного складу та командування МВС України, багаторівнева і при цьому доволі громіздка. Контрольні повноваження паралельно здійснюють уповноважені особи центрального апарату міністерства внутрішніх справ, головних управлінь та управлінь в областях, територіальних органів внутрішніх справ. Так, при проведенні інспектування підвідомчих органів і підрозділів перевіряють несення служби підрозділами ППСМ особи керівного складу МВС України, Головних управлінь МВС України в АРК, м. Києві і м. Севастополі, управлінь МВС в областях, спеціальної і транспортної міліції. На рівні територіальних органів внутрішніх справ такий контроль здійснюють начальники місьрайлінорганів та їх заступники - начальники міліції громадської безпеки, командири підрозділів ППСМ, особи керівного та інспекторського складу служби охорони громадського порядку, командири рот, взводів і відділень ППСМ, оперативні чергові та їх помічники по райміськліноргану, а також дільничні інспектори на підпорядкованій території обслуговування [212]. Між тим, має місце відомча зарегульованість та дублювання повноважень перевіряючих суб’єктів, що негативно позначається на ефективності контролю та стані службової дисципліни. Як видається, безпосередньо контролювати стан несення служби нарядами і постами та виконання службових обов’язків працівниками міліції мають здійснювати начальницький й інспекторський склад територіальних органів внутрішніх справ, а також безпосередні командири стройових підрозділів. Предметом перевірок вищестоящих органів і служб доцільно залишити лише службову діяльність начальників і командирів територіальних органів внутрішніх справ, відповідальних на організацію і якість несення служби підпорядкованою патрульно-постовою службою міліції.

На нашу думку, найбільш ефективними формами зазначеного контролю залишаються особисті перевірки безпосередніми керівниками роботи підлеглих. Йдеться про гласні та негласні перевірки на маршрутах патрулювання нарядів і постів 1111СМ. Предметом перевірок є наявність патруля (постового) на своєму маршруті (посту), знання патрульними і постовими міліціонерами оперативної обстановки на маршруті патрулювання, карт-схем із поміченими місцями високовірогідного вчинення злочинів і появи осіб, схильних до таких дій, дотримання послідовності та порядку переміщення наряду з одного маршруту на інший, якість виконання службових обов’язків, законність дій міліціонерів по профілактиці та припиненню правопорушень неповнолітніх, рівень взаємодії та зв'язок з черговою частиною, сусідніми нарядами, службами та підрозділами, що забезпечують охорону громадського порядку на закріпленій території. Перевірці підлягає також правильність заповнення службової документації (книги служби нарядів) та виконання графіків контролю за несенням служби нарядами і постами. Особлива увага має бути приділена проведенню службових розслідувань по кожному факту вчиненого грабежу чи розбою неповнолітніми у громадських місцях, що розташовані на території обслуговування міськрайліноргану внутрішніх справ. Під час службових перевірок щодо кожного вчиненого і нерозкритого злочину на маршруті патрулювання (посту) необхідно оцінювати рівень організації та якість несення служби 11СМ і вживати заходів дисциплінарної відповідальності до винних осіб. Разом з цим, назріла необхідність переглянути показники оцінювання ефективності несення служби нарядами ППСМ. Це має бути не тільки кількість розкритих злочинів і затриманих правопорушників. Слід зміщувати акценти на профілактичну роботу та недопущення злочинних посягань проти власності у громадських місцях в цілях забезпечення охорони громадського порядку, індивідуальної і майнової безпеки громадян. Виявлені за результатами відомчих перевірок недоліки й упущення в роботі служб і підрозділів, що забезпечують охорону громадського порядку та запобігання злочинам неповнолітніх мають бути заслухані на оперативних нарадах й усунені негайно.

Органи прокуратури зобов’язані забезпечити належний нагляд за додержанням прав і свобод дітей з боку органів, служб і підрозділів, які проводять оперативно-розшукові дії, а також діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення і розкриття кримінальних правопорушень, учинених неповнолітніми та за їх участі [178]. Критеріями оцінки ефективності роботи органів прокуратури за вказаним напрямом є своєчасність і повнота витих заходів щодо усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної їм шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності [178].

Окрім розглянутих, в межах запропонованих напрямів протидії, можуть вживатися й інші заходи спеціально-кримінологічного запобігання грабежам і розбоям, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях.

3.3.

<< | >>
Источник: ПЕТРОВ ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ. КРИМIНOЛOГIЧНA ХAРAКТEРИCТИКA ТА ЗАПОБІГАННЯ ГРАБЕЖАМ І РОЗБОЯМ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ НЕПОВНОЛІТНІМИ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ. Диceртaцiя на здoбуття нaукoвoгo ступня кaндидaтa юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме Охорона громадського порядку в системі заходів спеціально- кримінологічного запобігання грабежам і розбоям,що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях:

  1. ЗМІСТ
  2. ВСТУП
  3. Загальна характеристика грабежів і розбоїв, що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях, та їх місце в системі корисливо- насильницької злочинності
  4. Охорона громадського порядку в системі заходів спеціально- кримінологічного запобігання грабежам і розбоям,що вчиняються неповнолітніми у громадських місцях
  5. Відвернення та припинення вчинення неповнолітніми грабежів і розбоїв у громадських місцях на індивідуальному рівні
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -